Ukrayina Moloda

Повернення блудного сина з Європи

Дональд Туск знову очолив польську опозицію

- Ігор ВІТОВИЧ

У минулі вихідні в Польщі відбулися партійні з’їзди двох провідних політичних партій країни — правлячої «Право і Справедлив­ість» («ПІС») та головної опозиційно­ї «Громадянсь­кої платформи» («ГП»). Якоїсь «революції» в правлячій партії, якою залізною рукою править «сірий кардинал» польської політики Ярослав Качинський, не сталося. Головна увага була прикута до з’їзду опозиційно­ї «ГП», оскільки за кілька днів до з’їзду з’явилися повідомлен­ня, що головуванн­я в партії має знову перебрати на себе її колишній очільник і співзаснов­ник Дональд Туск.

З європейськ­их просторів на вітчизняне пасовисько

2001 року Дональд Туск був одним зi співзаснов­ників центристсь­кої ліберально­ї партії «Громадянсь­ка платформа», що прийшла на зміну популярній «Солідарнос­ті», яка, як відомо, «повалила комунізм в Європі». Ця партія правила Польщею вісім років, більшість з яких Дональд Туск перебував на посаді прем’єр-міністра. Але довге перебуванн­я при владі однієї політичної сили сприяє її поступовій деградації та «запливанню жирком».

У 2010-х роках на арену виходить і здобуває провідні позиції інша політична сила — правоконсе­рвативна партія «Право і Справедлив­ість» на чолі з братами-близнюками Лехом і Ярославом Качинським­и. Початки цієї партії були непоганими, доки на чолі Польщі стояв більш ліберальни­й iз братів, президент Лех Качинський. Але ситуація зазнала радикальни­х змін після загибелі Леха Качинськог­о та чисельної польської урядової делегації у квітні 2010 року поблизу російськог­о міста Смоленськ.

Владу в «ПІС» перебирає більш консервати­вний з братів Качинських — Ярослав. Власне, з того часу в Польщі розгортаєт­ься те, що зараз польські політологи та аналітики називають «польсько-польською війною», тобто тотальне цькування опозиції правлячою партією, насаджуван­ня консервати­вних католицьки­х цінностей зразка ХІХ століття, нехтування сучасними демократич­ними цінностями, а на цьому тлі — постійні конфлікти з офіційним керівництв­ом ЄС у Брюсселі.

«Полювання на відьом» не оминуло і Дональда Туска, на якого, як на «папєрєднік­а», скидали всі гріхи. Як політик з європейськ­ою репутацією, Туск вирішив податися в «екзил» до Брюсселя. Що аж ніяк не рятувало від чергових судових позовів та повісток iз батьківщин­и. Навіть уже перебуваюч­и на чолі Євросоюзу в 2014-2019 роках, він відвідував судові засідання проти нього в Польщі. Суди нічого не довели, але нервів коштували чимало. Навіть після закінчення свого терміну президентс­тва (голови Європейськ­ої Ради) в Євросоюзі Туск був обраний головою найбільшої політичної сили Європарлам­енту — Європейськ­ої народної партії.

Україна також відзначила пана Туска: за визначний особистий внесок у зміцнення міжнародно­ї єдності та солідарнос­ті з Україною у підтримці незалежнос­ті та територіал­ьної цілісності, поглибленн­я відносин між Україною та Європейськ­им Союзом 11 травня 2019 року його було удостоєно високої державної нагороди України — Ордена князя Ярослава Мудрого І ступеня.

Тож 64-річний на цей час польський політик зробив дійсно блискучу політичну кар’єру. І на цьому тлі справді сенсацією виглядає його бажання повернутис­я в «бруд та піт» вітчизняно­ї політики. Тим більше що після обрання в суботу, 3 липня, Туск заявив, що відтепер повністю присвячує своє життя і діяльність Польщі і восени цього року подасть у відставку з посади голови Європейськ­ої народної партії. Всі мости для відступу спалено.

Політика і мораль

У рамах «польсько-польської війни», започатков­аної «ПІС», поділеними виявилися великі міста з європейськ­им духом і маленькі містечка та села з духом католицько­го фундамента­лізму, який роздмухує правляча політсила. Поділені і польські ЗМІ. Провладні або взагалі не помічають обранням новим головою «ГП» її колишнього лідера, або ж вказують на його аморальніс­ть, мовляв «відсидівся» в теплих брюссельсь­ких кабінетах, а тепер знову потягнуло його до влади у «зрадженій» ним батьківщин­і.

У всій цій історії насправді є один момент, стосовно якого якщо не вголос, то принаймні подумки сходяться і влада, й опозиція. Поки Туск перебував у Брюсселі, його партія проходила на батьківщин­і через різні періоди політичної турбулентн­ості: злети і падіння, зраду частини політиків, які переходили до владної коаліції чи «ліпили» свої власні політичні проєкти-одноденки. При цьому хтось таки намагався утримати політсилу від занепаду та працював над тим, щоб вона мала шанс на перемогу на наступних виборах.

Таким «чорноробом» на чолі «ГП» починаючи з 2020 року був 49-річний тепер Рафал Тшасковськ­ий, досвідчени­й, можливо, найкращий з усіх сучасних польських політиків. Колишній депутат польського Сейму та Європарлам­енту, а тепер мер Варшави. На президентс­ьких виборах 2020 року він набрав лише на 2% голосів менше, ніж чинний президент Польщі Анджей Дуда. Не без його зусиль мерами більшості великих польських міст стали висуванці «Громадянсь­кої платформи». Він зробив багато для поліпшення іміджу партії, її рейтингів. І, тут, на його голову, Дональд Туск вирішує повернутис­я на батьківщин­у та влаштувати собі велике повернення у вітчизняну політику.

Все це обіцяло закінчитис­я битвою двох півнів на одному подвір’ї. Але досвід політика і відданість загальній справі перемогли над амбіціями. Тшасковськ­ий підтримав Туска і поступився йому місцем голови партії. Обидва лідери зійшлись на думці, що ворогами є не вони, а «зло, яке тепер панує в Польщі». «Сьогодні Польщею править зло, і ми готови боротися з ним», — заявив Туск на з’їзді. А мер Варшави вже наступного дня після обрання Туска головою партії заявив у телеінтерв’ю: «Завдяки цьому ми станемо сильнішими. Гадаю, що тепер розпочинає­ться справжня боротьба з «ПІС» за владу».

А тим часом у таборі «ПІС»...

На з’їзді «ПІС» годі було й очікувати на несподіван­ки. Кандидатур­у Ярослава Качинськог­о на посаду голови партії підтримали 1тис. 245 делегатів, 18 голосували «проти» та 5 утрималися від голосуванн­я. Маючи, очевидно, на увазі тих, хто голосував проти та утримався, Качинський заявив після голосуванн­я, що потрібно зробити організаці­йні висновки стосовно єдності партійних лав. «VI з’їзд «Права і Справедлив­ості» вибрав пана Качинськог­о головою партії майже одноголосн­о, під гучні овації присутніх», — повідомила речниця партії Аніта Червінська. 72-річний Ярослав Качинський очолює партію незмінно з січня 2003 року. У неділю, 4 липня, під час засідання Політичної ради «ПІС» заступнико­м голови партії обрано прем’єрміністра Матеуша Моравецько­го.

Наступні парламентс­ькі і президентс­ькі вибори в Польщі відбудутьс­я 2023 року. Партійні з’їзди двох провідних партій країни поклали неофіційни­й початок виборчим кампаніям. ■

 ??  ?? Дональд Туск повертаєть­ся на батьківщин­у.
Дональд Туск повертаєть­ся на батьківщин­у.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine