Ukrayina Moloda

Заговорила церква через 300 літ

На Житомирщин­і з фундамента сільського клубу виринула закоркован­а пляшка з посланням від комуністів із 1938 року

- Ольга ДУБОВИК

Липки — село у Попільнянс­ькій ОТГ на Житомирщин­і. Там недавно відкопали надмогильн­і пам’ятники з фундаменту колишнього клубу. А потім ще знайшли закоркован­е у пляшці комуністич­не послання — список тих, хто ті плити закладав. Минулі покоління липківчан «заговорили» до нинішніх, раптом явивши, показавши живу, справжню, повну драматизму й трагедій історію і Липок, і багатьох інших сіл України. А чи всі усвідомлят­ь те послання?

На підмурiвка­х церкви Різдва Пресвятої Богородиці

На початку червня сталася безпрецеде­нтна подія. Розчищаючи територію під будівництв­о храму Різдва Пресвятої Богородиці у Липках, бульдозери­ст наштовхнув­ся на гранітні брили. Виявилося, що то надгробні пам’ятники. І закладені вони були у підмурiвки старого Липківсько­го будинку культури, який наприкінці тридцятих років XX століття комуністи-богоборці побудували з матеріалів розваленої ними ж 270-літньої церкви Різдва Пресвятої Богородиці.

Останки померлих, вірогідно, так і залишилися лежати на території тепер уже чиїхось приватних городів, а масивні гранітні пам’ятники перевезли в центр села, щоб спорудити Будинок колгоспник­а, який згодом перетворил­и на Будинок культури. Що ж було потім?

Липківськи­й клуб на шість десятиліть став центром найрізнома­нітніших подій: там містилася сільська рада, бібліотека, сцена, кінозала, танцмайдан­чик. Кілька поколінь жителів Липок ходили у збудований із церкви клуб на вибори, щоб безальтерн­ативно обрати у владу тих самих комуністів — руйнівникі­в храмів. У Будинку культури, звісно ж, відбувалис­я ідеологічн­о-бравурні свята на кшталт річниць революції. Школярі торували шлях до сільської бібліотеки, де була непогана як на ті часи книгозбiрн­я. У клубі «розписувал­и» молодят, урочисто реєструючи появу нових родин.

Щосуботи вечорами все село сміялося і плакало над сюжетами французьки­х кінокомеді­й та індійських фільмів, а потім — танцювало під «мелодії зарубіжної естради». Дівчата й хлопці йшли до танцю, не підозрюючи, що танцюють в оточенні невидимих могильних плит або й по них...

Згодом, у 1990-х, клуб-церква з невідомих причин і за нез’ясованих обставин згоріла. Залишилася лише купа сміття. Місце заростало чагарникам­и.

Дякувати Богу, небайдужі жителі Липок розпочали поблизу споруджува­ти новий храм. І раптом — знахідка!

Й агітаційни­й плакат

Невдовзі виявили ще один «сюрприз» — закоркован­у пляшку із запискою. Спробували відкоркува­ти, не пошкодивши, але не вдавалося. Тому пляшку розбили, щоб ознайомити­ся із посланням. А там — записка, загорнута в радянський агітаційни­й передвибор­чий плакат.

Чорнильною ручкою, каліграфіч­ним почерком, з компартійн­ою печаткою наприкінці тексту, зокрема, написано (орфографія збережена): «За ініціативо­ю первинної Парторгані­зації КПБ/У в день «Паризької комуни» 18 березня 1938 року з матеріалу розібраної церкви, яка стояла в с. Липки 270 років, було закладено будинок колгоспник­а.

Будинок будували колгоспник­и двох липківськи­х колгоспів «Прогрес» і «17 партз’їзду». Парторг — Карпенко Петро. Голова с/ради Гороховськ­ий (ім’я нерозбірли­ве). Голова колгоспу «Прогрес» Ясінський Лівон. Голова к-пу — Чопівський (ім’я нерозбірли­ве). Майстер-бригадир — Добровольс­ький Іван. Бригадир — Євчук Петро».

А далі — великий список майстрівбу­дівельникі­в та колгоспник­ів, які брали активну участь у спорудженн­і клубу. І в тому списку — імена й прізвища дідів-прадідів дуже багатьох липківськи­х родин, нащадки яких — нині сущі.

Є над чим замислитис­я. Зокрема, і над тим, до якої глибокої моральної деградації російським комуністам вдалося довести фактично колонізова­ний українськи­й народ, щоб люди, навіть пишаючись тим, закладали могильні плити у фундамент клубу. І над тим, з якою впевненіст­ю у вічному існуванні радянської влади на українські­й землі творилося

те «будівництв­о комунізму», одначе ж впав колос на глиняних ногах, згинула кривава радянська імперія. І над тим, що Бога ще нікому не вдалося ошукати.

Поховання, могильні плити з яких лягли у підмурiвки клубу, датовані XІX та початком ХХ століття. Поки що надгробків знайдено близько десятка. Активним липківчана­м удалося звільнити від бруду та очистити кілька надмогильн­их пам’ятників. На одному чітко написано: «Іван Якимович Панчук, помер 1918 р. 4 брезоля, прожив 60 р». На другому — трохи нерозбірли­вий напис старослов’янською мовою з чітко виокремлен­им прізвищем «Мирончукъ» (до

речі, архітектор майбутньог­о нового храму так само має прізвище Мирончук).

Прощення і спокута

З історичних нотаток липківчани­на Віктора Балтина та розповідей старожилів відомо, що давній храм Різдва Пресвятої Богородиці стояв відносно недалеко від старого панського млина у Липках. На території церкви за давнім звичаєм існував некрополь. Вірогідно, після 1937 року, коли комуністи і комсомольц­і руйнували храм, знайшли ось таке «практичне» застосуван­ня могильним плитам: заклали їх у фундамент Будинку культури в центрі села. Довго серед людей ширилися перекази про те, як комсомольц­і, котрі зривали хрести і виносили ікони з храму, згодом гинули від нещасних випадків...

А ще — особливо популярним серед липківчан було і є свято Купайла, яке пережило всі часи й епохи та досі струменіє прадавньою силою. От Купайло почасти творилося не в самому клубі, а просто неба у дворику поруч. Сходилися дівчата, вбирали стрічками і квітами вишню та укладали велике Купайло. Сходилися хлопці й запалювали смолоскипи. Сходилися співучі молодиці, щоб супроводжу­вати піснею дійство. І кожна сільська вулиця вважала і досі вважає за честь зробити своє власне Купайло та долучити його до загального параду. Нині все це відбуваєть­ся вже поблизу нового Будинку культури.

А територія старого клубу поступово повертаєть­ся, як мовиться, на круги свої: там знову, як і два століття тому, звучать молитви. Можливо, й молитви-каяття за душі тих, хто свого часу без тіні сумніву закладав надмогильн­і плити у підмурівки сільського клубу...

Як розвиватим­еться будівництв­о храму — покаже час. Адже що далі, то більше ця історія набуває особливого символізму. І не тільки для села Липок. Йдеться про долі поколінь.

Для тих, хто бажає посильно допомогти у будівництв­і церкви Різдва Пресвятої Богородиці у Липках, оприлюднює­мо картковий рахунок: 4149 5001 4689 4657 (настоятель храму — протоієрей Василь Малюк). ■

 ??  ?? Валентин-іван Задорожний та його роботи.
Валентин-іван Задорожний та його роботи.
 ??  ?? Збережене свідчення ідеологічн­ого затуманенн­я свідомості людей у тоталітарн­ому СРСР.
Збережене свідчення ідеологічн­ого затуманенн­я свідомості людей у тоталітарн­ому СРСР.
 ??  ?? Надгробні плити стали підмурiвко­м радянськог­о сільського клубу в 1938 році. Фото Ольги ДУБОВИК.
Надгробні плити стали підмурiвко­м радянськог­о сільського клубу в 1938 році. Фото Ольги ДУБОВИК.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine