Не­за­ле­жні су­ди та віль­ні ЗМІ: роз­ши­ре­н­ня мо­жли­во­стей спів­пра­ці

Yurydychna Gazeta - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Ан­на РОДЮК, ре­да­ктор «Юри­ди­чної Га­зе­ти»

Під та­кою на­звою ми­ну­ло­го ти­жня від­був­ся Дру­гий за­галь­но­на­ціо­наль­ний фо­рум, ор­га­ні­зо­ва­ний пред­став­ни­ка­ми су­до­вої вла­ди за спри­я­н­ня Ка­над­сько­го про­е­кту під­трим­ки су­до­вої ре­фор­ми. За­хід від­кри­ли Го­ло­ва Ви­щої ра­ди пра­во­су­д­дя Ігор Бе­не­ди­сюк та ге­не­раль­ний ди­ре­ктор агент­ства « Ін­тер­фа­ксУкра­ї­на» Оле­ксандр Мар­ти­нен­ко. Мо­де­ра­то­ром ви­сту­пи­ла ке­рів­ник прес-цен­тру су­до­вої вла­ди Укра­ї­ни Окса­на Ли­сен­ко.

За сло­ва­ми го­ло­ви ВРП, ко­му­ні­ка­ція для су­до­вої вла­ди на­стіль­ки ж ва­жли­ва, як і під­ви­ще­н­ня про­фе­сій­но­го рів­ня суд­дів. «Не бу­де до­ві­ри до су­до­вої вла­ди, по­ки ми не на­да­мо су­спіль­ству мо­жли­вість зро­зу­мі­ти, що су­до­ва си­сте­ма по­вер­ну­ла­ся до лю­дей облич­чям», – за­зна­чив він. За йо­го сло­ва­ми, су­ди за­раз є від­кри­ти­ми на­стіль­ки, на­скіль­ки мо­жуть со­бі це до­зво­ли­ти. Ко­му­ні­ка­ція між пре­сою та су­да­ми спри­яє від­нов­лен­ню до­ві­ри су­спіль­ства до остан­ніх.

Та­кож пан Бе­не­ди­сюк під­кре­слив, що жур­на­лі­сти, яки­ми б про­фе­сіо­на­ла­ми во­ни не бу­ли, не є юри­ста­ми. Са­ме то­му суд­ді по­вин­ні ма­кси­маль­но зро­зумі­ло до­но­си­ти до них ін­фор­ма­цію. В цьо­му на­прям­ку го­ло­ва ВРП від­зна­чив ро­бо­ту суд­дів-спі­ке­рів. Та­кож він по­дя­ку­вав між­на­ро­дним пар­тне­рам, без під­трим­ки яких, за йо­го сло­ва­ми, су­до­ва вла­да не змо­гла б зро­би­ти крок на­зу­стріч су­спіль­ству.

Оле­ксандр Мар­ти­нен­ко на­го­ло­сив, що суд є ча­сти­ною дер­жа­ви, а не як ра­ні­ше вва­жа­ли, пра­цює окре­мо від дер­жа­ви: «Від­кри­тість су­до­вої вла­ди – це дво­сто­рон­ній рух. Су­ди та ЗМІ по­вин­ні не ли­ше ро­би­ти кро­ки на­зу­стріч одне одно­му, але й пра­цю­ва­ти ра­зом».

Чо­го по­тре­бу­ють су­ди від ме­діа?

Своє ба­че­н­ня від­по­віді на це пи­та­н­ня обго­во­рю­ва­ли під час пер­шої се­сії, мо­де­ра­то­ром якої ви­сту­пи­ла су­д­дя го­спо­дар­сько­го су­ду Хар­ків­ської обла­сті, член Ра­ди суд­дів Укра­ї­ни Те­тя­на Су­яр­ко. На її пе­ре­ко­на­н­ня, ми при­хо­ди­мо до усві­дом­ле­н­ня то­го, що ко­му­ні­ка­ція для суд­дів та ЗМІ сьо­го­дні є біль­ше ніж не­об­хі­дною.

За сло­ва­ми На­та­лії Бо­га­цької, го­ло­ви Оде­сько­го апе­ля­цій­но­го го­спо­дар­сько­го су­ду, на жаль, ра­ні­ше суд­дів не вчи­ли за­со­бам ко­му­ні­ка­ції, то­му во­ни не­до­оці­ню­ва­ли ме­діа. Це ста­ло одні­єю з при­чин не­до­ві­ри до си­сте­ми пра­во­су­д­дя. «Для ви­рі­ше­н­ня цих пи­тань за остан­ні ро­ки ми здій­сни­ли ба­га­то за­хо­дів. Сьо­го­дні в су­дах з’яви­ли­ся прес-слу­жби та спі­ке­ри. Су­ди на­вчи­ли­ся са­мі по­да­ва­ти ін­фор­ма­цію сто­сов­но сво­єї ро­бо­ти», – на­го­ло­си­ла во­на. В су­спіль­стві фор­му­є­ться дум­ка сто­сов­но всі­єї си­сте­ми за­га­лом, то­му якщо не­га­тив­ні по­дії пов’яза­ні з одним су­дом, во­ни на­кла­да­ють тінь на всю су­до­ву си­сте­му.

Оле­на Кі­бен­ко, су­д­дя-спі­кер Вер­хов­но­го Су­ду, ви­сту­пи­ла з до­по­від­дю «Вер­хов­ний Суд: но­ві під­хо­ди до ко­му­ні­ка­ції най­ви­щої су­до­вої ін­стан­ції». За її сло­ва­ми, ро­бо­ту но­вий Вер­хов­ний Суд роз­по­чав з «чи­сто­го ар­ку­ша» в ко­му­ні­ка­цій­но­му аспе­кті. Пе­ред ним на той час по­ста­ло сер­йо­зне зав­да­н­ня. 30.11.2017 р. на І Пле­ну­мі ВС бу­ла ство­ре­на ро­бо­ча гру­па з ме­не­джмен­ту та ко­му­ні­ка­цій, до скла­ду якої уві­йшли суд­ді ка­са­цій­них су­дів. Ро­бо­та ці­єї гру­пи, за оцін­кою па­ні Кі­бен­ко, ви­яви­ла­ся ду­же ефе­ктив­ною. Та­кож у ВС був ро­зро­бле­ний план Ре­а­лі­за­ції ко­му­ні­ка­цій­ної стра­те­гії, що де­таль­но про­пи­су­вав йо­го ро­бо­ту, який був ви­ко­на­ний за 6 мі­ся­ців. Зго­дом цей план був пе­ре­тво­ре­ний на ін­фо­гра­фі­ку, що де­мон­стру­ва­ла ро­бо­ту су­ду.

Оле­на Кі­бен­ко та­кож роз­по­ві­ла, як ВС роз­ви­вав сайт і сто­рін­ку у Facebook, а та­кож про ство­ре­н­ня бренд-бу­ку: «Від по­ча­тку сво­єї ро­бо­ти сайт був оформ­ле­ний не­по­га­но. Однак ви­ни­кла про­бле­ма – сайт не на­пов­ню­вав­ся, то­му бу­ло ви­рі­ше­но про­ве­сти йо­го ау­дит. Про­тя­гом пев­но­го ча­су ко­ри­сту­ва­чі те­сту­ва­ли сайт. За­ува­же­н­ня одра­зу пе­ре­да­ва­ли­ся для ви­прав­ле­н­ня. Та­кож бу­ла про­бле­ма – за­кри­т­тя до­сту­пу до ста­ро­го сай­ту Вер­хов­но­го Су­ду Укра­ї­ни. Не всі на­віть ро­зумі­ли, що во­ни за­хо­дять на ста­рий сайт. На жаль, по­ки цю про­бле­му не ви­рі­ше­но, то­му що ми не є адмі­ні­стра­то­ра­ми цьо­го сай­ту».

Що­до кон­тен­ту сай­ту, за сло­ва­ми па­ні Кі­бен­ко, всі ро­зумі­ли, що йо­го мо­жуть ге­не­ру­ва­ти ли­ше суд­ді. То­му з ці­єю ме­тою для суд­дів бу­ла роз­ро­бле­на Пам’ятка про ін­форм­при­від, згі­дно з якою во­ни ма­ють по­да­ва­ти ін­фор­ма­цію для на­пов­не­н­ня сай­ту.

Єгор Желтухін, го­лов­ний ре­да­ктор «Юри­ди­чної Га­зе­ти», ви­сту­пив з те­мою «Як су­ду по­бу­ду­ва­ти імідж че­рез ко­му­ні­ка­цію з пре­сою». Він на­га­дав, що ін­фор­ма­ція – це по­ту­жна зброя. Во­на не обов’яз­ко­во є прав­ди­вою, а ін­ко­ли – на­віть від­вер­тою бре­хнею. У сво­їй до­по­віді він по­си­лав­ся на ст. 6 Кон­вен­ції про за­хист прав лю­ди­ни і осно­во­по­ло­жних сво­бод, в якій за­зна­че­но, що су­до­ве рі­ше­н­ня про­го­ло­шу­є­ться пу­блі­чно, але пре­са та пу­блі­ка мо­жуть бу­ти не допу­ще­ні до за­ли за­сі­дань в ін­те­ре­сах мо­ра­лі, гро­мад­сько­го по­ряд­ку чи на­ціо­наль­ної без­пе­ки в де­мо­кра­ти­чно­му су­спіль­стві. Та­ким чи­ном, по­трі­бно зі­ста­ви­ти ст. 6 та си­лу ін­фор­ма­ції в ін­те­ре­сах ко­му­ні­ка­цій­ної стра­те­гії.

На йо­го дум­ку, су­д­дям та ЗМІ по­трі­бно ви­бу­до­ву­ва­ти ко­му­ні­ка­цію че­рез осо­би­сте спіл­ку­ва­н­ня. Та­кож він на­го­ло­сив на ва­жли­во­сті уні­со­ну ці­єї ко­му­ні­ка­ції із су­спіль­ним на­стро­єм. «Прес-се­кре­тар су­ду має від­чу­ва­ти на­пе­ред, яка спра­ва мо­же бу­ти ре­зо­нан­сною, но­ви­на – ці­ка­вою, ін­фор­ма­ція – акту­аль­ною та ко­ри­сною для су­спіль­ства», – до­дав Єгор Желтухін.

Окса­на Ли­сен­ко, на­чаль­ник управ­лі­н­ня ін­фор­ма­ції та за­без­пе­че­н­ня ко­му­ні­ка­цій­ної ді­яль­но­сті се­кре­та­рі­а­ту ВРП, роз­по­ві­ла про під­сум­ки ро­ку ро­бо­ти жур­на­лі­стів у су­дах. За її сло­ва­ми, за остан­ні кіль­ка мі­ся­ців від­бу­ли­ся ре­во­лю­цій­ні змі­ни в ко­му­ні­ка­цій­ній сфе­рі су­до­вої си­сте­ми – створили Прес-центр су­до­вої вла­ди Укра­ї­ни. Ін­ші змі­ни по­ля­га­ють в то­му, що су­ди по­ча­ли са­мі го­во­ри­ти про су­до­ві рі­ше­н­ня, актив­но за­йма­ти­ся про­сві­тни­цькою ро­бо­тою, ре­а­гу­ва­ти на фей­ко­ві но­ви­ни.

Та­кож до­по­від­ач по­ві­до­ми­ла, що з 03.07.2017 р. пра­цює онов­ле­ний пор­тал «Су­до­ва вла­да Укра­ї­ни». Окре­му ува­гу во­на при­ді­ли­ла он­лайн-транс­ля­ці­ям су­до­вих за­сі­дань: «Май­бу­тнє – за транс­ля­ці­я­ми су­до­вих за­сі­дань за іні­ці­а­ти­вою су­ду. Зві­сно там, де не­має за­ко­но­дав­чих обме­жень». Окса­на Ли­сен­ко пе­ре­ко­на­на, що в су­до­вих про­це­сах від­бу­ва­є­ться фі­кса­ція істо­рії. Та­кож во­на від­зна­чи­ла актив­ну про­сві­тни­цьку ді­яль­ність су­дів: від­кри­ті ле­кції, модаль­ні су­до­ві за­сі­да­н­ня, квест для шко­ля­рів, шко­ла су­до­вої жур­на­лі­сти­ки.

Чо­го хо­чуть су­ди від ме­діа? Окса­на Ли­сен­ко за­ува­жи­ла, що в цьо­му аспе­кті ви­кли­ком є ре­а­гу­ва­н­ня на фей­ки. Суд­ді скар­жа­ться на ви­мо­гу про зйом­ку, по­при про­це­су­аль­ні обме­же­н­ня, ма­ні­пу­ля­тив­ні оцін­ки, оцін­ки у при­пу­ще­н­нях по­да­ю­ться як фа­кти, а та­кож на те, що їх по­збав­ля­ють пра­ва на від­по­відь.

За­вер­шу­ю­чи до­по­відь, спі­кер пре­зен­ту­ва­ла пер­ший еле­ктрон­ний все­укра­їн­ський ка­та­лог пря­мих кон­та­ктів су­дів. У ньо­му є 700 суд­дів-спі­ке­рів! Мо­жна зна­йти будь-який суд, те­ле­фо­ни та звер­ну­ти­ся за ін­фор­ма­ці­єю.

Чо­го по­тре­бу­ють ЗМІ від су­дів: лай­фха­ки від ме­діа

Дру­га се­сія фо­ру­му бу­ла при­свя­че­на дис­ку­сії що­до то­го, як су­до­ва вла­да мо­же по­лег­ши­ти ро­бо­ту жур­на­лі­стів. Мо­де­ра­то­ром ви­сту­пи­ла Окса­на Ро­ма­нюк, ви­ко­нав­чий ди­ре­ктор Ін­сти­ту­ту ма­со­вої ін­фор­ма­ції.

Єв­ген Гор­дей­чик, го­лов­ний ре­да­ктор жур­на­лу «Фо­кус», по­ві­до­мив, що в йо­го ре­да­кції ви­зна­чи­ли так зва­не пра­ви­ло «4 Ні», чо­му гро­ма­дя­ни не ба­жа­ють звер­та­ти­ся в су­ди. Зокре­ма, ба­га­то з них пе­ре­ко­на­ні, що все одно не отри­ма­ють пе­ре­мо­гу, а ін­ші вва­жа­ють, що су­до­ва тя­га­ни­на ви­ма­гає ду­же ба­га­то ча­су та зу­силь, які во­ни не го­то­ві ви­тра­ча­ти. Та­кож спі­кер від­зна­чив ро­бо­ту йо­го жур­на­лі­стів у Єди­но­му ре­є­стрі су­до­вих рі­шень: «Жур­на­лі­стам у ньо­му важ­ко ро­зі­бра­ти­ся, але якщо це зро­би­ти – там мі­сти­ться ба­га­то ко­ри­сної ін­фор­ма­ції». Пан Гор­дей­чик та­кож на­рі­кає на па­сив­ність прес-служб су­до­вої вла­ди у їх ро­бо­ті з пре­сою). «До ме­не ча­сто при­хо­дять за­пи­ти від юри­ди­чних фірм що­до спів­пра­ці. На жаль, від су­до­вої гіл­ки вла­ди та­ких за­пи­тів я ще не отри­му­вав», – до­дав жур­на­ліст.

За­сту­пник шеф-ре­да­кто­ра пор­та­лу «Де­те­ктор ме­діа» Сві­тла­на Оста­па ви­сві­ти­ла про­бле­ми в ре­а­лі­за­ції пра­ва на від­по­відь у ЗМІ. Зокре­ма, во­на роз­по­ві­ла про ро­бо­ту Ко­мі­сії з жур­на­ліст­ської ети­ки, яка діє на під­ста­ві Ко­де­ксу жур­на­ліст­ської ети­ки. Якщо жур­на­ліст не до­три­му­є­ться цьо­го Ко­де­ксу, то ін­фор­ма­цію, яку він по­дав, не мо­жна вва­жа­ти об’єктив­ною та зба­лан­со­ва­ною. «Справ­жні ме­діа зав­жди з по­ва­гою став­ля­ться до тих,

про ко­го во­ни пи­шуть, на­віть якщо не по­ді­ля­ють їхню дум­ку», – під­кре­сли­ла па­ні Оста­па.

Та­кож во­на роз­по­ві­ла про про­ве­де­н­ня тре­нін­гу для суд­дів-спі­ке­рів обла­стей Укра­ї­ни, на яко­му во­на за­пи­та­ла, що най­біль­ше їх тур­бує в ро­бо­ті з пре­сою. Їй від­по­ві­ли: «Ми бо­ї­мо­ся всіх жур­на­лі­стів». Спі­кер під­кре­сли­ла, що прес-слу­жбам су­дів по­трі­бно по­да­ва­ти ін­фор­ма­цію пра­виль­но. Якщо над­хо­дить ре­ліз про те, що су­д­дя взяв участь у кон­фе­рен­ції, то ва­жли­вим є не факт, що кон­фе­рен­ція від­бу­лась, а те, що бу­ло ска­за­но в її ме­жах.

Оле­ксандр Мар­ти­нен­ко по­ді­лив­ся сво­їм ба­че­н­ням що­до по­лег­ше­н­ня ро­бо­ти жур­на­лі­стів із су­д­дя­ми, на­дав­ши по­ра­ди су­дам. По-пер­ше, рі­ше­н­ня що­до про­ве­де­н­ня он­лайн­транс­ля­цій є над­зви­чай­но ва­жли­ви­ми. Однак для жур­на­лі­стів бу­ває скла­дно «опра­цьо­ву­ва­ти» ве­ли­кі об­ся­ги ін­фор­ма­ції. То­му по­ба­жа­н­ня до прес-служб – коротко опи­су­ва­ти су­до­ві рі­ше­н­ня. По-дру­ге, не ду­же до­бре, ко­ли від­прав­ля­ють жур­на­лі­ста в суд, як у зо­ну бо­йо­вих дій. Ко­ли в ма­лень­ко­му су­ді зна­хо­дя­ться 60 жур­на­лі­стів, то мо­жна по­тра­пи­ти у гло­баль­ну ти­сня­ву. По-тре­тє, не­по­га­но бу­ло б ви­ді­ли­ти для «пи­шу­чих» жур­на­лі­стів окре­ме при­мі­ще­н­ня з те­ле­транс­ля­ці­єю су­до­во­го за­сі­да­н­ня. По-че­твер­те, по­трі­бно на­ла­го­ди­ти по­ві­дом­ле­н­ня про онов­ле­н­ня Єди­но­го дер­жав­но­го ре­є­стру су­до­вих рі­шень в он­лайн-ре­жи­мі.

Та­кож спі­кер за­зна­чив про спро­сту­ва­н­ня не­до­сто­вір­ної ін­фор­ма­ції. На йо­го дум­ку, це про­цес та­кож по­ви­нен бу­ти в ме­жах здо­ро­во­го глу­зду: «В бо­роть­бі з фей­ка­ми, якщо обра­же­на осо­би­стість ви­ма­гає усьо­го на сві­ті, до­три­муй­те­ся мі­ні­маль­них ви­мог здо­ро­во­го глу­зду. Спро­сто­ву­ва­ти ін­фор­ма­цію вар­то ли­ше сто­сов­но то­го, чиє пра­во бу­ло по­ру­ше­не».

Ка­над­ський до­свід

За сло­ва­ми Оле­га Ша­ко­ва, ди­ре­кто­ра управ­лі­н­ня між­на­ро­дних про­грам Офі­су Упов­но­ва­же­но­го з пи­тань фе­де­раль­них су­дів Ка­на­ди, вза­є­мо­дія між су­да­ми та ме­діа на­дає мо­жли­вість отри­ма­ти ба­ланс у су­спіль­стві. Важливо, щоб гро­мад­ськість бу­ла пе­ре­ко­на­на в то­му, що су­до­ва си­сте­ма є ефе­ктив­ною. Го­во­ри­ти про транс­па­рен­тність су­до­вої си­сте­ми мо­жна дов­го, але на пра­кти­ці ма­ло хто в су­спіль­стві ро­зу­міє, як на­справ­ді пра­цює суд. То­му є при­ро­дним, що в су­ча­сних об­ста­ви­нах в Укра­ї­ні за­со­би ма­со­вої ін­фор­ма­ції ві­ді­гра­ють клю­чо­ву роль у ви­сві­тлен­ні по­дій, які від­бу­ва­ю­ться в кра­ї­ні. Зго­дом спі­кер пред­ста­вив ка­над­ських екс­пер­тів, які по­ді­ли­ли­ся до­сві­дом ро­бо­ти су­до­вої си­сте­ми у про­він­ції Но­ва Шо­тлан­дія (Ка­на­да).

Майкл Ма­кДо­нальд, го­ло­ва Ви­що­го су­ду про­він­ції Но­ва Шо­тлан­дія, за­ува­жив, що не­мо­жли­во взя­ти до­свід одні­єї кра­ї­ни та зро­би­ти те са­ме в ін­шій: «Ли­ше ви зна­є­те, що мо­же спра­цю­ва­ти у ва­шій кра­ї­ні, але ми спо­ді­ва­є­мо­ся, що наш до­свід до­по­мо­же вам у ре­а­лі­за­ції пев­них ідей». За йо­го сло­ва­ми, як ін­сти­ту­ції су­ди та жур­на­лі­сти ма­ють ба­га­то спіль­но­го. В Ка­на­ді пра­гнуть до не­за­ле­жно­сті обох ін­сти­ту­цій. На пра­кти­ці це озна­чає, що ко­ли пев­на спра­ва роз­гля­да­є­ться в су­ді, ні­хто не ви­слов­лює сум­ні­ву, су­д­дя роз­гля­дає спра­ву по фа­кту, не­має сум­ні­вів ні в то­му, що спра­ва бу­де роз­гля­ну­та по фа­кту, ні що­до спра­ве­дли­во­сті рі­ше­н­ня суд­ді. Про­те це не озна­чає, що ка­над­ські суд­ді є за­хи­ще­ни­ми від кри­ти­ки.

Сто­сов­но до­сту­пу до су­дів у Но­вій Шо­тлан­дії пан Ма­кДо­нальд за­зна­чив, що в про­він­ції одна адмі­ні­стра­тив­на слу­жба за­без­пе­чує ро­бо­ту всіх су­дів. Її обов’яз­ка­ми є змі­цне­н­ня та за­хист су­до­вої вла­ди, ве­де­н­ня по­стій­ної про­сві­тни­цької ді­яль­но­сті, спів­пра­ця з гро­мад­ськи­ми ор­га­ні­за­ці­я­ми, зв'язок із пре­сою і гро­мад­ські­стю. «Є мо­мен­ти, ко­ли ця ро­бо­та ускла­дню­є­ться, то­ді на­ша суд­дів­ська слу­жба зо­бов’яза­на ді­я­ти на за­хист усьо­го кор­пу­су», – до­дав він.

Майкл Ма­кДо­нальд роз­по­вів, що не­що­дав­но в Но­вій Шо­тлан­дії про­ве­ли кон­фе­рен­цію що­до від­но­син між ЗМІ та су­да­ми Ка­на­ди. Бу­ли по­ру­ше­ні пи­та­н­ня про транс­фор­ма­цію ви­дів і форм жур­на­лі­сти­ки, ро­зви­ток те­хно­ло­гій, їх вплив на су­ди та пре­су. Та­кож іно­зем­ний екс­перт за­охо­тив слу­ха­чів до про­ве­де­н­ня ро­льо­вих ігор, щоб су­д­дя та жур­на­ліст по­мі­ня­ли­ся мі­сця­ми та по­ба­чи­ли на вла­сно­му до­сві­ді, як ко­жно­му з них пра­цю­є­ться.

Дже­ні­фер Стейрс, ди­ре­ктор­ка з пи­тань ко­му­ні­ка­цій Су­до­вої адмі­ні­стра­ції про­він­ції Но­ва Шо­тлан­дія (Ка­на­да) роз­по­ві­ла про своє ко­ло пов­но­ва­жень у ме­жах від­ді­лу ко­му­ні­ка­ції Су­до­вої адмі­ні­стра­ції: «У ме­не не­має юри­ди­чної осві­ти. Про­те май­же по­стій­но про­тя­гом остан­ніх 3-х ро­ків я пра­цюю в ко­му­ні­ка­цій­ній слу­жбі. Моя го­лов­на ро­бо­та – зв'язок між су­да­ми, пре­сою та гро­мад­ські­стю». Во­на за­йма­є­ться транс­ля­ці­єю су­до­вих за­сі­дань, ве­де сто­рін­ки в со­ці­аль­них ме­ре­жах, пра­цює зі ЗМІ.

«Суд­ді ма­ють бу­ти не­упе­ре­дже­ни­ми, то­му це обме­жує їх у ви­слов­лю­ва­н­нях. Во­ни не да­ють ін­терв’ю про спра­ви та не ко­мен­ту­ють свої рі­ше­н­ня. Ка­над­ські суд­ді, як пра­ви­ло, да­ють ін­терв’ю що­до за­галь­них пи­тань ро­бо­ти су­до­вої си­сте­ми», – до­да­ла спі­кер.

Клю­чо­ві акцен­ти

Ко­ор­ди­на­тор­ка з пи­тань ген­дер­ної рів­но­сті та су­до­во­го адмі­ні­стру­ва­н­ня укра­їн­сько-ка­над­сько­го Про­е­кту під­трим­ки су­до­вої ре­фор­ми Лю­дми­ла Чер­няв­ська роз­по­ві­ла про ва­жли­вість вклю­че­н­ня ген­дер­них аспе­ктів крізь при­зму вза­є­мо­дії су­дів та ме­діа. За її сло­ва­ми, ген­дер­на не­рів­ність є при­чи­ною бі­дно­сті. Сві­то­ве спів­то­ва­ри­ство дав­но звер­тає ува­гу на це пи­та­н­ня. Зокре­ма, одні­єю з ці­лей ста­ло­го роз­ви­тку є за­без­пе­че­н­ня ген­дер­ної рів­но­сті. Ана­ло­гі­чне пи­та­н­ня обго­во­рю­ва­ло­ся на фо­ру­мі в Да­во­сі. Ме­діа мо­жуть роз­по­ві­сти про пе­ре­ва­ги рів­но­сті для чо­ло­ві­ків та жі­нок. На­дзви­чай­ною є роль ме­діа у до­не­сен­ні то­го, що ко­жна лю­ди­на має пра­во на спра­ве­дли­ве су­до­чин­ство. Для то­го щоб пре­са це до­но­си­ла, су­ди по­вин­ні за­без­пе­чу­ва­ти спра­ве­дли­ве су­до­чин­ство. «Су­спіль­ство хо­че ба­чи­ти спра­ве­дли­вих суд­дів, са­ме то­му по­трі­бні ЗМІ, щоб по­ка­за­ти су­спіль­ству цих суд­дів», – кон­ста­тує екс­перт.

Та­кож у ме­жах за­хо­ду бу­ла про­ве­де­на дис­ку­сій­на бліц-па­нель, мо­де­ра­то­ром якої ви­сту­пив Ан­дрій Ку­ли­ков, Го­ло­ва прав­лі­н­ня ГО «Гро­мад­ське ра­діо».

Лі­лія Дро­здик, ке­рів­ни­ця від­ді­лу ко­му­ні­ка­ції та адво­ка­ції Цен­тру де­мо­кра­тії та вер­хо­вен­ства пра­ва роз- по­ві­ла про отри­ма­н­ня і по­ши­ре­н­ня ін­фор­ма­ції про суд­дів на при­кла­ді ро­бо­ти про­е­кту «Че­сно. Філь­труй суд!». Це гро­мад­ська ком­па­нія, яка роз­по­ча­лась ра­зом з прийня­т­тям змін до Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни в ча­сти­ні пра­во­су­д­дя. Ме­та – зі­бра­ти ін­фор­ма­цію про всіх суд­дів. За її сло­ва­ми, ін­фор­ма­цію зби­ра­ли за ті­єю ж ме­то­до­ло­гі­єю, що й про по­лі­ти­ків. Ко­ман­да че­сно ке­ру­є­ться та­ки­ми кри­те­рі­я­ми до­бро­че­сно­сті суд­ді: не­при­че­тність до ко­ру­пції або кри­мі­наль­них пра­во­по­ру­шень, не­при­че­тність до ухва­ле­н­ня сум­нів­них рі­шень, від­по­від­ність сти­лю жи­т­тя за­де­кла­ро­ва­ним до­хо­дам та про­зо­рість ста­тків, не­при­че­тність до по­ру­ше­н­ня справ лю­ди­ни та отри­ма­н­ня норм ети­ки. «Хо­че­ться, щоб су­д­дя був при­кла­дом для су­спіль­ства не ли­ше у за­лі су­до­во­го за­сі­да­н­ня, але й за йо­го ме­жа­ми», – за­зна­чи­ла па­ні Дро­здик.

Ан­дрій Ко­злов, член ВККСУ, роз­по­вів про ква­лі­фо­ці­ню­ва­н­ня суд­дів у до­по­віді «Кон­кур­си на ви­дно­ті: кра­са чи ви­ди­мість?». «Ко­ли я при­йшов у Ко­мі­сію, то був де­що на­їв­ним. Зда­ва­ло­ся, що зро­би­мо ве­ли­кий ри­вок та отри­ма­є­мо та­ку су­до­ву си­сте­му, що зна­чно пе­ре­вер­шить по­пе­ре­дню. Ду­мав, що все змо­же за­пра­цю­ва­ти про­тя­гом 2-3 ро­ків. Ця ідея «по­га­сла» до­сить швид­ко. Суд­ді, не ба­жа­ю­чи бу­ти пре­дме­том ана­лі­зу з бо­ку су­спіль­ства, не по­мі­ти­ли, як їх у цьо­му су­спіль­стві по­ча­ли не­до­лю­блю­ва­ти. То­му що ти апрі­о­рі не лю­биш те, що не мо­жеш про­ана­лі­зу­ва­ти», – під­кре­слив спі­кер.

Що­до оці­ню­ва­н­ня суд­дів, за сло­ва­ми до­по­від­а­ча, одна лю­ди­на зав­жди зда­є­ться ін­шій зро­зумі­лою. Лю­ди ви­мі­рю­ють успіх змін чи ре­фор­ми ти­ми пер­со­на­ми, які її про­во­дять. Однак лю­ди – це мін­ли­ва річ. Лю­ди пі­дуть, але за­ли­ша­ться ін­сти­ту­ції та про­це­ду­ри. Одні­єю з цих про­це­дур є від­кри­тий кон­курс. Як вда­ло­ся ви­ве­сти суд­дів із «за­тін­ку»? Як ви­яви­ли лю­дей, які бу­ли у за­тін­ку? Про суд та су­дів на­ре­шті за­го­во­ри­ли! З’яви­ли­ся ге­рої та ан­ти­ге­рої.

Ан­на Ма­ляр, ви­кла­дач На­ціо­наль­ної шко­ли суд­дів Укра­ї­ни, пе­ре­ко­на­на, що суд­ді сьо­го­дні го­то­ві отри­му­ва­ти зна­н­ня в нових ре­а­лі­ях. НШСУ го­то­ва на­да­ва­ти ці зна­н­ня. Про­те тут важливо, щоб бу­ли кро­ки на­зу­стріч. Во­на на­да­ла по­ра­ди, як під­ви­щи­ти до­ві­ру до су­до­вої вла­ди в на­шій кра­ї­ні. Зокре­ма, за­ма­ло про­сто прийня­ти за­кон­не рі­ше­н­ня, про ньо­го по­трі­бно роз­по­ві­сти. Не­об­хі­дно пе­ре­йти на «люд­ську» мо­ву та по­ка­зу­ва­ти люд­ське облич­чя суд­ді. Важливо мит­тє­во ре­а­гу­ва­ти на со­ці­аль­ну на­пру­гу в гу­чних спра­вах, а та­кож ве­сти роз’ясню­валь­ну ро­бо­ту, не пов’яза­ну з кон­кре­тною спра­вою.

Суд­ді vs жур­на­лі­сти

За­вер­шаль­ним акор­дом фо­ру­му бу­ла дис­ку­сія у фор­мі ба­тлу «Роз­ши­ре­н­ня мо­жли­во­стей спів­пра­ці: скла­дні пи­та­н­ня та від­по­віді». Суд­дів­ську сто­ро­ну ба­тлу пред­ста­ви­ла Ла­ри­са Шве­цо­ва, член Ви­щої ра­ди пра­во­су­д­дя, су­д­дя апе­ля­цій­но­го су­ду Хар­ків­ської обла­сті. «Ще у 2007-2008 рр. на пу­блі­ка­ції, в яких жур­на­лі­сти ви­слов­лю­ва­ли­ся не ду­же ети­чно про суд­дів, во­ни звер­та­ли­ся з по­зо­ва­ми що­до за­хи­сту че­сті, гі­дно­сті та ді­ло­вої ре­пу­та­ції. Однак вра­хо­ву­ю­чи ре­а­лії сьо­го­де­н­ня, ко­ли суд­ді є пу­блі­чни­ми осо­ба­ми, став­ле­н­ня до них де­що ін­ше. То­му суд­ді не ма­ють пра­ва звер­та­ти­ся з по­ді­бни­ми по­зо­ва­ми», – під­кре­сли­ла член ВРП.

Сер­гій Мель­ни­чук, ре­да­ктор-ана­лі­тик те­ле­ка­на­лу но­вин «24», під­кре­слив, що ре­а­гу­ю­чи на не­га­тив, по­трі­бно ди­ви­ти­ся на те, в яко­му ЗМІ по­да­є­ться та чи ін­ша ін­фор­ма­ція про суд­дів. Тоб­то не вар­то спри­йма­ти сер­йо­зно рей­ко­ву ін­фор­ма­цію, роз­мі­ще­ну в ЗМІ рів­ня «ниж­че плін­ту­са». Та­кож жур­на­ліст на­го­ло­сив на то­му, що суд­ді по­вин­ні пра­гну­ти до по­да­н­ня ін­фор­ма­ції «нор­маль­ною», зро­зумі­лою мо­вою. «Не вар­то не­до­оці­ню­ва­ти фан­та­зію жур­на­лі­стів. Будь­те від­кри­ти­ми. Не бій­те­ся жур­на­лі­стів», – по­ра­див до­по­від­ач.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.