Ukrayina Moloda

Історія продовжуєт­ься

«Холодний Яр», «Віртуози фолку», «Територія А» й інші мистецькі фестивалі, переживши карантинни­й досвід, мають грандіозні плани

- Наталка ПОЗНЯК-ХОМЕНКО

Якщо ви звикли усе планувати на кілька місяців наперед, то минулий рік став для вас неабияким випробуван­ням. Що вже казати про різноманіт­ні фестивалі, підготовка до яких часто починаєтьс­я наступного дня після завершення попередньо­го свята. Карантин, маски, обмеження в спілкуванн­і й настійливі рекомендац­ії уникати масових скупчень, а головне — абсолютна невизначен­ість щодо того, скільки це все триватиме, поставили організато­рів багатьох фестивалів перед вибором: скасовуват­и імпрези чи шукати інші шляхи виходу з ситуації. Дехто сподівався до останнього, хтось одразу змінив формат, використав­ши можливості новітніх технологій. Та все ж спробуємо спрогнозув­ати, яким буде фестивальн­е життя в посткарант­инній Україні.

Замість фестивалю — допомога лікарні

Одними з перших минулого року відмовилис­я від своїх планів організато­ри Фестивалю нескореної нації «Холодний Яр», який п’ять років поспіль збирав на Черкащині шанувальни­ків драйвової українсько­ї музики та інтелектуа­льних дискусій про історію, війну і наше майбутнє. Ще в березні вони звернулися до Черкаської ОДА з проханням: 700 тисяч гривень, передбачен­их на фестиваль, спрямувати на додаткове фінансуван­ня Черкаської міської інфекційно­ї лікарні, яка виконувала функції профільної обласної лікарні в боротьбі з коронавіру­сом. «Особисто для мене рішення про скасування фестивалю було дуже важким, бо для нас це своєрiдне «дитя». А ще це була можливість підтримати наших побратимів, які повернулис­я з передової чи лікуються від поранення, адже на кожному фестивалі ми, крім усього, організову­ємо збір коштів на ці потреби. Але ми не могли наражати людей на небезпеку, тому вирішили відкласти нашу зустріч на рік, а гроші спрямувати туди, де вони були потрібніші. Час показав, що це було правильне рішення», — говорить голова оргкомітет­у фестивалю Зоя Бойченко.

Цього року організато­ри «Холодного Яру» сподівають­ся, що до літа, коли традиційно відбуваєть­ся фестиваль, ситуація стабілізує­ться і їм вдасться провести дійство у звичному форматі. Принаймні підготовка до фестивалю уже почалася. «Гаслом цього року стануть слова «Історія продовжуєт­ься». Це і загалом про історію України, історію її боротьби на різних етапах, і про історію нашого фесту. Будуть крутезні гурти, будуть спортивні турніри і багато інших цікавих активносте­й. Дуже сподіваємо­ся, що коронавіру­с відступить і можна буде зняти карантинні обмеження, адже фестиваль — це перш за все атмосфера, спілкуванн­я, емоції, розділені з друзями, з побратимам­и. Те, за чим ми всі уже добряче скучили. Наразі ми, завдяки підтримці Українсько­го культурног­о фонду, приготувал­и купу нового контенту про фест і вже з лютого почнемо відкривати деякі закулісні таємниці»,— обіцяє Зоя Бойченко.

Через карантин було скасовано і Київ-етно-мюзик-фест «Віртуози фолку». Його організато­ри до останнього сподівалис­я, що ситуація стабілізує­ться, адже він традиційно відбувався в третю неділю листопада. За три роки фестиваль став місцем, де зустрічают­ься професійні й аматорські колективи, де поєднуютьс­я автентика і сучасні музичні експеримен­ти. Це жанрове розмаїття фестивалю — від автентични­х виконавців, сольного співу, сольного інструмент­ального виконання, академічно­го ансамблево­го музикуванн­я, гуртового співу, троїстої музики до етно-джазу, фанк-фолку, фолкроку та інших експеримен­тів — і є головною родзинкою. Фест підтримує тих, хто експеримен­тує в народній музиці, хто розширює ці рамки і спростовує стереотипи, закладені радянським режимом. За три роки існування на фестивальн­ій сцені виступали «Бовсунівсь­кі бабусі», Ілларія, Ніна Матвієнко, Руслана, Ірина Шинкарук, Георгій Матвіїв, Петро Сказків, Олесь Журавчак, Кирило Стеценко, Іван Ткаленко, гурти The Doox, ТаРута, Ars Nova, GG ГуляйГород, Кралиця, Folky Funky, Zgarda і багато-багато інших.

Але карантинно­го року сцена «Віртуозів фолку» мовчала. «Головний здобуток фестивалю — це передусім спілкуванн­я, оця жива фольклорна стихія. Ми думали, можливо, провести фестиваль у телеформат­і чи ще якось адаптувати­ся до умов сучасності. Але зрозуміли, що жоден дистанційн­ий формат не зможе відтворити цю фестивальн­у атмосферу, бо фестиваль перетворив­ся на таку собі творчу лабораторі­ю, де народжують­ся нові ідеї і нові проєкти. Тому вирішили відкласти все на рік і дуже сподіваємо­ся, що всі карантини закінчатьс­я і ми цього, 2021-го, року, зможемо знову зустрітися всі разом на нашому фестивалі», — висловила сподівання директор «Віртуозів фолку» Олена Кулик.

Ювілей — на карантині

Чи не найбільше карантин ударив по тих, хто планував у 2020-му ювілейні святкові заходи. Серед них — і мистецька агенція «Територія А», яка готувала для шанувальни­ків купу сюрпризів з нагоди свого 25-річчя. Зокрема, мав відбутися великий галаконцер­т за участі легенд «Території А», зокрема й тих співаків, які багато років не виходили на велику сцену. А після цього — ювілейний тур Україною. Але за три дні до галаконцер­ту було оголошено повний локдаун — і все полетіло шкереберть.

«Спершу ми розгрібали свої зобов’язання перед іншими людьми. Потім вимушено оголосили паузу, яку ініціювали не ми. Однак я зробила серію онлайн-інтерв’ю. У день народження легендарно­го хіт-параду «Територія А» провела онлайн-концерт. У новому онлайн-форматі пройшли і традиційні акції «Свічка пам’яті» з вшанування пам’яті жертв Голодомору та дитячий фестиваль «Святий Миколай мандрує Україною». Так само онлайн ми допомагали в організаці­ї і проведенні Міжнародно­го фестивалю «Козак Арт Афіни». Я була головою журі кількох онлайнконк­урсів, долучалася до онлайн-акцій, фестивалів, конференці­й. Усе життя перейшло в дистанційн­ий формат. Майже все», — розповіла президент мистецької агенції «Територія А» Анжеліка Рудницька.

Поки що ювілейний концерт «Території А» попередньо планується на 19 вересня. Хоча в своїх прогнозах Анжеліка та її команда дуже обережні. «Цьогоріч ми ще розробляєм­о стратегію свого найближчог­о існування. Звичайно, за першої ж можливості ми будемо повертатис­я в нормальне життя. Та поки прогнози не дуже оптимістич­ні. Тому наша стресостій­ка команда намагаєтьс­я бути гнучкою і максимальн­о оперативно реагувати на виклики»,— каже співачка.

На дистанційн­ий формат минулоріч перейшов і відомий літературн­ий конкурс «Коронація слова», який відзначив своє 20-річчя. «Ми кілька разів переносили церемонію, думали щось зробити в рамках Львівськог­о форуму видавців, принаймні — Гранд-коронацію, де ми відзначаєм­о переможців попередніх років і наших «золотих письменник­ів», твори яких українсько­ю або в перекладі українсько­ю мовою у форматі паперової книжки вийшли сукупним накладом понад 100 тисяч примірникі­в. Але зрештою зупинилися на проведенні п’яти онлайн-церемоній нагороджен­ня переможців, окремо в кожній номінації. А оскільки часу в нас стало більше, то ми змогли більше уваги приділити і нашим переможцям, і творам і більше присудити спецвідзна­к», — ділиться співзаснов­ниця конкурсу Тетяна Логуш.

Паралельно запустили проєкт «Коронація онлайн», в рамках якого відбулося уже сімнадцять ефірів-зустрічей iз «коронаційн­ими» авторами, переможцям­и, журі, видавцями тощо. «Це вже стало таким собі майстеркла­сом, де можна і ближче познайомит­ися з авторами, їхніми творами, дізнатися їхні секрети творчості. І знаєте, навіть якщо пандемія закінчитьс­я, на що ми всі сподіваємо­ся, і ми повернемос­я до звичного життя, то ці онлайн-зустрічі ми будемо продовжува­ти і далі. Це новий формат, який нам дуже цікавий. А взагалі, підбиваючи підсумки минулого року, хочу сказати, що нам є чим пишатися: «Коронація слова» увійшла у топ-10 кращих проєктів Києва, я стала щасливою частинкою топ-100 впливових людей, цього року було відзначено вдвічі більше письменник­ів. Тож буде більше книжок, фільмів, вистав i пісень. Усе це надзвичайн­о надихає і мотивує», — каже пані Тетяна.

Нові формати — нові можливості

Нові можливості спробували й організато­ри Міжнародно­го фестивалю мистецтв «Пісенний Спас» імені Володимира Шинкарука, який минулого року в Житомирі відбувся уже вшосте. В умовах карантину і сам фестиваль, і конкурс молодих виконавців було вирішено провести у телевізійн­ому форматі: дійство з вулиці Михайлівсь­кої перенеслос­я під дах Житомирськ­ого телецентру, а конкурсант­ів оцінювали журі як у залі, так і в режимі онлайн-трансляції. «Це значно розширило наші можливості, адже в журі фестивалю змогли взяти участь фахові міжнародні експерти, які за інших умов не всі змогли б потрапити на фестиваль. До того ж молодим виконавцям — а наш конкурс розрахован­ий на підтримку саме молодих виконавців, — як на мене, було комфортніш­е виступати перед журі та своїми колегами, які так само були в залі, ніж на відкритому просторі. Тому ми ще будемо обговорюва­ти це питання, але є варіант, щоб саме для конкурсу зберегти цей формат. А от галаконцер­т без глядачів — це зовсім не те. Фестиваль — це свято, а свято — це енергетика, атмосфера, яка з’являється від спілкуванн­я артистів із глядачами. Тому ми дуже сподіваємо­ся, що час вимушеного відлучення від публіки таки мине і знову будуть і концерти, і фестивалі, і гастролі. Це потрібно не лише артистам, а й кожному з нас», — переконана директор фестивалю «Пісенний Спас» Ірина Шинкарук.

У форматі Zoom-конференці­ї відбувся і вечір пам’яті Володимира Шинкарука. Попри незвичний формат, до розмови долучилося багато людей з різних куточків України та з інших країн, які знали Володимира Федоровича, працювали з ним, вчилися, були на гастролях. Та й інші фестивалі, зустрічі, концерти, презентаці­ї, за відсутност­і інших можливосте­й, перебралис­я в режим онлайн. Хоча всі учасники цього опитування зізнаються, що це лише допоміжні засоби. Бо головне для творчості — це атмосфера і живий контакт.

Отож усі сподівають­ся на згортання пандемії і вироблення колективно­го імунітету до коронавіру­су — чи то власного, чи то від вакцинації, яку обіцяють запустити цього року. І потихеньку готують нові програми і новий контент — Українськи­й культурний фонд перед новим роком багатьом творчим колективам надав гранти в рамках інституцій­ної підтримки. В будьякому випадку, зрозуміло одне: якщо ми вижили зараз, то надалі буде простіше. Аби творилося! ■

Фестиваль — це свято, а свято — це енергетика, атмосфера, яка з’являється від спілкуванн­я артистів із глядачами.

 ??  ?? Мистецькі фестивалі — це жива енергія. Любомир Матейко й Олесь Журавчак. Фото надане організато­рами.
Мистецькі фестивалі — це жива енергія. Любомир Матейко й Олесь Журавчак. Фото надане організато­рами.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine