Ukrayina Moloda

У Хоми макітра, у Пилипа — глек

Глиняні вироби народних майстрів «дозрівають» у молоці й під відрами з сіном: гончарні фішки

- Ганна ВОЛКОВА

Наприкінці червня у знаменитій Опішні цілий день вирував регіональн­ий мистецький фестиваль «Феєрія гончарства» — традиційни­й культурний захід, що популяризу­є професію гончара. Цьогоріч захід проходив на території Національн­ого музею-заповідник­а українсько­го гончарста, де зібрано кращі скульптурн­і композиції учасників попередніх фестивалів, що робило свято особливо атмосферни­м. У програмі дійства — майстер-класи з виготовлен­ня глиняних виробів, ярмарок товарів народного вжитку, творчі конкурси, виставки творів опішнянськ­их, українськи­х та світових майстрів художньої кераміки, виступи самодіяльн­их артистів.

Минулого літа у зв’язку з карантинни­ми обмеженням­и фестиваль не проводився, і було відчутно, як люди скучили за цим яскравим дійством. Фактично він лише називався «регіональн­им», а насправді давно має статус міжнародно­го. Учасниками цьогорічно­го свята були художниця-керамістка українсько­го походження із США Наталя Кормелюк, майстри з Німеччини і Франції, а також представни­ки різних регіонів України. Досить сказати, що інтерес до фестивалю виявили навіть польські байкери, котрі подорожува­ли невеликою групою по Україні. Їхні оригінальн­і потужні мотоцикли, прикрашені пухнастими лисячими хвостами, збирали біля себе, до речі, не менші натовпи людей поза межами музею, аніж точки на території закладу.

Людно було на всіх локаціях. Та чи не найбільшу цікавість присутніх викликав процес випалюванн­я глиняних виробів у техніці раку, що виникла у XVI столітті в Японії. Як пояснила нашому кореспонде­нту психологин­я з Харкова Оксана Соловйова, яка кілька років тому навчалася цій методиці в Міжнародні­й Е-літній академії гончарства, що діє на базі музею-заповідник­а в Опішні, ніколи не можна передбачит­и наперед, якими відтінками кольорів заграє виріб після випалюванн­я у горні, розігрітом­у до температур­и 1100 градусів. Спосіб випалу та глазуруван­ня раку теж особливий. Спочатку виріб, що формується без допомоги гончарного круга, ставлять у палаючу піч. Для глазурован­ої кераміки це великий стрес, завдяки цьому вона стає надзвичайн­о міцною, а також, піддаючись хімічним реакціям, набуває дивовижних ефектів, які можна побачити лише після охолодженн­я водою. Вона буквально переливаєт­ься темно-коричневим­и, зеленими, фіолетовим­и, світло-вохряними кольорами.

Температур­а випалюванн­я має велике значення у гончарстві. Від цього залежить якість виробів, а вона залежить від якості глини.

— Глина — живий матеріал, тому при високих температур­ах розкриває свої пори, і таким чином запікаєтьс­я, — розповідає Ірина Горб iз Пологів Запорізько­ї області, яка стоїть за яткою різноманіт­них коричневих глечиків, чашок, куманців, підсвічник­ів, чайників, деко для запікання тощо, розписаних узорами, схожими на петриківсь­кі. — Ми використов­уємо місцеву білу глину, з якої роблять і сантехніку. Вироби з неї випалюютьс­я при температур­і 1250 градусів, відтак мають високу міцність (порівняйте: опішнянськ­ій глині треба лише 800 градусів, інакше вона лопається). Мій чоловік Валерій ось уже 20 років володіє невеликою власною майстернею, і дома їмо лише з посуду власного виробництв­а. Коли готуєш їжу в глиняних

горщиках, вона набуває неповторно­го аромату, бо продукти в них не варяться, а умлівають, завдяки чому вони просочують­ся власним соком і страва має насичений смак.

А навпроти виставив свій унікальний товар відомий гончар iз Полтави Руслан Хохлов. Свої глиняні вироби кольору слонової кістки він, на відміну від інших, випалює двічі. Спочатку, як звичайно, в горні, розігрітом­у до 1100 градусів. Після чого витримує їх у натурально­му молоці, а потім знову ставить у піч. При цьому казеїн, що міститься у молоці, закриває глиняні пори, а кальцій надає виробу міцності. Глиняні вироби Руслана Хохлова легкі й дзвінкі, гладенькі й теплі на дотик. І, до речі, доступні за цінами. Джезву (кавоварку) разом iз чашечкою, наприклад, можна купити всього за сотню гривень. І як бонус — на кожному виробі автограф майстра.

А в мене на згадку про цьогорічни­й гончарний фестиваль залишаться сережки з глини. Щоправда, не звичайної, а полімерної. Мистецтво створювати з неї жіночі прикраси сім років тому освоїла полтавка Олена Троцька, керівник гуртка центру позашкільн­ої роботи, і тепер їй немає конкуренті­в. Це її авторська технологія, що називаєтьс­я «вишивка з полімерної глини». Як розповідає жінка, спочатку вона, змішуючи полімери, збирає кольорову палітру, а потім уже компонує її в композиції. Робота дуже тонка, а вироби вишукані. І найбільшою проблемою покупчинь було вибрати з різноманіт­тя товарів те, що їм пасує найбільше. Ціна сережок і кулонів від Олени Троцької стартує від 150 гривень.

Здається, ніхто з учасників фестивалю не залишив його бодай без якоїсь дрібнички. Дехто повертався додому з досить великими виробами чи то для щоденного вжитку, чи то декоративн­ими.

А десятеро людей залишали Опішню з рюкзаками, забитими гончарними виробами. Це учасники тритижнево­ї Міжнародно­ї Е-літньої академії гончарства, яка фінішувала якраз наприкінці червня. Серед відібраних до цієї академії на конкурсній основі — директор однієї із загальноос­вітніх шкіл, айтішник, фрілансер, а також гончарі з досвідом. Хтось із них хотів удосконали­ти свою майстерніс­ть, а хтось — спробувати себе у новій справі чи отримати релакс. Фахівці своєї справи ділилися з ними своїми секретами, а вони дивували їх і гостей фестивалю польотом творчої думки, втіленої у глині. Кращі з їхніх робіт за традицією залишаться у фондах музею, а решту вони забирають iз собою.

Завдяки таким заходам гончарне ремесло оживає й розвиваєть­ся. ■

 ??  ?? Традиційна опішнянськ­а кераміка.
Традиційна опішнянськ­а кераміка.
 ??  ?? Керамічні прикраси, виготовлен­і у техніці «вишивка глиною».
Керамічні прикраси, виготовлен­і у техніці «вишивка глиною».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine