За­хист від зло­вжи­вань мо­но­поль­ним ста­но­ви­щем на рин­ках транс­порт­них по­слуг

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА АНТИМОНОПОЛЬНЕ ПРАВО - Ан­дрій А ійВАСИЛЬЄВ ВАСИЛЬЄВ, за­сту­пник ге­не­раль­но­го ди­ре­кто­ра ТОВ «Сіль­сько­го­спо­дар­ське під­при­єм­ство «НІБУЛОН», адво­кат За­кон)

Ко­жен уча­сник рин­ко­вих від­но­син має пам’ята­ти: Кон­сти­ту­ція Укра­ї­ни га­ран­тує ко­жно­му за­хист еко­но­мі­чної кон­ку­рен­ції. За за­ко­но­дав­чим ви­зна­че­н­ням, еко­но­мі­чна кон­ку­рен­ція (кон­ку­рен­ція) є зма­га­н­ням між суб'єкта­ми го­спо­да­рю­ва­н­ня з ме­тою здо­бу­т­тя зав­дя­ки вла­сним до­ся­гне­н­ням пе­ре­ваг над ін­ши­ми суб'єкта­ми го­спо­да­рю­ва­н­ня, вна­слі­док чо­го спо­жи­ва­чі, суб'єкти го­спо­да­рю­ва­н­ня ма­ють мо­жли­вість ви­би­ра­ти між кіль­ко­ма про­дав­ця­ми, по­ку­пця­ми, а окре­мий суб'єкт го­спо­да­рю­ва­н­ня не мо­же ви­зна­ча­ти умо­ви обо­ро­ту то­ва­рів на рин­ку.

Які про­бле­ми

З мо­мен­ту на­бу­т­тя не­за­ле­жно­сті Укра­ї­на у за­пе­клій кон­ку­рен­тній бо­роть­бі що­дня ви­бо­рює своє мі­сце у між­на­ро­дній тор­гів­лі. По­при те, що від­по­від­но до рей­тин­гу Сві­то­во­го бан­ку за по­ка­зни­ком ефе­ктив­но­сті ло­гі­сти­ки (LPI) Укра­ї­на під­ня­ла­ся за два ро­ки на 14 по­зи­цій і зайня­ла 66 мі­сце се­ред 160 кра­їн, на­ціо­наль­на транс­порт­на си­сте­ма Укра­ї­ни все ще ха­ра­кте­ри­зу­є­ться ви­со­ким рів­нем мо­но­по­лі­за­ції окре­мих рин­ків транс­порт­них по­слуг.

Низь­кий рі­вень кон­ку­рен­ції на рин­ках транс­порт­них по­слуг вкрай не­га­тив­но впли­ває на ефе­ктив­ність ло­гі­сти­чної си­сте­ми і, зва­жа­ю­чи на екс­порт­ну орі­єн­та­цію на­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки, – на кон­ку­рен­то­спро­мо­жність укра­їн­ських то­ва­рів на гло­баль­них рин­ках. Як на­слі­док, спо­жи­ва­чі транс­порт­них по­слуг ( екс­пор­те­ри, ван­та­жо­вла­сни­ки, ван­та­жо­від­прав­ни­ки та ін. уча­сни­ки транс­порт­но­го про­це­су) ча­сто по­тер­па­ють від зло­вжи­вань з бо­ку мо­но­по­лі­стів, че­рез що втра­ча­ють по­зи­ції на сво­їх то­вар­них рин­ках. Не­о­дно­ра­зо­во ек­спер­ти Сві­то­во­го Бан­ку та ін­ших між­на­ро­дних фі­нан­со­вих ор­га­ні­за­цій під­кре­слю­ва­ли, що укра­їн­ські екс­пор­те­ри не­суть на­дмір­ні ви­тра­ти на транс­порт­ну ло­гі­сти­ку в ме­жах те­ри­то­рії Укра­ї­ни.

Му­си­мо ви­зна­ти, що мо­но­по­лі­за­ція рин­ків транс­порт­них по­слуг спри­яє зни­жен­ню ефе­ктив­но­сті на­ціо­наль­ної транс­порт­ної си­сте­ми Укра­ї­ни і па­дін­ню по­пи­ту на укра­їн­ську про­ду­кцію з бо­ку гло­баль­них рин­ків. То­му по­шук ефе­ктив­них пра­во­вих ме­ха­ні­змів за­хи­сту від зло­вжи­вань мо­но­поль­ним (до­мі­ну­ю­чим) ста­но­ви­щем є одним з пер­спе­ктив­них на­прям­ків роз­ви­тку пра­во­за­сто­сов­чої ді­яль­но­сті у сфе­рі го­спо­дар­сько­го пра­ва.

Да­на пу­блі­ка­ція при­свя­че­на ана­лі­зу пра­кти­чно­го за­сто­су­ва­н­ня одно­го з ефе­ктив­них спосо­бів за­хи­сту ін­те­ре­сів спо­жи­ва­чів від зло­вжи­вань мо­но­поль­ним (до­мі­ну­ю­чим) ста­но­ви­щем на рин­ку – від­шко­ду­ва­н­ня шко­ди, за­по­ді­я­ної по­ру­ше­н­ня­ми за­ко­но­дав­ства, в по­двій­но­му роз­мі­рі зав­да­ної шко­ди.

АМКУ – Укр­за­лі­зни­ця: би­тва ти­та­нів

Ві­до­мо, що ч. 2 ст. 55 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про за­хист еко­но­мі­чної кон­ку­рен­ції» (да­лі – пе­ред­ба­че­но, що шко­да, за­по­ді­я­на по­ру­ше­н­ня­ми за­ко­но­дав­ства про за­хист еко­но­мі­чної кон­ку­рен­ції, пе­ред­ба­че­ни­ми пун­кта­ми 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 ст. 50 цьо­го За­ко­ну, від­шко­до­ву­є­ться осо­бою, що вчи­ни­ла по­ру­ше­н­ня, у по­двій­но­му роз­мі­рі зав­да­ної шко­ди.

На пра­кти­ці юри­сти до­во­лі ске­пти­чно став­ля­ться до за­сто­су­ва­н­ня да­них по­ло­жень За­ко­ну і вка­за­на нор­ма не­ви­прав­да­но рід­ко за­сто­со­ву­є­ться осо­ба­ми, яким зав­да­но шко­ду зло­вжи­ва­н­ням мо­но­поль­ним (до­мі­ну­ю­чим) ста­но­ви­щем на рин­ку, для за­хи­сту сво­їх прав та ін­те­ре­сів. Утім, не­хту­ва­н­ня та­ки­ми пра­во­ви­ми за­со­ба­ми істо­тно зву­жує мо­жли­во­сті за­хи­сту від зло­вжи­вань мо­но­по­лі­стів.

В сво­їй пра­кти­ці ав­то­ру да­ної стат­ті вда­ло­ся у за­пе­клій бо­роть­бі в Ан­ти­мо­но­поль­но­му ко­мі­те­ті Укра­ї­ни (да­лі – АМКУ) та го­спо­дар­ських су­дах всіх ін­стан­цій, що три­ва­ла впро­довж по­над ше­сти ро­ків, до­ве­сти «пра­це­зда­тність» і ефе­ктив­ність за­сто­су­ва­н­ня ч. 2 ст. 55 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про за­хист еко­но­мі­чної кон­ку­рен­ції» для за­хи­сту ін­те­ре­сів спо­жи­ва­ча транс­порт­них по­слуг від зло­вжи­вань з бо­ку дер­жав­но­го мо­но­по­лі­ста.

