Арешт плюс арешт та по­мно­жи­ти на арешт

Про­бле­ма мно­жин­но­сті аре­штів у ви­ко­нав­чо­му про­ва­джен­ні як пе­ре­шко­да для ви­ко­на­н­ня рі­шень

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА - Оле­ксійО ій СОЛОМКО СОЛОМКО, ра­дник ADER HABER

На­ра­зі За­кон (в ни­ні­шній та по­пе­ре­дніх ре­да­кці­ях) об­умов­лює мо­жли­вість здій­сне­н­ня що­до одно­го бор­жни­ка кіль­кох ви­ко­нав­чих про­ва­джень. Ви­ко­нав­чі про­ва­дже­н­ня мо­жуть здій­сню­ва­ти­ся як одно­ча­сно (зве­де­ні ви­ко­нав­чі про­ва­дже­н­ня), так і в пев­ній ча­со­вій по­слі­дов­но­сті. Якщо рі­ше­н­ня сто­су­є­ться стя­гне­н­ня ко­штів, то За­кон одно­зна­чно зо­бов’язує ви­ко­нав­ця на­кла­сти арешт на ви­яв­ле­ні ко­шти та май­но бор­жни­ка. У ме­жах зве­де­но­го ви­ко­нав­чо­го про­ва­дже­н­ня арешт на­кла­да­є­ться з ура­ху­ва­н­ням су­ми стя­гне­н­ня за всі­ма ви­ко­нав­чи­ми до­ку­мен­та­ми. Однак у ра­зі на­кла­де­н­ня аре­шту на май­но бор­жни­ка кіль­ко­ма ви­ко­нав­ця­ми пра­во звер­ну­ти стя­гне­н­ня на май­но бор­жни­ка ма­ти­ме ли­ше той ви­ко­на­вець, який на­клав арешт пер­шим.

На­справ­ді, по­ло­же­н­ня про прі­о­ри­тет пер­шо­го аре­шту в За­ко­ні від­су­тні. Ми ма­є­мо ли­ше від­по­від­ні по­ло­же­н­ня в За­ко­ні «Про за­без­пе­че­н­ня ви­мог кре­ди­то­рів та ре­є­стра­цію об­тя­жень» (ст. 14 – прі­о­ри­тет за­ре­є­стро­ва­них об­тя­жень ви­зна­ча­є­ться у чер­го­во­сті їх ре­є­стра­ції), в За­ко­ні «Про дер­жав­ну ре­є­стра­цію ре­чо­вих прав на не­ру­хо­ме май­но та їх об­тя­жень» (ст. 18 – за­яви роз­гля­да­ю­ться в по­ряд­ку чер­го­во­сті їх над­хо­дже­н­ня) та в Ци­віль­но­му ко­де­ксі (ст. 1072 – банк спи­сує ко­шти з ра­хун­ка клі­єн­та за роз­ра­хун­ко­ви­ми до­ку­мен­та­ми згі­дно з прі­о­ри­те­том від­по­від­них об­тя­жень). Тоб­то чин­не за­ко­но­дав­ство об­умов­лює мо­жли­вість на­кла­де­н­ня кіль­кох аре­штів (об­тя­жень) на ви­зна­че­не май­но бор­жни­ка в по­ряд­ку їх над­хо­дже­н­ня.

Однак вар­то за­зна­чи­ти, що пра­во пер­шим звер­ну­ти стя­гне­н­ня на аре­што­ва­не май­но роз­по­всю­джу­є­ться ли­ше на ко­шти бор­жни­ка. Це пи­тан- ня окре­мо ви­зна­че­но в тій же ст. 1072 ЦК. У ра­зі одно­ча­сно­го над­хо­дже­н­ня до бан­ку роз­ра­хун­ко­во­го до­ку­мен­та, на­да­но­го від­по­від­но до умов об­тя­же­н­ня, пре­дме­том яко­го є май­но­ві пра­ва на гро­шо­ві ко­шти, що зна­хо­дя­ться на бан­ків­сько­му ра­хун­ку, та ін­шо­го роз­ра­хун­ко­во­го до­ку­мен­та, на під­ста­ві яко­го здій­сню­є­ться спи­са­н­ня гро­шо­вих ко­штів, банк спи­сує ко­шти з ра­хун­ка клі­єн­та по­за­чер­го­во за роз­ра­хун­ко­вим до­ку­мен­том, на­да­ним від­по­від­но до умов та­ко­го об­тя­же­н­ня.

Більш зро­зумі­ло ця нор­ма по­вто­ре­на в п. 9.9 Ін­стру­кції про без­го­тів­ко­ві роз­ра­хун­ки в Укра­ї­ні в на­ціо­наль­ній ва­лю­ті, за­твер­дже­ній По­ста­но­вою Прав­лі­н­ня НБУ від 21.01.2004 р. №22. Якщо до бан­ку на­ді­йде пла­ті­жна ви­мо­га за ін­шим ви­ко­нав­чим до­ку­мен­том, ніж той, для за­без­пе­че­н­ня ви­ко­на­н­ня яко­го на­кла­де­но арешт, і на цьо­му ра­хун­ку не­має ін­ших ко­штів (крім аре­што­ва­них), то банк по­вер­тає та­кий роз­ра­хун­ко­вий до­ку­мент без ви­ко­на­н­ня. Окрім то­го, п. 9.8 вка­за­ної Ін­стру­кції ви­зна­чає, що якщо під час дії до­ку­мен­та про арешт ко­штів до бан­ку про­тя­гом опе­ра­цій­но­го дня на­ді­йшли ін­ші до­ку­мен­ти про арешт ко­штів, то він ви­ко­нує їх у по­ряд­ку над­хо­дже­н­ня.

Від­су­тність пря­мих обме­жень

Хо­ча слід за­ува­жи­ти, що ні в За­ко­ні, ні в За­ко­ні «Про за­без­пе­че­н­ня ви­мог кре­ди­то­рів та ре­є­стра­цію об­тя­жень», ні в За­ко­ні «Про дер­жав­ну ре­є­стра­цію ре­чо­вих прав на не­ру­хо­ме май­но та їх об­тя­жень» не­має пря­мих обме­жень що­до мо­жли­во­сті звер­не­н­ня стя­гне­н­ня на май­но, яке бу­ло об­тя­же­не (аре­што­ва­не) ін­ши­ми ви­ко­нав­ця­ми. Однак вра­хо­ву­ю­чи, що звер­не­н­ня стя­гне­н­ня на та­ке май­но пе­ред­ба­чає йо­го ре­а­лі­за­цію (в де­яких ви­пад­ках – пе­ре­да­чу стя­гу­ва­чу), пи­та­н­ня ви­ни­кає під час зня­т­тя об­тя­же­н­ня для мо­жли­во­сті ре­є­стра­ції по­ку­пцем пра­ва вла­сно­сті на но­во­при­дба­ний об’єкт.

Ст. 12 За­ко­ну «Про за­без­пе­че­н­ня ви­мог кре­ди­то­рів та ре­є­стра­цію об­тя­жень» ви­зна­че­но, що за­до­во­ле­н­ня прав чи ви­мог кіль­кох об­тя­жу­ва­чів, на ко­ристь яких вста­нов­ле­но об­тя­же­н­ня одно­го й то­го ж ру­хо­мо­го майна, здій­сню­є­ться згі­дно з прі­о­ри­те­том, який ви­зна­ча­є­ться в по­ряд­ку, вста­нов­ле­но­му цим За­ко­ном. Як вже за­зна­ча­ло­ся (ст. 14 вка­за­но­го За­ко­ну), прі­о­ри­тет за­ре­є­стро­ва­них об­тя­жень ви­зна­ча­є­ться у чер­го­во­сті їх ре­є­стра­ції, за ви­ня­тка­ми, вста­нов­ле­ни­ми цим За­ко­ном. За­ре­є­стро­ва­не об­тя­же­н­ня має ви­щий прі­о­ри­тет над не­за­ре­є­стро­ва­ни­ми об­тя­же­н­ня­ми.

Схо­жі по­ло­же­н­ня мі­стя­ться в За­ко­ні «Про дер­жав­ну ре­є­стра­цію ре­чо­вих прав на не­ру­хо­ме май­но та їх об­тя­жень». Як вже за­зна­ча­ло­ся у ст. 18 За­ко­ну, за­яви роз­гля­да­ю­ться в по­ряд­ку чер­го­во­сті їх над­хо­дже­н­ня. При цьо­му чер­го­вість роз­гля­ду за­яв що­до одно­го об’єкта не­ру­хо­мо­го майна за­сто­со­ву­є­ться під час роз­гля­ду за­яв про дер­жав­ну ре­є­стра­цію як пра­ва вла­сно­сті та ін­ших ре­чо­вих прав, так і об­тя­жень та­ких прав.

Хо­ча пря­мої нор­ми що­до прі­о­ри­те­ту за­до­во­ле­н­ня ви­мог об­тя­жу­ва­чів цей За­кон не мі­стить, однак ви­да­ний на ви­ко­на­н­ня йо­го ви­мог По­ря­док дер­жав­ної ре­є­стра­ції ре­чо­вих прав на не­ру­хо­ме май­но та їх об­тя­жень, за­твер­дже­ний По­ста­но­вою Ка­бмі­ну від 25.12.2015 р. №1127, в п. 35 ви­зна­чає, що дер­жав­на ре­є­стра­ція об­тя­жень, на­кла­де­них під час при­му­со­во­го ви­ко­на­н­ня рі­шень від­по­від­но до за­ко­ну, дер­жав­на ре­є­стра­ція при­пи­не­н­ня іпо­те­ки у зв’яз­ку з при­дба­н­ням (пе­ре­да­чею) за ре­зуль­та­том при­лю­дних тор­гів (ау­кціо­нів) не­ру­хо­мо­го майна, що є пре­дме­том іпо­те­ки, а та­кож дер­жав­на ре­є­стра­ція прав на під­ста­ві рі­шень су­дів про­во­ди­ться ви­клю­чно дер­жав­ним ре­є­стра­то­ром, ви­зна­че­ним за­ко­ном, без по­да­н­ня за­яви за­яв­ни­ком.

Тоб­то якщо ре­є­стра­ція об­тя­же­н­ня здій­сню­ва­ла­ся за за­явою ви­ко­нав­ця (який в цьо­му ви­пад­ку ви­сту­пає за- яв­ни­ком), то при­пи­не­н­ня об­тя­же­н­ня здій­сню­є­ться та­кож на під­ста­ві за­яви ви­ко­нав­ця, який ре­є­стру­вав та­ке об­тя­же­н­ня, крім ви­пад­ків, ви­кла­де­них у п. 35 цьо­го По­ряд­ку.

Що ма­є­мо в ре­зуль­та­ті

Вра­хо­ву­ю­чи на­ве­де­ні нор­ми за­ко­но­дав­ства, що ми ма­є­мо сьо­го­дні? На­яв­на в За­ко­ні не­вда­ла кон­стру­кція по­ня­т­тя зве­де­но­го ви­ко­нав­чо­го про­ва­дже­н­ня ціл­ком до­пу­скає си­ту­а­цію, ко­ли що­до одно­го бор­жни­ка одно­ча­сно здій­сню­ють про­ва­дже­н­ня кіль­ка ви­ко­нав­ців. Сто­сов­но дер­жав­них ви­ко­нав­ців, зно­ву ж та­ки не­вда­ло, але Ін­стру­кці­єю з ор­га­ні­за­ції при­му­со­во­го ви­ко­на­н­ня рі­шень ви­зна­ча­є­ться по­ря­док пе­ре­да­чі всіх ви­ко­нав­чих про­ва­джень для ро­бо­ти в ме­жах зве­де­но­го одно­му дер­жав­но­му ви­ко­нав­цю. Однак на­ра­зі від­су­тні нор­ми, які мо­гли б ко­ор­ди­ну­ва­ти ді­яль­ність при­ва­тних ви­ко­нав­ців між со­бою під час ро­бо­ти з одним бор­жни­ком.

У ра­зі на­яв­но­сті кіль­кох від­кри­тих ви­ко­нав­чих про­ва­джень що­до одно­го бор­жни­ка, які здій­сню­ю­ться одно­ча­сно кіль­ко­ма ви­ко­нав­ця­ми (як дер­жав­ни­ми, так і при­ва­тни­ми), ко­жен ви­ко­на­вець на­кла­дає арешт на май­но (ко­шти) бор­жни­ка та ре­є­струє від­по­від­ні об­тя­же­н­ня. Однак фа­кти­чну мо­жли­вість звер­ну­ти стя­гне­н­ня на май­но та ко­шти бор­жни­ка ма­ти­ме ли­ше той ви­ко­на­вець, який пер­ший на­клав арешт і за­ре­є­стру­вав об­тя­же­н­ня. Всім ін­шим ви­ко­нав­цям за­ли­ша­є­ться ли­ше на­бра­ти­ся тер­пі­н­ня й че­ка­ти, по­ки пер­ший ви­ко­на­вець не за­вер­шить при­му­со­ве стя­гне­н­ня та не зні­ме об­тя­же­н­ня. То­ді прі­о­ри­тет стя­гне­н­ня пе­ре­йде до ви­ко­нав­ця, який на­клав арешт дру­гим, і так да­лі по чер­зі.

Сьо­го­дні спо­сте­рі­га­є­ться си­ту­а­ція, ко­ли що­до одно­го бор­жни­ка здій­сню­ю­ться ви­ко­нав­чі про­ва­дже­н­ня одно­ча­сно і дер­жав­ним, і при­ва­тним ви­ко­нав­цем. До цьо­го до­да­є­ться про­бле­ма одно­ча­сно­го здій­сне­н­ня кіль­кох ви­ко­нав­чих про­ва­джень дер­жав­ни­ми ви­ко­нав­ця­ми, ігно­ру­ю­чи ви­мо­ги За­ко­ну про об’єд­на­н­ня у зве­де­не. Фа­кти­чно ми спо­сте­рі­га­є­мо здій­сне­н­ня ви­ко­нав­чих про­ва­джень що­до одно­го бор­жни- ка одно­ча­сно кіль­ко­ма дер­жав­ни­ми та кіль­ко­ма при­ва­тни­ми ви­ко­нав­ця­ми, ко­жен з яких на­кла­дає окре­мий арешт на май­но бор­жни­ка.

Якщо взя­ти іде­аль­ну си­ту­а­цію, ко­ли дер­жав­ні та при­ва­тні ви­ко­нав­ці одно­ча­сно по­чи­на­ють про­це­ду­ру при­му­со­во­го стя­гне­н­ня, прі­о­ри­тет у стя­гнен­ні ма­ти­ме той стя­гу­вач і ви­ко­на­вець, який пер­шим від­крив ви­ко­нав­че про­ва­дже­н­ня, адже він ма­ти­ме мо­жли­вість пер­шим на­кла­сти арешт на май­но бор­жни­ка. Однак це іде­аль­на си­ту­а­ція. Ре­а­лії свід­чать про те, що від­кри­т­тя ви­ко­нав­чо­го про­ва­дже­н­ня ще не озна­чає по­ча­тку про­це­ду­ри стя­гне­н­ня. Зде­біль­шо­го це сто­су­є­ться ви­пад­ків у ро­бо­ті дер­жав­них ви­ко­нав­ців. На­при­клад, дер­жав­ний ви­ко­на­вець, від­крив­ши ви­ко­нав­че про­ва­дже­н­ня, не здій­снив за­хо­дів з ви­яв­ле­н­ня майна (ко­штів) бор­жни­ка, на які мо­жна звер­ну­ти стя­гне­н­ня, або нев­ча­сно

Від­кри­т­тя ви­ко­нав­чо­го про­ва­дже­н­ня ще не озна­чає по­ча­тку про­це­ду­ри стя­гне­н­ня

на­пра­вив по­ста­но­ву про арешт ко­штів до бан­ку (чи вза­га­лі не від­пра­вив у зв’яз­ку з від­су­тні­стю ма­рок). У та­ко­му ви­пад­ку прі­о­ри­тет отри­мує не той ви­ко­на­вець, який пер­шим від­крив ви­ко­нав­че про­ва­дже­н­ня, а той ви­ко­на­вець, який пер­шим ви­явив май­но бор­жни­ка та на­клав на ньо­го арешт.

Однак це ще не скла­дна си­ту­а­ція – без­ді­яль­ність одно­го ви­ко­нав­ця фа­кти­чно не пе­ре­шко­джає ді­ям ін­шо­го ви­ко­нав­ця. Зна­чно скла­дні­ше, ко­ли пер­ший ви­ко­на­вець ви­явив май­но (ко­шти) бор­жни­ка, на­клав на них арешт, однак на­да­лі не звер­тає на них стя­гне­н­ня че­рез низ­ку при­чин – як суб’єктив­них (ба­наль­на без­ді­яль­ність, три­ва­ла хво­ро­ба чи від­пус­тка), так і об’єктив­них (зу­пи­не­н­ня стя­гне­н­ня су­дом). У та­ко­му ви­пад­ку жо­ден на­сту­пний ви­ко­на­вець не мо­же вжи­ти за­хо­дів зі стя­гне­н­ня аре­што­ва­но­го майна (ко­штів), по­ки їх не про­ве­де пер­ший ви­ко­на­вець. Ча­сом та­ка си­ту­а­ція мо­же три­ва­ти ро­ка­ми.

Зов­сім па­то­вою є си­ту­а­ція на­яв­но­сті по­пе­ре­дньо за­вер­ше­них ви­ко­нав­чих про­ва­джень що­до бор­жни­ка. Біль­шість ви­пад­ків за­вер­ше­н­ня ви­ко­нав­чих про­ва­джень об­умов­лю­ють за­ли­ше­н­ня на­кла­де­но­го ви­ко­нав­цем аре­шту на ко­шти та май­но бор­жни­ка. Для при­кла­ду мо­же­мо роз­гля­ну­ти роз­по­всю­дже­ний ви­па­док, ко­ли ви­ко­на­вець на­клав арешт на ав­то­мо­біль бор­жни­ка, ого­ло­сив йо­го у роз­шук, а че­рез рік за­вер­шив ви­ко­нав­че про­ва­дже­н­ня у зв’яз­ку з тим, що ав­то­мо­біль не бу­ло роз­шу­ка­но. По­тім ін­ший ви­ко­на­вець від­крив ви­ко­нав­че про­ва­дже­н­ня сто­сов­но ін­шо­го рі­ше­н­ня, та­кож на­клав арешт на ав­то­мо­біль, ого­ло­сив йо­го у роз­шук, але цьо­го ра­зу ав­то­мо­біль бу­ло роз­шу­ка­но. Однак ви­ко­на­вець у но­во­му ви­ко­нав­чо­му про­ва­джен­ні не змо­же звер­ну­ти стя­гне­н­ня на ви­яв­ле­ний ав­то­мо­біль бор­жни­ка, оскіль­ки по­пе­ре­дньо на ньо­го бу­ло на­кла­де­но арешт ін­шим ви­ко­нав­цем за ін­шим рі­ше­н­ням. Па­то­вість си­ту­а­ції по­ля­гає в то­му, що на­віть по­пе­ре­дній ви­ко­на­вець не змо­же звер­ну­ти стя­гне­н­ня на цей же ав­то­мо­біль, оскіль­ки у ньо­го ви­ко­нав­че про­ва­дже­н­ня вже за­вер­ше­не і він не мо­же про­во­ди­ти жо­дної ви­ко­нав­чої дії. Та­ким чи­ном, ми ма­є­мо ви­яв­ле­не май­но бор­жни­ка, однак фа­кти­чно звер­ну­ти стя­гне­н­ня ми на ньо­го не мо­же­мо.

