Ви­яв­ле­н­ня кон­флі­кту ін­те­ре­сів як ме­ха­нізм за­по­бі­га­н­ня вчи­нен­ню ко­ру­пцій­них пра­во­по­ру­шень

Yurydychna Gazeta - - КОЛОНКА НАЗК - Ар­тем Ар­те­мен­ко, Де­пар­та­мент мо­ні­то­рин­гу до­три­ма­н­ня за­ко­но­дав­ства про кон­флікт ін­те­ре­сів та ін­ших обме­жень що­до за­по­бі­га­н­ня ко­ру­пції, НАЗК

Єв­ро­ін­те­гра­цій­ні про­це­си, акти­ві­за­ція обго­во­ре­н­ня у ЗМІ, со­ці­аль­них ме­ре­жах, фо­ру­мах, про­фе­сій­них ко­лах існу­ва­н­ня та­ко­го не­га­тив­но­го яви­ща як ко­ру­пція, а та­кож не зав­жди об­ґрун­то­ва­на та об’єктив­на кри­ти­ка ді­яль­но­сті упов­но­ва­же­них ор­га­нів дер­жав­ної вла­ди на про­ти­дію цьо­му яви­щу об­умов­лює акту­аль­ність ви­сві­тле­н­ня у пра­кти­чній пло­щи­ні пи­та­н­ня за­по­бі­га­н­ня ко­ру­пції.

На­сам­пе­ред, слід звер­ну­ти ува­гу на ви­зна­че­н­ня тер­мі­ну «ко­ру­пцій­не пра­во­по­ру­ше­н­ня», яке на­ве­де­не у ст. 1 ЗУ «Про за­по­бі­га­н­ня ко­ру­пції» (да­лі – За­кон), від­по­від­но до якої ко­ру­пцій­не пра­во­по­ру­ше­н­ня – це ді­я­н­ня, що мі­стить озна­ки ко­ру­пції, вчи­не­не осо­бою, за­зна­че­ною у ч. 1 ст. 3 цьо­го За­ко­ну, за яке за­ко­ном вста­нов­ле­но кри­мі­наль­ну, ди­сци­плі­нар­ну та/або ци­віль­но-пра­во­ву від­по­від­аль­ність.

Від­по­від­но до ст. 1 За­ко­ну, ко­ру­пція – це ви­ко­ри­ста­н­ня осо­бою, за­зна­че­ною у ч. 1 ст. 3 цьо­го За­ко­ну, на­да­них їй слу­жбо­вих пов­но­ва­жень чи пов’яза­них з ни­ми мо­жли­во­стей з ме­тою одер­жа­н­ня не­пра­во­мір­ної ви­го­ди чи прийня­т­тя та­кої ви­го­ди або прийня­т­тя обі­цян­ки/про­по­зи­ції та­кої ви­го­ди для се­бе чи ін­ших осіб або обі­цян­ка/про­по­зи­ція чи на­да­н­ня не­пра­во­мір­ної ви­го­ди осо­бі, за­зна­че­ній у ч. 1 ст. 3 цьо­го За­ко­ну, або на її ви­мо­гу ін­шим фі­зи­чним чи юри­ди­чним осо­бам з ме­тою схи­ли­ти цю осо­бу до про­ти­прав­но­го ви­ко­ри­ста­н­ня на­да­них їй слу­жбо­вих пов­но­ва­жень чи пов’яза­них з ни­ми мо­жли­во­стей.

Ст. 12 За­ко­ну ви­зна­че­но, що у ра­зі ви­яв­ле­н­ня ознак ін­шо­го ко­ру­пцій­но­го або пов’яза­но­го з ко­ру­пці­єю пра­во­по­ру­ше­н­ня На­ціо­наль­не агент­ство за­твер­джує об­ґрун­то­ва­ний ви­сно­вок та над­си­лає йо­го ін­шим спе­ці­аль­но упов­но­ва­же­ним суб’єктам у сфе­рі про­ти­дії ко­ру­пції. Ви­сно­вок На­ціо­наль­но­го агент­ства є обов’яз­ко­вим для роз­гля­ду, про ре­зуль­та­ти яко­го має на­ді­йти по­ві­дом­ле­н­ня не пі­зні­ше ніж че­рез 5 днів пі­сля отри­ма­н­ня по­ві­дом­ле­н­ня про вчи­не­не пра­во­по­ру­ше­н­ня.

Як ви­зна­ча­є­ться по­ня­т­тя «ко­ру­пцій­не пра­во­по­ру­ше­н­ня»

Ви­хо­дя­чи з ви­зна­че­н­ня тер­мі­ну «ко­ру­пцій­не пра­во­по­ру­ше­н­ня», вар­то за­зна­чи­ти, що за та­ке ді­я­н­ня за­ко­ном вста­нов­ле­но кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність. При цьо­му, згі­дно зі ст. 2 Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни (да­лі – ККУ, Ко­декс), під­ста­вою для кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті є вчи­не­н­ня осо­бою су­спіль­но не­без­пе­чно­го ді­я­н­ня, яке мі­стить склад зло­чи­ну, пе­ред­ба­че­но­го Ко­де­ксом.

Во­дно­час при­мі­ткою до ст. 45 ККУ ви­зна­че­но, що ко­ру­пцій­ни­ми зло­чи­на­ми, від­по­від­но до цьо­го Ко­де­ксу, вва­жа­ю­ться зло­чи­ни, пе­ред­ба­че­ні ст. 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у ра­зі їх вчи­не­н­ня шля­хом зло­вжи­ва­н­ня слу­жбо­вим ста­но­ви­щем, а та­кож зло­чи­ни, пе­ред­ба­че­ні ст. 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цьо­го Ко­де­ксу.

От­же, «ко­ру­пцій­не пра­во­по­ру­ше­н­ня » у ро­зу­мін­ні ККУ ви­зна­ча­є­ться як ко­ру­пцій­ний зло­чин. У зв’яз­ку з цим, на­сам­пе­ред, під час ви­яв­ле­н­ня ознак та­ко­го ді­я­н­ня слід вста­но­ви­ти, що во­но вчи­не­не (вчи­ня­є­ться, го­ту­є­ться до вчи­не­н­ня) суб’єктом зло­чи­ну, а та­кож що та­ка дія або без­ді­яль­ність є су­спіль­но не­без­пе­чною та пе­ред­ба­че­на Осо­бли­вою ча­сти­ною Ко­де­ксу.

На при­кла­ді ст. 364 ККУ мо­жна зро­би­ти ви­сно­вок, що зло­вжи­ва­н­ня вла­дою або слу­жбо­вим ста­но­ви­щем ви­зна­є­ться зло­чи­ном (ко­ру­пцій­ним зло­чи­ном) у ра­зі на­яв­но­сті 3-х спе­ці­аль­них ознак у су­ку­пно­сті:

• ви­ко­ри­ста­н­ня слу­жбо­вою осо­бою вла­ди чи слу­жбо­во­го ста­но­ви­ща всу­пе­реч ін­те­ре­сам слу­жби;

• вчи­не­н­ня та­ко­го ді­я­н­ня з ко­ри­сли­вих мо­ти­вів чи в ін­ших осо- би­стих ін­те­ре­сах або в ін­те­ре­сах тре­тіх осіб;

• за­по­ді­я­н­ня та­ки­ми ді­я­ми істо­тної шко­ди охо­ро­ню­ва­ним за­ко­ном пра­вам та ін­те­ре­сам окре­мих гро­ма­дян або дер­жав­ним чи гро­мад­ським ін­те­ре­сам, або ін­те­ре­сам юри­ди­чних осіб.

Пе­ред ви­сві­тле­н­ням пра­кти­чно­го «кей­су» на при­кла­ді за­зна­че­ної стат­ті ККУ, пе­ре­д­усім, вар­то ви­зна­чи­ти, що є кон­флі­ктом ін­те­ре­сів у ро­зу­мін­ні За­ко­ну.

Скла­до­ві кон­флі­кту ін­те­ре­сів

Для ви­зна­че­н­ня на­яв­но­сті/ від­су­тно­сті кон­флі­кту ін­те­ре­сів у осіб, упов­но­ва­же­них на ви­ко­на­н­ня фун­кцій дер­жа­ви чи мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, та при­рів­ню­ва­них до них осіб, не­об­хі­дно ке­ру­ва­ти­ся по­ло­же­н­ня­ми ст. 1 За­ко­ну. Від­по­від­но до цих по­ло­жень, по­тен­цій­ний кон­флікт ін­те­ре­сів – це на­яв­ність в осо­би при­ва­тно­го ін­те­ре­су у сфе­рі, в якій во­на ви­ко­нує свої слу­жбо­ві чи пред­став­ни­цькі пов­но­ва­же­н­ня, що мо­же впли­ну­ти на об’єктив­ність чи не­упе­ре­дже­ність прийня­т­тя нею рі­шень або на вчи­не­н­ня чи нев­чи­не­н­ня дій під час ви­ко­на­н­ня за­зна­че­них пов­но­ва­жень.

Ре­аль­ний кон­флікт ін­те­ре­сів – це су­пе­ре­чність між при­ва­тним ін­те­ре­сом осо­би та її слу­жбо­ви­ми чи пред­став­ни­цьки­ми пов­но­ва­же­н­ня­ми, що впли­ває на об’єктив­ність чи не­упе­ре­дже­ність прийня­т­тя рі­шень або на вчи­не­н­ня чи нев­чи­не­н­ня дій під час ви­ко­на­н­ня за­зна­че­них пов­но­ва­жень;

При­ва­тний ін­те­рес – це бу­дья­кий май­но­вий чи не­май­но­вий ін­те­рес осо­би, в то­му чи­слі зу­мов­ле­ний осо­би­сти­ми, сі­мей­ни­ми, дру­жні­ми або ін­ши­ми по­за­слу­жбо­ви­ми сто­сун­ка­ми з фі­зи­чни­ми чи юри­ди­чни­ми осо­ба­ми (зокре­ма ті, що ви­ни­ка­ють у зв’яз­ку з член­ством або ді­яль­ні­стю в гро­мад­ських, по­лі­ти­чних, ре­лі­гій­них чи ін­ших ор­га­ні­за­ці­ях).

Ви­хо­дя­чи із за­зна­че­них по­ло­жень За­ко­ну, для кон­флі­кту ін­те­ре­сів ха­ра­ктер­на на­яв­ність трьох об’єктив­них скла­до­вих: при­ва­тний ін­те­рес, слу­жбо­ві пов­но­ва­же­н­ня, а та­кож су­пе­ре­чно­сті між ни­ми, що мо­же впли­ну­ти на об’єктив­ність чи не­упе­ре­дже­ність прийня­т­тя рі­ше­н­ня або на вчи­не­н­ня чи нев­чи­не­н­ня дій під час ви­ко­на­н­ня слу­жбо­вих пов­но­ва­жень.

Вар­то за­зна­чи­ти, що кон­ста­та­ція в осо­би при­ва­тно­го май­но­во­го ін­те­ре­су у сфе­рі ви­ко­на­н­ня слу­жбо­вих (пред­став­ни­цьких) пов­но­ва­жень мо­же слу­гу­ва­ти пер­шою озна­кою йо­го ко­ри­сли­вих мо­ти­вів, тоб­то дає пер­ший «ма­я­чок», який по­тре­бує на­ле­жної оцін­ки в роз­рі­зі подаль­шої мо­жли­вої ко­ру­пцій­ної по­ве­дін­ки осо­би (на­сам­пе­ред, чи мо­жуть та­кі об­ста­ви­ни спри­я­ти вчи­нен­ню нею ко­ру­пцій­но­го зло­чи­ну).

Кейс з роз­гля­ду кон­флі­кту ін­те­ре­сів

Змо­де­лю­є­мо та­кі об­ста­ви­ни: осо­ба «А», бу­ду­чи ди­ре­кто­ром дер­жав­но­го під­при­єм­ства «ДП», тоб­то

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.