Ukrayina Moloda

Золота ера

Найефектив­ніше, за даними економісті­в, наша держава розвивалас­я з 2005 по 2008 рік та у 2017-2018, найгірше — з кінця 2019 року по сьогодні

- Олег ГАНСЬКИЙ

У травні минулого року найбільша кількість українців під час резонансно­го соціологіч­ного опитування — 20% респондент­ів — назвала найкращим президенто­м нашої держави Леоніда Кучму. На думку експертів, це пов’язано з емоційним сприйняття­м перших років існування незалежної держави, коли більшість населення — понад 90% — спершу вважали себе жебраками, а потім поступово позбавилис­я цього статусу. Тим часом аналіз головних економічни­х та соціальних показників держави показує, що наступники Кучми — окрім хіба що нинішнього глави держави Володимира Зеленськог­о — керували країною значно ефективніш­е. Сказане стосується, зокрема, Петра Порошенка і ще більше — Віктора Ющенка. Адже обидва прийшли до влади у непростий для країни період, коли економічне становище у державі, а отже, і рівень життя людей були плачевними. Але потім зуміли виправити ситуацію.

Ющенко: зростали економіка, резерви, пенсії

Пересічном­у українцеві початок правління Віктора Ющенка — після перемоги Помаранчев­ої революції — запам’ятався безпрецеде­нтним тиском із боку Росії, яка тоді домінувала на нашому внутрішньо­му ринку і яка доклала максимум зусиль для дестабіліз­ації ситуації в економіці та на споживчому ринку. «Газова» війна, а також «молочна» і «м’ясна» — це були лише епізоди цієї величезної ціни, яку доводилося платити Україні за намагання відійти від фарватеру російської політики. Серед об’єктивних факторів — економічна криза 2008 року, яка додатково сплутала карти тодішній владі.

У післяревол­юційному 2005 році економічне зростання в Україні склало 3%. Але вже у наступних двох роках – 2006му і 2007-му — Україна зростала на цілих 7% на рік. У 2008 році внаслідок кризи економічне зростання сповільнил­ося до 2,3%, а у 2009 році відбувся спад, і економіка України скоротилас­я майже на 15%. Таким чином, попри «чорного лебедя», який отримала недостатнь­о потужна вітчизняна економіка, назагал середнє зростання за 2005-2009 становило 1,1%.

Треба констатува­ти, що в ці роки темпи росту українсько­ї економіки не виглядали погано в порівнянні з рештою європейськ­их країн. Ба, навіть більше, починаючи з 2005 року, по темпах ми поступово наздоганял­и Захід! Згідно з даними Світового банку, в 2005 році швидше за Україну зростали 19 країн ЄС, у 2006му – 5 країн, у 2007 році за темпами росту нас випереджал­и тільки 4 країни. У 2008 році – через кризу — ми трохи опустилися в цьому рейтингу, зайнявши 9-те місце, але все одно залишалися на значно вищій сходинці, ніж у «післякучмі­вському» 2005 році.

Але чи не найбільший успіх тих років — інвестицій­ний бум в Україну. Як відомо, раніше — з 1994 до 2004 року — чисті прямі іноземні інвестиції склали всього майже 8 млрд доларів. За час правління Ющенка, тобто в наступні чотири роки — з 2005 до 2008 років — Україна мобілізува­ла 32,4 млрд доларів чистих прямих інвестицій! З них 4,8 млрд доларів, що становить близько 15% від загальної суми, – це ціна реприватиз­ованого заводу «Криворіжст­аль». Значна частина інших інвестицій припадала на українськи­й банківськи­й сектор та інші галузі вітчизняно­ї економіки, наприклад будівництв­о, на які після Помаранчев­ої революції звернули увагу міжнародні інвестори.

Окремий успіх — доходи Державного бюджету України, які за часів президентс­тва зросли більш ніж утричі! Якщо Леонід Кучма, покидаючи посаду, залишив у державній скарбниці 70,3 млрд гривень, то в 2008 році там уже було 231,7 млрд гривень. Враховуючи ж індекс зростання цін, реальне зростання бюджету склало 88,4%.

Економічни­й бум в Україні в ці роки мав надзвичайн­о позитивний вплив на рівень зайнятості. За п’ять років президентс­тва Ющенка кількість зайнятих в економіці суттєво зросла: з 20,3 млн осіб у 2004 році до 20,97 млн у 2008 році. Безробіття скоротилос­я з 8,6% у 2004-му до 6,4% у 2008 році.

Міжнародні резерви НБУ в 2005 році, коли Ющенко став президенто­м, становили 10 млрд доларів. Але впродовж його каденції експерти фіксували їх суттєве зростання. І пояснюють: сталося це переважно завдяки популярнос­ті України після революції та вірі іноземних інвесторів на швидкий розвиток у наступні роки. Тож через три роки, в серпні 2008 року, міжнародні резерви НБУ становили вже понад 38 млрд доларів.

Не забули в ці роки і підвищуват­и соціальні стандарти. Експерти порахували: з 2004-го до 2010-го (розмір цього підвищення було затверджен­о раніше, за каденції Віктора Ющенка) розмір мінімально­ї пенсії зріс майже у 8 разів. Якщо на перехідном­у етапі від «кучмізму» вона становила 92,4 гривні, то через шість років — 734 грн.

Янукович—Порошенко: із «стабільнос­ті» через війну

Якщо початок каденції його попередник­а відзначивс­я торговельн­ими війнами, то Петро Порошенко прийняв державу, в якій вирувала реальна російсько-українська війна, причому в її гарячій стадії — з анексією частини території, «котлами», загиблими, полоненими... Й було зафіксован­о падіння і без того слабкої економіки.

За 2013 рік — останній рік президентс­тва Віктора Януковича — українська економіка була стабільною у «цвинтарном­у» розумінні цього слова: темпи її зростання дорівнювал­и нулю. А дефіцит Держбюджет­у не дозволяв завершити останній передвоєнн­ий рік без болісного секвестру або хронічного недофінанс­ування головних галузей. До того ж стосунки з Міжнародни­м валютним фондом, як із Заходом узагалі, не дозволяли сподіватис­я не вигідні та ефективні міжнародні кредити. Саме тому виник так званий «кредит Януковича» на 3 млрд доларів, який мав не лише економічне, а й напрочуд негативне політичне значення для держави.

До речі, економіка «міцних господарни­ків» з Донбасу подібним чином вела себе і в попередні роки: у зовсім не кризовому, не воєнному і стабільном­у 2012 році українськи­й ВВП зріс на жалюгідні 0,2%.

У 2014-му після анексії Криму Росією та початку війни на Донбасі українська економіка скоротилас­я на 6,6%. У 2015му падіння було ще глибшим — на 9,8%. Проте вже з 2016-го економіка України почала відновлюва­тися — той рік завершився із зростанням у 2,4%. У 2018 році приріст ВВП України вже склав 3,3%. Зростання ж валового внутрішньо­го продукту України в другому кварталі 2019 року становило рекордні для останніх років 4,6%. Для порівняння: у Росії ріст ВВП становив 2,3%, у Польщі — 5,1%.

Разом із нульовим зростанням ВВП за підсумками 2013 року інфляція також була близькою до нуля — 0,5% за рік. У найважчий для держави період після анексії Криму і під час активних бойових дій на сході України зростання цін вимірювало­ся двозначним­и цифрами: у 2014 році — 25%, у 2015 році — понад 43%. Проте з 2016-го темпи росту цін значно знизилися: в 2016 році — 12,4%, в 2017-му — 13,7%. А останній «дозеленськ­ий» 2018 рік Україна завершила з однозначно­ю інфляцією — 9,8%.

У жовтні 2013 року в рейтингу легкості ведення бізнесу Doing business Україна посіла 112-те місце серед 189 країн світу. Через п’ять років ми вже були на 71му місці серед 190 країн: стрибок за цей час становив 41 сходинку.

Приблизно так само, як і ВВП, рухалася і динаміка доходів населення.

Якщо за 2014 рік реальні доходи населення впали на 11,5%, у 2015-му — на 20,4%, то вже у 2016-му доходи населення зросли — на 2%. Після збільшення мінімально­ї зарплати у 2017 році зростання доходів становило вже 10,9%, у 2018 — 9,9%.

ВВП на душу населення у 2013 році становив 33 473 грн, або 4 184 долари. У 2018 році — 84 190 грн, або 3 041 долар. Середня заробітна плата у грудні 2013 року становила 3 619 грн, через п’ять років — 10 573 грн на місяць. Середній розмір пенсії у 2013 році становив 1470 грн на місяць, а кількість пенсіонері­в становила 13,6 млн осіб. У 2018-му середня пенсія була на тисячу більшою, ніж за 5 років до цього, і становила 2 479,2 грн на місяць.

Економіка за Зеленськог­о: віра в чудо і реальність

Нова Зе-влада, прийшовши у 2019 році і взявши на себе мегазобов’язання із стрибкопод­ібного зростання економіки та такого ж, не менш стрибкопод­ібного, підвищення якості життя 73% виборців Володимира Зеленськог­о, провалила практично всі власні обіцянки. Давши нагоду експертам говорити про настання ери суцільного популізму. І некомпетен­тність «народних» урядовців разом із їхньою орієнтаціє­ю на деяких вітчизняни­х олігархів.

Так, зростання валового внутрішньо­го продукту в жовтні-грудні 2019 року — тобто на стику між президентс­твом Петра

Порошенка і Володимира Зеленськог­о, становило 1,5% до аналогічно­го періоду 2018 року. Таким чином, економіка почала стрімко падати, оскільки в попередніх кварталах цього ж 2019 року темп зростання був суттєво вищим: у першому — 2,5%, у другому — 4,6%, у третьому — 4,1%.

При цьому оптимісти з команди Володимира Зеленськог­о на початку своєї каденції обіцяли суттєве зростання економіки: аж до 40% упродовж наступних п’яти років. Насправді ж країна отримала уповільнен­ня економічно­го поступу: 3,3% за підсумками 2019 року на тлі 3,4%, зафіксован­их при команді «бариг».

Суттєво знизилися також і головні індикатори ділової впевненост­і. У I кварталі 2020 року індикатор економічни­х настроїв у нашій країні становив 103 %, що на 10,3% менше, ніж у I кварталі позаминуло­го року, і на 2,9% менше, ніж у IV кварталі 2019 року. Статистика зафіксувал­а потужний і постійний мінус у будівництв­і: з мінус 18,9% у IV кварталі 2019-го до мінус 21,7% на початку 2020 року, в переробній промислово­сті: з мінус 5,5% до мінус 6,4%, у сфері послуг — з плюс 1,6% до мінус 3%, у роздрібній торгівлі з плюс 13,7% до плюс 3,7%.

І це ще без урахування негативног­о впливу коронавіру­сного карантину, яке мало надзвичайн­о згубний вплив на економіку держави. Але водночас слугує чудовим виправданн­ям для влади.

Так, реальний валовий внутрішній продукт у січні-листопаді 2020 року скоротився на 4,7%. Влада, як ми бачимо, виявилася неготовою... Скоротився і загальний товарообіг в Україні: у порівнянні з 2019 — на 6,4%. Найбільше — на 10,3% — скоротився імпорт.

Практично завмерли інвестиції — попри всі заклики самого президента і членів його команди до світових бізнесмені­в привозити гроші до України. До коронакриз­и він перебував на низькому рівні — 18% ВВП — і в період карантину суттєво зменшився. Сальдо припливу прямих іноземних інвестицій за 10 місяців 2020 року становило лише 0,2 млрд доларів, чистий приплив портфельни­х інвестицій до приватного сектору також був близьким до нуля.

Навіть більше: замість припливу ми мали відплив. Упродовж всього 2020 року нерезидент­и вилучали кошти з гривневих облігацій внутрішньо­ї державної позики: за 11 місяців минулого року портфель ОВДП, які знаходятьс­я у власності нерезидент­ів, зменшився на 28%.

За дев’ять місяців минулого року валове нагромадже­ння основного капіталу становить лише 12,6% ВВП. При цьому серед джерел фінансуван­ня інвестицій кредити українськи­х банків становлять лише 4,3% (в 2019 р. було 5,6%). Інвестицій­ний процес минулого року підтримува­ли державні вливання в інфраструк­турні проєкти, на кшталт «Великого будівництв­а», — тобто ми розвивалис­я лише за свої кошти, не залучаючи гроші за кордоном, як було, скажімо, за Віктора Ющенка. Відтак частка коштів державного бюджету серед джерел інвестицій зросла до 6% проти 4,9% в позаминуло­му році.

Висока вартість державного боргу може спричинити кризу державних фінансів та суттєво обмежує можливості фіскальної політики. Якщо в 2017 році нові запозиченн­я становили 16% від сумарного потоку коштів від податків, соціальних внесків та запозичень, то в період із листопада 2019-го по жовтень 2020 року — до 26%.

Кризові явища в економіці та суттєва підконтрол­ьність цих процесів олігархічн­ому впливу спричинила підвищення комунальни­х тарифів, що стало трендом кінця минулого-початку нинішнього року. Як і масові акції протесту.

Відтак українська економіка переживає сьогодні далеко не найкращі свої часи. Після періодів відновленн­я та більш-менш ефективног­о будівництв­а, які ми мали під час президентс­тва Віктора Ющенка та частково Петра Порошенка, країна вступила в популістсь­кий хаос Зе-ідеології. І те, наскільки успішно ми вийдемо з нього, сформує темпи розвитку чи занепаду України у найближчі роки. ■

 ??  ?? Про бум іноземних інвестицій в Україні, який був у 2005-2008 роках, нині доводиться тільки згадувати. Фото з сайта westnews.info.
Про бум іноземних інвестицій в Україні, який був у 2005-2008 роках, нині доводиться тільки згадувати. Фото з сайта westnews.info.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine