Су­до­вий кон­троль за ви­ко­на­н­ням рі­шень: пе­ре­ва­ги та не­до­лі­ки у го­спо­дар­сько­му та ци­віль­но­му про­це­сах

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА - Єв­ге­ній Є ійГОНЧАРЕНКО ГОНЧАРЕНКО, юрист ЮФ «AEQUO»

По­ло­же­н­ня Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни пе­ред­ба­ча­ють, що су­до­ві рі­ше­н­ня є обов’яз­ко­ви­ми до ви­ко­на­н­ня. Цей за­ко­но­дав­чий при­пис є одним з фун­да­мен­таль­них прин­ци­пів та по­кли­ка­ний за­без­пе­чи­ти фун­кціо­ну­ва­н­ня ефе­ктив­ної су­до­вої си­сте­ми в дер­жа­ві. Дій­сно, на­віть най­до­ско­на­лі­ші та най­спра­ве­дли­ві­ші су­до­ві рі­ше­н­ня по су­ті ні­чо­го не вар­ті, якщо во­ни за­ли­ша­ю­ться не­ви­ко­на­ни­ми у пе­ред­ба­че­ний спо­сіб.

Та­кої ж по­зи­ції до­три­му­є­ться Єв­ро­пей­ський суд з прав лю­ди­ни (да­лі –

ЄСПЛ), який у сво­є­му рі­шен­ні від 20.07.2004 р. у спра­ві «Шмаль­ко про­ти Укра­ї­ни» за­зна­чив, що від­по­від­но до ст. 6 (пра­во на спра­ве­дли­вий суд) Кон­вен­ції про за­хист прав лю­ди­ни і осно­во­по­ло­жних сво­бод (да­лі – Кон­вен­ція), ви­ко­на­н­ня рі­ше­н­ня, ухва­ле­но­го бу­дья­ким су­дом, має роз­ці­ню­ва­ти­ся як не­о­дмін­на скла­до­ва су­до­во­го роз­гля­ду. Окрім то­го, у рі­шен­ні від 17.05.2005 р. у спра­ві «Чі­жов про­ти Укра­ї­ни» ЄСПЛ за­зна­чив, що по­зи­тив­ним обов'яз­ком дер­жа­ви є ор­га­ні­за­ція си­сте­ми ви­ко­на­н­ня рі­шень та­ким чи­ном, щоб пе­ре­ко­на­ти­ся, що не­на­ле­жне зво­лі­ка­н­ня від­су­тнє, а та­кож що си­сте­ма ефе­ктив­на за­ко­но­дав­чо та пра­кти­чно, а не­зда­тність дер­жав­них ор­га­нів вжи­ти не­об­хі­дних за­хо­дів для ви­ко­на­н­ня рі­ше­н­ня по­збав­ляє га­ран­тії пра­ва на спра­ве­дли­вий суд.

Що ми ма­є­мо на сьо­го­дні?

За сло­ва­ми Мі­ні­стра юсти­ції, на­ра­зі в Укра­ї­ні ви­ко­ну­є­ться ли­ше близь­ко 18% від за­галь­ної кіль­ко­сті су­до­вих рі­шень. При цьо­му до 2016 р. та­кий по­ка­зник вза­га­лі ста­но­вив близь­ко 7%. Для по­рів­ня­н­ня, в єв­ро­пей­ських дер­жа­вах рі­вень ви­ко­на­н­ня су­до­вих рі­шень в се­ре­дньо­му скла­дає 50-70%.

Та­кий стан ви­ко­на­н­ня су­до­вих рі­шень в Укра­ї­ні зов­сім не спри­яє під­ви­щен­ню до­ві­ри до су­до­вої си­сте­ми та ство­рен­ню при­ва­бли­во­го ін­ве­сти­цій­но­го клі­ма­ту. Змі­ни­ти та­ку си­ту­а­цію, на дум­ку за­ко­но­дав­ця, має іні­ці­йо­ва­на су­до­ва ре­фор­ма, одни­ми з основ­них аспе­ктів якої ста­ло прийня­т­тя но­вих ре­да­кцій про­це­су­аль­них ко­де­ксів та до­ко­рін­не ре­фор­му­ва­н­ня си­сте­ми при­му­со­во­го ви­ко­на­н­ня рі­ше­н­ня.

З ме­тою під­ви­ще­н­ня рів­ня ви­ко­на­н­ня су­до­вих рі­шень бу­ло за­про­ва­дже­но ін­сти­тут при­ва­тних ви­ко­нав­ців, які на­ра­зі здій­сню­ють свою ді­яль­ність по­ряд з дер­жав­ни­ми ви­ко­нав­ця­ми. Ще одним за­со­бом впли­ву на стан ви­ко­на­н­ня рі­шень має ста­ти ін­сти­тут су­до­во­го кон­тро­лю за їх ви­ко­на­н­ням, який у по­рів­нян­ні з по­пе­ре­дні­ми ре­да­кці­я­ми про­це­су­аль­них ко­де­ксів та­кож за­знав пев­них які­сних змін.

