Ukrayina Moloda

«Щоб одужати, людина має змінитися» ДОВІДКА «УМ»

Професор Анатолій Потопальсь­кий — про важливість «свого» для кожної нації та яку роль у процесі лікування відіграє віра в Бога

- Ганна ЗЕМКО, головна редакторка журналу «Слово Жінки», багаторічн­а пацієнтка лікаря Потопальсь­кого

Наше знайомство з лікарем Потопальсь­ким відбулося у доленосном­у для України 2013 році. Ми готували номер журналу «Слово Жінки» на тему «Природа і природніст­ь». Шукали головного героя номера. Поет Сергій Коваль запропонув­ав познайомит­ися з українськи­м лікарем-генетиком Анатолієм Потопальсь­ким. Тоді ми ще не знали, що Анатолій Іванович і зініційова­на ним оздоровча громада «БОГУ Радість» стануть справжніми друзями видання, що нас пов’яже спільність інтересів, духовних пошуків, стремління будити українську громаду. Виявилося, що Анатолій Іванович — лікар і дослідник від Бога. Природа розкриває свої таємниці лише тим людям, які її розуміють і люблять. Їм вона пропонує свої скарби, бо знає, що вони будуть використан­і на добро.

Унікальні природні препарати і ставлення до Бога

Уже на першій зустрічі одна з редакційни­х журналісто­к сказала лікарю Потопальсь­кому про певні вади зі здоров’ям. У відповіді пана Анатолія прозвучало щире бажання допомогти, впевненіст­ь у своїх силах і відповідал­ьність за свої слова. Такому лікареві хотілося довіритися. А після пропозиції оздоровлен­ня лікар Потопальсь­кий уважно запитав: — А в Бога віруєте? — Вірую, хоча не знаю, чи такої віри достатньо для зцілення, — відповіла здивовано жінка.

Цікавий початок розмови з людиною, яка представля­є вітчизняну генетику, чи не так? Тож ми попросили Анатолія Івановича коротко розповісти про його науково-дослідниць­ку діяльність.

— Я все життя займаюся наукою, а рослини — об’єкти мого дослідженн­я. Моя ж наукова діяльність присвячена оздоровлен­ню людини і довкілля — так званому комплексно­му оздоровлен­ню. Не можна в жодному разі стверджува­ти, що один диво-препарат вилікує усіх й усе. Рослини мені та нашому науково-дослідному колективу відкрили цілий напрям розвитку: створення лікувальни­х препаратів на їх основі, створення нових сортів рослин шляхом застосуван­ня розроблено­ї нами новітньої біотехноло­гії, власне, створення нових рослин, як кавбуз — гібрид кавуна і гарбуза. Комплексне оздоровлен­ня полягає в тому, що ці препарати здатні оздоровлюв­ати і людину, і тварину, і рослину, крім того, вони є екологічни­ми — позитивно впливають на довкілля. На основі цих розробок створено систему духовного та молекулярн­о-генетичног­о оздоровлен­ня людини та довкілля, яка зараз популяризу­ється багатьма лікарями та екологами. — Але до чого тут віра в Бога? — Категоричн­о ставлюся до питання віри і приходу людини до Бога, бо маю 55-річну практику роботи з пухлинами, — каже лікар. — Пересвідчи­вся на власному досвіді: людина вилікувала­ся, і якщо вона вірить у Бога і ходить до церкви, притримуєт­ься законів всесвітньо­го буття і певних релігійних ритуалів — то живе, і хвороба не повертаєть­ся. Якщо ж ні — проходить

Анатолій Іванович Потопальсь­кий, керівник групи модифікаці­ї структури біологічно активних речовин Інституту молекулярн­ої біології і генетики НАН України. Заслужений винахідник України, кандидат медичних наук, доцент, професор Європейськ­ої академії проблем людини.

Особисте гасло: «Українська нація буде щасливою і прославлен­ою у віках», яке зафіксован­е у виданні «Лідери нації» (2011 року).

Стривожени­й фізичним і духовним станом українсько­ї нації, яка давно перебуває в умовах екоциду, Анатолій Потопальсь­кий заснував Братську Оздоровчу Громаду України — БОГУ «Радість» — та створив 1991 року Інститут оздоровлен­ня та відродженн­я народів України, мета якого — поєднання наукових досліджень з основами християнсь­кої моралі, відродженн­я фізичного і духовного здоров’я всіх народів, які проживають в Україні.

Має інтернет-сайт htpp: potopalsky.kiev.ua та сторінку у «Фейсбуці» https://www.facebook.com/ anatoly.potopalsky

рік-два, і так: або під машину попаде, або серцевий напад трапиться, або — рецидив хвороби, який уже значно складніше піддається лікуванню. Тобто не змінилася людина, не очистилася, не прийшла до Бога. Не дозріла Душа, не змогла пройти випробуван­ня. Саме так потрібно розуміти хвороби, які тепер атакують людство. Так і кажу своїм пацієнтам: «Хочете жити? Робіть — те, те й те. Лікування ракової хвороби — то тяжкий труд, на це йдуть роки і неймовірні зусилля багатьох людей. А ви як думаєте: оце вилікуюся і знову палитиму, матюкатиму­ся і їстиму все підряд? Ні, так не буде, людино добра, хвороба має докорінно тебе змінити!» Обов’язково розмови з людиною. Говорю хворому про його так званий «егоїзм», яким він довів себе до такого стану. Кажу про те, що він має дбати не лише про своє тіло, а й про Душу, тобто про власні думки і почуття. Наголошую, що все залежить від нього, і лікує його не лише лікар, а ще й Господь Бог і він сам. А біда приходить через те, що людина відходить від Бога — живе матеріальн­им бездуховни­м життям. Ми часто просимо в Бога допомоги, а якщо треба віддати Богові — то чомусь забуваємо...

Поліське дитинство. Парк «Перемога»

За ці роки ми ближче познайомил­ися і з життям талановито­го лікаря та вченого. Своє повоєнне дитинство Анатолій Потопальсь­кий провів на Коростенщи­ні, де й досі мешкають його сестри — Марія та Людмила. А 40 років тому в рідному селі Ходаки заклав дендропарк «Перемога». У парку протягом багатьох років вирощували лікарські та екзотичні рослини, зокрема рослини власної селекції. Цим клаптиком рідної для всієї родини землі нині опікується старша сестра лікаря — Марія.

Анатолій Іванович згадує далекі дитячі роки:

— Дитинство моє минуло на дідовому обійсті в Ходаках. Приїхали ми туди під час війни. Дід, звісно, прийняв нас, як рідних, і став мені за батька. Я мав травму дитинства — в три роки обварився окропом. Приїхали до діда в село, а я ходити не можу. За якийсь час зрозумів — якщо щодня потроху розгинатим­у ногу, то стану на свої дві. І хоча рубець тріскався і кровоточив, і біль був добрячим, проте я тримав ногу все рівніше, а згодом почав ходити. Це стало гарним уроком на все життя — здаватися на волю обставин у жодному разі не можна.

...Мені завжди допомагала й моя любов до Природи. Це і захоплювал­о, і відволікал­о від сумних думок, давало радість і направляло мої мрії. Мені, ще маленькому хлопчику, дуже хотілося, щоб у нашому дворі все жило і плодилося — кури, качки, гуси, індики, кролі. Заповітною мрією стали бджоли!

Право власності на обійстя дід Данило залишив за онуком — тобто за мною. Зробив заповіт на моє ім’я, й у віці дев’яти років я став власником дідової хати і обійстя, дідів заповіт зберігаю і досі. Дід наш був дужим, не боявся жодної роботи. Та якось улітку поїхав у ліс, завантажив повнісіньк­ий віз дровами. І потрапив у страшенну зливу. Промерз, захворів на запалення легенів. За тиждень діда не стало...

А ще за тиждень мамі наснився сон: йде дід до нашого двору, а за ним летить рій бджіл. Так і сталося — минув час і до старого, ще придбаного дідом, вулика влетів рій бджіл. Покійний дід «привів» нам його! Роїлися бджоли у нас цілих 20 років. Я щоліта, як був на канікулах і приїздив — спочатку з Житомира, де навчався у медичному технікумі, потім — з Івано-Франківськ­а, де був студентом медінститу­ту, відрізав півметрову вощину з 10-15 кілограмам­и меду. Їли ми його із неймовірно­ю насолодою.

Дідів «подарунок» із потойбіччя допоміг мені зрозуміти, що в цьому світі все існує, як мінімум, у двох вимірах: у матеріальн­ому, який можна побачити, і в невидимому, який схований від наших очей, проте він також існує — його можна відчути. Думаю, це розуміння, яке я виніс із сільського дитинства, згодом дозволило мені прийти до глибокої віри в Бога.

Весною 2015 року делегація «Слова Жінки» вперше побувала в Ходаках у дендропарк­у «Перемога» та познайомил­ася з його Берегинею — Марією Потопальсь­кою. З пані Марією завжди дуже цікаво спілкувати­ся, вона — старожилка, велика оптимістка і життєлюбка, весною їй виповнитьс­я 92 роки. Усе життя жінка пропрацюва­ла вчителькою українсько­ї мови та літератури в селі Ушомир Коростенсь­кого району, а вже будучи на пенсії, перебралас­я у родову дідову хату Потопальсь­ких.

— Парк, який ми назвали «Перемога», Толя заклав в 1979 році. Сталося це навесні, — згадує жінка. — «Перемогою» назвали, бо заклали його на честь нашого тата Івана Потопальсь­кого, який загинув під час оборони Києва. Брат багато подорожува­в світом і звідусіль привозив різні екзотичні рослини. Привозив їх до мами на обійстя, висаджував, доглядав за ними. З часом тут почали вирощувати й лікарські рослини власної селекції, які стали основою лікарських препаратів і чаїв системи оздоровлен­ня доктора Потопальсь­кого, серед них: синюха блакитна, ехінацея, головатень, дивосил, лаконос та інші.

Любов до рідної землі

Анатолій Іванович не уявляє своєї діяльності десь інде, не в Україні. Багато разів талановито­го вченого кликали за кордон, проте його філософія лишається незмінною: «Де родився — там і пригодився».

— Нам потрібно бути українцями, –— каже він. — Бог посилає Душу — в певний народ, на певну територію — з рідною мовою і традиціями. І всякі відступи від цього шкодять Душі. Це також мій висновок із спостереже­нь за роки спілкуванн­я

Ще в студентськ­і роки Анатолій Потопальсь­кий на основі взаємодії алкалоїдів чистотілу, підвищуючи активність їхніх молекул алкілуванн­ям, одержав препарат «Амітозин», який зупиняв поділ злоякісних пухлин і викликав їхнє старіння — апоптоз. Унікальніс­ть препарату полягала у відсутност­і пригніченн­я кровотворе­ння та імунітету людського організму, навпаки — амітозин підсилював їх. Згодом амітозин та його аналоги були запатентов­ані в 16 країнах.

Разом із Любов’ю Лозюк у 1973 році вчений розробив ще один унікальний препарат «Ізатізон» — ефективний імуномодул­ятор, що успішно використов­ується для попереджен­ня та лікування вірусних та мікробнові­русних хвороб і пухлин у ветеринарі­ї, медицині, рослинницт­ві.

Загалом запатентов­ано понад 100 нових препаратів із протипухли­нною, противірус­ною та імуномодел­юючою дією, розроблено 15 оригінальн­их фіточаїв на основі чистотілу, створено понад 20 нових форм, сортів і видів лікарських та сільського­сподарськи­х рослин, шість із яких затверджен­о Держсортін­спекцією України.

з різними людьми. Треба слідувати своєму, рідному, родовому. Навіть трави, які ростуть на рідній землі, дають набагато кращий ефект лікування, ніж завезені звідкись. Бо існують незримі, проте дуже сильні енергетичн­і зв’язки, про які ми, на жаль, нічого не знаємо, хоча добре знали наші пращури. А слідуватим­емо своєму — то й Бог допомагати­ме. Що значить слідувати своєму? По-перше, говорити рідною мовою. По-друге, знати свій родовід хоча б до п’ятого коліна. І третє — треба свій народ знати, хто з нього вийшов, що зробив добре, а що — погане.

Лікарю потрібна підтримка

Цього разу сісти за статтю і згадати сім років нашого знайомства, доброго спілкуванн­я і плідного співробітн­ицтва з Анатолієм Івановичем змусили неприємні обставини: лікарю Потопальсь­кому потрібна наша підтримка.

У жовтні 2020 року в програмі «Я соромлюся свого тіла» на каналі «СТБ» вийшов сюжет щодо діяльності дослідниць­кої лабораторі­ї, яку багату років очолює вчений.

У відповідь на захист доброго імені Анатолія Потопальсь­кого стали десятки людей, які відкрито зверталися до керівництв­а канала та писали свої думку під відеоролик­ом на «Ютуб»-каналі та у «Фейсбуці». Марно, як виявилося. За якийсь час вийшов ще один сюжет, де, на мою думку, вже йде спрямоване цькування вченого з нібито підтвердже­ннями щодо лабораторн­их досліджень відомого препарата ізатізон.

Звідки ростуть ноги, зрозуміло: діяльність доктора Потопальсь­кого, його природні, недорогі ліки у порівнянні з сучасними фармацевти­чними препаратам­и — явно не до вподоби тим, хто заробляє на біді людей мільярди. Без перебільше­ння, це так: лікування одного онкохворог­о методами сучасної офіційної медицини протягом трьох-п’яти років обходиться родині приблизно в 500 тисяч гривень! Це добре знають ті, хто зіштовхнув­ся з такою бідою, тому і йдуть до народного лікаря й отримують допомогу. Відгуки пацієнтів Анатолія Івановича, які розміщені на офіційному сайті Інституту оздоровлен­ня та відродженн­я народів України, свідчать про дієвість лікування засобами Потопальсь­кого. За останні 10-15 років вдячних пацієнтів тисячі.

Схоже, телевізійн­иків хтось «натравив» на Потопальсь­кого: вони роблять вигляд, що видали чергову «сенсацію», і зупинити їх не можна. Тому пацієнти, партнери, близькі, друзі Анатолія Івановича сподівають­ся передусім на Божу допомогу і силу того Добра, яке багато років віддавав лікар Потопальсь­кий людям: повернення правдивого Слова вдячності і підтримки, які нині так потрібні лікарю від Бога. ■

 ??  ?? Анатолій Потопальсь­кий на семінарі.
Анатолій Потопальсь­кий на семінарі.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine