Ро­збу­до­ва до­ві­ри

Yurydychna Gazeta - - АКТУАЛЬНО СУДОВА РЕФОРМА - Олег О МАЛІНЕВСЬКИЙ, МАЛІНЕВСЬКИЙ пар­тнер ЮК EQUITY

Рух по ко­лу

«Го­лов­ною ме­тою су­до­во-пра­во­вої ре­фор­ми та фор­му­ва­н­ня не­за­ле­жної су­до­вої вла­ди є пе­ре­бу­до­ва су­до­вої си­сте­ми, ство­ре­н­ня но­во­го за­ко­но­дав­ства, вдо­ско­на­ле­н­ня форм су­до­чин­ства. Під час ре­фор­ми не­об­хі­дно шля­хом ефе­ктив­но­го роз­ме­жу­ва­н­ня пов­но­ва­жень га­ран­ту­ва­ти са­мо­стій­ність і не­за­ле­жність су­до­вих ор­га­нів від впли­ву за­ко­но­дав­чої та ви­ко­нав­чої вла­ди; ре­а­лі­зу­ва­ти де­мо­кра­ти­чні ідеї пра­во­су­д­дя, ви­ро­бле­ні сві­то­вою пра­кти­кою і на­у­кою; ство­ри­ти си­сте­му за­ко­но­дав­ства про су­до­устрій, яке за­без­пе­чи­ло б не­за­ле­жність су­до­вої вла­ди; ма­кси­маль­но на­бли­зи­ти су­ди до на­се­ле­н­ня; чі­тко ви­зна­чи­ти ком­пе­тен­цію рі­зних ла­нок су­до­вої си­сте­ми; га­ран­ту­ва­ти пра­во гро­ма­дя­ни­на на роз­гляд йо­го спра­ви ком­пе­тен­тним, не­за­ле­жним і не­упе­ре­дже­ним су­дом. »

За­зна­че­на ци­та­та, за­по­зи­че­на з істо­ри­чної вже По­ста­но­ви Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни «Про Кон­це­пцію су­до­во­пра­во­вої ре­фор­ми» від 28.04.1992 р., не втра­ти­ла сво­єї акту­аль­но­сті й під час сьо­го­дні­шніх ре­фор­ма­цій­них змін. Це кра­сно­мов­но свід­чить про збе­ре­же­н­ня в су­спіль­стві не­до­ві­ри до су­до­вої вла­ди та не­с­прийня­т­тя су­ду як не­за­ле­жної ін­сти­ту­ції.

Вка­за­ний нев­ті­шний ви­сно­вок під­твер­джу­є­ться ре­зуль­та­та­ми со­ціо­ло­гі­чно­го до­слі­дже­н­ня, про­ве­де­но­го Цен­тром Ра­зум­ко­ва у гру­дні 2017 р., від­по­від­но до яко­го 78,1% на­се­ле­н­ня за­га­лом і 52,7% тих, хто має до­свід спіл­ку­ва­н­ня з су­да­ми, не вва­жа­ють су­ди са­мо­стій­ни­ми, а суд­дів не­за­ле­жни­ми. При цьо­му ли­ше 8,3-8,9% ре­спон­ден­тів вва­жа­ють, що суд­ді, при­йма­ю­чи рі­ше­н­ня, ке­ру­ю­ться за­ко­ном та об­ста­ви­на­ми спра­ви.

Та­ким чи­ном, вже по­над чверть сто­лі­т­тя (май­же всю свою не­за­ле­жність) кра­ї­на жи­ве у про­це­сі су­до­вих ре­форм та по­стій­них «вдо­ско­на­лень». За цей час бу­ла сфор­мо­ва­на си­сте­ма го­спо­дар­ських (1992 р.) та адмі­ні­стра­тив­них су­дів (2004 р.), ство­ре­ні, а че­рез якийсь час лі­кві­до­ва­ні Ви­щі спе- ці­а­лі­зо­ва­ні су­ди, вно­си­ли­ся чи­слен­ні змі­ни до про­це­су­аль­них ко­де­ксів, змі­ню­ва­ли­ся суд­дів­ські ка­дри.

Про­те по­стій­ні змі­ни про­це­су­аль­но­пра­во­во­го ланд­ша­фту та облич но­сі­їв ман­тій не за­без­пе­чу­ва­ли го­лов­но­го – ство­ре­н­ня ціл­ко­ви­тої до­ві­ри до су­до­вої вла­ди. Адже са­ме її від­нов­ле­н­ня є чи не го­лов­ною ме­тою чер­го­вої (вже юві­лей­ної) хви­лі су­до­во-пра­во­вої ре­фор­ми.

Без з’ясу­ва­н­ня ре­аль­них при­чин не­ефе­ктив­но­сті по­пе­ре­дніх за­ко­но­дав­чих спроб по­бу­до­ви до­ві­ри до су­ду ефе­ктив­ність но­во­го ета­пу су­до­вої ре­фор­ми, роз­по­ча­то­го вне­се­н­ням змін до Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни, за­пу­ском ро­бо­ти онов­ле­но­го Вер­хов­но­го Су­ду та на­бра­н­ням чин­но­сті но­ви­ми про­це­су­аль­ни­ми ко­де­кса­ми, сто­їть під за­гро­зою.

Чин­ни­ки сум­ні­ву

Ана­ліз про­ве­де­них за час 25-рі­чно­го ма­ра­фо­ну су­до­во-пра­во­вих ре­форм без­успі­шних змін у пи­тан­ні від­нов­ле­н­ня до­ві­ри до су­до­вої вла­ди да­ють змо­гу ді­йти ло­гі­чно­го ви­снов­ку, що чин­ни­ки, які при­зво­дять до ви­ни­кне­н­ня у су­спіль­ства від­по­від­них сум­ні­вів, ма­ють більш ши­ро­кий та ком­пле­ксний ха­ра­ктер, ніж на­зви ви­ві­сок на бу­дів­лях су­ду, прі­зви­ща но­сі­їв суд­дів­ських ман­тій, чи на­віть зміст пра­вил су­до­чин­ства, і ба­га­то в чо­му ви­зна­ча­ю­ться на­сту­пним.

По-пер­ше, ор­га­ні­за­цій­ні про­ра­хун­ки на фо­ні де­валь­ва­ції по­ня­т­тя ре­форм

Зва­жа­ю­чи на строк та пер­ма­нен­тність су­до­вої ре­фор­ми для укра­їн­ської не­за­ле­жно­сті, про­во­дя­чи ана­ло­гію зі сфе­рою ми­сте­цтва, пе­ре­фор­ма­ту­ва­н­ня су­до­вої гіл­ки вла­ди в Укра­ї­ні мо­жна по­рів­ня­ти з бу­дів­ни­цтвом Хра­му Свя­то­го Сі­мей­ства («Са­гра­да Фа­мі­лія») Ан­то­ніо Га­у­ді для Бар­се­ло­ни та Ка­та­ло­нії. За ле­ген­да­ми, бу­дів­ни­цтво вка­за­но­го ар­хі­те­ктур­но­го ше­дев­ра не за­вер­шу­є­ться, оскіль­ки у та­ко­му ви­пад­ку на­ста­не кі­нець Сві­ту.

В цьо­му аспе­кті не зов­сім опти­мі­сти­чно ви­гля­да­ють ре­зуль­та­ти за­галь­но­на­ціо­наль­но­го опи­ту­ва­н­ня, про­ве­де­но­го фон­дом «Де­мо­кра­ти­чні іні­ці­а­ти­ви» спіль­но з со­ціо­ло­гі­чною слу­жбою Цен­тру Ра­зум­ко­ва з 19.05.2018 р. до 25.0.5.2018 р. Згі­дно з ре­зуль­та­та­ми опи­ту­ва­н­ня, пе­ре­ва­жна біль­шість гро­ма­дян (73% опи­та­них) вва­жа­ють пе­ре­біг су­до­вої ре­фор­ми не­успі­шним (до то­го ж 43% вва­жа­ють її ціл­ко­ви­то про­валь­ною). Як успі­шну її оці­ни­ли ли­ше 10% ре­спон­ден­тів.

Я вже не­о­дно­ра­зо­во під­кре­слю­вав, що про­цес від­нов­ле­н­ня до­ві­ри до су­до­вої гіл­ки вла­ди – це «шо­се з дво­сто­рон­нім ру­хом». При­ско­ре­н­ня у зво­ро­тно­му на­прям­ку (у бік зни­же­н­ня до­ві­ри) – зна­чно ви­ще. До­ста­тньо одно­го не­о­бду­ма­но­го кро­ку, який мо­же зве­сти на­ні­вець по­пе­ре­дні здо­бу­тки. Са­ме то­му на­два­жли­во вста­но­ви­ти чі­ткі стро­ки про­хо­дже­н­ня пев­них ета­пів ре­фор­ми та за­зда­ле­гідь роз’ясню­ва­ти су­спіль­ству і бі­знес-спіль­но­ті їх ре­аль­ні на­слід­ки (іно­ді пов’яза­ні з ни­ми тим­ча­со­ві не­зру­чно­сті), за­по­бі­га­ю­чи за­ви­ще­ним очі­ку­ва­н­ням.

Окрім то­го, в цьо­му аспе­кті на­два­жли­вим є вра­ху­ва­н­ня пра­кти­чно­го до­сві­ду за­сто­су­ва­н­ня тих чи ін­ших про­це­су­аль­них ін­сти­ту­тів (осо­бли­во та­ких фун­да­мен­таль­них як звер­не­н­ня з по­зо­вом, апе­ля­цій­ною чи ка­са­цій­ною скар­гою), а та­кож да­них ста­ти­сти­ки.

Не­хту­ва­н­ня та­ким не­скла­дним кро­ком мо­же при­зве­сти до вкрай не­при­єм­них для су­спіль­ства на­слід­ків (на­при­клад, до на­дмір­но­го на­ван­та­же­н­ня на суд). Так, ми вже за­раз ма­є­мо нев­ті­шну си­ту­а­цію, ко­ли при­бли­зне се­ре­днє на­ван­та­же­н­ня на суд­дю Ка­са­цій­но­го ци­віль­но­го су­ду ста­но­вить 1520 справ, а Ка­са­цій­но­го адмі­ні­стра­тив­но­го су­ду – не­пі­д­йом­них 2213 справ. Во­че­видь, та­кі ре­чі не­га­тив­но по­зна­ча­ю­ться на до­три­ман­ні ро­зум­них стро­ків роз­гля­ду справ, яко­сті су­до­вих рі­шень, та в кін­це­во­му ви­пад­ку ви­кли­ка­ють не­до­ві­ру до су­ду як пра­во­за­хи­сної ін­сти­ту­ції.

За­ко­но­дав­чі форс-ма­жо­ри на зра­зок «по­пра­вок Ло­зо­во­го» ли­ше до­да­ють ха­о­су та на­ван­та­же­н­ня в ро­бо­ті ор­га­нам пра­во­су­д­дя та, як на­слі­док, не­га­тив­но впли­ва­ють на рі­вень до­ві­ри до су­ду.

По-дру­ге, кон­флі­ктна су­тність пра­во­су­д­дя та не­га­тив­не ін­фор­ма­цій­не по­ле

Зва­жа­ю­чи на те, що пи­та­н­ня до­ві­ри до су­ду з бо­ку со­ці­у­му за сво­єю сут- тю є пи­та­н­ням суб’єктив­но­го сприйня­т­тя остан­нім пу­блі­чно до­сту­пної ін­фор­ма­ції, якість та об’єктив­ність та­кої ін­фор­ма­ції має ви­рі­шаль­не зна­че­н­ня. Осо­бли­во це сто­су­є­ться про­фе­сій­но не­пі­дго­тов­ле­ної ау­ди­то­рії або осіб, які ні­ко­ли не ма­ли спра­ву з су­да­ми та не во­ло­ді­ють юри­ди­чни­ми зна­н­ня­ми. Во­ни з лег­кі­стю спри­йма­ють не­кон­тро­льо­ва­ний не­га­тив про суд та суд­дів, який по­ши­рю­є­ться за­галь­но­до­сту­пни­ми ка­на­ла­ми ко­му­ні­ка­ції (ЗМІ, со­ці­аль­ні ме­ре­жі), ча­сто ста­ю­чи жер­твою ін­фор­ма­цій­них ма­ні­пу­ля­цій.

Кра­сно­мов­ним в аспе­кті ро­зу­мі­н­ня ві­тчи­зня­ної ін­фор­ма­цій­ної по­лі­ти­ки у сфе­рі су­до­чин­ства та її на­слід­ків є ре­зуль­та­ти до­слі­дже­н­ня Цен­тру Ра­зум­ко­ва за гру­день 2017 р., від­по­від­но до яких рі­вень не­до­ві­ри до су­ду се­ред тих, хто кон­та­ктує з су­дом, ста­но­вить 41,4%, при цьо­му се­ред зви­чай­них гро­ма­дян рі­вень не­до­ві­ри ста­но­вить ка­та­стро­фі­чні 80,9%. От­же, лю­ди, які не ма­ють пра­кти­чно­го до­сві­ду ко­му­ні­ка­ції з су­дом та отри­му­ють ін­фор­ма­цію з чу­жих слів (ЗМІ, зна­йо­мі то­що), зна­чно біль­ше зне­ві­ре­ні у спра­ве­дли­во­сті пра­во­су­д­дя, ніж ті, хто має від­по­від­ний до­свід.

До то­го ж у ви­снов­ках цьо­го со­ціо­ло­гі­чно­го до­слі­дже­н­ня пря­мо на­го­ло­шу­є­ться, що най­ви­щий рі­вень не­до­ві­ри до су­ду се­ред усіх дер­жав­них ін­сти­ту­цій зу­мов­ле­ний са­ме не­га­тив­ним ін­фор­ма­цій­ним по­лем та чин­ни­ком фі­нан­со­во-по­лі­ти­чно­го впли­ву на суд­дів.

Що ж до по­ка­зни­ка рів­ня до­ві­ри 41,4% (з бо­ку осіб, які кон­та­кту­ють із су­дом), то йо­го час­тко­во мо­жна по­ясни­ти кон­флі­ктною при­ро­дою су­до­вих справ, у яких, як пра­ви­ло, зма­га­ю­ться що­най­мен­ше дві сто­ро­ни, одна з яких, най­пев­ні­ше, про­грає спра­ву, за­ли­шив­шись не­за­до­во­ле­ною ре­зуль­та­том та суд­дів­ським рі­ше­н­ням.

По-тре­тє, за­галь­на не­до­ві­ра до вла­ди та по­лі­ти­за­ція су­до­вої ре­фор­ми

На пре­ве­ли­кий жаль, су­до­ва ре­фор­ма, ма­ю­чи ве­ли­че­зний су­спіль­ний ре­зо­нанс, ста­ла об’єктом ува­ги та спе­ку­ля­цій з бо­ку по­лі­ти­ків (як про­вла­дних, так і опо­зи­цій­них). Пер­ші за­зви­чай акцен­ту­ють ува­гу ли­ше на по­зи­тив­них аспе­ктах змін у си­сте­мі су­до­чин­ства, не по­ясню­ю­чи су­спіль­ству мо­жли­ву тер­ни­стість і дов­го­три­ва­лість шля­ху їх до­ся­гне­н­ня. Опо­зи­ціо­не­ри ві­двер­то ігно­ру­ють оче­ви­дні по­зи­тив­ні зру­ше­н­ня, акцен­ту­ю­чи ува­гу су­спіль­ства ви­клю­чно на про­ра­хун­ках та не­ви­рі­ше­них про­бле­мах.

