ТОП-5 рі­шень ВС у го­спо­дар­ських спо­рах

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА СУДОВА ПРАКТИКА -

Пер­ша по­ло­ви­на 2018 р. бу­ла про­ду­ктив­ною на фор­му­лю­ва­н­ня но­вих по­зи­цій Вер­хов­но­го су­ду. Зу­пи­ни­мо­ся на ТОП-5 рі­шень, які ми вва­жа­є­мо най­більш ці­ка­ви­ми.

№1

Осо­ба мо­же оскар­жи­ти ре­зуль­та­ти ау­кціо­ну, на­віть якщо во­на не бу­ла уча­сни­ком тор­гів. До­ста­тньо об­ґрун­ту­ва­ти на­яв­ність май­но­во­го ін­те­ре­су на «вла­сність».

Са­ме та­кий ви­сно­вок зро­бив Вер­хов­ний суд під час роз­гля­ду спра­ви №5/173/б. По­зи­вач у спра­ві про­сив ви­зна­ти не­дій­сни­ми ре­зуль­та­ти по­втор­но­го ау­кціо­ну, оскіль­ки в ого­ло­шен­ні про про­ве­де­н­ня пер­шо­го по­втор­но­го ау­кціо­ну, по­ру­шу­ю­чи ви­мо­ги за­ко­но­дав­ства, не бу­ла за­зна­че­на гра­ни­чна вар­тість май­на, до якої мо­гли опу­ска­ти­ся тор­ги, а та­кож ре­а­лі­за­ція май­на бу­ла здій­сне­на з по­ру­ше­н­ням ч. 2 ст. 66 За­ко­ну про бан­крут­ство. Зокре­ма, май­но бу­ло ре­а­лі­зо­ва­не за 6,15% від стар­то­вої вар­то­сті по­втор­но­го ау­кціо­ну, то­ді як по­втор­ний ау­кціон про­во­ди­ться з мо­жли­ві­стю зни­же­н­ня по­ча­тко­вої вар­то­сті, але не ниж­че, ніж до гра­ни­чної вар­то­сті, яка ста­но­вить 50% від по­ча­тко­вої вар­то­сті, за­зна­че­ної в ого­ло­шен­ні про про­ве­де­н­ня ау­кціо­ну.

Вер­хов­ний Суд по­го­див­ся з до­во­да­ми скар­жни­ка про на­яв­ність у ньо­го май­но­во­го ін­те­ре­су на «вла­сність» у ро­зу­мін­ні ст. 1 Пер­шо­го про­то­ко­лу до Кон­вен­ції, та за­зна­чив, що він має пра­во на йо­го су­до­вий за­хист, оскіль­ки за­яв­ник, звер­нув­шись до су­ду з ви­мо­гою про ви­зна­н­ня не­дій­сни­ми ре­зуль­та­тів пер­шо­го по­втор­но­го ау­кціо­ну, чі­тко вка­зав, у чо­му по­ля­гав йо­го май­но­вий ін­те­рес, а та­кож пря­мо за­зна­чив нор­ми на­ціо­наль­но­го за­ко­но­дав­ства, які бу­ли по­ру­ше­ні під час про­ве­де­н­ня пу­блі­чних тор­гів.

При цьо­му, до­слі­джу­ю­чи пи­та­н­ня ба­лан­су­ва­н­ня ін­те­ре­сів лі­кві­да- то­ра, тор­го­вель­ної ор­га­ні­за­ції та по­зи­ва­ча, Вер­хов­ний Суд ді­йшов ви­снов­ку, що нав­ми­сне, гру­бе по­ру­ше­н­ня по­ряд­ку про­ве­де­н­ня ау­кціо­ну, яке від­бу­ло­ся у цьо­му ви­пад­ку, зав­дає су­спіль­ним від­но­си­нам на­ба­га­то біль­шої шко­ди, ніж ри­зи­ки, пов'яза­ні зі з'ясу­ва­н­ням пи­та­н­ня про те, чи брав би участь по­зи­вач у дру­го­му по­втор­но­му ау­кціо­ні, який по­тен­цій­но мав би бу­ти про­ве­де­ний у та­ко­му ви­пад­ку.

№2

Від­но­си­ни між сто­ро­на­ми го­спо­дар­ських до­го­во­рів, у яких одні­єю зі сто­рін є банк, що ви­во­ди­ться з рин­ку, та від іме­ні яко­го діє упов­но­ва­же­на осо­ба Фон­ду га­ран­ту­ва­н­ня вкла­дів фі­зи­чних осіб або Фонд, є при­ва­тно­пра­во­ви­ми.

Від­по­від­но, спо­ри що­до ні­кчем­но­сті пра­во­чи­нів між суб'єкта­ми го­спо­да­рю­ва­н­ня вва­жа­ю­ться го­спо­дар­сько-пра­во­ви­ми та по­вин­ні роз­гля­да­ти­ся су­да­ми го­спо­дар­ської юрис­ди­кції. У цих пра­во­від­но­си­нах Фонд або йо­го упов­но­ва­же­на осо­ба, ді­ю­чи від іме­ні Бан­ку, не ма­ють вла­дних пов­но­ва­жень що­до ін­шої сто­ро­ни цих пра­во­чи­нів. Оскіль­ки упов­но­ва­же­на осо­ба Фон­ду не ви­сту­пає у цих пра­во­від­но­си­нах як са­мо­стій­ний суб'єкт, а діє від іме­ні Бан­ку, са­ме Банк є на­ле­жним від­по­від­а­чем у спра­ві.

Окрім то­го, на­каз (рі­ше­н­ня або ін­ший до­ку­мент) про ні­кчем­ність пра­во­чи­нів, що ви­да­є­ться за ре­зуль­та­та­ми пе­ре­вір­ки, пе­ред­ба­че­ної ст. 38 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про си­сте­му га­ран­ту­ва­н­ня вкла­дів фі­зи­чних осіб», є вну­трі­шнім роз­по­ряд­чим до­ку­мен­том Бан­ку як суб'єкта го­спо­да­рю­ва­н­ня, ви­да­ним Фон­дом чи упов­но­ва­же­ною осо­бою Фон­ду як ке­рів­ни­ком Бан­ку в ме­жах сво­їх пов­но­ва­жень. Та­кий на­каз не є одно­сто­рон­нім пра­во­чи­ном. На­ка­зи (рі­ше­н­ня) про ні­кчем­ність пра­во­чи­нів не мо­жуть вста­нов­лю­ва­ти обов'яз­ки для тре­тіх осіб, зокре­ма кон­тр­аген­тів Бан­ку, то­му факт ви­да­н­ня на­ка­зу про ні­кчем­ність пра­во­чи­ну не мо­же вва­жа­ти­ся по­ру­ше­н­ням прав ін­шої сто­ро­ни пра­во­чи­ну.

На­ве­де­ні ви­снов­ки сфор­му­льо­ва­ні у по­ста­но­ві Вер­хов­но­го су­ду від 11.04.2018 р. у спра­ві №910/ 12294/16. Одним із пи­тань, яке ви­рі­шу­ва­ло­ся Ве­ли­кою Па­ла­тою Вер­хов­но­го Су­ду під час ви­рі­ше­н­ня спо­ру, сто­су­ва­ло­ся то­го, яка юрис­ди­кція по­ши­рю­є­ться на пра­во­від­но­си­ни, що ви­ни­кли у зв’яз­ку з ви­да­н­ням упов­но­ва­же­ною осо­бою Фон­ду га­ран­ту­ва­н­ня вкла­дів фі­зи­чних осіб на здій­сне­н­ня тим­ча­со­вої адмі­ні­стра­ції бан­ку на­ка­зу про ви­зна­н­ня ні­кчем­них до­го­во­рів. У по­ста­но­ві су­ду за­зна­че­но, що по­мил­ко­вим є по­ши­ре­н­ня юрис­ди­кції адмі­ні­стра­тив­них су­дів на всі спо­ри, сто­ро­ною яких є суб'єкт вла­дних пов­но­ва­жень, оскіль­ки у про­це­сі ви­рі­ше­н­ня пи­та­н­ня про роз­ме­жу­ва­н­ня ком­пе­тен­ції су­дів що­до роз­гля­ду адмі­ні­стра­тив­них і го­спо­дар­ських справ не­до­ста­тньо за­сто­су­ва­н­ня ви­клю­чно фор­маль­но­го кри­те­рію – ви­зна­че­н­ня суб'єктно­го скла­ду спір­них пра­во­від­но­син (участь у них суб'єкта вла­дних пов­но­ва­жень), оскіль­ки ви­зна­чаль­ною озна­кою для пра­виль­но­го ви­рі­ше­н­ня спо­ру є ха­ра­ктер пра­во­від­но­син, з яких ви­ник спір.

Вер­хов­ний суд по­ві­до­мив про «роз­дво­є­ний» пра­во­вий ста­тус Фон­ду га­ран­ту­ва­н­ня вкла­дів фі­зи­чних осіб, який в одних ви­пад­ках мо­же ді­я­ти як упов­но­ва­же­ний суб’єкт пу­блі­чної адмі­ні­стра­ції, а в ін­ших – як ке­рів­ний ор­ган бан­ку. Та­кож у рі­ше­н­ня де­таль­но про­ана­лі­зо­ва­но пи­та­н­ня що­до пра­во­вої при­ро­ди на­ка­зів Фон­ду га­ран­ту­ва­н­ня вкла­дів фі­зи­чних осіб про ви­зна­н­ня пра­во­чи­нів ні­кчем­ни­ми. Ці на­ка­зи Фонд ви­но­сить на під­ста­ві За­ко­ну Укра­ї­ни №4452-VI.

Вер­хов­ний суд за­зна­чив, що ці на­ка­зи є ре­зуль­та­том вну­трі­шньої пе­ре­вір­ки пра­во­чи­нів Бан­ку та вну­трі­шнім до­ку­мен­том Бан­ку, обов'яз­ко­вим

Оле­ксандр О КРЕНЕЦЬ КРЕНЕЦЬ, стар­ший юрист Evris

Юлія Ю і ШИШКА ШИШКА, юрист Evris

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.