На­справ­ді, оста­н­ня з опи­са­них си­ту­а­цій най­ча­сті­ше зу­стрі­ча­є­ться в мно­жин­ній кіль­ко­сті ви­ко­нав­чих про­ва­джень що­до рі­зних рі­шень, які одно­ча­сно здій­сню­ю­ться кіль­ко­ма дер­жав­ни­ми та при­ва­тни­ми ви­ко­нав­ця­ми у ра­зі на­яв­но­сті по­пе­ре­дньо за­вер­ше­них ви­ко­нав­чих про­ва­джень, в яких на­кла­да­ли­ся аре­шти на май­но та ко­шти бор­жни­ка. Ін­ши­ми сло­ва­ми, ха­ос по­ста­нов про арешт. Осо­бли­во це сто­су­є­ться про­бле­ми на­яв­но­сті аре­штів на ра­хун­ках бор­жни­ка. На мо­мент на­кла­де­н­ня аре­шту в пер­шо­му про­ва­джен­ні ко­шти бу­ли від­су­тні, однак вна­слі­док від­нов­ле­н­ня ді­яль­но­сті бор­жни­ка ко­шти з’яви­ли­ся під час здій­сне­н­ня вже «де­ся­то­го» чи «двад­ця­то­го» про­ва­дже­н­ня.

Ви­хід є?

Єди­ний ва­рі­ант ви­хо­ду з ці­єї си­ту­а­ції – мо­жли­вість від­но­ви­ти ви­ко­нав­че про­ва­дже­н­ня, за яким бу­ли на­кла­де­ні пер­ші аре­шти (зви­чай­но, у ра­зі на­яв­но­сті для цьо­го під­став), або спро­бу­ва­ти зі­ні­ці­ю­ва­ти стя­гу­ва­ча за пер­шим ви­ко­нав­чим про­ва­дже­н­ням по­втор­но пред’яви­ти ви­ко­нав­чий до­ку­мент до ви­ко­на­н­ня (зно­ву ж та­ки, у ра­зі на­яв­но­сті під­став для по­втор­но­го пред’яв­ле­н­ня, а ча­сто у ра­зі на­яв­но­сті ба­жа­н­ня стя­гу­ва­ча по­втор­но пред’яви­ти ви­ко­нав­чий до­ку­мент до ви­ко­на­н­ня).

Однак вра­хо­ву­ю­чи ви­пад­ки пе­ре­да­чі ви­ко­нав­чих до­ку­мен­тів від дер­жав­них ви­ко­нав­ців при­ва­тним (які на сьо­го­дні здій­сню­ю­ться шля­хом за­вер­ше­н­ня ви­ко­нав­чих про­ва­джень та за яки­ми за­ли­ша­ю­ться аре­шти при стя­гнен­ні ви­ко­нав­чо­го збо­ру), а та­кож не­мо­жли­вість зве­де­н­ня ви­ко­нав­чих про­ва­джень що­до одно­го бор­жни­ка між дер­жав­ни­ми та при­ва­тни­ми ви­ко­нав­ця­ми, за­про­по­но­ва­ний ва­рі­ант ви­рі­ше­н­ня зго­ди­ться ли­ше для оди­ни­чних ви­пад­ків.

Якщо сто­сов­но ко­штів та не­ру­хо­мо­го майна бо­роть­бу за пра­во пер­шо­го аре­шту між ви­ко­нав­ця­ми чу­тно по ше­ле­сту по­ста­нов та сту­ко­тін­ню кла­віа­ту­ри під час ре­є­стра­ції об­тя­жень, то ру­хо­ме май­но ча­сто стає об’єктом від­кри­тих «кра­ді­жок» між ви­ко­нав­ця­ми.

Арешт на ру­хо­ме май­но, яке не під­ля­гає дер­жав­ній ре­є­стра­ції, на­кла­да­є­ться шля­хом про­ве­де­н­ня опи­су. Якщо ви­ко­на­вець при цьо­му не ви­лу­чив май­но, а за­ли­шив у бор­жни­ка чи тре­тіх осіб на збе­рі­ган­ні, то ні­що не пе­ре­шко­джає на­сту­пно­му ви­ко­нав­це­ві по­втор­но при­йти та на­кла­сти свій арешт на це май­но. Якщо пер­ший ви­ко­на­вець за­три­має пе­ре­да­чу цьо­го майна на ре­а­лі­за­цію, це мо­же зро­би­ти на­сту­пний (більш спри­тний) ви­ко­на­вець. Якщо пер­ший ви­ко­на­вець не вніс опис цьо­го майна в ре­єстр об­тя­жень (а зро­бить це на­сту­пний ви­ко­на­вець), то у ньо­го не бу­де на­віть жо­дних за­кон­них шан­сів звер­ну­ти стя­гне­н­ня на та­ке май­но. Ча­сто по­ді­бні си­ту­а­ції ви­ни­ка­ють у ви­пад­ках звер­не­н­ня стя­гне­н­ня на транс­порт­ні за­со­би бор­жни­ка, ко­ли пер­ший ви­ко­на­вець «за­був» за­ре­є­стру­ва­ти об­тя­же­н­ня під час на­кла­де­н­ня на ньо­го аре­шту.

Не­об­хі­дність при­пи­не­н­ня ці­єї «вій­ни» між ви­ко­нав­ця­ми на­зрі­ла вже дав­но. Адже фа­кти­чно стра­ждає не пу­блі­чний ін­те­рес у ви­ко­нан­ні то­го чи ін­шо­го рі­ше­н­ня, а при­ва­тний ін­те­рес ко­жно­го кон­кре­тно­го стя­гу­ва­ча. На жаль, як ви­рі­ши­ти цю про­бле­му, в юри­ди­чній спіль­но­ті по­ки що не­має єди­ної дум­ки.

На­сам­пе­ред, про­по­ну­є­ться ви­рі­ши­ти про­бле­му зі зве­де­ни­ми ви­ко­нав­чи­ми про­ва­дже­н­ня­ми. Най­більш кар­ди­наль­ні про­по­зи­ції сто­су­ю­ться пе­ре­да­чі всіх ви­ко­нав­чих про­ва­джень що­до одно­го бор­жни­ка дер­жав­но­му ви­ко­нав­цю, який пер­шим від­крив ви­ко­нав­че про­ва­дже­н­ня. Однак та­кий ва­рі­ант про­сто зни­щить ін­сти­тут при­ва­тних ви­ко­нав­ців, оскіль­ки бор­жник по­стій­но бу­де «утво­рю­ва­ти» дру­жньо- го кре­ди­то­ра на­віть на не­зна­чну су­му та, від­по­від­но, зу­мов­лю­ва­ти пе­ре­да­чу всіх ін­ших про­ва­джень що­до се­бе в один ор­ган ДВС.

Більш ком­про­мі­сним є так зва­ний «ли­тов­ський» ва­рі­ант, ко­ли у ра­зі зна­хо­дже­н­ня кіль­кох ви­ко­нав­чих про­ва­джень що­до одно­го й то­го ж бор­жни­ка у кіль­кох ви­ко­нав­ців прі­о­ри­тет стя­гне­н­ня на­да­є­ться то­му ви­ко­нав­цю, який пер­шим ви­явив май­но бор­жни­ка та пі­ді­йшов до звер­не­н­ня на ньо­го стя­гне­н­ня. Ін­ші ви­ко­нав­ці мо­жуть при­єд­на­ти­ся сво­їм ви­ко­нав­чим про­ва­дже­н­ням до про­ва­дже­н­ня ви­ко­нав­ця, який має прі­о­ри­тет. Остан­ній зо­бов'яза­ний вра­ху­ва­ти у сво­є­му про­ва­джен­ні ще одно­го або кіль­кох стя­гу­ва­чів, а та­кож ви­тра­ти й ви­на­го­ро­ду ко­лег. При цьо­му 75% ви­на­го­ро­ди отри­мує «прі­о­ри­те­тний» ви­ко­на­вець, а 25% – ви­ко­на­вець, який при­єд­нав­ся до йо­го про­ва­дже­н­ня. У та­кий спо­сіб не по­ру­шу­є­ться чер­го­вість і про­пор­цій­ність для всіх стя­гу­ва­чів, не­за­ле­жно від то­го, ве­де їхню спра­ву один ви­ко­на­вець чи де­кіль­ка. Однак та­ко­го при­єд­на­н­ня мо­же й не від­бу­ва­ти­ся, якщо майна бор­жни­ка ви­ста­чає для за­до­во­ле­н­ня всіх стя­гу­ва­чів, ви­ко­нав­чі про­ва­дже­н­ня яких зна­хо­ди­ти­ся у рі­зних ви­ко­нав­ців.

Ав­то­ма­ти­зо­ва­на си­сте­ма ви­ко­нав­чо­го про­ва­дже­н­ня, яка існує в Укра­ї­ні, те­хні­чно до­зво­ляє за­про­ва­ди­ти та­ку си­сте­му, про­те вра­хо­ву­ю­чи остан­ні про­бле­ми з ро­бо­тою си­сте­ми, є чи­ма­ло ске­пси­су в мо­жли­во­сті за­про­ва­дже­н­ня «ли­тов­ської» мо­де­лі в Укра­ї­ні.

Однак вар­то за­ува­жи­ти, що за­про­по­но­ва­ні мо­де­лі зве­де­них ви­ко­нав­чих про­ва­джень не ви­рі­шу­ють про­бле­му на­яв­но­сті аре­штів за за­вер­ше­ни­ми ви­ко­нав­чи­ми про­ва­дже­н­ня­ми. То­му по­шук спосо­бів ком­пле­ксно­го ви­рі­ше­н­ня мо­жли­вий у ва­рі­ан­ті від­хо­ду від по­ня­т­тя зве­де­но­го ви­ко­нав­чо­го про­ва­дже­н­ня.

У та­ко­му ви­пад­ку мо­жли­вим ва­рі­ан­том є ви­зна­че­н­ня та­ко­го по­ряд­ку, за яким звер­не­н­ня стя­гне­н­ня на май­но бор­жни­ка здій­сню­є­ться тим ви­ко­нав­цем, який пер­шим за­ре­є­стру­вав об­тя­же­н­ня від­по­від­но до по­ло­жень За­ко­нів Укра­ї­ни «Про за­без­пе­че­н­ня ви­мог кре­ди­то­рів та ре­є­стра­цію об­тя­жень» та «Про дер­жав­ну ре­є­стра­цію ре­чо­вих прав на не­ру­хо­ме май­но та їх об­тя­жень», вра­хо­ву­ю­чи чер­го­вість та прі­о­ри­те­тність об­тя­жень, ви­зна­че­них ци­ми за­ко­на­ми. У ра­зі ви­ко­на­н­ня рі­ше­н­ня, яке ра­ні­ше пе­ре­бу­ва­ло на ви­ко­нан­ні в ін­шо­го ви­ко­нав­ця та за яким він ре­є­стру­вав об­тя­же­н­ня на май­но бор­жни­ка, звер­не­н­ня стя­гне­н­ня на та­ке май­но здій­сню­є­ться ви­ко­нав­цем, який на­ра­зі ви­ко­нує це рі­ше­н­ня.

На сьо­го­дні ми ма­є­мо ли­ше про­бле­ми та ідеї що­до їх ви­рі­ше­н­ня. Однак кри­ти­чна кіль­кість по­ру­ше­них про­блем вже ви­ма­гає якнай­швид­шо­го прийня­т­тя від­по­від­но­го рі­ше­н­ня.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.