Чи є оста­то­чним су­до­ве рі­ше­н­ня: ме­ха­нізм кон­сти­ту­цій­ної скар­ги як під­ста­ва для йо­го пе­ре­гля­ду

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА | КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО - Со­фія С фі КИКІШ КИКІШ, юрист Пра­во­вої гру­пи «Побе­ре­жнюк і пар­тне­ри» Суд)

По­чи­на­ю­чи з жов­тня 2016 р. в Укра­ї­ні вве­де­но ін­сти­тут кон­сти­ту­цій­ної скар­ги. Так, юри­ди­чним та фі­зи­чним осо­бам на­да­на про­це­су­аль­на мо­жли­вість звер­ну­ти­ся до Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду (да­лі – зі скар­гою на не­кон­сти­ту­цій­ність за­ко­ну, що був по­кла­де­ний в осно­ву су­до­во­го рі­ше­н­ня.

Суб’єкти бі­зне­су та гро­ма­дя­ни актив­но ко­ри­сту­ю­ться на­да­ною їм мо­жли­ві­стю, адже ли­ше за пер­шу по­ло­ви­ну 2018 р. на роз­гляд Су­ду бу­ло по­да­но 227 скарг, про­те зде­біль­шо­го Суд від­мов­ляє у від­крит­ті про­ва­дже­н­ня.

Для на­ле­жної під­го­тов­ки та з ме­тою збіль­ше­н­ня ймо­вір­но­сті то­го, що скар­га роз­гля­да­ти­ме­ться по су­ті, не­об­хі­дним є до­три­ма­н­ня по­ряд­ку фор­му­ва­н­ня кон­сти­ту­цій­ної скар­ги, осо­бли­во­стей її юри­ди­чно­го об­ґрун­ту­ва­н­ня та ана­ліз під­став, на яких суд від­мов­ляє у від­крит­ті про­ва­дже­н­ня на пра­кти­ці.

Які пе­ред­умо­ви та осо­бли­во­сті по­да­н­ня кон­сти­ту­цій­ної скар­ги?

Ма­ю­чи на­мір по­да­ти кон­сти­ту­цій­ну скар­гу, суб’єкту бі­зне­су та фі­зи­чній осо­бі не­об­хі­дно до­три­му­ва­ти­ся та­ких умов:

• Під­ста­вою для звер­не­н­ня мо­же бу­ти ли­ше не­від­по­від­ність по­ло­же­н­ням Кон­сти­ту­ції за­ко­ну або йо­го кон­кре­тної пра­во­вої нор­ми, що за­сто­со­ва­ні в су­до­во­му рі­шен­ні. Та­ким чи­ном, під­ста­вою для скар­ги не мо­же бу­ти не­від­по­від­ність Кон­сти­ту­ції підза­кон­них нор­ма­тив­но-пра­во­вих актів, а та­кож не­від­по­від­ність одно­го за­ко­ну ін­шо­му.

• Суб’ єктом по­да­н­ня скар­ги мо­же бу­ти фі­зи­чна або юри­ди­чна осо­ба, ви­клю­чно у то­му ви­пад­ку, якщо во­на бу­ла уча­сни­ком су­до­вої спра­ви.

• Рі­ше­н­ня у спра­ві є оста­то­чним, тоб­то ви­чер­па­но всі на­ціо­наль­ні за­со­би юри­ди­чно­го за­хи­сту. На­при­клад, якщо су­до­ве рі­ше­н­ня су­ду апе­ля­цій­ної ін­стан­ції мо­же бу­ти пе­ре­гля­ну­те в ка­са­цій­но­му по­ряд­ку, то кон­сти­ту­цій­ну скар­гу слід по­да­ва­ти ви­клю­чно пі­сля отри­ма­н­ня рі­ше­н­ня ка­са­ції.

• З мо­мен­ту на­бра­н­ня чин­но­сті оста­то­чним су­до­вим рі­ше­н­ням ми­ну­ло не біль­ше ніж 3 мі­ся­ці. Ви­ня­тком з цьо­го пра­ви­ла є ви­пад­ки, ко­ли спра­ва має су­спіль­ний ін­те­рес (по­ня­т­тя є су­то оці­но­чним) або по­ру­ше­н­ня стро­ку пов’яза­не з від­су­тні­стю у за­яв­ни­ка пов­но­го текс­ту рі­ше­н­ня. У та­ко­му ви­пад­ку не­об­хі­дно одно­ча­сно з по­да­н­ням кон­сти­ту­цій­ної скар­ги за­яв­ля­ти кло­по­та­н­ня про по­нов­ле­н­ня пропу­ще­но­го стро­ку.

• Скар­га по­да­є­ться без­по­се­ре­дньо до Су­ду (по­штою або до Се­кре­та­рі­а­ту) без спла­ти су­до­во­го збо­ру.

Про що пи­са­ти в кон­сти­ту­цій­ній скар­зі?

Фор­му­ю­чи кон­сти­ту­цій­ну скар­гу, за­яв­ник обов’яз­ко­во по­ви­нен за­зна­чи­ти та­ку ін­фор­ма­цію:

• свої пер­со­наль­ні да­ні та адре­су;

• ко­ро­ткий ви­клад оста­то­чно­го су­до­во­го рі­ше­н­ня та хро­но­ло­гію роз­гля­ду спра­ви в су­дах;

• кон­кре­тні по­ло­же­н­ня за­ко­ну, які на­ле­жить пе­ре­ві­ри­ти на від­по­від­ність Кон­сти­ту­ції та кон­кре­тні по­ло­же­н­ня Кон­сти­ту­ції, яким во­ни не від­по­від­а­ють;

• юри­ди­чне об­ґрун­ту­ва­н­ня не­кон­сти­ту­цій­но­сті за­сто­со­ва­но­го за­ко­ну;

• ві­до­мо­сті про до­ку­мен­ти та ма­те­рі­а­ли, на які по­си­ла­є­ться за­яв­ник, з на­да­н­ням їх ко­пій, при цьо­му обов’яз­ко­во не­об­хі­дно на­да­ти за­свід­че­ну су­дом ко­пію оста­то­чно­го су­до­во­го рі­ше­н­ня.

До­да­тко­во до за­зна­че­них ви­мог кон­сти­ту­цій­на скар­га по­вин­на бу­ти скла­де­на укра­їн­ською мо­вою та під­пи­са­на ви­клю­чно осо­бою ( якщо від­су­тня фі­зи­чна мо­жли­вість, то її за­кон­ним пред­став­ни­ком) або ке­рів­ни­ком юри­ди­чної осо­би із за­зна­че­н­ням їхніх да­них та до­да­ва­н­ням ко­пії до­ку­мен­тів, що під­твер­джу­ють пов­но­ва­же­н­ня (ста­тут, про­то­кол чи на­каз про при­зна­че­н­ня). Тоб­то кон­сти­ту­цій­на скар­га не мо­же бу­ти під­пи­са­на адво­ка­том чи ін­шим пред­став­ни­ком за­яв­ни­ка за до­ві­ре­ні­стю.

За яких при­чин на пра­кти­ці від­мов­ля­ють у роз­гля­ді кон­сти­ту­цій­них скарг?

Ана­ліз рі­шень Су­ду по­ка­зує, що най­по­ши­ре­ні­ши­ми під­ста­ва­ми для від­мо­ви у від­крит­ті кон­сти­ту­цій­но­го про­ва­дже­н­ня є та­кі:

• від­су­тність оста­то­чно­го рі­ше­н­ня;

• по­си­ла­н­ня за­яв­ни­ка на не­кон­сти­ту­цій­ність вла­сне рі­ше­н­ня су­ду, а не кон­кре­тно­го нор­ма­тив­но-пра­во­во­го акту, а та­кож не за­зна­че­н­ня кон­кре­тно­го по­ру­ше­н­ня норм Основного за­ко­ну, що зво­ди­ться ли­ше до ци­ту­ва­н­ня Кон­сти­ту­ції;

• по­да­н­ня скар­ги на під­ста­ві то­го, що одні за­ко­ни не від­по­від­а­ють ін­шим за­ко­нам;

• по­ру­ше­н­ня 3-мі­ся­чно­го стро­ку для оскар­же­н­ня без кло­по­та­н­ня про йо­го по­нов­ле­н­ня.

Осо­бли­во­сті юри­ди­чно­го об­ґрун­ту­ва­н­ня кон­сти­ту­цій­ної скар­ги

Вра­хо­ву­ю­чи пра­кти­ку від­мов у від­крит­ті про­ва­дже­н­ня за кон­сти­ту­цій­ни­ми скар­га­ми, вар­то звер­ну­ти ува­гу на осо­бли­во­сті її юри­ди­чно­го об­ґрун­ту­ва­н­ня.

Суд як ор­ган дер­жав­ної вла­ди у сво­їй ді­яль­но­сті ке­ру­є­ться спе­ці­аль­но-до­звіль­ним прин­ци­пом, який озна­чає, що «до­зво­ле­но ли­ше те, що пря­мо пе­ред­ба­че­но за­ко­ном», то­му при юри­ди­чно­му об­ґрун­ту­ван­ні не­об­хі­дно вра­ху­ва­ти, що Суд на­ді­ле­ний кон­кре­тни­ми пов­но­ва­же­н­ня­ми, а от­же, вар­то до­три­му­ва­ти­ся та­ких умов:

• за­зна­чи­ти пра­во­ву нор­му за­ко­ну, за­сто­со­ва­но­го в рі­шен­ні;

• вка­за­ти по­ло­же­н­ня Кон­сти­ту­ції, яким не від­по­від­ає за­сто­со­ва­ний за­кон;

• об­ґрун­ту­ва­ти, яке са­ме пра­во за­яв­ни­ка, га­ран­то­ва­не Кон­сти­ту­ці­єю, по­ру­ше­не;

• уни­ка­ти за­галь­них фраз на зра­зок «су­до­ве рі­ше­н­ня не від­по­від­ає Кон­сти­ту­ції», «суд прийняв не­пра­во­мір­не рі­ше­н­ня», оскіль­ки Суд не на­ді­ле­ний пов­но­ва­же­н­ня­ми здій­сню­ва­ти пе­ре­гляд су­до­вих рі­шень, ска­со­ву­ва­ти їх, оці­ню­ва­ти пра­виль­ність за­сто­су­ва­н­ня су­да­ми пра­во­вих норм;

• не оскар­жу­ва­ти дії чи без­ді­яль­ність ор­га­нів дер­жав­ної вла­ди, в то­му чи­слі су­дів, оскіль­ки Суд не мо­же втру­ча­ти­ся у ді­яль­ність ор­га­нів дер­жав­ної вла­ди;

• не по­си­ла­ти­ся на те, що за­сто­со­ва­ний за­кон не від­по­від­ає ін­шо­му за­ко­ну, окрім Кон­сти­ту­ції, або на не­від­по­від­ність Кон­сти­ту­ції підза­кон­них нор­ма­тив­них актів, оскіль­ки суд пе­ре­ві­ряє ви­клю­чно від­по­від­ність за­ко­ну і ви­клю­чно Кон­сти­ту­ції.

До­три­ма­н­ня за­зна­че­них ви­мог зна­чно змен­шить ри­зик від­мо­ви у від­крит­ті кон­сти­ту­цій­но­го про­ва­дже­н­ня та спри­я­ти­ме то­му, що кон­сти­ту­цій­на скар­га роз­гля­да­ти­ме­ться по су­ті. Хо­ча це не озна­чає, що за­кон бу­де ви­зна­но не­кон­сти­ту­цій­ним, оскіль­ки на сьо­го­дні в пра­кти­ці Су­ду від­су­тні та­кі пре­це­ден­ти.

Якщо ж ре­зуль­тат бу­де по­зи­тив­ним?

У то­му ви­пад­ку, якщо за­кон або йо­го окре­ме по­ло­же­н­ня все-та­ки бу­де ви­зна­не не­кон­сти­ту­цій­ним, цей факт ав­то­ма­ти­чно не при­зве­де до ска­су­ва­н­ня рі­ше­н­ня су­ду. Про­те осо­ба ма­ти­ме пра­во звер­ну­ти­ся до су­ду пер­шої ін­стан­ції із за­явою про пе­ре­гляд су­до­вих рі­шень у зв’яз­ку з ви­клю­чни­ми об­ста­ви­на­ми.

Однак існує один ню­анс – пе­ре­гляд за ви­ня­тко­ви­ми об­ста­ви­на­ми мо­жли­вий ли­ше за умо­ви, що рі­ше­н­ня су­ду ще не ви­ко­на­не. У та­ко­му ви­пад­ку за­яв­ни­ку кра­ще не по­спі­ша­ти з ви­ко­на­н­ням рі­ше­н­ня су­ду до за­кін­че­н­ня кон­сти­ту­цій­но­го про­ва­дже­н­ня, в чо­му мо­же до­по­мог­ти за­без­пе­че­н­ня кон­сти­ту­цій­ної скар­ги – своє­рі­дний ана­лог за­хо­дів за­без­пе­че­н­ня по­зо­ву в су­до­во­му про­ва­джен­ні.

Окрім то­го, якщо в су­до­во­му про­це­сі із за­явою про вжи­т­тя за­хо­дів за­без­пе­че­н­ня по­зо­ву мо­же звер­ну­ти­ся вла­сне по­зи­вач, то в кон­сти­ту­цій­но­му про­ва­джен­ні та­ке рі­ше­н­ня при­йма­є­ться ви­клю­чно за іні­ці­а­ти­вою су­ду. Во­дно­час не зай­вим для за­яв­ни­ка бу­де звер­ну­ти ува­гу Су­ду на не­об­хі­дність за­без­пе­че­н­ня кон­сти­ту­цій­ної скар­ги.

Та­ким чи­ном, по­рів­ня­но но­вий ін­сти­тут кон­сти­ту­цій­ної скар­ги в Укра­ї­ні по­ки що не при­звів до очі­ку­ва­них ре­зуль­та­тів у ви­гля­ді за­хи­сту по­ру­ше­них прав гро­ма­дян та суб’єктів бі­зне­су вна­слі­док за­сто­су­ва­н­ня су­да­ми не­кон­сти­ту­цій­них за­ко­нів. При цьо­му при­чи­на­ми від­су­тно­сті по­зи­тив­них рі­шень зде­біль­шо­го є фор­маль­ні не­до­лі­ки, які до­пу­ска­ють за­яв­ни­ки під час фор­му­ва­н­ня та по­да­н­ня кон­сти­ту­цій­ної скар­ги. До­три­ма­н­ня за­зна­че­них ви­ще умов спри­я­ти­ме пе­ре­вір­ці на кон­сти­ту­цій­ність за­ко­нів, що за­сто­со­ву­ю­ться су­до­вою си­сте­мою, а та­кож за­без­пе­чить отри­ма­н­ня ви­снов­ку Су­ду що­до від­по­від­но­сті чи не­від­по­від­но­сті та­ких нор­ма­тив­но-пра­во­вих актів Основ­но­му За­ко­ну.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.