№3

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА СУДОВА ПРАКТИКА -

для ви­ко­на­н­ня пра­ців­ни­ка­ми, що не по­ро­джує обов'яз­ків у кон­тр­аген­тів Бан­ку, оскіль­ки обов'язок по­вер­ну­ти май­но (ко­шти) ви­ни­кає у кон­тр­аген­тів не на під­ста­ві на­ка­зу про ви­яв­ле­н­ня ні­кчем­них пра­во­чи­нів, а від­по­від­но до за­ко­ну (ч. 2 ст. 215 ЦК Укра­ї­ни). Та­ке май­но (ко­шти) мо­же бу­ти по­вер­ну­то або до­бро­віль­но, або у при­му­со­во­му по­ряд­ку на під­ста­ві су­до­во­го рі­ше­н­ня.

Оскіль­ки по­зи­вач оскар­жує на­каз про ві­дне­се­н­ня пра­во­чи­нів до ні­кчем­них, ви­да­ний упов­но­ва­же­ною осо­бою Фон­ду не як суб'єктом вла­дних пов­но­ва­жень, а як ор­га­ном управ­лі­н­ня Бан­ком, що здій­снює за­хо­ди із за­без­пе­че­н­ня збе­ре­же­н­ня йо­го акти­вів і за­по­бі­га­н­ня втра­ти май­на та гро­шо­вих ко­штів, та­кий спір не є пу­блі­чно-пра­во­вим. З огля­ду на ви­кла­де­не, Ве­ли­ка Па­ла­та Вер­хов­но­го Су­ду від­хи­ли­ла до­во­ди Бан­ку про те, що спір має пу­блі­чно-пра­во­вий ха­ра­ктер і по­ви­нен роз­гля­да­ти­ся в по­ряд­ку адмі­ні­стра­тив­но­го су­до­чин­ства.

Во­дно­час Ве­ли­ка Па­ла­та Вер­хов­но­го Су­ду не по­го­ди­ла­ся з ви­снов­ка­ми су­дів по­пе­ре­дніх ін­стан­цій про те, що спір, який роз­гля­да­є­ться, під­ві­дом­чий го­спо­дар­ським су­дам, оскіль­ки спра­ва сто­су­є­ться бан­крут­ства (п. 2 ч. 1 ст. 12 ГПК Укра­ї­ни). Адже спо­ри, які пов'яза­ні з про­це­ду­рою ви­ве­де­н­ня не­пла­то­спро­мо­жно­го бан­ку з рин­ку (в то­му чи­слі шля­хом лі­кві­да­ції), не то­то­жні спо­рам у спра­вах про бан­крут­ство. Та­ким чи­ном, не слід ото­то­жню­ва­ти зі спра­ва­ми про бан­крут­ство спра­ви що­до оскар­же­н­ня рі­шень Фон­ду, прийня­ті в ме­жах про­це­дур ви­ве­де­н­ня не­пла­то­спро­мо­жно­го бан­ку з рин­ку. Та­кі спо­ри під­ві­дом­чі го­спо­дар­ським су­дам не від­по­від­но до п. 2 ч. 1 ст. 12 ГПК Укра­ї­ни (спра­ви про бан­крут­ство), а згі­дно з п. 1 ч. 1 ці­єї ж стат­ті, з огля­ду на суб'єктний склад та зміст пра­во­від­но­син, а та­кож вра­хо­ву­ю­чи, що він пов'яза­ний з укла­де­н­ням го­спо­дар­сько­го до­го­во­ру.

