«За­раз по­трі­бно по­стій­но на­вча­ти­ся. Зу­пин­ка – це крок на­зад, а то й два»

Yurydychna Gazeta - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Ро­змо­ву ве­ла Да­ри­на СИДОРЕНКО, жур­на­ліст «Юри­ди­чної Га­зе­ти»

Пар­тнер та ке­рів­ник пра­кти­ки ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті ЮФ Evris

Оле­ксандр МОЛОТАЙ роз­по­вів про ада­пта­цію на но­во­му ро­бо­чо­му мі­сці, остан­ні трен­ди у сфе­рі ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті, а та­кож про свої на­мі­ри що­до ство­ре­н­ня про­грам­но­го про­ду­кту, який бу­де за­тре­бу­ва­ний на рин­ку і до­по­мо­же ви­рі­ши­ти пев­ні про­бле­ми, пов’яза­ні з управ­лі­н­ням у сфе­рі ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті

Не­що­дав­но ке­рів­ни­ком пра­кти­ки ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті юри­ди­чної фір­ми Evris став Оле­ксандр МОЛОТАЙ, який пра­кти­кує у сфе­рі пра­ва ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті та не­до­бро­со­ві­сної кон­ку­рен­ції вже біль­ше ніж 10 ро­ків. В ін­терв’ю для «Юри­ди­чної Га­зе­ти» Оле­ксандр роз­по­вів про ада­пта­цію на но­во­му ро­бо­чо­му мі­сці, остан­ні трен­ди у сфе­рі ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті, а та­кож про свої на­мі­ри що­до ство­ре­н­ня про­грам­но­го про­ду­кту, який бу­де за­тре­бу­ва­ний на рин­ку і до­по­мо­же ви­рі­ши­ти пев­ні про­бле­ми, пов’яза­ні з управ­лі­н­ням у сфе­рі ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті

– Оле­ксан­дре, вже по­над мі­сяць Ви є ча­сти­ною ко­ман­ди Evris. Ска­жіть, чо­му Ви обра­ли са­ме цю фір­му для про­дов­же­н­ня сво­єї кар’єри?

– Юри­ди­чна фір­ма Evris ди­на­мі­чно роз­ви­ва­є­ться, то­му цей бренд ме­не ду­же за­ці­ка­вив. За ком­па­ні­єю бу­ло ці­ка­во спо­сте­рі­га­ти від са­мо­го по­ча­тку її ство­ре­н­ня, адже за­пуск був до­ста­тньо ре­зо­нан­сним. Пі­сля низ­ки пе­ре­го­во­рів, ко­ли я вже ближ­че по­зна­йо­мив­ся з лю­дьми, які тут пра­цю­ють, то зро­зу­мів, що ме­ні ім­по­ну­ють під­хо­ди, які існу­ють в ком­па­нії, та вну­трі­шні кор­по­ра­тив­ні пра­ви­ла, які зна­чною мі­рою від­рі­зня­ю­ться від тих, що є тра­ди­цій­ни­ми для ін­ших юри­ди­чних ком­па­ній. На­при­клад, по­зи­тив­ним та до­во­лі су­ча­сним під­хо­дом для ме­не ви­явив­ся дрес-код, який не пе­ред­ба­чає обов'яз­ко­во­го но­сі­н­ня ко­стю­му та кра­ва­тки. Я не ду­же лю­блю но­си­ти ко­стю­ми ( смі­є­ться – ред.). Якщо сер­йо­зно, Evris – це та фір­ма, в якій

я по­ба­чив уні­каль­ний по­тен­ці­ал для роз­бу­до­ви сво­єї пра­кти­ки на то­му рів­ні, на яко­му хо­тів би її ба­чи­ти. – Тож як Ви по­чу­ва­є­те се­бе на но­во­му мі­сці? Як про­йшов пе­рі­од ада­пта­ції? – Я по­чу­ваю се­бе чу­до­во, оскіль­ки те, що я по­ба­чив усе­ре­ди­ні, вже по­чав­ши пра­цю­ва­ти, пов­ні­стю від­по­від­а­ло всім мо­їм очі­ку­ва­н­ням та на­віть їх пе­ре­вер­шу­ва­ло. Тоб­то не бу­ло та­ко­го не­при­єм­но­го сюр­при­зу, ко­ли у кім­на­ті для пе­ре­мо­вин то­бі роз­ка­зу­ють одне, а ко­ли ти по­чи­на­єш пра­цю­ва­ти чи за­хо­диш за ла­штун­ки юри­ди­чної ма­ши­ни, то ба­чиш зов­сім ін­шу си­ту­а­цію й ін­ші про­це­си. Тут все пов­ні­стю від­по­від­ає то­му, що бу­ло за­яв­ле­но від са­мо­го по­ча­тку. Для ме­не як для пар­тне­ра це ду­же при­єм­но. Адже зро­зумі­ло, що пар­тне­ру не­до­ста­тньо про­сто ви­ко­ну­ва­ти якусь ро­бо­ту, він має за­лу­ча­ти но­вих клі­єн­тів. В цій ком­па­нії є пев­на сво­бо­да та ре­сур­си, щоб ро­би­ти це ефе­ктив­но, кла­сно та яскра­во.

Та­кож ме­ні ду­же по­до­ба­є­ться, що в ком­па­нії пра­цює мо­ло­дий ко­ле­ктив. Оскіль­ки ці лю­ди вже ма­ють ін­ше ми­сле­н­ня, ніж у те­бе, во­ни впли­ва­ють на те­бе, в їх ото­чен­ні ти ста­єш ні­би мо­лод­шим. – За Ва­ши­ми вла­сни­ми спо­сте­ре­же­н­ня­ми, як змі­ни­ли­ся клі­єнт­ські за­пи­ти за ро­ки Ва­шої ро­бо­ти? Які пи­та­н­ня ста­ють го­стрі­ши­ми, а які, нав­па­ки, втра­ча­ють свою акту­аль­ність? Чи від­по­від­а­ють тен­ден­ції на ві­тчи­зня­но­му юри­ди­чно­му рин­ку сві­то­вим тен­ден­ці­ям? – Біль­ше ніж 15 ро­ків то­му, ко­ли я тіль­ки по­чи­нав пра­цю­ва­ти, на рин­ку па­ну­ва­ли тра­ди­цій­ні про­ду­кто­ві ком­па­нії, то­му за­пит на ін­те­ле­кту­аль­ну вла­сність сто­су­вав­ся біль­ше фі­зи­чних про­ду­ктів. То­ді роз­по­всю­дже­н­ня кон­тен­ту і про­даж то­ва­рів че­рез ін­тер­нет ли­ше за­ро­джу­ва­ли­ся. Біль­шість фа­хів­ців до­сте­мен­но на­віть не зна­ла, як пра­цю­ва­ти з ци­ми на­прям­ка­ми бі­зне­су та як за­хи­ща­ти ін­те­ле­кту­аль­ну вла­сність в ме­ре­жі Ін­тер­нет. Якщо по­рів­ню­ва­ти з ти­ми ча­са­ми, зви­чай­но, біль­ше за­пи­тів з’яви­ло­ся від клі­єн­тів, ті­єю чи ін­шою мі­рою пов’яза­них з ді­джи­та­лі­за­ці­єю та гло­ба­лі­за­ці­єю бі­зне­су. На­ші клі­єн­ти по­ча­ли ви­хо­ди­ти на між­на­ро­дні рин­ки, за­пу­ска­ти он­лайн-сер­ві­си, за­про­ва­джу­ва­ти про­грам­ні про­ду­кти то­що.

Та­ким чи­ном, я ба­чу два чі­ткі трен­ди. По-пер­ше, ді­джи­та­лі­за­ція (чи «ци­фро­ві­за­ція» бі­зне­су), тоб­то ви­хід бі­зне­су в ін­тер­нет. По-дру­ге, гло­ба­лі­за­ція, що від­бу­ва­є­ться зав- дя­ки су­ча­сним за­со­бам, які на­да­ють мо­жли­вість ду­же лег­ко роз­по­всю­джу­ва­ти кон­тент, то­ва­ри та по­слу­ги по всьо­му сві­ту. Це ста­вить пев­ні ви­кли­ки пе­ред ти­ми, хто оби­рає курс на гло­ба­лі­за­цію. Нам до­во­ди­ться від­по­від­а­ти на ці ви­кли­ки.

Сьо­го­дні на сві­то­во­му рин­ку основ­ною є тен­ден­ція до гло­ба­лі­за­ції. По­лег­ше­ний ви­хід у ме­ре­жу Ін­тер­нет та на між­на­ро­дні рин­ки «ви­ли­ва­є­ться» у про­ду­кти, в яких час­тка ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті є ду­же ви­со­кою. То­му в ін­те­ле­кту­аль­ній вла­сно­сті ця тен­ден­ція є та­кою ж, як і в ін­ших сфе­рах жи­т­тя. З пе­ре­хо­дом на ци­фро­ву еко­но­мі­ку ба­га­то ре­чей втра­ча­ють свою акту­аль­ність, то­ді як ін­ші, нав­па­ки, за­мі­ню­ють ще зви­чні для нас, але вже ар­ха­ї­чні сфе­ри жи­т­тя. Зокре­ма, у сфе­рі пе­ре­да­чі ін­фор­ма­ції ти­ра­жі па­пе­ро­вих ви­дань різ­ко ско­ро­чу­ю­ться, фо­кус змі­щу­є­ться до еле­ктрон­них спосо­бів роз­по­всю­дже­н­ня но­вин. Це від­бу­ва­є­ться в ба­га­тьох сфе­рах, що тя­гне за со­бою змі­ну пев­них акцен­тів у сфе­рі пра­кти­ки ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті. – Які з остан­ніх кей­сів бу­ли для Вас най­ці­ка­ві­ши­ми та най­скла­дні­ши­ми? У нас є один ду­же ці­ка­вий кейс, який, на жаль, ще не за­вер­ше­ний. Він пов’яза­ний з улю­бле­ним свя­том укра­їн­ців, хо­ча во­но з’яви­ло­ся ли­ше не­що­дав­но – Днем ви­ши­ван­ки. Історія свя­та по­ча­ла­ся з то­го, ко­ли в Чер­нів­цях сту­ден­ти за­по­ча­тку­ва­ли своє­рі­дний «фле­шмоб», одя­гнув­ши в пев­ний день на ле­кції ви­ши­ван­ки. Пі­сля цьо­го во­ни що­ро­ку до­кла­да­ли зу­силь, щоб їхню іні­ці­а­ти­ву під­три­ма­ло яко­мо­га біль­ше лю­дей. Ре­зуль­та­том їхньої ді­яль­но­сті ста­ло те, що укра­їн­ці вже не зна­ють, хто за­по­ча­тку­вав це свя­то, але ду­же ра­ді­сно йо­го під­хо­пи­ли. То­му ця ж іні­ці­а­тив­на гру­па ство­ри­ла спе­ці­аль­ну гро­мад­ську ор­га­ні­за­цію, яка сьо­го­дні за­йма­є­ться збо­ром ко­штів, ор­га­ні­за­ці­єю свя­та і йо­го ре­а­лі­за­ці­єю в Укра­ї­ні. В цій ор­га­ні­за­ції пра­цю­ють лю­ди, які пе­ре­йма­ю­ться іде­я­ми укра­їн- ства, ма­ють пев­не ідей­не ба­че­н­ня, як це свя­то по­вин­но від­бу­ва­ти­ся, а то­му во­ни хо­ті­ли б ма­ти над цим пев­ний кон­троль.

Вкла­да­ю­чи чи­ма­лі зу­си­л­ля у роз­ви­ток свя­та, гро­мад­ська ор­га­ні­за­ція ви­рі­ши­ла за­ре­є­стру­ва­ти йо­го на­зву як тор­го­вель­ну мар­ку, щоб за­хи­сти­ти свою ідею. Однак за­раз їм у цьо­му від­мов­ля­ють з пев­них при­чин. Про­те ар­гу­мен­ти, які нам озву­чи­ли, з юри­ди­чної по­зи­ції, на на­шу дум­ку, є не ду­же ко­ре­ктни­ми. На жаль, ми ще не ба­чи­ли оста­то­чно­го рі­ше­н­ня, то­му йо­го ана­ліз бу­де те­мою окре­мої стат­ті. Ме­ні ду­же ці­ка­во, як ця спра­ва бу­де да­лі роз­ви­ва­ти­ся, адже кейс є ду­же зна­ко­вим та ре­зо­нан­сним. З цьо­го при­во­ду бу­ли сю­же­ти на те­ле­ба­чен­ні, у фейс­бу­ці це пи­та­н­ня ви­кли­ка­ло ве­ли­кий ре­зо­нанс... Адже те­ма та­ка... га­ря­ча, до то­го ж дум­ки в су­спіль­стві роз­ді­ли­ли­ся що­до то­го, чи мо­жна вза­га­лі за ки­мось за­крі­пи­ти ви­клю­чні пра­ва на на­зву свя­та. Ті, хто зна­ють ор­га­ні­за­то­рів, все­бі­чно їх під­три­му­ють, а от ті, хто не зна­ють, не ро­зу­мі­ють, як мо­жна «за- па­тен­ту­ва­ти» на­зву свя­та за «яко­юсь гро­мад­ською ор­га­ні­за­ці­єю», за­бу­ва­ю­чи про тих, хто до­кла­дає зна­чних зу­силь, щоб це свя­то існу­ва­ло і роз­ви­ва­ло­ся.

Для на­шої фір­ми це pro bono про­ект. Всі гро­ші та всі зу­си­л­ля ці­єї гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції йдуть на під­трим­ку й роз­ви­ток свя­та, то­му на за­лу­че­н­ня ви­со­ко­опла­чу­ва­них юри­стів у них про­сто не­має ко­штів, а су­спіль­ство ва­га­є­ться, чи мо­жна їм на­да­лі до­ві­ря­ти ор­га­ні­за­цію цьо­го свя­та. На мою дум­ку (вже не як юри­ста), до­ві­ря­ти мо­жна, адже лю­ди з ці­єї ор­га­ні­за­ції за остан­ні ро­ки до­ве­ли, що са­ме зав­дя­ки їхнім зу­си­л­лям свя­то ста­ло на­стіль­ки по­пу­ляр­ним, а то­му іде­о­ло­гі­чне на­пов­не­н­ня, яке во­ни вкла­ли, має збі­га­ти­ся з ін­те­ре­са­ми су­спіль­ства. Во­дно­час ми чу­є­мо зви­ну­ва­че­н­ня, що ре­є­стра­ція тор­го­вель­ної мар­ки су­пе­ре­чи­ти­ме ін­те­ре­сам су­спіль­ства. Зго­дом по­ба­чи­мо, чим це за­кін­чи­ться. – Яким чи­ном остан­ні змі­ни в за­ко­но­дав­стві та су­до­вій си­сте­мі впли­ва­ють на роз­ви­ток пра­кти­ки ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті? Яких ще змін Ви най­біль­ше очі­ку­є­те? – Ми не про­сто очі­ку­є­мо на змі­ни, а ці змі­ни що­дня б’ють нас по го­ло­ві. На­справ­ді спе­ці­а­лі­сти, які пра­кти­ку­ють у сфе­рі ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті, зав­жди скар­жи­ли­ся, що у нас вже дав­но не онов­лю­ва­ло­ся про­філь­не за­ко­но­дав­ство, не бу­ло ні­чо­го но­вень­ко­го. Світ змі­ню­є­ться, а у нас все ста­ре. Однак остан­нім ча­сом від­бу­ли­ся сер­йо­зні те­кто­ні­чні змі­ни, зокре­ма у сфе­рі дер­жав­но­го управ­лі­н­ня. Бу­ла змі­не­на стру­кту­ра дер­жав­них ор­га­нів, які від­по­від­а­ють за ре­а­лі­за­цію по­лі­ти­ки, пов’яза­ної з ін­те­ле­кту­аль­ною вла­сні­стю. Окрім то­го, впро­ва­дже­н­ня су­до­вої ре­фор­ми пе­ред­ба­чає фор­му­ва­н­ня Ви­що­го су­ду з пи­тань ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті до кін­ця цьо­го ро­ку. Не­що­дав­но на­брав чин­но­сті за­кон про ефе­ктив­не управ­лі­н­ня ав­тор­ськи­ми й су­мі­жни­ми пра­ва­ми, яким бу­ло вве­де­но ба­га­то но­вел для юри­стів та опе­ра­то­рів рин­ку, що ста­ло пре­дме­том для ши­ро­ко­го обго­во­ре­н­ня. От­же, за­раз ні­хто не мо­же по­жа­лі­ти­ся на від­су­тність змін.

Най­го­лов­ні­ше, чо­го хо­ті­ли б усі фа­хів­ці у сфе­рі ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті, з огля­ду на по­то­чні ре­фор­ми, – ство­ре­н­ня ефе­ктив­но­го IP-су­ду. Адже ми хо­че­мо со­бі та всьо­му сві­ту по­ка­за­ти, що спо­ри, пов’яза­ні з ін­те­ле­кту­аль­ною вла­сні­стю в Укра­ї­ні, мо­жуть і бу­дуть роз­гля­да­ти­ся ефе­ктив­но та на ви­со­ко­му фа­хо­во­му рів­ні. До цьо­го ча­су Укра­ї­на не ма­ла та­кої ре­пу­та­ції. Зі ство­ре­н­ням цьо­го су­ду ми спо­ді­ва­є­мо­ся, що ре­пу­та­ція на­шо­го су­до­чин­ства у сфе­рі ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті бу­де зро­ста­ти на гло­баль­но­му рів­ні.