Для при­кла­ду мо­жна зга­да­ти по­лі­ти­чні спе­ку­ля­ції дов­ко­ла ство­ре­н­ня но­во­го Вер­хов­но­го Су­ду. Адже са­ме він хро­но­ло­гі­чно та ін­фор­ма­цій­но ви­сту­пив фла­гма­ном усі­єї ре­фор­ми. Тож один та­бір на­го­ло­шу­вав ви­клю­чно на без­пре­це­ден­тній від­кри­то­сті про­це­су

По­стій­ні змі­ни про­це­су­аль­но­пра­во­во­го ланд­ша­фту та облич но­сі­їв ман­тій не за­без­пе­чу­ва­ли го­лов­но­го – ство­ре­н­ня ціл­ко­ви­тої до­ві­ри до су­до­вої вла­ди

ка­дро­во­го до­бо­ру, май­же без­грі­шно­сті всіх без ви­ня­тку пе­ре­мож­ців, а ін­ші, фо­ку­су­ю­чи ува­гу на пев­но­му про­ра­хун­ку, зайня­ли по­зи­цію «все про­па­ло, да­вай­те спо­ча­тку».

По­ді­бна си­ту­а­ція спо­сте­рі­га­є­ться що­до Ан­ти­ко­ру­пцій­но­го су­ду Укра­ї­ни, ство­ре­н­ня яко­го, во­че­видь, ста­ло біль­ше пи­та­н­ням по­лі­ти­чним (з між­на­ро­дним при­сма­ком), ніж су­спіль­но­пра­во­вим. Не за­пе­ре­чу­ю­чи мо­жли­вої ко­ри­сті від йо­го впро­ва­дже­н­ня, про­цес ло­бі­ю­ва­н­ня по­яви но­во­го ор­га­ну в си­сте­мі су­до­чин­ства су­про­во­джу­вав­ся не­при­кри­тим ти­ском з бо­ку окре­мих пред­став­ни­ків «актив­ної» гро­мад­сько­сті з одно­ча­сним пу­блі­чним па­плю­же­н­ням вже отри­ма­них по­зи­тив­них ре­зуль­та­тів ре­фор­ми (що­до то­го ж без­пре­це­ден­тно­го онов­ле­н­ня скла­ду Вер­хов­но­го Су­ду).

По-че­твер­те, якість за­ко­но­дав­ства та пра­во­вої куль­ту­ри

Го­ді й очі­ку­ва­ти спра­ве­дли­во­го пра­во­су­д­дя в умо­вах не­спра­ве­дли­во­го та су­пе­ре­чли­во­го ма­те­рі­аль­но­го за­ко­но­дав­ства, а та­кож до­ста­тньо по­ши­ре­но­го в на­шо­му су­спіль­стві пра­во­во­го ні­гі­лі­зму. Адже пе­ре­ва­жна біль­шість най­ре­зо­нан­сні­ших су­до­вих рі­шень, які втри­ма­ли­ся на вер­ти­ка­лі усі­єї ба­га­то­лан­ко­вої си­сте­ми су­до­вої вла­ди, як пра­ви­ло, прийня­ті з фор­маль­ним до­три­ма­н­ням за­ко­ну.

Якщо про­ана­лі­зу­ва­ти їх з про­фе­сій­ної по­зи­ції, то чин­ни­ком, що спри­яє ре­зо­нан­су, ви­яви­ться са­ме не­до­ско­на­лість ма­те­рі­аль­но­го за­ко­ну, най­ча­сті­ше у сфе­рі кор­по­ра­тив­но­го ре­гу­лю­ва­н­ня, кре­ди­тно-бан­ків­ських від­но­син, си­сте­ми дер­жав­ної ре­є­стра­ції то­що.

Без­пе­ре­чно, про­це­су­аль­на скла­до­ва та­кож має зна­че­н­ня в кон­текс­ті фор­му­ва­н­ня за­галь­ної кар­ти­ни, але мо­жли­ві зло­вжи­ва­н­ня там за­зви­чай фо­ку­су­ю­ться у кіль­кох пра­во­вих ін­сти­ту­тах – за­без­пе­че­н­ня по­зо­ву, апе­ля­цій­но­го та ка­са­цій­но­го оскар­же­н­ня, пе­ре­гля­ду рі­шень за но­во­ви­яв­ле­ни­ми об­ста­ви­на­ми. В цьо­му кон­текс­ті вар­то за­зна­чи­ти, що на­справ­ді ре­во­лю­цій­них змін не від­бу­ло­ся.