Су­до­вий кон­троль в Укра­ї­ні: фі­кція чи ефе­ктив­ний ін­сти­тут?

Чин­ні ре­да­кції Ци­віль­но­го про­це­су­аль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни (да­лі –

ЦПК Укра­ї­ни) та Го­спо­дар­сько­го про­це­су­аль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни (да­лі –

ГПК Укра­ї­ни) вста­нов­лю­ють, що сто­ро­ни ви­ко­нав­чо­го про­ва­дже­н­ня ма­ють пра­во звер­ну­ти­ся до су­ду зі скар­гою, якщо вва­жа­ють, що рі­ше­н­ням, ді­єю або без­ді­яль­ні­стю дер­жав­но­го чи при­ва­тно­го ви­ко­нав­ця по­ру­ше­но їхні пра­ва або сво­бо­ди.

От­же, фа­кти­чно су­до­вий кон­троль за ви­ко­на­н­ням су­до­вих рі­шень у го­спо­дар­сько­му та ци­віль­но­му про- це­сах здій­сню­є­ться під час роз­гля­ду ви­ще­вка­за­них скарг уча­сни­ків ви­ко­нав­чо­го про­ва­дже­н­ня. При цьо­му за­крі­пле­н­ня та­кої нор­ми в за­ко­но­дав­стві є по­зи­тив­ним чин­ни­ком, який має спри­я­ти ре­а­лі­за­ції одно­го з основ­них прав, пе­ред­ба­че­них Кон­вен­ці­єю – пра­ва на спра­ве­дли­вий суд.

ЦПК Укра­ї­ни та ГПК Укра­ї­ни та­кож пе­ред­ба­ча­ють, що скар­ги уча­сни­ків ви­ко­нав­чо­го про­ва­дже­н­ня роз­гля­да­ю­ться у 10-ден­ний строк у су­до­во­му за­сі­дан­ні за їх уча­стю та осо­би, рі­ше­н­ня, дії чи без­ді­яль­ність якої оскар­жу­є­ться.

Вста­нов­ле­н­ня за­ко­но­дав­цем та­ко­го обме­же­но­го стро­ку для роз­гля­ду скар­ги мо­жна на­зва­ти по­зи­тив­ним чин­ни­ком, адже швид­ке від­нов­ле­н­ня по­ру­ше­них прав та за­кон­них ін­те­ре­сів скар­жни­ка є пе­ред­умо­вою ефе­ктив­но­го здій­сне­н­ня при­му­со­во­го ви­ко­на­н­ня су­до­во­го рі­ше­н­ня.

Ін­шим по­зи­тив­ним мо­мен­том є за­крі­пле­н­ня в ци­віль­но­му та го­спо­дар­сько­му су­до­чин­стві по­ло­же­н­ня про те, що не­яв­ка сто­рін ви­ко­нав­чо­го про­ва­дже­н­ня та осо­би, рі­шен- ня, дії чи без­ді­яль­ність якої оскар­жу­є­ться, що на­ле­жним чи­ном бу­ли по­ві­дом­ле­ні про від­по­від­не су­до­ве за­сі­да­н­ня, не пе­ре­шко­джає роз­гля­ду за­зна­че­ної ви­ще скар­ги.

Вка­за­на кон­стру­кція, з одно­го бо­ку, до­зво­ляє за­без­пе­чи­ти до­три­ма­н­ня прав сто­рін на участь у су­до­во­му за­сі­дан­ні, що пов­ні­стю від­по­від­ає пе­ред­ба­че­но­му в Кон­вен­ції пра­ву на до­ступ до пра­во­су­д­дя. З ін­шо­го бо­ку, та­кий пра­во­вий ме­ха­нізм має спри­я­ти змен­шен­ню не­до­бро­со­ві­сних про­це­су­аль­них дій сто­рін з ме­тою за­тя­гу­ва­н­ня про­це­су роз­гля­ду скар­ги.

На жаль, на пра­кти­ці до­ста­тньо ча­сто тра­пля­ю­ться си­ту­а­ції, ко­ли су­ди не до­три­му­ю­ться стро­ків роз­гля­ду скарг на рі­ше­н­ня, дії чи без­ді­яль­ність осо­би, яка здій­снює при­му­со­ве ви­ко­на­н­ня рі­ше­н­ня су­ду. В де­яких ви­пад­ках, зва­жа­ю­чи на за­ван­та­же­ність суд­дів, їх роз­гляд три­ває по­над рік. За та­ких об­ста­вин су­до­ве рі­ше­н­ня за ре­зуль­та­та­ми роз­гля­ду та­кої скар­ги має су­то де­кла­ра­тив­ний ха­ра­ктер і не мо­же ре­аль­но за­хи­сти­ти по­ру­ше­ні пра­ва та за­кон­ні ін­те­ре­си скар­жни­ка.

Ча­сто су­ди не до­три­му­ю­ться стро­ків роз­гля­ду скарг на рі­ше­н­ня, дії чи без­ді­яль­ність ви­ко­нав­ців

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.