Від­кри­т­тя спад­щи­ни

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА СПАДКОВЕ ПРАВО - Нел­лі Н і КОНАХЕВИЧ,КОНАХЕВИЧ юрист Esquires

В Укра­ї­ні, як і в ба­га­тьох ін­ших дер­жа­вах сві­ту, до­сить ча­сто по­стає пи­та­н­ня від­но­сно пра­во­від­но­син у спад­ку­ван­ні з іно­зем­ним еле­мен­том, оскіль­ки во­ни не до кін­ця вре­гу­льо­ва­ні нор­ма­ми як вну­трі­шньо­го, так і зов­ні­шньо­го пра­ва. Та­кий по­ря­док ре­чей є нор­маль­ним, адже у ко­жної кра­ї­ни своє вну­трі­шнє пра­во та за­ко­ни. Це пи­та­н­ня є до­сить спе­ци­фі­чним, оскіль­ки спад­ко­да­вець на час від­кри­т­тя спад­щи­ни вже є по­мер­лою лю­ди­ною, і вре­гу­лю­ва­н­ня всіх про­блем­них пи­тань ля­гає на пле­чі спад­ко­єм­ців.

Пи­та­н­ня спад­ку­ва­н­ня май­на мо­жуть бу­ти рі­зно­ма­ні­тни­ми – на­сам­пе­ред, за­ле­жно від мі­сце­зна­хо­дже­н­ня са­мо­го май­на і остан­ньо­го мі­сця про­жи­ва­н­ня спад­ко­дав­ця. Є си­ту­а­ції, ко­ли спад­ко­дав­цем є гро­ма­дя­нин Укра­ї­ни, а май­но зна­хо­ди­ться на те­ри­то­рії іно­зем­ної дер­жа­ви; ко­ли спад­ко­дав­цем є гро­ма­дя­нин іно­зем­ної дер­жа­ви, а йо­го май­но зна­хо­ди­ться на те­ри­то­рії Укра­ї­ни. Най­біль­ше пи­тань – у ви­пад­ках, ко­ли спад­ко­дав­цем є гро­ма­дя­нин іно­зем­ної дер­жа­ви, який на мо­мент смер­ті про­жи­вав на те­ри­то­рії Укра­ї­ни, а май­но зна­хо­ди­ться на те­ри­то­рії йо­го ба­тьків­щи­ни.

Ці при­ва­тно­пра­во­ві від­но­си­ни спад­ку­ва­н­ня ха­ра­кте­ри­зу­ю­ться та­кою озна­кою, як іно­зем­ний еле­мент. Тоб­то це ті від­но­си­ни, у яких: або об’єкт пра­во­від­но­син зна­хо­ди­ться на те­ри­то­рії іно­зем­ної дер­жа­ви; або хо­ча б один уча­сник пра­во­від­но­син є гро­ма­дя­ни­ном Укра­ї­ни, який про­жи­ває за ме­жа­ми Укра­ї­ни; або юри­ди­чний факт, який ство­рює, змі­нює або при­пи­няє пра­во­від­но­си­ни, мав чи має мі­сце на те­ри­то­рії іно­зем­ної дер­жа­ви. То­му звер­та­є­мо­ся до між­на­ро­дно­го при­ва­тно­го пра­ва, яке ви­зна­чає ко­лі­зій­ні нор­ми що­до спад­ку­ва­н­ня.

За за­галь­ним пра­ви­лом, у ви­пад­ках спад­ку­ва­н­ня ру­хо­мо­го май­на, ке­ру­є­мо­ся ст. 70 ЗУ «Про між­на- ро­дне при­ва­тне пра­во», від­по­від­но до якої спад­ко­ві від­но­си­ни ре­гу­лю­ю­ться пра­вом дер­жа­ви, у якій спад­ко­да­вець мав остан­нє мі­сце про­жи­ва­н­ня. Про­те спад­ко­да­вець у сво­є­му за­по­ві­ті мо­же обра­ти пра­во дер­жа­ви, гро­ма­дя­ни­ном якої він був (ви­бір пра­ва бу­де не­дій­сним, якщо пі­сля скла­да­н­ня за­по­ві­ту йо­го гро­ма­дян­ство змі­ни­ло­ся), і подаль­ше ви­рі­ше­н­ня цьо­го пи­та­н­ня спро­щу­є­ться у ра­зи.

Спад­ку­ва­н­ня не­ру­хо­мо­го май­на ре­гу­лю­є­ться пра­вом ті­єї дер­жа­ви, на те­ри­то­рії якої зна­хо­ди­ться це май­но.

Спад­ку­ва­н­ня не­ру­хо­мо­го май­на іно­зем­цем

Що­до іно­зем­них спад­ко­єм­ців, то за ни­ми за­крі­плю­ю­ться ті ж са­мі пра­ва у сфе­рі спад­ку­ва­н­ня, що й за гро­ма­дя­на­ми ці­єї кра­ї­ни.

Ана­лі­зу­ю­чи пра­кти­ку спад­ку­ва­н­ня іно­зем­ця­ми не­ру­хо­мо­го май­на на те­ри­то­рії Укра­ї­ни, ви­ни­ка­ють про­блем­ні пи­та­н­ня, з яки­ми сти­ка­ю­ться іно­зем­ні спад­ко­єм­ці, які спад­ку­ють пі­сля по­мер­лих за кор­до­ном ро­ди­чів, а са­ме пи­та­н­ня сто­сов­но від­мо­ви укра­їн­ських но­та­рі­у­сів по мі­сце­зна­хо­джен­ню не­ру­хо­мо­го май­на ви­да­ти від­по­від­не сві­до­цтво про пра­во на спад­щи­ну.

Оскіль­ки від­но­си­ни спад­ку­ва­н­ня не­ру­хо­мо­го май­на ре­гу­лю­ю­ться за­ко­но­дав­ством мі­сця від­кри­т­тя спад­щи­ни, то пра­виль­не ви­зна­че­н­ня та­ко­го мі­сця має зна­че­н­ня для вста­нов­ле­н­ня ор­га­нів, які ма­ють вжи­ва­ти за­хо­дів що­до її охо­ро­ни, та яким слід по­да­ва­ти за­яви про прийня­т­тя спад­щи­ни або від­мо­ву від неї. В Укра­ї­ні но­та­рі­у­си за мі­сцем від­кри­т­тя спад­щи­ни при­йма­ють за­яви спад­ко­єм­ців про прийня­т­тя спад­щи­ни або про від­мо­ву від неї, ви­да­ють остан­нім сві­до­цтво про пра­во на спад­щи­ну.

Від­мо­ва но­та­рі­у­са спад­ко­єм­цю по­мер­лої за кор­до­ном осо­би – вла­сни­ка не­ру­хо­мо­го май­на в Укра­ї­ні ґрун­ту­є­ться на від­су­тно­сті вла­сної від­по­від­ної ком­пе­тен­ції для ви­да­чі сві­до­цтва про пра­во на спад­щи­ну на не­ру­хо­ме май­но. Са­ме ст. 1221 ЦК Укра­ї­ни вста­нов­лює та- кий «до­звіл» для від­мо­ви. В подаль­шо­му но­та­рі­ус, який від­мов­ляє, ре­ко­мен­дує звер­ну­ти­ся до но­та­рі­у­са за мі­сцем остан­ньо­го про­жи­ва­н­ня спад­ко­дав­ця, який має та­ку ком­пе­тен­цію.

У ст. 44 Кон­вен­ції «Про пра­во­ву до­по­мо­гу і пра­во­ві від­но­си­ни у ци­віль­них, сі­мей­них і кри­мі­наль­них спра­вах», яка бу­ла ра­ти­фі­ко­ва­на Укра­ї­ною, за­зна­ча­є­ться, що гро- ма­дя­ни ко­жної з До­го­вір­них Сто­рін мо­жуть успад­ко­ву­ва­ти на те­ри­то­рі­ях ін­ших До­го­вір­них Сто­рін май­но або пра­ва за за­ко­ном або за за­по­ві­том на рів­них умо­вах і в то­му ж об­ся­зі, як і гро­ма­дя­ни ці­єї До­го­вір­ної Сто­ро­ни.

Та­кож ст. 48 Кон­вен­ції «Про пра­во­ву до­по­мо­гу і пра­во­ві від­но­си­ни у ци­віль­них, сі­мей­них і кри­мі­наль­них спра­вах » на­го­ло­шує, що про­ва­дже­н­ня по спра­вах про спад­ку­ва­н­ня не­ру­хо­мо­го май­на ком­пе­тен­тні ве­сти уста­но­ви До­го­вір­ної Сто­ро­ни, на те­ри­то­рії якої зна­хо­ди­ться май­но.

В цьо­му ви­пад­ку, для ви­да­чі сві­до­цтва про пра­во на спад­щи­ну, но­та­рі­у­су Укра­ї­ни не­об­хі­дно отри­ма­ти пев­ні ві­до­мо­сті, які по­вин­ні від­по­від­а­ти ви­мо­гам за­ко­ну (на­яв­ність під­став для за­кли­ка­н­ня до спад­ко­єм­ства осіб, які по­да­ли за­яву про ви­да­чу сві­до­цтва; склад спад­ко­во­го май­на, на яке ви­да­є­ться сві­до­цтво про пра­во на спад­щи­ну), і на­да­лі вчи­ня­ти від­по­від­ні дії,

За іно­зем­ни­ми спад­ко­єм­ця­ми за­крі­плю­ю­ться ті ж са­мі пра­ва у сфе­рі спад­ку­ва­н­ня, що й за гро­ма­дя­на­ми

які пе­ред­ба­че­ні чин­ним ци­віль­ним за­ко­но­дав­ством Укра­ї­ни.

Спад­ку­ва­н­ня зе­мель­ної ді­лян­ки іно­зем­цем

Спад­ку­ва­н­ня зе­мель­них ді­ля­нок іно­зем­ця­ми но­сить більш ускла­дне­ний ха­ра­ктер, адже йде­ться про спад­ку­ва­н­ня зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го та не­сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня.

Від­по­від­но до ст. 26 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни, іно­зем­ці, за пев­ни­ми ви­ня­тка­ми, ко­ри­сту­ю­ться ти­ми са­ми­ми пра­ва­ми і сво­бо­да­ми, а та­кож не­суть та­кі са­мі обов'яз­ки, як і гро­ма­дя­ни Укра­ї­ни. Ч. 2 ст. 374 Ци­віль­но­го ко­де­ксу за­зна­чає, що іно­зем­ці мо­жуть на­бу­ва­ти пра­во вла­сно­сті на зем­лю (зе­мель­ні ді­лян­ки) від­по­від­но до за­ко­ну.

Що сто­су­є­ться спад­ку­ва­н­ня, то пра­во вла­сно­сті на зе­мель­ну ді­лян­ку пе­ре­хо­дить до спад­ко­єм­ців на за­галь­них під­ста­вах із збе­ре­же­н­ням її ці­льо­во­го при­зна­че­н­ня. Це «пра­ви­ло» сто­су­є­ться й іно­зем­них гро­ма­дян. Про­те Зе­мель­ний ко­декс Укра­ї­ни вста­нов­лює пев­ні обме­же­н­ня, ви­зна­ча­ю­чи в ст. 81, що іно­зем­ці мо­жуть на­бу­ва­ти пра­во вла­сно­сті у ра­зі прийня­т­тя спад­щи­ни на:

– зе­мель­ні ді­лян­ки не­сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня в ме­жах на­се­ле­них пун­ктів;

– зе­мель­ні ді­лян­ки не­сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня за ме­жа­ми на­се­ле­них пун­ктів, на яких роз­та­шо­ва­ні об'єкти не­ру­хо­мо­го май­на, що на­ле­жать їм на пра­ві при­ва­тної вла­сно­сті.

У ра­зі прийня­т­тя зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня у спад­щи­ну упро­довж 1 ро­ку та­кі зем­лі під­ля­га­ють від­чу­жен­ню. У цьо­му ви­пад­ку іно­зем­ний гро­ма­дя­нин мо­же її про­да­ти або по­да­ру­ва­ти осо­бі, яка во­ло­діє на­ле­жною зе­мель­ною пра­во­зда­тні­стю (гро­ма­дя­ни­ну Укра­ї­ни).

Як ба­чи­мо, у спад­ку­ван­ні зе­мель­них ді­ля­нок іно­зем­ця­ми ви­ни­ка­ють пев­ні тру­дно­щі. По су­ті, іно­зем­ний гро­ма­дя­нин не по­збав­ля­є­ться пра­ва спад­ку­ва­ти, але що­до ньо­го ді­ють пев­ні обме­же­н­ня. На­віть при та­ких обме­же­н­нях у спад­ку­ван­ні зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, дер­жа­ва на­дає мо­жли­вість са­мо­стій­но її від­чу­жи­ти, тоб­то отри­ма­ти аль­тер­на­тив­ну ви­го­ду.

Спад­ку­ва­н­ня ру­хо­мо­го май­на, на­ле­жне іно­зем­цю

Ва­жли­ву роль у всьо­му про­це­сі спад­ку­ва­н­ня ві­ді­грає ви­зна­че­ність пра­ва та ком­пе­тен­тно­сті при успад­ку­ван­ні ру­хо­мо­го май­на гро­ма­дян в ра­зі на­яв­но­сті або від­су­тно­сті дво­сто­рон­ніх До­го­во­рів про пра­во­ву до­по­мо­гу між Укра­ї­ною та іно­зем­ни­ми дер­жа­ва­ми.

На сьо­го­дні­шній день укла­де­но до­ста­тньо ве­ли­ку кіль­кість дво­сто­рон­ніх між­на­ро­дних до­го­во­рів у сфе­рі між­на­ро­дно-пра­во­во­го спів­ро­бі­тни­цтва, але не всі во­ни охо- плю­ють пи­та­н­ня пра­во­від­но­син по спад­ку­ван­ню.

У дво­сто­рон­ніх до­го­во­рах до спад­ку­ва­н­ня ру­хо­мо­го май­на за­сто­со­ву­ють:

– або ко­лі­зій­ну прив’яз­ку до за­ко­но­дав­ства ті­єї дер­жа­ви, гро­ма­дя­ни­ном якої був спад­ко­да­вець в мо­мент смер­ті;

– або прин­цип остан­ньо­го по­стій­но­го мі­сця про­жи­ва­н­ня спад­ко­дав­ця; від­по­від­но ком­пе­тен­тни­ми в та­ких спра­вах є уста­но­ви ті­єї ж До­го­вір­ної Сто­ро­ни.

Як ді­зна­ти­ся про існу­ва­н­ня за­по­ві­ту іно­зем­цю/укра­їн­цю в іно­зем­ній дер­жа­ві

За­га­лом про­це­ду­ра від­кри­т­тя спад­щи­ни на­ба­га­то спро­щу­є­ться у ра­зі на­яв­но­сті за­по­ві­ту. За­ре­є­стро- ва­ний за­по­віт – це ін­стру­мент, що змен­шує ри­зик то­го, що він за­ли­ши­ться не­ві­до­мим чи бу­де зна­йде­ний із за­пі­зне­н­ням. Осо­бли­во акту­аль­ним це стає при по­шу­ку за­по­ві­тів, учи­не­них за кор­до­ном.

Пи­та­н­ня що­до по­шу­ку за­по­ві­ту іно­зем­цем в Укра­ї­ні (або укра­їн­цем в іно­зем­ній дер­жа­ві) до­ста­тньо чі­тко вре­гу­льо­ва­не нор­ма­ми пра­ва. Це, перш за все, Кон­вен­ція про за­про­ва­дже­н­ня си­сте­ми ре­є­стра­ції за­по­ві­тів, яка бу­ла ра­ти­фі­ко­ва­на та на­бра­ла чин­но­сті для Укра­ї­ни у 2010 р. Тоб­то, за­по­ві­ти (по­свід­че­ні за­по­ві­ти; пред' яв­ле­ні но­та­рі­у­су, дер­жав­но­му ор­га­но­ві чи будь-якій осо­бі, які за за­ко­ном ці­єї Дер­жа­ви ма­ють пра­во ре­є­стру­ва­ти їх; вла­сно­ру­чно скла­де­ні за­по­ві­ти, пе­ре­да­ні на збе­рі­га­н­ня но­та­рі­у­су, дер­жав­но­му ор­га­но­ві чи будь-якій осо­бі, які за за­ко­ном ці­єї Дер­жа­ви ма­ють пра­во при­йма­ти їх на збе­рі­га­н­ня), змі­ни до них, ска­су­ва­н­ня; ро­зір­ва­н­ня спад­ко­вих до­го­во­рів, які бу­ли по­свід­че­ні но­та­рі­у­са­ми, кон­суль­ськи­ми уста­но­ва­ми Укра­ї­ни, по­са­до­ви­ми та слу­жбо­ви­ми осо­ба­ми, що за­зна­че­ні в ста­т­тях 1251, 1252 ЦКУ, під­ля­га­ють обов’яз­ко­вій дер­жав­ній ре­є­стра­ції, за пев­них «фор­маль­них» умов, у Спад­ко­во­му ре­є­стрі.

Від­по­від­но до По­ста­но­ви Ка­бі­не­ту Мі­ні­стрів Укра­ї­ни від 11.05.2011 р. №491 (да­лі –

дер­жа­те­лем Спад­ко­во­го ре­є­стру в Укра­ї­ні є Мі­ні­стер­ство юсти­ції, яке за­без­пе­чує фун­кціо­ну­ва­н­ня і ви­ко­нує фун­кції на­ціо­наль­но­го ор­га­ну, які ви­пли­ва­ють з Кон­вен­ції. До фун­кцій та­кож від­но­си­ться вне­се­н­ня ві­до­мо­стей про за­по­ві­ти, по­свід­че­ні і за­ре­є­стро­ва­ні в іно­зем­ній дер­жа­ві.

Спад­ко­є­мець, який пе­ре­бу­ває за ме­жа­ми Укра­ї­ни, мо­же отри­ма­ти ін­фор­ма­цію про на­яв­ність по­свід­че­но­го і за­ре­є­стро­ва­но­го в Укра­ї­ні за­по­ві­ту шля­хом по­да­н­ня від­по­від­но­го за­пи­ту че­рез на­ціо­наль­ний ор­ган іно­зем­ної дер­жа­ви ( ор­ган, при­зна­че­ний на під­ста­ві Кон­вен­ції). Де­таль­ні­ша про­це­ду­ра по­да­н­ня за­пи­ту рі­зни­ться для ко­жної з кра­їн.

Що ро­би­ти укра­їн­цю?

По­ста­но­ва КМУ ви­зна­чає, що будь-яка осо­ба за на­яв­но­сті сві­до­цтва про смерть або ін­шо­го до­ку­мен­та, що під­твер­джує факт смер­ті за­по­від­а­ча, для отри­ма­н­ня ві­до­мо­стей про ре­є­стра­цію за­по­ві­ту та­ким за­по­від­а­чем в іно­зем­них дер­жа­вах, по­дає Мін'юсту звер­не­н­ня, в яко­му за­зна­ча­ю­ться: – ПІБ за­по­від­а­ча; – да­та та мі­сце на­ро­дже­н­ня за­по­від­а­ча ( у ра­зі ко­ли не­ві­до­ме – на­зва кра­ї­ни);

– на­зви дер­жав, до на­ціо­наль­них ор­га­нів яких не­об­хі­дно зро­би­ти за­пит.

Як ба­чи­мо, фор­ма звер­не­н­ня до Мін'юсту пе­ред­ба­чає, що в одно­му за­пи­ті мо­жна одно­ча­сно вка­за­ти де­кіль­ка кра­їн за­для по­шу­ку за­по­ві­ту.

От­же, успіх прийня­т­тя спад­щи­ни без­по­се­ре­дньо за­ле­жить від актив­но­сті спад­ко­дав­ця, тоб­то від гра­мо­тно скла­де­но­го ним за­по­ві­ту. Якщо за­по­ві­ту не­має, то весь про­цес роз­по­чи­на­є­ться з по­шу­ку спад­ко­єм­ця­ми май­на спад­ко­дав­ця, у той час як у ко­жній кра­ї­ні є свої стро­ки для прийня­т­тя спад­щи­ни. Пі­сля спли­ву цьо­го стро­ку во­на ви­зна­є­ться від­у­мер­лою, що у подаль­шо­му уне­мо­жлив­лює її прийня­т­тя.

Від­но­си­ни спад­ку­ва­н­ня не­ру­хо­мо­го май­на ре­гу­лю­ю­ться за­ко­но­дав­ством мі­сця від­кри­т­тя спад­щи­ни

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.