Нав­па­ки, з’яви­ли­ся но­ві пра­во­ві го­ло­во­лом­ки. На­при­клад, пи­та­н­ня оскар­же­н­ня осо­бою, яка не бра­ла участь у спра­ві, рі­ше­н­ня, ви­не­се­но­го апе­ля­цій­ною ін­стан­ці­єю по су­ті спо­ру. Адже ви­хо­дя­чи з ло­гі­ки, на­при­клад, ч. 4 ст. 287 ГПК Укра­ї­ни, що пе­ред­ба­чає, що осо­ба, яка не бра­ла участь у спра­ві, якщо суд ви­рі­шив пи­та­н­ня про її пра­ва, ін­те­ре­си та (або) обов’яз­ки, має пра­во по­да­ти ка­са­цій­ну скар­гу на су­до­ве рі­ше­н­ня ли­ше пі­сля йо­го пе­ре­гля­ду в апе­ля­цій­но­му по­ряд­ку за її апе­ля­цій­ною скар­гою. То­му для ре­а­лі­за­ції га­ран­то­ва­но­го Кон­сти­ту­ці­єю пра­ва на ка­са­цій­не оскар­же­н­ня та­ка осо­ба зму­ше­на бу­де фор­маль­но оскар­жи­ти в апе­ля­цій­но­му по­ряд­ку рі­ше­н­ня пер­шої ін­стан­ції (яке вже ска­со­ва­не або змі­не­не), ви­не­се­не за ло­гі­кою на її ж ко­ристь.

По-п’яте, від­су­тність пра­во­вих га­ран­тій ав­то­ри­те­ту су­ду

За­хі­дні стан­дар­ти, до яких при­найм­ні де­кла­ра­тив­но пра­гне укра­їн­ське су­спіль­ство, пе­ред­ба­ча­ють ве­ли­че­зну по­ва­гу до ін­сти­ту­ту суд­ді (не­за­ле­жно від прі­звищ, ли­ше за ста­ту­сом). Зві­сно, суд­дів­ський ав­то­ри­тет, який там існує, та за­со­би йо­го за­без­пе­че­н­ня ви­клю­ча­ють зви­чні для нас про­я­ви «гро­мад­ської актив­но­сті», зокре­ма по­ши­ре­н­ня в ЗМІ не­прав­ди­вої ін­фор­ма­ції про суд­дю, псев­до­пі­ке­ти не­вдо­во­ле­них акти­ві­стів та гро­ма­дян то­що. Во­че­видь, все це є про­я­вом ти­ску на суд у кон­кре­тно ви­зна­че­ній спра­ві та па­плю­же­н­ням йо­го ав­то­ри­те­ту.

Зви­чай­но, мо­жна го­во­ри­ти про те, що ав­то­ри­тет суд­ді є одним із про­я­вів існу­ва­н­ня до ньо­го до­ві­ри. Тож за­зна­че­ні не­д­опу­сти­мі яви­ща ти­ску мо­жна бу­ло б роз­гля­да­ти крізь при­зму на­слід­ків су­спіль­ної не­до­ві­ри.

Щоб ро­зі­рва­ти це за­мкне­не ко­ло, ми по­вин­ні окре­мо і ці­ле­спря­мо­ва­но пра­цю­ва­ти над за­без­пе­че­н­ням су­спіль­ної по­ва­ги до суд­ді та йо­го ав­то­ри­те­ту в су­спіль­стві. Тут ва­жли­ва не ли­ше ін­фор­ма­цій­на під­трим­ка, а кон­кре­тні за­ко­но­дав­чі ін­стру­мен­ти, в то­му чи­слі кри­мі­наль­но-пра­во­во­го ха­ра­кте­ру. В цьо­му сен­сі мо­жуть бу­ти ко­ри­сни­ми та­кі кро­ки: де­кри­мі­на­лі­за­ція ст. 375 Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни, яка ча­сто ви­ко­ри­сто­ву­є­ться пра­во­охо­рон­ни­ми ор­га­на­ми як ін­стру­мент ти­ску на суд; по­си­ле­н­ня від­по­від­аль­но­сті за будь-які про­я­ви ти­ску на суд, втру­ча­н­ня в осо­би­сте жи­т­тя суд­ді; фор­маль­на та пря­ма за­бо­ро­на будь-яких про­я­вів гро­мад­ської актив­но­сті (пі­ке­ти, де­мон­стра­ції то­що) у за­лі за­сі­дань, бу­дів­лі су­ду та в пе­ри­ме­трі те­ри­то­рії дов­ко­ла су­ду; вста­нов­ле­н­ня пре­зум­пції не­до­сто­вір­но­сті не­га­тив­ної ін­фор­ма­ції, по­ши­ре­ної що­до суд­ді, а та­кож роз­гляд мо­жли­во­сті по­вер­не­н­ня кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті за на­клеп що­до суд­ді.

Це­мен­ту­ю­чи опти­мізм

Жо­дним чи­ном не на­ма­га­ю­чись згу­сти­ти фар­би, я спро­бу­вав опи­са­ти де­які ви­кли­ки, які най­ча­сті­ше під­ри­ва­ють до­ві­ру до су­до­вої вла­ди та мо­жуть зве­сти на­ні­вець до­брі на­мі­ри й зна­чні зу­си­л­ля за­ко­но­дав­ця що­до її ре­фор­му­ва­н­ня. Во­че­видь, во­ни не мо­жуть бу­ти за­ли­ше­ні по­за ува­гою та по­тре­бу­ють якнай­швид­шої ре­а­кції з бо­ку від­по­від­них дер­жав­них і су­спіль­них ін­сти­ту­цій. Окрім то­го, хо­тів би ко­ро­тко зу­пи­ни­ти­ся на сфор­мо­ва­них у про­це­сі ре­фор­ми трен­дах, які вже за­раз по­чи­на­ють пра­цю­ва­ти на від­нов­ле­н­ня су­спіль­ної до­ві­ри до су­ду.

По-пер­ше, від­кри­тість суд­дів та ка­дро­вих про­це­дур

По­при пев­ні на­рі­ка­н­ня з при­во­ду ме­то­ди­ки об­чи­сле­н­ня го­ло­сів та прийня­т­тя оста­то­чних рі­шень за окре­мих кан­ди­да­тів, мо­жна кон­ста­ту­ва­ти, що за­га­лом про­це­ду­ра фор­му­ва­н­ня но­во­го Вер­хов­но­го Су­ду бу­ла без­пре­це­ден­тно від­кри­тою. При цьо­му тренд від­кри­то­сті збе­рі­га­є­ться і в ді­яль­но­сті но­во­го ви­що­го ор­га­ну пра­во­су­д­дя, не в остан­ню чер­гу зав­дя­ки на­у­ков­цям та адво­ка­там, за­лу­че­ним до лав суд­дів.

Актив­ність суд­дів у со­ці­аль­них ме­ре­жах та ЗМІ, без­по­се­ре­днє роз’ясне­н­ня ни­ми змі­сту тих чи ін­ших су­до­вих рі­шень та огляд су­до­вої пра­кти­ки, пу­блі­чне обго­во­ре­н­ня за­галь­них пи­тань су­до­чин­ства і пра­кти­ки що­до пев­них ка­те­го­рій спо­рів та ін­ші актив­но­сті ста­ли зви­чни­ми по­зи­тив­ни­ми яви­ща­ми для по­ре­фор­ме­но­го сьо­го­де­н­ня. При цьо­му су­спіль­ство має мо­жли­вість отри­ма­ти ін­фор­ма­цію з пер­шо­дже­ре­ла, зро­зу­мі­ти спе­ци­фі­ку ді­яль­но­сті суд­дів та ло­гі­ку прийня­тих ни­ми рі­шень.

По-дру­ге, фор­ма­лі­за­ція про­це­су

Як по­слі­до­ву­вач ідеї якнай­шир­шої фор­ма­лі­за­ції су­до­во­го про­це­су, не мо­жу не схва­лю­ва­ти по­яву (що­прав­да, по­ки що на рів­ні іні­ці­а­ти­ви окре­мих суд­дів) но­вої стру­кту­ри рі­шень Вер­хов­но­го Су­ду. Вва­жаю це ва­жли­вим кро­ком у від­нов­лен­ні до­ві­ри до су­ду, за­без­пе­че­н­ня зро­зумі­ло­сті су­спіль­ству змі­сту прийня­тих су­до­вих рі­шень, їх за­кон­но­сті та об­ґрун­то­ва­но­сті (при­найм­ні з по­зи­ції роз­гля­ду всіх до­во­дів сто­рін), за­без­пе­чен­ні єд­но­сті та ста­ло­сті су­до­вої пра­кти­ки.

Спо­ді­ва­ю­ся, що ця ідея отри­має подаль­ший роз­ви­ток, а та­кож, що на ба­зі за­крі­пле­ної в за­ко­ні єди­ної ін­фор­ма­цій­но-те­ле­ко­му­ні­ка­цій­ної си­сте­ми ми отри­ма­є­мо єди­ну, зро­зумі­лу і транс­па­рен­тну ма­три­цю про­це­су­аль­них до­ку­мен­тів у про­це­сі ви­рі­ше­н­ня спо­ру (по­зов­ні за­яви, за­пе­ре­че­н­ня на по­зов, рі­ше­н­ня су­ду, апе­ля­цій­ні та ка­са­цій­ні скар­ги, до­ку­мен­ти, прийня­ті за на­слід­ка­ми їх роз­гля­ду), які ма­ти­муть єди­ну уні­фі­ко­ва­ну стру­кту­ру.

По-тре­тє, про­сві­та і про­фе­сій­не вдо­ско­на­ле­н­ня

Го­лов­ний тренд прав­ни­чо­го жи­т­тя про­це­су­а­лі­стів – про­сві­та. У «су­до­ви­ків» за­раз три­ває пе­рі­од на­вча­н­ня. Це за­галь­не ви­вче­н­ня но­вих про­це­су­аль­них ко­де­ксів усі­ма без ви­ня­тку пред­став­ни­ка­ми юри­ди­чної про­фе­сії, під­го­тов­ка до ате­ста­ції су­д­дя­ми та мо­бі­лі­за­ція знань пе­ред іспи­та­ми пре­тен­ден­та­ми на зва­н­ня адво­ка­тів.

Зре­штою, по­чи­на­ють актив­но обго­во­рю­ва­ти­ся пи­та­н­ня ре­фор­му­ва­н­ня прав­ни­чої осві­ти. Вже за­раз під­го­тов­ка суд­дів від­бу­ва­є­ться з ура­ху­ва­н­ням за­хі­дних стан­дар­тів, ши­ро­ким за­лу­че­н­ням знань у су­мі­жних, але вкрай ва­жли­вих для ко­му­ні­ка­ції із су­спіль­ством на­у­ках (на­при­клад, пси­хо­ло­гія, со­ціо­ло­гія, ней­ро­біо­ло­гія то­що). До то­го ж мас­шта­бна осві­тня кам­па­нія, спря­мо­ва­на на прав­ни­ків, об’єктив­но за­без­пе­чує до­ступ до знань про онов­ле­не су­до­чин­ство і су­спіль­но­му за­га­лу.

На­сам­кі­нець, хо­чу під­кре­сли­ти, що будь-які змі­ни по­чи­на­ю­ться з ко­жно­го з нас. То­му за­галь­ний успіх су­до­вої ре­фор­ми та від­нов­ле­н­ня до­ві­ри до су­ду бу­дуть не­мо­жли­ви­ми без які­сної змі­ни сві­то­гля­ду як про­фе­сій­ної юри­ди­чної спіль­но­ти, так і су­спіль­ства за­га­лом. Спо­ді­ва­ю­ся, що в епо­ху ци­фро­вих те­хно­ло­гій та від­кри­то­го до­сту­пу до цін­них знань по­ді­бне са­мов­до­ско­на­ле­н­ня, а от­же, і які­сні змі­ни, бу­дуть не­ми­ну­чи­ми.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.