Та­кож Вер­хов­ний суд за­зна­чив, що Фонд, йо­го упов­но­ва­же­на осо­ба чи Банк не на­ді­ле­ні пов­но­ва­же­н­ня­ми ви­зна­ва­ти або вста­нов­лю­ва­ти пра­во­чи­ни ні­кчем­ни­ми. Пра­во­чин є ні­кчем­ним згі­дно із за­ко­ном, а не від­по­від­но до на­ка­зу Бан­ку, під­пи­са­но­го упов­но­ва­же­ною осо­бою Фон­ду. На­слід­ки ні­кчем­но­сті пра­во­чи­ну та­кож на­ста­ють для сто­рін з огля­ду на ви­мо­ги за­ко­ну. На­ка­зи (рі­ше­н­ня) про ні­кчем­ність пра­во­чи­нів не мо­жуть вста­нов­лю­ва­ти обов'яз­ки для тре­тіх осіб (зокре­ма, кон­тр­аген­тів Бан­ку). То­му факт ви­да­н­ня на­ка­зу про ні­кчем­ність пра­во­чи­ну не мо­же вва­жа­ти­ся по­ру­ше­н­ням прав ін­шої сто­ро­ни пра­во­чи­ну.

Якщо сто­ро­на до­го­во­ру, укла­де­но­го з бан­ком, не по­го­джу­є­ться з пра­во­вою оцін­кою бан­ку пра­во­чи­ну як ні­кчем­но­го (зокре­ма, від­мов­ля­є­ться по­вер­ну­ти те, що отри­ма­ла за до­го­во­ром), банк має пра­во звер­ну­ти­ся до су­ду для за­сто­су­ва­н­ня на­слід­ків не­дій­сно­сті ні­кчем­но­го пра­во­чи­ну. При цьо­му по­зов­на ви­мо­га про ви­зна­н­ня від­су­тнім пра­ва Бан­ку вчи­ня­ти дії що­до за­сто­су­ва­н­ня на­слід­ків не­дій­сно­сті до­го­во­рів, які від­не­се­но до ка­те­го­рії ні­кчем­них, не під­ля­гає за­до­во­лен­ню. Від­су­тність ві­до­мо­стей що­до ре­кві­зи­тів ва­лю­тно­го ра­хун­ку, на який здій­сню­ва­ло­ся пе­ре­ра­ху­ва­н­ня су­до­во­го збо­ру в іно­зем­ній ва­лю­ті, а та­кож да­них про те, яка са­ме по­зов­на за­ява опла­чу­є­ться, не є під­ста­вою для по­вер­не­н­ня по­зов­ної за­я­ви.

Та­кий ви­сно­вок був на­ве­де­ний Вер­хов­ним су­дом і за­фі­ксо­ва­ний у По­ста­но­ві від 23.05.2018 р. у спра­ві №909/1013/17. Суд на­го­ло­сив на то­му, що по­си­ла­н­ня су­дів по­пе­ре­дніх ін­стан­цій на не­мо­жли­вість вста­нов­ле­н­ня ре­кві­зи­тів ва­лю­тно­го ра­хун­ка, на який здій­сню­ва­ло­ся пе­ре­ра­ху­ва­н­ня су­до­во­го збо­ру в іно­зем­ній ва­лю­ті, є не­о­б­ґрун­то­ва­ним, оскіль­ки для спла­ти су­до­во­го збо­ру не­ре­зи­ден­та­ми в іно­зем­ній ва­лю­ті в Укра­ї­ні існу­вав ли­ше один ва­лю­тний ра­ху­нок, на який міг бу­ти спла­че­ний су­до­вий збір в іно­зем­ній ва­лю­ті.

Окрім то­го, від­су­тність ві­до­мо­стей про те, яка са­ме по­зов­на за­ява опла­чу­є­ться су­до­вим збо­ром, не є під­ста­вою для по­вер­не­н­ня по­зов­ної за­я­ви, оскіль­ки суд са­мо­стій­но пе­ре­ві­ряє спла­ту по­зи­ва­чем на­ле­жної су­ми су­до­во­го збо­ру.

