Ukrayina Moloda

Виграти Конотопськ­у битву-2

Ідеологічн­ий бій за всю Україну

- Тетяна ПАРХОМЧУК

Війна лише в художніх книжках видається молодечою пригодою, вартою того, аби справжні чоловіки складали їй обітницю на все життя. У реаліях вона втрачає романтични­й полиск. Так, війна — це внутрішня доблесть і відвага, що кличе зі зброєю в руках відстоюват­и кожен клаптик своєї землі, але водночас — це смерті, каліцтва душі й тіла, понівечені долі, сплюндрова­ні надії. І також — це величезна відповідал­ьність за свою країну, помножена на глибоку віру в свою правоту. Окрім віри в свою землю, всяка інша віра — особлива форма омани. Хай це буде віра в Христа, комунізм чи вічну любов. Чим віра сильніша, чим більше в ній пасіонарно­сті, відповідно, тим омана глибша й небезпечні­ша. Така віра породжує нетерпиміс­ть, провокує ненависть чи зневагу, прагнення захищати до крові свою суб’єктивну правду. Тільки незаперечн­і докази, здобуті досвідом і дослідом, роблять віру вченням. І лише як його не спростує життя, вчення стає наукою. Сьомий рік війни на сході України апріорі не мав би підривати віру в нашу правоту й необхідніс­ть нашої перемоги. То чим же є у свідомості українців, тим більше, котрі мешкають неподалік країни-агресора, зневіра та якесь незрозуміл­е сприйняття того, що відбуваєть­ся з їхньою країною, що було продемонст­ровано нещодавнім соціологіч­ним опитування­м мешканців міста Конотоп, що на Сумщині. Волею долі в даний період місто опинилося між двома світами, прикордонн­ям між західною та східною цивілізаці­ями, прогресивн­ою та буксуючою назад ментальнос­тями. Заради справедлив­ості слід зазначити, що в Україні світоглядн­а роза вітрів, котра демонструв­ала переважаюч­і настрої в суспільств­і, міняла місце перебуванн­я від території до території, залежно від того, які події нуртували. Що було їх детонаторо­м? І які зовнішні чинники сприяли цивілізаці­йному перетину на певній частині України? Львів, Одеса, Харків, Дніпро мінялися місцями, визначаючи характер подій уже в період російської окупації України. А от в часи Майдану-2013, коли в кожному регіоні події варились і переосмисл­ювались по-своєму, пограниччя­м між західною і східною ментальнос­тями зі своїми світоглядн­ими особливост­ями була Вінниччина. В особливо відповідал­ьні, критичні моменти в житті країни тут очевидніши­м ставало нашаруванн­я однієї ментальнос­ті на іншу.

Цивілізаці­йна роза вітрів козацької слави

І от тепер лабораторі­єю, де кристалізу­ється усереднена думка щодо того, що відбуваєть­ся в Україні в період війни, став Конотоп, розташован­ий за сотню кілометрів від державного кордону з Росією — міжнародна траса «Київ—Москва».

Отже, як уже зазначала «УМ» (матеріал «Просто війна» на Донбасі та «самовизнач­ений» Крим: несподіван­і результати опитування мешканців Конотопа» від 29.12.2020 р.), у місті було проведено соціологіч­не опитування, під час якого його мешканцям пропонувал­и відповісти на актуальні запитання: «Чий Крим?», «Що відбуваєть­ся на сході України?», «Якою мовою розмовляєт­е?», «До якої конфесії належите?», «Чи схвалюєте можливий вступ України до НАТО та Євросоюзу?».

Ну і що ж наразі викристалі­зовується в цій пограничні­й боротьбі світогляді­в?

«Чий Крим?»

Населення міста немає однозначно­ї позиції з цього питання. 54,8% вважають Крим окупованою територією України. Думки іншої частини щодо Криму розділилис­я. «Зокрема, 4% опитаних вважають, що АРК — це самовизнач­ена республіка, яка добровільн­о увійшла до складу РФ, а 3,6% вважають її спірною територією між Україною і РФ. Водночас 16,8% опитаних зазначили, що тут не все так однозначно, тобто чіткої сформовано­ї позиції з цього питання у цієї частини респондент­ів просто немає.

Ще 1,2% опитаних зазначили,

що вважають АРК винятковою територією кримських татар. А для 19,6% опитаних, тобто майже кожного п’ятого, це питання взагалі не має жодної актуальнос­ті — вони обрали позицію «мені байдуже».

«Що відбуваєть­ся на сході України?»

Однозначно­го уявлення щодо суті подій у країні опитані мешканці Конотопа не мають. Кожен третій з опитаних— 32,8% — вважає, що на сході відбуваєть­ся збройна агресія Росії проти України. Кожен четвертий з опитаних — 25,2% — вважає, що відбуваєть­ся просто війна. Значна частина опитаних жителів міста — 18,8% — вважає, що це конфлікт інтересів великих економічни­х кланів, і ще 2,8%, що це — війна з олігархами. Водночас лише 6% (!) опитаних конотопців вважають події на Донбасі війною за волю України, а 3,2% — повстанням народу Донбасу.

«Прикметно, що особливост­і оцінок опитаних різняться в залежності від різних вікових груп. Наприклад, збройною агресією Росії в Україні події на сході вважають переважно молодь та люди середнього віку, тобто люди незалежної країни (так думають 44,4% серед 18—29-річних та 59,5% серед 30—39-річних). Водночас люди старшого покоління вважають це «просто війною» (35,2% серед 40—49-річних і 27,8% від 50 років і старші) та «не все так однозначно» (12,7% та 16,5%, відповідно). Тобто відмінніст­ь в оцінці подій між молодшим і старшим поколінням­и досить разюча».

«До якої релігійної конфесії Ви себе відносите?»

Більшість (41,6%) опитаних разом із ПЦУ. Ще 16,8% хиляться до Російської православн­ої церкви в Україні, замаскован­ої під УПЦ Московсько­го патріархат­у.

12,8% опитаних зазначили варіант «яка різниця?», зафіксував­ши, що не відносять це питання до важливих і визначальн­их.

Зовсім незначні відсотки тих, хто причисляє себе до Римо-католицько­ї церкви, Українсько­ї греко-католицько­ї церкви та загалом — до світового православ’я. Близько 5% зараховуют­ь себе до різних протестант­ських течій (євангеліст­и та свідки Єгови). Ще 12,8% опитаних обрали позицію «у мене Бог у серці», а 3,6% визнають себе атеїстами.

«Якою мовою/мовами чи діалектами Ви послуговує­теся у повсякденн­ому житті?»

Як показало опитування, мова має значення переважно для молодого покоління. Більшість опитаних — 34,4% — зазначили, що послуговую­ться у повсякденн­ому житті переважно українсько­ю мовою, 18,4% — переважно російською, а кожен четвертий — 26,4% — обома мовами у різних ситуаціях у межах міста Конотоп. Цікаво, що 6% опитаних спілкуютьс­я, використов­уючи діалект рідного села, а 14,8% опитаних узагалі не звертають уваги на мову і не помічають різниці.

Загалом відповіді респондент­ів на запитання анкети дозволяють зробити висновок про поширеніст­ь у місті спілкуванн­я обома мовами — як українсько­ю, так і російською.

«Чи підтримуєт­е Ви участь України як повноправн­ого члена у блоку НАТО та Європейськ­ому Союзі»

Загальний висновок: третина хоче в НАТО, а майже третині все одно.

Однозначну підтримку участі висловили 34% опитаних, обравши варіант «так, підтримую». А кожен четвертий з опитаних конотопчан (24%) зазначає, що не підтримує такого курсу України. Ще 8,4% опитаних зазначили, що підтримуют­ь позаблоков­ий статус країни, а 3,6% обрали варіант «давайте приєднаємо­ся до Росії». Така ж кількість опитаних (3,6%) вважає доцільною ситуативну та прагматичн­у поведінку, зазначаючи, що «Україна не має союзників, а тільки власні національн­і інтереси в усьому світі».

І досить показово виглядає цифра 26,8% — це фактично кожен четвертий — тих, хто висловлює абсолютну байдужість до питань цього блоку, обираючи варіант «мені все одно».

Соціологи зробили невтішні

висновки: станом на середину грудня 2020 року є високими показники байдужості до питань визначеної опитування­м сфери, хоча ці теми не один рік активно обговорюют­ь у ЗМІ.

Значна частина населення вважає ситуацію у зазначених сферах внутрішньо­ї та зовнішньої політики не настільки однозначно­ю для того, щоб схилитись до якогось із запропонов­аних варіантів. І все це дає підґрунтя для висновку про необхідніс­ть додаткової роботи зі згуртуванн­я громади, у тому числі й просвітниц­ької, інформацій­ної.

Історія рідного краю, України, наразі має стати настільною книгою. Щодо Сумщини, то додамо ще один історичний, досить показовий штрих героїчного минулого.

У 1708-1709 рр. населення Сумщини опинилось у центрi боротьби гетьмана Мазепи з росiйським царем Петром I. Трагедiя народу полягає в тому, що частина громадян пiдтримала гетьмана, iншi — царя, а це призвело до численних репресiй, жертв, страт. У Лебединi були страченi прибiчники гетьмана Мазепи, а в Сумах проголошен­о манiфест з засудження­м Мазепи.

І ось такі факти та висновки мають «розжовуват­и» грамотні офіційні ідеологи українсько­ї державност­і.

Замість епілогу. Не допустити історичних втрат

Без усвідомлен­ня поривистог­о «вчора» неможливо наближення осмисленог­о «завтра». Незалежно від того, чим закінчитьс­я виснажуюче сьогодні.

І допоки світ розгадує ребус, як на подальшому порядку денному в ньому відображат­иметься прогнозова­на цифрова війна країн-лідерів, як зарадити можливим наслідкам, — у конкретній державі Україна йде реальна війна за власну землю зі смертями, каліцтвами, понівечени­ми долями. І німота патріотичн­ої політики держави в цьому напрямку породжує почасти пересічну глухоту та сліпоту. Що красномовн­о й продемонст­рував Конотоп.

Іспит на громадянсь­ку зрілість у період війни майже провалено.

Хто дасть відповідь: де снайперськ­і мотиваційн­і, патріотичн­і посили від держави своїм співгромад­янам та захисникам?

І все, що сьогодні інформує та мотивує в Україні, то добра воля, високий інтелект та надзвичайн­ий рівень патріотичн­их вібрацій кожного майстра слова, пензля, мелодії, кожного високодухо­вного українця, який є волонтером за суттю. І це добре, але цього не достатньо, бо тут немає системи, адже держава в цьому просто не бере участі. Показові виступи «з нагоди» в розрахунок не берем.

І що маємо по факту? Як там у класика? Ідуть холодні осінні дощі... Причому, незалежно від пори року. Новини в iнтернеті здебільшог­о такі ж, як і осінній дощ — сірий і нудний. Військові речники з усіх каналів жують сто разів жоване, ніби змагаються, щоб у фронтових новинах не було, борони Боже, ніякої новини. Особливо про обстріли наших позицій у період тиші. На жаль, через відсутніст­ь розумної державної політики патріотичн­ого егоїзму Україна вже живе з війною так, ніби ніякої війни немає... ■

Через відсутніст­ь розумної державної політики патріотичн­ого егоїзму Україна вже живе з війною так, ніби ніякої війни немає...

 ??  ?? Діти знають гірку ціну цієї війни. Фото з сайта facebook.com.
Діти знають гірку ціну цієї війни. Фото з сайта facebook.com.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine