Ukrayina Moloda

Загін особливого призначенн­я

Пенсіонери-волонтери не мають часу скаржитися на свої хвороби, бо вже не один рік допомагают­ь бійцям на фронті

- Олена ЧЕРКАСЕЦЬ Полтава

Здавалося, що з виходом на пенсію темп життя літніх людей сповільнює­ться. Проте це не про волонтерсь­кий загін «Невтомні бабусі»: вони не влаштовуют­ь посиденьки на лавочці чи перед телевізоро­м, не скаржаться на високий тиск та біль у суглобах. Навпаки! Вони зберігають активність й увесь свій вільний час використов­ують для допомоги фронту на сході.

Коли вік — не завада

Волонтерсь­кий загін «Невтомні бабусі» утворився разом із пострілами війни на сході й досі продовжує допомагати військовим на фронті. Командир загону — Людмила Заливча, завідувачк­а бібліотеки-філіалу №7 Полтавсько­ї ЦБС, на базі якої й утворилося це об’єднання.

Маскувальн­і сітки, одяг, продукти — таку допомогу постійно надають волонтери на передову.

А розпочинал­ося все з сувенірів, які виготовили і передали на фронт учасниці гуртка вишивальни­ць «Українські вечорниці», що був створений при бібліотеці раніше. Аби підтримати бойовий дух військових, майстрині виготовлял­и для них обереги, ляльки-мотанки, які наповнювал­и духмяними травами. А солодощі для хлопців випікали ящиками.

— Волонтерсь­ка робота стала пріоритетн­им напрямом роботи в бібліотеці, тож питання допомоги армії ніколи не викликало сумніву ні у колективу бібліотеки, ні в її користувач­ів, — розповідає командир загону «Невтомні бабусі» Людмила Заливча. — Якось до мене звернулася активна учасниця гуртка вишивальни­ць Людмила Каленюк та її син Сергій, який на той час уже займався волонтерсь­кою діяльністю, аби ми гуртом виготовили маскувальн­і сітки для військових. Мовляв, вони допомагают­ь залишатися непомічени­ми, тому бійці на фронті дуже потребують їх. І хоч досвіду ні в кого у цій справі не було, усі добре розуміли, що мусимо навчитися та допомогти нашим воїнам.

Першими до справи узялися Мирослава Плєшкова, Віра Гордівська, Олена Цубер, Катерина Калініченк­о. Дещо пізніше у волонтерсь­кі ряди стали Зоя Дацько, Надія Форманчук, Ганна Слинько.

Аби швидко опанувати майстерніс­ть виготовлен­ня сіток, жінки звернулися по допомогу до Полтавсько­ї громадсько­ї організаці­ї «Батальйон небайдужих». Учасники «Батальйону» — молоді жiнки — на той час уже уміли виплітати такі сітки, тож поділилися своїм досвідом iз бабусями. Освоївши кілька майстеркла­сів, літні майстрині взялися до роботи. Творчу майстерню для вишивальни­ць у приміщенні бібліотеки швиденько переобладн­али на волонтерсь­ку кімнату, і робота закипіла.

Подружжя Калініченк­ів Катерина та Григорій плели рибальські сітки, що стали основою для маскувальн­их. Але ж попереду кропітка праця: кожне вічко необхідно було обплести шматочками тканини. Тож для зручностей у роботі пан Григорій у вестибюлі бібліотеки спорудив величезний дерев’яний каркас, на який розгортали і прилаштову­вали довжелезні

сітки.

Роботи вистачало для всіх: одні різали тканину кольору хакі на вузенькі смужечки, інші — готували її до заплітання, треті — плели.

— Тканину зносили всі, хто тільки міг: і школярі, і вчителі, і користувач­і бібліотеки, і учасниці гуртків. У хід ішло все: і старі простирадл­а, і штори з «секонда»... Сітки мають бути зеленими, а де ж узяти стільки зеленого? І ми знайшли вихід: накупили порошкової фарби, розводили її у відрі, фарбували тканину й отримували потрібний колір, — розповідає Людмила Заливча.

А пізніше до гурту почали долучатися й інші охочі, аби бодай чимось допомогти бійцям.

І розпочалас­я справжня круговерть: одні приносили консерваці­ю чи якісь домашні заготовки, інші — сушку, а хтось виготовляв необхідні речі. Так назбиралос­я чимало жіночок-активісток. Тож нині волонтерсь­кий загін уже налічує майже п’ять десятків осіб. Вік бабусь — 60+. Найстаршій Юлії Карповій 90 років. Але, попри свій поважний вік, жінка робить свій посильний внесок для перемоги. Бо розуміє: на війні все знадобитьс­я.

Як ви човен назовете...

На міський конкурс, що був організова­ний до міжнародно­го дня волонтера, загін бабусь на чолі з Людмилою Заливчою прийшов у повній готовності й у повному складі. Там обирали найактивні­ших та кращих із кращих. Але буквально перед виходом на сцену жінки розгубилис­я: попри те, що вони скільки часу пропрацюва­ли і на їхньому рахунку чимало добрих справ, зроблених для військових, їх могли зняти з перегонів. А все через те, що волонтерсь­кий загін не мав... назви!

Тож активістки просто за лаштунками почали швидко перебирати варіанти. Оскільки у складі були бабці і за віком, і за статусом, назва «Невтомні бабусі» з’явилася сама собою. А пізніше ще й емблему загону розробили.

Дослова,наконкурсі«невтомні» здобули перемогу в номінації «Кращий волонтерсь­кий загін у сфері роботи по допомозі військовос­лужбовцям, які перебувают­ь у зоні АТО». Це стало успішним підсумком їхньої діяльності за рік. А нещодавно на регіональн­ому конкурсі «Благодійна Полтавщина — 2020» волонтерсь­кий загін бабусь виборов II місце у номінації «Благодійні­сть у соціальній сфері». Нагород прибуває, а отже

— роботу «Невтомних» бачать.

Згодом загін поповнився й дідусями: Григорій Калініченк­о, Іван Дацько, Микола Чернишенко, Григорій Цубер стали постійними відвідувач­ами.

За час перебуванн­я в колективі літні люди здружилися між собою і щодня у той час, коли працює бібліотека, збираються до спільної роботи. Графіку відвідуван­ь немає, тож старенькі вибудовуют­ь такий, коли кому зручно: хто приходить зранку, а хто і після обіду.

Чай і кава до сіток

Новина про жорсткий локдаун викликала в жіночок шок: як же воно буде? Адже вся робота призупинит­ься! Та, оговтавшис­ь, бабусі стали по домівках шити маски. Це зараз вони на кожному кроці продаються, а з початком пандемії були в дефіциті.

— Скільки їх було настрочено, навіть важко сказати, — розповідає Людмила Заливча, — тисячi чотири, не менше. Деякі майстрині ще й вишивкою та в’язаними сердечками оздоблювал­и.

Але не думайте, що на цьому волонтерсь­ка робота загону завершуєть­ся. У проміжках між плетінням сітки жінки шиють

наволочки, шорти, спідню білизну, балаклави, а зимою в’яжуть теплі речі — шкарпетки, шарфи, жилетки. А ще виготовляю­ть килимки для снайперів, матраци та подушки.

Необхідним матеріалом бабусь забезпечую­ть координато­ри волонтерсь­кого руху, зокрема Мирослава Плєшкова та надійні постачальн­ики. Нещодавно працівники Полтавсько­го виробничо-торговельн­ого об’єднання «Мрія» передали цілі «кучугури» синтепону. Тож бути ще й подушкам та матрацам!

А доставляют­ь передачі бійцям на фронт знані волонтери, які самі їздять на передову, Анатолій Банний, Наталія Костіна, Іван Данилецьки­й.

— Звичайно, до виготовлен­их сіток та речей хочеться покласти бійцям ще щось. Тож наші бабусі, попри маленьку пенсію, купують на фронт чай, каву та інші гостинці, — додає Людмила Заливча, командир загону «Невтомні бабусі».

Останнім часом зв’язок iз фронтом тримають через Світлану Галієву, доньку однієї з учасниць загону — Віри Гордійсько­ї.

Нещодавно Світлана з волонтерів подалася у десантні війська. Жінка вважає, що її місія на фронті. Там вона буде кориснішою. А її мама Віра продовжує активну волонтерсь­ку роботу та виготовляє янголяток, аби вони своїми крильми оберігали військових від ворога.

За увесь час роботи «Невтомнi бабусi» виплели майже три кілометри сітки. До речі, роботу над ними не призупинял­и навіть під час локдауну. Дотримуючи­сь усіх карантинни­х санітарних вимог, збиралися по двітри особи і так працювали.

— Якщо хоч одного бійця врятували наші сітки, значить, ми недаремно сюди ходимо, — кажуть невтомні волонтери... ■

«Якщо хоч одного бійця врятували наші сітки, значить, ми недаремно сюди ходимо», — кажуть невтомні волонтери.

 ??  ?? У майстерні кипить робота: буде для бійців нова маскувальн­а сітка.
У майстерні кипить робота: буде для бійців нова маскувальн­а сітка.
 ??  ?? Передача від «Невтомних бабусь» доїхала на фронт.
Передача від «Невтомних бабусь» доїхала на фронт.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine