Стро­ки не­ви­ко­ри­ста­н­ня ТМ як при­від ро­зі­бра­ти­ся з ді­єю Уго­ди про асо­ці­а­цію

Yurydychna Gazeta - - АКТУАЛЬНО УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ З ЄС - ЮрійЮ ій КРАЙНЯК,КРАЙНЯК ке­ру­ю­чий пар­тнер Jurimex

З на­бра­н­ням чин­но­сті Уго­дою про асо­ці­а­цію між Укра­ї­ною та ЄС по­ча­ли ви­ни­ка­ти пи­та­н­ня сто­сов­но пра­кти­чно­го за­сто­су­ва­н­ня норм Уго­ди як норм пря­мої дії. Пе­ре­д­усім, це сто­су­є­ться за­сто­су­ва­н­ня ст. 198 Уго­ди, яку по­де­ку­ди ро­зу­мі­ють як змі­ну під­став для до­стро­ко­во­го при­пи­не­н­ня дії сві­до­цтва на тор­го­вель­ну мар­ку в ча­сти­ні стро­ків її не­ви­ко­ри­ста­н­ня. Спро­бу­є­мо ро­зі­бра­ти­ся, на­скіль­ки це об­ґрун­то­ва­но.

Ко­ро­тко суть пи­та­н­ня

Чин­ний За­кон про зна­ки у ст. 18 вста­нов­лює, що дія сві­до­цтва при­пи­ня­є­ться до­стро­ко­во за умо­ви не ви­ко­ри­ста­н­ня зна­ка пов­ні­стю або час­тко­во про­тя­гом 3-х ро­ків від будь-якої да­ти пі­сля ви­да­чі сві­до­цтва. Ана­ло­гі­чна нор­ма мі­сти­ться у ст. 19 Уго­ди ТРІПС, де та­кож зга­ду­є­ться 3-рі­чний строк.

Во­дно­час Уго­да про асо­ці­а­цію у ст. 198 мі­стить по­ло­же­н­ня, згі­дно з яким «сто­ро­ни пе­ред­ба­ча­ють, що ре­є­стра­ція тор­го­вель­ної мар­ки під­ля­гає ану­лю­ван­ню, якщо про­тя­гом без­пе­рерв­но­го 5-рі­чно­го пе­рі­о­ду во­на не бу­ла вве­де­на у ви­ко­ри­ста­н­ня на від­по­від­ній те­ри­то­рії для то­ва­рів або по­слуг, сто­сов­но яких во­на за­ре­є­стро­ва­на...».

Тоб­то Уго­да про асо­ці­а­цію ви­зна­чи­ла, що «сто­ро­ни пе­ред­ба­ча­ють» як під­ста­ву, за якої «ре­є­стра­ція» тор­го­вель­ної мар­ки «під­ля­гає ану­лю­ван­ню», від­су­тність її ви­ко­ри­ста­н­ня впро­довж 5-ти ро­ків, то­ді як на­ціо­наль­не за­ко­но­дав­ство не ви­ко­ри­ста­н­ня впро­довж 3-х ро­ків ви­знає під­ста­вою для до­стро­ко­во­го при­пи­не­н­ня сві­до­цтва на знак.

У зв’яз­ку з цим по­стає чи­ма­ло за­пи­тань, пов’яза­них з пра­кти­чним за­сто­су­ва­н­ням нор­ми ст. 18 За­ко­ну про зна­ки ра­зом зі ст. 198 Уго­ди про асо­ці­а­цію. Се­ред них мо­жна ви­ді­ли­ти та­кі:

• Чи є нор­ми Уго­ди про асо­ці­а­цію нор­ма­ми пря­мої дії, які мо­жуть за­сто­со­ву­ва­ти­ся не­за­ле­жно від ім­пле­мен­та­ції Уго­ди в на­ціо­наль­не за­ко­но­дав­ство?

• Чи мо­жна по­ста­ви­ти знак то­то­жно­сті між ви­ко­ри­ста­ним в Уго­ді «ре­є­стра­ція під­ля­гає ану­лю­ван­ню» та «дія сві­до­цтва при­пи­ня­є­ться до­стро­ко­во пов­ні­стю або час­тко­во», як це сфор­му­льо­ва­но чин­ним за­ко­ном Укра­ї­ни?

• Чи мо­жуть нор­ми дво­сто­рон­ньої Уго­ди про асо­ці­а­цію за­сто­со­ву­ва­ти­ся у від­но­си­нах, в яких не бе­руть участь уча­сни­ки обох сто­рін?

• Чи мо­жна під час об­чи­сле­н­ня вста­нов­ле­них Уго­дою стро­ків вра­хо­ву­ва­ти пе­рі­од ча­су, ко­ли Уго­да не ді­я­ла?

Ниж­че спро­бу­є­мо від­по­ві­сти на пи­та­н­ня що­до мо­жли­во­сті за­сто­су­ва­н­ня Уго­ди про асо­ці­а­цію як нор­ми пря­мої дії, па­ра­лель­но роз­гля­нув­ши де­які ін­ші про­бле­ми з на­ве­де­но­го пе­ре­лі­ку.

Чи є нор­ми Уго­ди про асо­ці­а­цію нор­ма­ми пря­мої дії: по­зи­ція єв­ро­пей­ських су­дів

Оче­ви­дно, що Уго­да про асо­ці­а­цію з Укра­ї­ною є да­ле­ко не пер­шим по­ді­бним до­го­во­ром, укла­де­ним ЄС. Тож від­по­від­ні під­хо­ди що­до мо­жли­во­сті за­сто­су­ва­н­ня норм уго­ди як норм пря­мої дії вже ви­ро­бле­ні. Цей до­свід бу­де ко­ри­сним для на­шо­го пи­та­н­ня.

Се­ред всіх по­ді­бних до­го­во­рів ли­ше по­ло­же­н­ня Уго­ди про асо­ці­а­цію між ЄС та Че­хі­єю бу­ли ви­зна­ні че­ськи­ми су­да­ми як та­кі, що ма­ють пря­му дію у вну­трі­шньо­му пра­во­по­ряд­ку. Клю­чо­вим для цьо­го бу­ло те, що вка­за­на уго­да мі­сти­ла по­си­ла­н­ня на ст. 85, 86, 92 До­го­во­ру про за­сну­ва­н­ня Єв­ро­пей­сько­го спів­то­ва­ри­ства (ни­ні – ст. 105, 106, 112 До­го­во­ру про фун­кціо­ну­ва­н­ня ЄС) (див. рі­ше­н­ня За­галь­но­го су­ду Че­хії у спра­ві «Olomouc» (2A6/96) та рі­ше­н­ня Кон­сти­ту­цій­но­го су­ду Че­хії у спра­ві «Olomouc»).

На­то­мість су­ди за­галь­ної юрис­ди­кції ре­шти дер­жав Цен­траль­но­Схі­дної Єв­ро­пи уни­ка­ли са­мо­стій­но­го ви­рі­ше­н­ня ко­лі­зій між на­ціо­наль­ним за­ко­но­дав­ством та уго­дою про асо­ці­а­цію і пе­ре­да­ва­ли ці пи­та­н­ня для тлу­ма­че­н­ня до кон­сти­ту­цій­них су­дів. Остан­ні за­пе­ре­чу­ва­ли мо­жли­вість пря­мо­го за­сто­су­ва­н­ня по­ло­жень угод про асо­ці­а­цію, оскіль­ки ви­зна­че­ні ни­ми зо­бов’яза­н­ня сто­су­ю­ться су­мі­сно­сті між на­ціо­наль­ним за­ко­но­дав­ством та за­ко­но­дав­ством ЄС, тоб­то «зо­бов’язань, по­кла­де­них перш за все на Пар­ла­мент та Уряд» (рі­ше­н­ня Кон­сти­ту­цій­но­го три­бу­на­лу Поль­щі у спра­ві №К15/97 від 06.01.1997 р.). То­му ви­рі­шу­ю­чи пи­та­н­ня що­до мо­жли­во­сті за­сто­су­ва­н­ня угод про асо­ці­а­цію як норм пря­мої дії, кон­сти­ту­цій­ні су­ди ли­ше кон­ста­ту­ва­ли, що во­ни є «силь­ним і пе­ре­кон­ли­вим дже­ре­лом пра­ва», а то­му кра­ї­на зо­бов’яза­на «вжи­ти всіх мо­жли­вих за­хо­дів для за­без­пе­че­н­ня су­мі­сно­сті йо­го май­бу­тньо­го за­ко­но­дав­ства із за­ко­но­дав­ством ЄС» (те са­ме рі­ше­н­ня Кон­сти­ту­цій­но­го три­бу­на­лу Поль­щі), але не біль­ше.

Ін­ши­ми сло­ва­ми, єв­ро­пей­ські су­ди не роз­гля­да­ють нор­ми угод про асо­ці­а­цію як нор­ми пря­мої дії, якщо тіль­ки в цих уго­дах не­має на це від­по­від­них вка­зі­вок. В ін­ших ви­пад­ках уго­да про асо­ці­а­цію ли­ше ви­зна­чає зо­бов’яза­н­ня дер­жа­ви що­до ім­пле­мен­та­ції до на­ціо­наль­но­го за­ко­но­дав­ства ви­зна­че­них уго­да­ми єв­ро­пей­ських прин­ци­пів, а от­же, ці зо­бов’яза­н­ня по­кла­да­ю­ться ли­ше на ор­га­ни за­ко­но­дав­чої та ви­ко­нав­чої вла­ди.

Чи є нор­ми Уго­ди про асо­ці­а­цію з Укра­ї­ною нор­ма­ми пря­мої дії?

Пе­ре­д­усім, на­га­да­є­мо, що та­ке «нор­ма пря­мої дії». Згі­дно з пра­кти- кою Су­ду ЄС, по­ло­же­н­ня будь-яко­го між­на­ро­дно­го до­го­во­ру мо­же за­сто­со­ву­ва­ти­ся як нор­ма пря­мої дії ли­ше у ви­пад­ку, якщо во­на сфор­му­льо­ва­на без­від­но­сно будь-яких до­да­тко­вих умов і до­ста­тньо то­чно (рі­ше­н­ня Су­ду ЄС від 30.04.1996 р., спра­ва №C-194/94). Окрім то­го, нор­ма пря­мої дії по­вин­на на­ді­ля­ти осо­бу суб’єктив­ни­ми пра­ва­ми, які під­ля­га­ють за­хи­сту в су­дах (рі­ше­н­ня Су­ду ЄС від 05.02.1963 р., спра­ва №26-62).

Ана­ло­гі­чний ви­сно­вок мі­сти­ться у по­ста­но­ві пле­ну­му укра­їн­сько­го ВС з роз­гля­ду ци­віль­них і кри­мі­наль­них справ «Про за­сто­су­ва­н­ня су­да­ми між­на­ро­дних до­го­во­рів Укра­ї­ни при здій­снен­ні пра­во­су­д­дя». Зокре­ма, там йде­ться про те, що суд мо­же за­сто­со­ву­ва­ти нор­му між­на­ро­дно­го до­го­во­ру за умо­ви, що «вжи­т­тя від­по­від­них за­хо­дів на­ле­жить до ком­пе­тен­ції су­ду або якщо во­ни сфор­му­льо­ва­ні в між­на­ро­дно­му до­го­во­рі як нор­ми пря­мої дії». Як при­клад норм пря­мої дії пле­нум ВС на­зи­ває «нор­ми між­на­ро­дних до­го­во­рів Укра­ї­ни, які за­крі­плю­ють пра­ва лю­ди­ни та осно­во­по­ло­жні сво­бо­ди».

Ін­ши­ми сло­ва­ми, нор­ма між­на­ро­дно­го до­го­во­ру мо­же за­сто­со­ву­ва­ти­ся як нор­ма пря­мої дії, за та­ких умов:

• нор­ма сфор­му­льо­ва­на до­ста­тньо чі­тко і то­чно, що до­зво­ляє су­ду за­сто­су­ва­ти її за­мість нор­ми на­ціо­наль­но­го за­ко­ну без будь-яких до­да­тко­вих умов;

• нор­ма ви­зна­чає суб’єктив­ні пра­ва при­ва­тної осо­би, яка звер­ну­ла­ся до на­ціо­наль­но­го су­ду з ви­мо­гою за­сто­су­ва­н­ня від­по­від­но­го по­ло­же­н­ня між­на­ро­дно­го до­го­во­ру (якщо йде­ться про при­ва­тну осо­бу, оче­ви­дно, мо­ва має йти про при­ва­тні пра­ва).

У ра­зі не­до­три­ма­н­ня при­найм­ні одні­єї із за­зна­че­них ви­ще умов нор­ма мо­же за­сто­со­ву­ва­ти­ся як нор­ма пря­мої дії.

Тест на пря­му дію

Те­пер по­вер­не­мо­ся до ст. 198 Уго­ди про асо­ці­а­цію та на під­ста­ві за­зна­че­них ви­ще умов скла­де­мо про­стий по­зи­тив­ний тест для оцін­ки мо­жли­во­сті її за­сто­су­ва­н­ня як нор­ми пря­мої дії:

• Чи сфор­му­льо­ва­на нор­ма ст. 198 на­стіль­ки «без­від­но­сно та то­чно», що суд під час ви­рі­ше­н­ня спра­ви мо­же її за­сто­су­ва­ти за­мість нор­ми на­ціо­наль­но­го за­ко­ну?

• Чи ви­зна­чає нор­ма ст. 198 Уго­ди про асо­ці­а­цію «суб’єктив­ні пра­ва» уча­сни­ка від­по­від­ної спра­ви, яким ко­ре­спон­ду­ють обов’яз­ки ін­шої сто­ро­ни у спо­рі?

На на­шу дум­ку, на жо­дне з цих пи­тань те­сту не мо­жна да­ти ствер­джу­валь­ну від­по­відь. По­ло­же­н­ня ст. 198 Уго­ди про асо­ці­а­цію не мі­стить без­від­но­сних і то­чних фор­му­лю­вань, які до­зво­ля­ли б за­сто­су­ва­ти її за­мість будь-якої стат­ті на­ціо­наль­но­го за­ко­ну.

На­га­да­є­мо, ста­т­тя Уго­ди ви­зна­чає під­ста­ви для «ану­лю­ва­н­ня» «ре­є­стра­ції» тор­го­вель­ної мар­ки. Та­ким чи­ном, за­сто­со­ву­ю­чи її як нор­му пря­мої дії з до­три­ма­н­ням ви­мог що­до то­чно­сті фор­му­лю­вань, ми мо­же­мо ви­рі­ши­ти ли­ше спір про ану­лю­ва­н­ня ре­є­стра­ції тор­го­вель­ної мар­ки. Однак у спра­вах про до­стро­ко­ве при­пи­не­н­ня стро­ку дії сві­до­цтва на знак для то­ва­рів і по­слуг за­зна­че­на ста­т­тя не мо­же за­сто­со­ву­ва­ти­ся, оскіль­ки во­на не ре­гу­лює стро­ки дії сві­до­цтва.

Те са­ме сто­су­є­ться кри­те­рію без­від­но­сно­сті нор­ми від будь-яких до­да­тко­вих умов. Ні укра­їн­ське за­ко­но­дав­ство, ні Уго­да про асо­ці­а­цію не мі­стять пра­во­вих на­слід­ків ану­лю­ва­н­ня ре­є­стра­ції тор­го­вель­ної мар­ки. То­му пря­ме за­сто­су­ва­н­ня нор­ми Уго­ди ви­ма­гає або вне­се­н­ня змін до за­ко­но­дав­ства в ча­сти­ні ви­зна­че­н­ня та­ких на­слід­ків, або на­да­н­ня пра­во­за­сто­сов­чи­ми ор­га­на­ми над­зви­чай­но роз­ши­ре­но­го тлу­ма­че­н­ня за­ко­нам, шту­чно за­мі­ню­ю­чи в усіх актах сло­во­спо­лу­че­н­ня «до­стро­ко­ве при­пи­не­н­ня» на «ану­лю­ва­н­ня».

Та­кі об­ста­ви­ни ви­клю­ча­ють мо­жли­вість ствер­джу­валь­но від­по­ві­сти на пер­ше за­зна­че­не пи­та­н­ня.

Ви­рі­шу­ю­чи дру­ге пи­та­н­ня, не­об­хі­дно звер­ну­ти ува­гу, що при­пис ст. 198 Уго­ди ви­зна­чає пра­ва та обов’яз­ки для її сто­рін, але не для при- ва­тних осіб. Уго­да про асо­ці­а­цію є дво­сто­рон­нім до­го­во­ром, що під­твер­джу­є­ться як її на­звою, так і пре­ам­бу­лою. Во­на ви­зна­чає вза­єм­ні пра­ва та обов’яз­ки ли­ше дер­жа­ви Укра­ї­на та ЄС один пе­ред одним. Зокре­ма, у ст. 198 Уго­ди цей обов’язок сфор­му­лю­ва­ний та­ким чи­ном: «Сто­ро­ни пе­ред­ба­ча­ють, що…».

За та­ких умов при­ва­тна осо­ба мо­же по­си­ла­ти­ся на нор­му ст. 198 Уго­ди про асо­ці­а­цію ли­ше у спо­рі що­до пи­та­н­ня, на­скіль­ки пов­но і своє­ча­сно Укра­ї­на ви­ко­на­ла свій обов’язок пе­ред ЄС та пе­ред­ба­чи­ла в на­ціо­наль­но­му за­ко­но­дав­стві під­ста­ви для до­стро­ко­во­го ану­лю­ва­н­ня ре­є­стра­ції тор­го­вель­ної мар­ки (спір про ім­пле­мен­та­цію). Як за­зна­ча­ло­ся ви­ще, по­ді­бний під­хід мо­жна зна­йти в рі­ше­н­нях кон­сти­ту­цій­них су­дів ін­ших кра­їн Схі­дної Єв­ро­пи що­до ана­ло­гі­чних угод про асо­ці­а­цію. В бу­дья­ких ін­ших спра­вах вка­за­на нор­ма не мо­же за­сто­со­ву­ва­ти­ся, оскіль­ки во­на вза­га­лі не вста­нов­лює при­ва­тних прав.

До­да­тко­во на­га­да­є­мо, що Уго­да про асо­ці­а­цію пе­ред­ба­чає мо­жли­вість ви­рі­ше­н­ня спо­рів на її осно­ві ли­ше за іні­ці­а­ти­вою будь-якої з її сто­рін (ст. 477), тоб­то за іні­ці­а­ти­вою Укра­ї­ни або Єв­ро­со­ю­зу. При­ва­тна осо­ба по­збав­ле­на пра­ва на­віть іні­ці­ю­ва­ти спір що­до тлу­ма­че­н­ня, ви­ко­на­н­ня або до­бро­со­ві­сно­го за­сто­су­ва­н­ня Уго­ди.

В су­ку­пно­сті це дає під­ста­ви для ви­снов­ків, що ст. 198 Уго­ди про асо­ці­а­цію не по­ро­джує ци­віль­них прав та обов’яз­ків між сто­ро­на­ми спо­ру про до­стро­ко­ве при­пи­не­н­ня дії сві­до­цтва на знак для то­ва­рів і по­слуг, а от­же, не­до­три­ма­на і дру­га умо­ва для норм пря­мої дії.

Пря­ма дія норм Уго­ди про асо­ці­а­цію – укра­їн­ська пра­кти­ка

Оче­ви­дно, як­би нор­ми Уго­ди про асо­ці­а­цію дій­сно ма­ли пря­му дію та за­сто­со­ву­ва­ли­ся не­за­ле­жно від їх ім­пле­мен­та­ції до на­ціо­наль­но­го за­ко­но­дав­ства, ми ма­ли б ін­шу кар­ти­ну як у су­до­вій пра­кти­ці, так і в за­ко­но­твор­чій ро­бо­ті. Зро­зумі­ло, що в та­ко­му ви­пад­ку від Укра­ї­ни не ви­ма­га­ло­ся б про­ве­де­н­ня ро­бо­ти з ім­пле­мен­та­ції Уго­ди, адже ада­пта­ція укра­їн­сько­го за­ко­но­дав­ства до ви­мог Уго­ди вва­жа­ла­ся б за­вер­ше­ною вже вна­слі­док фа­кту на­бра­н­ня нею чин­но­сті. Про­те це не так. Са­ме то­му на роз­гля­ді Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни пе­ре­бу­ває за­ко­но­про­ект №5699, яким пе­ред­ба­ча­є­ться ім­пле­мен­та­ція ст. 198 Уго­ди та змі­на стро­ку, не­об­хі­дно­го для до­стро­ко­во­го при­пи­не­н­ня дії сві­до­цтва на знак.

Як­би нор­ми Уго­ди про асо­ці­а­цію ма­ли б пря­му дію, су­ди не мо­гли б стя­гу­ва­ти з по­ру­шни­ків ав­тор­ських і су­мі­жних прав ком­пен­са­цію в су­мі 10-50 тис. мі­ні­маль­них зар­плат. Адже ст. 240 Уго­ди пе­ред­ба­чає зов­сім ін­шу мо­дель роз­ра­хун­ку ком­пен­са­ції ніж та, що пе­ред­ба­че­на чин­ною ре­да­кці­єю За­ко­ну про ав­тор­ське пра­во і су­мі­жні пра­ва. Те, що Пар­ла­мент з прийня­т­тям за­ко­но­про­е­кту №7466 при­вів ст. 52 вка­за­но­го За­ко­ну у від­по­від­ність до ст. 240 Уго­ди про асо­ці­а­цію, а укра­їн­ські су­ди (вклю­ча­ю­чи Вер­хов­ний Суд) і до­сі за­сто­со­ву­ють нор­му, яка су­пе­ре­чить Уго­ді, є до­да­тко­вим під­твер­дже­н­ням, що нор­ми Уго­ди не ма­ють пря­мої дії та ви­ма­га­ють ім­пле­мен­та­ції.

Мо­жна на­ве­сти й ін­ші при­кла­ди, які під­твер­джу­ють не­мо­жли­вість за­сто­су­ва­н­ня норм Уго­ди про асо­ці­а­цію до її ім­пле­мен­та­ції. На­при­клад, чин­ні за­ко­ни про фі­нан­со­ві по­слу­ги, про бан­ки та бан­ків­ську ді­яль­ність мі­стять ви­чер­пний пе­ре­лік фі­нан­со­вих по­слуг, які мо­жуть на­да­ва­ти укра­їн­ські суб'єкти. Однак цей пе­ре­лік більш вузь­кий, у по­рів­нян­ні з пе­ре­лі­ком зі ст. 125 Уго­ди. Та­ким чи­ном, на­да­н­ня нор­мам Уго­ди про асо­ці­а­цію пря­мої дії фа­кти­чно до­зво­лить здій­сню­ва­ти ді­яль­ність, за яку ін­ший за­кон пе­ред­ба­чає до­ста­тньо су­во­ру від­по­від­аль­ність.

Ін­ший при­клад – не­від­по­від­ність чин­но­го за­ко­но­дав­ства про ва­лю­тний кон­троль ст. 145 Уго­ди про асо­ці­а­цію, яка пе­ред­ба­чає «віль­ний рух ка­пі­та­лів». Як ві­до­мо, укра­їн­ський за­кон для та­ко­го «віль­но­го ру­ху» ви­ма­гає одер­жа­н­ня ін­ди­ві­ду­аль­них лі­цен­зій. Пра­во­за­сто­сов­ча пра­кти­ка про­дов­жує ви­ма­га­ти до­три­ма­н­ня на­ціо­наль­но­го ва­лю­тно­го за­ко­но­дав­ства.

Мо­жна на­ве­сти без­ліч по­ді­бних при­кла­дів. Всі во­ни біль­ше ніж кра­сно­мов­но свід­чать про не­мо­жли­вість пря­мо­го за­сто­су­ва­н­ня норм Уго­ди про асо­ці­а­цію. Вка­за­ні нор­ми не мо­жуть за­сто­со­ву­ва­ти­ся без до­да­тко­вої ім­пле­мен­та­ції, оскіль­ки во­ни адре­со­ва­ні сто­ро­нам Уго­ди (Укра­ї­ні та Єв­ро­со­ю­зу) та від­по­від­ним чи­ном ви­зна­ча­ю­ться зо­бов’яза­н­ня сто­рін («…по­вин­ні за­без­пе­чи­ти…»). Що ха­ра­ктер­но, в біль­шо­сті ви­пад­ків за­зна­че­не пи­та­н­ня не ви­кли­кає жо­дних сум­ні­вів. На­пев­но, си­ту­а­ція із за­сто­су­ва­н­ням ст. 198 Уго­ди є єди­ним ви­пад­ком, ко­ли у су­дів по­ча­ли ви­ни­ка­ти пи­та­н­ня що­до мо­жли­во­сті її за­сто­су­ва­н­ня без ім­пле­мен­та­ції.

Ви­снов­ки

На на­шу дум­ку, на­ве­де­но­го ви­ще до­ста­тньо для більш обе­ре­жно­го став­ле­н­ня до пи­та­н­ня мо­жли­во­сті за­сто­су­ва­н­ня по­ло­жень Уго­ди про асо­ці­а­цію як норм пря­мої дії. Во­че­видь, це пи­та­н­ня ви­ма­гає ви­ва­же­но­го під­хо­ду та ана­лі­зу, а спро­би про­ду­ку­ва­н­ня не до­ста­тньо обду­ма­них «про­стих рі­шень» мо­жуть при­зве­сти до пра­кти­чних по­ми­лок у пра­во­за­сто­су­ван­ні. Однак пле­ка­є­мо на­дію, що су­ди змо­жуть з ним які­сно ро­зі­бра­ти­ся, а Вер­хов­на Ра­да на­ре­шті за­вер­шить про­це­ду­ру ім­пле­мен­та­ції Уго­ди про асо­ці­а­цію та усу­не про­бле­му, про яку йде­ться в цій стат­ті.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.