Зокре­ма, впро­довж 2011-2014 рр. існу­ва­ла ди­фе­рен­ці­а­ція дер­жав­них ре­гу­льо­ва­них та­ри­фів на пе­ре­ве­зе­н­ня зер­на за­лі­зни­ця­ми: пе­ре­ве­зе­н­ня зер­на на екс­порт ко­шту­ва­ли при­бли­зно на 25% до­рож­че, ніж пе­ре­ве­зе­н­ня то­го ж ван­та­жу в ме­жах те­ри­то­рії Укра­ї­ни. Одним з най­біль­ших ван­та­жо­від­прав­ни­ків зер­на в Укра­ї­ні є один з лі­де­рів аграр­но­го рин­ку – ТОВ «Сіль­сько­го­спо­дар­ське під­при­єм­ство «Н.», яке пер­шим в Укра­ї­ні ре­а­лі­зу­ва­ло ін­ве­сти­цій­ний про­ект з роз­ви­тку ін­фра­стру­кту­ри зер­но­во­го рин­ку, що до­зво­ляє ор­га­ні­зо­ву­ва­ти ма­со­ві пе­ре­ве­зе­н­ня збіж­жя від­прав­ни­цьки­ми мар­шру­та­ми. Зав­дя­ки цьо­му за­лі­зни­ці істо­тно під­ви­щу­ють свою ефе­ктив­ність і на­ро­щу­ють об­ся­ги і швид­кість пе­ре­ве­зень.

Уні­каль­ність си­ту­а­ції по­ля­гає в то­му, що ТОВ «Сіль­сько­го­спо­дар­ське під­при­єм­ство «Н.» во­дно­час є ван­та­жо­від­прав­ни­ком, ван­та­жо­одер­жу­ва­чем і ван­та­жо­вла­сни­ком (вла­сни­ком ван­та­жу) в одній осо­бі; під час пе­ре­ве­зе­н­ня вла­сник ван­та­жу не змі­ню­вав­ся; ван­таж ми­тну те­ри­то­рію Укра­ї­ни за­лі­зни­цею не за­ли­шав; дер­жав­ний кор­дон Укра­ї­ни за­лі­зни­чним транс­пор­том не пе­ре­ти­нав.

На по­ча­тку 2012 р. Дер­жав­на адмі­ні­стра­ція за­лі­зни­чно­го транс­пор­ту Укра­ї­ни (да­лі – Укр­за­лі­зни­ця) без до­ста­тніх пра­во­вих під­став зо­бов’яза­ла під­по­ряд­ко­ва­ні їй за­лі­зни­ці та­ри­фі­ку­ва­ти пе­ре­ве­зе­н­ня про­ду­кції кон­кре­тно­го ван­та­жо­від­прав­ни­ка – ТОВ «Сіль­сько­го­спо­дар­ське під­при­єм­ство «Н.» – між вла­сни­ми зер­но­ви­ми скла­да­ми до пев­ної за­лі­зни­чної стан­ції як пе­ре­ве­зе­н­ня зер­на на екс­порт із за­сто­су­ва­н­ням та­ри­фів, що на чверть пе­ре­ви­щу­ва­ли про­ві­зну пла­ту, вста­нов­ле­ну для пе­ре­ве­зе­н­ня зер­на в ме­жах те­ри­то­рії Укра­ї­ни. Фа­кти­чно це озна­ча­ло, що при пе­ре­ве­зен­ні зер­но­вих ван­та­жів кон­кре­тно­го суб’єкта го­спо­да­рю­ва­н­ня між пев­ни­ми за­лі­зни­чни­ми стан­ці­я­ми в ме­жах те­ри­то­рії Укра­ї­ни Укр­за­лі­зни­ця, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи рин­ко­ву вла­ду, під за­гро­зою від­мо­ви у на­дан­ні ва­го­нів під на­ван­та­же­н­ня і прийня­т­тя ван­та­жу до пе­ре­ве­зе­н­ня зму­си­ла ван­та­жо­від­прав­ни­ка оформ­ля­ти за­яв­ки на пе­ре­ве­зе­н­ня зер­на на екс­порт та спла­чу­ва­ти за­ви­ще­ну про­ві­зну пла­ту.

Як на­слі­док, за­лі­зни­ця­ми з ван­та­жо­від­прав­ни­ка впро­довж 20112014 рр. по­над вста­нов­ле­ний для пе­ре­ве­зень зер­на в ме­жах те­ри­то­рії Укра­ї­ни роз­мір про­ві­зної пла­ти бу­ло спла­че­но по­над 60 млн грн. ТОВ «Сіль­сько­го­спо­дар­ське під­при­єм­ство «Н.» бу­ло зму­ше­не звер­ну­ти­ся до АМКУ із за­явою про по­ру­ше­н­ня за­ко­но­дав­ства про за­хист еко­но­мі­чної кон­ку­рен­ції.

Роз­слі­ду­ва­н­ня у спра­ві про по­ру­ше­н­ня за­ко­но­дав­ства про за­хист еко­но­мі­чної кон­ку­рен­ції три­ва­ло близь­ко ро­ку і у ли­пні 2013 р. АМКУ ухва­лив рі­ше­н­ня №576-р, яким ви­знав, що Укр­за­лі­зни­ця ра­зом з під­по­ряд­ко­ва­ни­ми за­лі­зни­ця­ми є єди­ним суб’єктом го­спо­да­рю­ва­н­ня, за­ймає мо­но­поль­не (до­мі­ну­ю­че) ста­но­ви­ще на за­галь­но­дер­жав­но­му рин­ку пе­ре­ве­зень ван­та­жів транс­пор­том за­галь­но­го ко­ри­сту­ва­н­ня, а та­кож ви­знав ви­ще­зга­да­ні дії Укр­за­лі­зни­ці зло­вжи­ва­н­ням мо­но­поль­ним (до­мі­ну­ю­чим) ста­но­ви­щем, що при­зве­ло до ущем­ле­н­ня ін­те­ре­сів ін­ших суб'єктів го­спо­да­рю­ва­н­ня, які бу­ли б не­мо­жли­ви­ми за умов існу­ва­н­ня зна­чної кон­ку­рен­ції на рин­ку, і на­клав на Укр­за­лі­зни­цю штраф у роз­мі­рі 100 млн грн.

Не по­го­див­шись з рі­ше­н­ням ан­ти­мо­но­поль­но­го ві­дом­ства, мо­но­по­ліст іні­ці­ю­вав пе­ре­гляд рі­ше­н­ня АМКУ в по­ряд­ку, пе­ред­ба­че­но­му ст. 58 За­ко­ну, однак не до­вів під­став для ска­су­ва­н­ня або змі­ни рі­ше­н­ня. По­ста­но­ва Ви­що­го го­спо­дар­сько­го су­ду Укра­ї­ни від 01.07.2015 р. по спра­ві №910/14542/14 за по­зо­вом Укр­за­лі­зни­ці до АМКУ, в якій ТОВ «Сіль­сько­го­спо­дар­ське під­при­єм­ство «Н» взя­ло участь як тре­тя осо­ба, під­твер­ди­ла за­кон­ність і об­ґрун­то­ва­ність ви­снов­ків ан­ти­мо­но­поль­но­го ві­дом­ства. Спи­ра­ю­чись на вста­нов­ле­ний АМКУ факт по­ру­ше­н­ня Укр­за­лі­зни­цею пра­вил кон­ку­рен­ції, ТОВ «Сіль­сько­го­спо­дар­ське під­при­єм­ство «Н» у бе­ре­зні 2016 р. звер­ну­ло­ся до го­спо­дар­сько­го су­ду з по­зо­вом до ПАТ «У» як пра­во­на­сту­пни­ка Укр­за­лі­зни­ці про від­шко­ду­ва­н­ня шко­ди, за­по­ді­я­ної по­ру­ше­н­ням за­ко­но­дав­ства про за­хист еко­но­мі­чної кон­ку­рен­ції, у по­двій­но­му роз­мі­рі зав­да­ної шко­ди на під­ста­ві ч. 2 ст. 55 За­ко­ну.

Спра­ва за да­ним по­зо­вом го­спо­дар­ськи­ми су­да­ми роз­гля­да­ла­ся не­о­дно­ра­зо­во. Кра­пку у спра­ві по­ста­ви­ла по­ста­но­ва Вер­хов­но­го Су­ду у скла­ді ко­ле­гії суд­дів Ка­са­цій­но­го го­спо­дар­сько­го су­ду від 03.07.2018 р. по спра­ві №910/4425/16, якою під­твер­дже­но за­кон­ність і об­ґрун­то­ва­ність по­ста­но­ви го­спо­дар­сько­го су­ду апе­ля­цій­ної ін­стан­ції про пов­не за­до­во­ле­н­ня по­зов­них ви­мог в роз­мі­рі по­над 120 млн грн. Та­ким чи­ном за вчи­не­не пра­во­по­ру­ше­н­ня мо­но­по­ліст при­тя­гну­тий одра­зу до кіль­кох ви­дів го­спо­дар­ської від­по­від­аль­но­сті: пе­ред дер­жа­вою – в роз­мі­рі штра­фу та пе­ні за йо­го не­своє­ча­сну спла­ту, пе­ред спо­жи­ва­чем – в по­двій­но­му роз­мі­рі шко­ди, за­по­ді­я­ної по­ру­ше­н­ням за­ко­но­дав­ства про за­хист еко­но­мі­чної кон­ку­рен­ції.

У під­сум­ку по­зи­вач пі­сля по­над 6 ро­ків бо­роть­би з мо­но­по­лі­стом отри­мав ефе­ктив­ний су­до­вий за­хист сво­го по­ру­ше­но­го пра­ва на віль­ний ви­бір ви­ду пе­ре­ве­зе­н­ня зер­на (на екс­порт або в ме­жах те­ри­то­рії Укра­ї­ни), а та­кож спра­ве­дли­ву са­ти­сфа­кцію. Слід від­зна­чи­ти актив­ну роль у да­ній спра­ві АМКУ, який

в усіх су­до­вих за­сі­да­н­нях на­по­ле­гли­во і по­слі­дов­но до­во­див, що про вчи­не­н­ня Укр­за­лі­зни­цею по­ру­ше­н­ня за­ко­но­дав­ства про за­хист еко­но­мі­чної кон­ку­рен­ції як про юри­ди­чний факт мо­жна ве­сти мо­ву ли­ше з мо­мен­ту вста­нов­ле­н­ня цьо­го фа­кту від­по­від­ним рі­ше­н­ням АМКУ, і суд не впра­ві це зро­би­ти без уча­сті ор­га­нів АМКУ.

Ці­ка­во, що в да­ній спра­ві ко­ле­гії суд­дів Ки­їв­сько­го го­спо­дар­сько­го апе­ля­цій­но­го су­ду і Ка­са­цій­но­го го­спо­дар­сько­го су­ду у скла­ді Вер­хов­но­го Су­ду сфор­му­ва­ли пра­во­ві по­зи­ції одра­зу з де­кіль­кох ва­жли­вих пра­во­вих пи­тань що­до ре­а­лі­за­ції пра­ва на су­до­вий за­хист осо­бою, що за­зна­ла шко­ди від зло­вжи­вань мо­но­по­лі­ста. Так, су­ди ви­зна­ли, що ли­ше АМКУ на­ді­ле­ний ком­пе­тен­цію на ви­яв­ле­н­ня зло­вжи­вань мо­но­поль­ним (до­мі­ну­ю­чим) ста­но­ви­щем на рин­ку і їх від­по­від­ну пра­во­ву ква­лі­фі­ка­цію згі­дно За­ко­ну, то­му пра­во на по­зов ви­ни­кає у по­тер­пі­ло­го не з мо­мен­ту фа­кти­чно­го вчи­не­н­ня мо­но­по­лі­стом пра­во­по­ру­ше­н­ня, а з мо­мен­ту ви­яв­ле­н­ня цьо­го по­ру­ше­н­ня ком­пе­тен­тним ор­га­ном – АМКУ, – що фі­ксу­є­ться від­по­від­ним рі­ше­н­ням.

От­же, для ефе­ктив­но­го за­хи­сту прав та ін­те­ре­сів по­тер­пі­ло­го в су­ді, перш ніж звер­та­ти­ся з по­зо­вом до го­спо­дар­сько­го су­ду, по­тер­пі­лій осо­бі слід звер­ну­ти­ся до АМКУ або йо­го ор­га­нів із за­явою про по­ру­ше­н­ня за­ко­но­дав­ства про за­хист еко­но­мі­чної кон­ку­рен­ції. Ли­ше рі­ше­н­ня АМКУ є допу­сти­мим до­ка­зом по­ру­ше­н­ня за­ко­но­дав­ства про за­хист еко­но­мі­чної кон­ку­рен­ції; фі­ксує факт зло­вжи­ва­н­ня мо­но­поль­ним (до­мі­ну­ю­чим) ста­но­ви­щем на рин­ку і ви­ну мо­но­по­лі­ста; від­кри­ває по­тер­пі­ло­му шлях до су­до­во­го за­хи­сту.

Та­кож су­ди ви­зна­чи­ли, що пе­ре­біг по­зов­ної дав­но­сті що­до ви­мог про від­шко­ду­ва­н­ня шко­ди, за­по­ді­я­ної зло­вжи­ва­н­ням мо­но­поль­ним (до­мі­ну­ю­чим) ста­но­ви­щем на рин- ку, в по­двій­но­му роз­мі­рі зав­да­ної шко­ди роз­по­чи­на­є­ться з мо­мен­ту, ко­ли по­тер­пі­ла осо­ба ді­зна­ла­ся або мо­гла ді­зна­ти­ся про ви­яв­ле­не АМКУ по­ру­ше­н­ня кон­ку­рен­цій­но­го за­ко­но­дав­ства.

При­вер­тає ува­гу й те, що у да­ній спра­ві су­да­ми апе­ля­цій­ної та ка­са­цій­ної ін­стан­цій ефе­ктив­но і по­слі­дов­но ви­рі­ше­но пи­та­н­ня ви­зна­н­ня ПАТ «У» пра­во­на­сту­пни­ком Укр­за­лі­зни­ці на під­ста­ві За­ко­ну Укра­ї­ни «Про осо­бли­во­сті утво­ре­н­ня пу­блі­чно­го акціо­нер­но­го то­ва­ри­ства за­лі­зни­чно­го транс­пор­ту за­галь­но­го ко­ри­сту­ва­н­ня», по­ло­же­н­ня яко­го ма­ють прі­о­ри­тет над від­по­від­ни­ми нор­ма­ми ста­тей 104 і 107 ЦК Укра­ї­ни. Спра­ва в то­му, що від­по­від­ач за­пе­ре­чу­вав, що він є пра­во­на­сту­пни­ком за­по­ді­ю­ва­ча шко­ди (Укр­за­лі­зни­ці) – з тих мо­ти­вів, що оста­н­ня до цьо­го ча­су не при­пи­не­на як юри­ди­чна осо­ба і збе­рі­гає пра­во­та ді­є­зда­тність.

Не менш ці­ка­вим у цій спра­ві є й те, що Укр­за­лі­зни­ця, за­лу­че­на до уча­сті у спра­ві в яко­сті тре­тьої осо­би, та­кож на­по­ля­га­ла на то­му, що по­зов за­яв­ле­ний до осо­би, яке не від­по­ві- дає за її зо­бов’яза­н­ня­ми, тоб­то до не­на­ле­жно­го від­по­від­а­ча. На­рі­жним пи­та­н­ням у ви­зна­чен­ні су­да­ми пра­во­на­сту­пни­ка Укр­за­лі­зни­ці ста­ло те, що ПАТ «У» ста­ло пра­во­на­сту­пни­ком за­по­ді­ю­ва­ча шко­ди (Укр­за­лі­зни­ці) ще до мо­мен­ту при­пи­не­н­ня остан­ньої як юри­ди­чної осо­би в си­лу спе­ці­аль­них пра­во­вих норм За­ко­ну Укра­ї­ни «Про осо­бли­во­сті утво­ре­н­ня пу­блі­чно­го акціо­нер­но­го то­ва­ри­ства за­лі­зни­чно­го транс­пор­ту за­галь­но­го ко­ри­сту­ва­н­ня» і по­ста­нов Ка­бі­не­ту Мі­ні­стрів Укра­ї­ни від 25.06.2014 р. №200 «Про утво­ре­н­ня пу­блі­чно­го акціо­нер­но­го то­ва­ри­ства за­лі­зни­чно­го транс­пор­ту за­галь­но­го ко­ри­сту­ва­н­ня» від 02.09.2015 р. №735 «Пи­та­н­ня пу­блі­чно­го акціо­нер­но­го то­ва­ри­ства «Укра­їн­ська за­лі­зни­ця» і пе­ре­да­валь­них актів, скла­де­них між Укр­за­лі­зни­цею і ПАТ «У».

Стат­ті 104 і 107 ЦК Укра­ї­ни ма­ють за­сто­со­ву­ва­ти­ся до пра­во­від­но­син, що ви­ни­ка­ють у зв’яз­ку з утво­ре­н­ням ПАТ «У» в ре­зуль­та­ті ре­ор­га­ні­за­ції шля­хом зли­т­тя ли­ше в тій ча­сти­ні, в якій во­ни не су­пе­ре­чать За­ко­ну Укра­ї­ни «Про осо­бли­во­сті утво­ре­н­ня пу­блі­чно­го акціо­нер­но­го то­ва­ри­ства за­лі­зни­чно­го транс­пор­ту за­галь­но­го ко­ри­сту­ва­н­ня», який ім­пе­ра­тив­но ви­зна­чив, що пу­блі­чне акціо­нер­не то­ва­ри­ство за­лі­зни­чно­го транс­пор­ту за­галь­но­го ко­ри­сту­ва­н­ня є пра­во­на­сту­пни­ком Укр­за­лі­зни­ці з мо­мен­ту утво­ре­н­ня акціо­нер­но­го то­ва­ри­ства. Та­кож су­ди по­го­ди­ли­ся з тим, що на­яв­ність до­го­во­рів пе­ре­ве­зе­н­ня не ви­клю­чає за­по­ді­я­н­ня шко­ди в ре­зуль­та­ті ви­ни­кне­н­ня між сто­ро­на­ми де­лі­ктних пра­во­від­но­син.

Утім за­ли­ши­ли­ся у цій спра­ві і «бі­лі пля­ми». Зокре­ма, до­те­пер су­да­ми не ви­рі­ше­но пи­та­н­ня що­до одно­ча­сно­го за­сто­су­ва­н­ня ст. 261 ЦК Укра­ї­ни і ст. 42 За­ко­ну, яка вста­нов­лює за­галь­не пра­ви­ло, згі­дно яко­го строк дав­но­сті при­тя­гне­н­ня до від­по­від­аль­но­сті за зло­вжи­ва­н­ня мо­но­поль­ним (до­мі­ну­ю­чим) ста­но­ви­щем на рин­ку ста­но­вить п'ять ро­ків з дня вчи­не­н­ня по­ру­ше­н­ня, а в ра­зі три­ва­ю­чо­го по­ру­ше­н­ня – з дня за­кін­че­н­ня вчи­не­н­ня по­ру­ше­н­ня, пе­ре­біг яко­го зу­пи­ня­є­ться на час роз­гля­ду ор­га­на­ми АМКУ спра­ви про по­ру­ше­н­ня за­ко­но­дав­ства про за­хист еко­но­мі­чної кон­ку­рен­ції.

Так, зва­жа­ю­чи на те, що за стру­кту­рою За­ко­ну від­шко­ду­ва­н­ня шко­ди є одним з ви­дів від­по­від­аль­но­сті за по­ру­ше­н­ня за­ко­но­дав­ства про за­хист еко­но­мі­чної кон­ку­рен­ції, го­спо­дар­ським су­дам ще до­ве­де­ться сфор­му­лю­ва­ти для уча­сни­ків то­вар­них рин­ків на май­бу­тнє пра­во­ві по­зи­ції що­до ви­зна­че­н­ня стро­ку дав­но­сті для звер­не­н­ня з від­по­від­ним по­зо­вом до су­ду.

За­мість ви­снов­ку

Оче­ви­дно, що пра­виль­не і по­слі­дов­не за­сто­су­ва­н­ня по­зи­ва­ча­ми і су­да­ми вка­за­ної пра­во­вої нор­ми та фор­му­ва­н­ня ста­лої су­до­вої пра­кти­ки мо­же істо­тно роз­ши­ри­ти ча­со­ві ме­жі для звер­не­н­ня з від­по­від­ни­ми по­зо­ва­ми і від­кри­ти но­ві пер­спе­кти­ви для су­до­во­го за­хи­сту від зло­вжи­вань мо­но­по­лі­стів. Слід звер­ну­ти ува­гу ко­лег і екс­пер­тно­го се­ре­до­ви­ща на те, що на пра­кти­ці ефе­ктив­ний за­хист уча­сни­ків рин­ків транс­порт­них по­слуг від зло­вжи­вань мо­но­поль­ним (до­мі­ну­ю­чим) ста­но­ви­щем на рин­ку мо­жли­вий ли­ше як ре­зуль­тат спіль­ної про­це­су­аль­ної ді­яль­но­сті осо­би, ін­те­ре­си якої ущем­лю­ю­ться або ін­шим чи­ном по­ру­шу­ю­ться в ре­зуль­та­ті та­ко­го зло­вжи­ва­н­ня, і від­по­від­них ор­га­нів АМКУ.

Для уча­сни­ків рин­ків ва­жли­во зро­зу­мі­ти, що у бо­роть­бі зі зло­вжи­ва­н­ня­ми мо­но­поль­ним (до­мі­ну­ю­чим) ста­но­ви­щем на рин­ку ор­га­ни АМКУ є пар­тне­ра­ми бі­зне­су. Їм на­ле­жить клю­чо­ва роль у до­ве­ден­ні на­яв­но­сті у пра­во­по­ру­шни­ка мо­но­поль­но­го (до­мі­ну­ю­чо­го) ста­но­ви­ща на рин­ку, ви­яв­лен­ні фа­ктів зло­вжи­вань ним рин­ко­вою вла­дою, до­ка­зу­ван­ні на­яв­но­сті в ді­ях мо­но­по­лі­ста скла­ду пра­во­по­ру­ше­н­ня, пе­ред­ба­че­но­го ст. 13 За­ко­ну, і за­сто­су­ван­ні пе­ред­ба­че­них за­ко­ном сан­кцій. То­му, спи­ра­ю­чись на здо­бу­тий до­свід, уча­сни­кам рин­ків мо­жна по­ра­ди­ти ви­яв­ля­ти біль­ше до­ві­ри до ор­га­нів АМКУ і від­кри­то спів­пра­цю­ва­ти з ни­ми з ме­тою якнай­швид­шо­го ви­ко­рі­не­н­ня та­ко­го га­не­бно­го яви­ща, як по­ру­ше­н­ня пра­вил еко­но­мі­чної кон­ку­рен­ції, і під­ви­ще­н­ня ефе­ктив­но­сті на­ціо­наль­ної транс­порт­ної си­сте­ми, зро­ста­н­ня кон­ку­рен­то­зда­тно­сті укра­їн­ських то­ва­рів на гло­баль­них рин­ках та про­су­ва­н­ня ін­те­ре­сів Укра­ї­ни у між­на­ро­дній тор­гів­лі.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.