За­зна­че­ний ви­сно­вок був ви­не­се­ний Вер­хов­ним су­дом і за­фі­ксо­ва­ний у По­ста­но­ві від 06.06.2018 р. у спра­ві №910/16713/15. Суд на­го­ло­сив на то­му, що кре­ди­тний до­го­вір є укла­де­ним з бор­жни­ком як з фі­зи­чною осо­бою, а на­яв­ність на мо­мент укла­де­н­ня за­зна­че­но­го до­го­во­ру в осо­би пра­во­во­го ста­ту­су фі­зи­чної осо­би-під­при­єм­ця не впли­ває на ци­віль­ний ха­ра­ктер від­но­син за цим до­го­во­ром. Адже ко­жна фі­зи­чна осо­ба має пра­во на під­при­єм­ни­цьку ді­яль­ність, яка не за­бо­ро­не­на за­ко­ном (ст. 42 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни). Та­кож це пра­во за­крі­пле­не у ст. 50 Ци­віль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни, від­по­від­но до якої пра­во на здій­сне­н­ня не за­бо­ро­не­ної за­ко­ном під­при­єм­ни­цької ді­яль­но­сті має фі­зи­чна осо­ба з пов­ною ци­віль­ною ді­є­зда­тні­стю.

Тоб­то фі­зи­чна осо­ба, яка ба­жає ре­а­лі­зу­ва­ти своє кон­сти­ту­цій­не пра­во на під­при­єм­ни­цьку ді­яль­ність, пі­сля про­хо­дже­н­ня від­по­від­них ре­є­стра­цій­них та ін­ших пе­ред­ба­че­них за­ко­но­дав­ством про­це­дур за жо­дних умов не втра­чає і не змі­нює сво­го ста­ту­су фі­зи­чної осо­би, яко­го во­на на­бу­ла з мо­мен­ту на­ро­дже­н­ня, а ли­ше на­бу­ває до ньо­го но­вої озна­ки – під­при­єм­ця. При цьо­му пра­во­вий ста­тус «фі­зи­чна осо­ба-під­при­є­мець» не впли­ває на будь-які пра­во­мо­чно­сті фі­зи­чної осо­би, зу­мов­ле­ні її ци­віль­ною пра­во­зда­тні­стю та ді­є­зда­тні­стю та не обме­жує їх.

Під час роз­гля­ду спра­ви Суд звер­нув ува­гу на те, що сто­ро­ни Кре­ди­тно­го до­го­во­ру не за­зна­ча­ли про йо­го го­спо­дар­ський ха­ра­ктер, від­по­від­но до яко­го він по­ви­нен укла­да­ти­ся з до­три­ма­н­ням ви­мог Го­спо­дар­сько­го ко­де­ксу Укра­ї­ни що­до го­спо­дар­ських до­го­во­рів. Згі­дно зі змі­стом Кре­ди­тно­го до­го­во­ру, се­ред до­ку­мен­тів по­зи­чаль­ни­ка, на­да­них остан­нім для йо­го укла­да­н­ня, від­су­тні ко­пії сві­до­цтва про дер­жав­ну ре­є­стра­цію суб'єкта під­при­єм­ни­цької ді­яль­но­сті та ви­пи­ски з Єди­но­го дер­жав­но­го ре­є­стру юри­ди­чних осіб і фі­зи­чних осіб-під­при­єм­ців.

Окрім то­го, ма­те­рі­а­ли спра­ви не мі­стять до­ка­зів ви­ко­ри­ста­н­ня від­по­від­а­чем кре­ди­тних ко­штів, отри­ма­них від кре­ди­то­ра на ви­ко­на­н­ня Кре­ди­тно­го до­го­во­ру для здій­сне­н­ня під­при­єм­ни­цької ді­яль­но­сті як фі­зи­чною осо­бою-під­при­єм­цем. Та­ким чи­ном, оскіль­ки пре­дме­том по­зо­ву в цій спра­ві є стя­гне­н­ня за­бор­го­ва­но­сті за кре­ди­тним до­го­во­ром з по­зи­чаль­ни­ка-фі­зи­чної осо­би, та­кий при­ва­тно­пра­во­вий спір за суб'єктним скла­дом сто­рін під­ля­гає роз­гля­ду за пра­ви­ла­ми ци­віль­но­го су­до­чин­ства.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.