Сто­сов­но за­ко­ну про ав­тор­ські від­ра­ху­ва­н­ня, це та­кож скла­дний ри­нок, який до цьо­го ча­су був нев­ре­гу­льо­ва­ним та ті­ньо­вим. За­га­лом, все те, що від­бу­ва­ло­ся на укра­їн­сько­му рин­ку сто­сов­но за­хи­сту ав­тор­сько­го пра­ва, бу­ло при­чи­ною то­го, що Укра­ї­на бу­ла вклю­че­на до так зва­но­го «спи­ску 301» (спи­сок пі­рат­ських кра­їн). Зви­чай­но, не­при­єм­но бу­ти у спи­ску пі­ра­тів чи «зло­ді­їв», то­му спо­ді­ва­є­мо­ся, що ре­а­лі­за­ція по­ло­жень цьо­го за­ко­ну в Укра­ї­ні по­сту­по­во змі­нить імідж на­шої дер­жа­ви у сві­ті. Укра­їн­ці гі­дні ефе­ктив­ної си­сте­ми збо­ру і роз­по­ді­лу ав­тор­ських від­ра­ху­вань. Однак до сьо­го­дні існує вра­же­н­ня, що ці ко­шти зби­ра­ю­ться, але не роз­по­ді­ля­ю­ться. Тоб­то во­ни не по­тра­пля­ють до ав­то­рів у тих роз­мі­рах, в яких ма­ли б по­тра­пля­ти.

В Evris я по­ба­чив по­тен­ці­ал для роз­бу­до­ви сво­єї пра­кти­ки на то­му рів­ні, на яко­му хо­тів би її ба­чи­ти

Ми ду­же хо­че­мо, щоб ця си­ту­а­ція змі­ни­ла­ся, щоб ри­нок за­пра­цю­вав як ефе­ктив­на ма­ши­на зі сти­му­лю­ва­н­ня твор­чо­сті в Укра­ї­ні. – Як ке­рів­ник пра­кти­ки ІВ як Ви пла­ну­є­те її роз­ви­ва­ти в ме­жах фір­ми? Які ці­лі ста­ви­те пе­ред со­бою та ко­ман­дою на най­ближ­чі ро­ки? – Ці­лі роз­ви­тку мо­єї пра­кти­ки збі­га­ю­ться з ці­ля­ми роз­ви­тку на­шої фір­ми за­га­лом. Ми фо­ку­су­є­мо­ся на мас­шта­бно­му бі­зне­сі та ве­ли­ких укра­їн­ських клі­єн­тах, на об­слу­го­ву­ван­ні в Укра­ї­ні іно­зем­но­го бі­зне­су, на те­ри­то­рі­аль­но­му роз­ши­рен­ні на­ших по­слуг че­рез від­кри­т­тя но­вих офі­сів або че­рез укла­де­н­ня пар­тнер­ських угод з ін­ши­ми фір­ма­ми в юрис­ди­кці­ях, до яких на­ші клі­єн­ти ви­яв­ля­ють ін­те­рес. – Чи є у Вас якась су­пер-ам­бі­тна ціль? – Су­пер-ам­бі­тна ціль у ци­фрах ще не ви­ра­жа­є­ться. Є су­пер-ам­бі­тна ціль зі ство­ре­н­ня про­грам­но­го про­ду­кту, який бу­де за­тре­бу­ва­ний на рин­ку і до­по­мо­же ро­би­ти пев­ні ре­чі, які якраз пов’яза­ні з управ­лі­н­ням у сфе­рі ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті. Тоб­то хо­че­ться пев­ним чи­ном ав­то­ма­ти­зу­ва­ти ці про­це­си та збіль­ши­ти ефе­ктив­ність. – Які по­ра­ди Ви мо­гли б да­ти мо­ло­дим юри­стам, що ли­ше по­чи­на­ють свій про­фе­сій­ний шлях? Чо­му вар­то при­ді­ля­ти біль­ше ува­ги? Чи зро­би­ли Ви б щось по-ін­шо­му, як­би по­чи­на­ли кар’єру за­раз? – Одна з мо­їх про­фе­сій­них вад як юри­ста, що в де­яких ви­пад­ках, мо­жли­во, є пе­ре­ва­гою – це пер­фе­кціо­нізм. Я за­кли­каю мо­ло­дих лю­дей, які схиль­ні до цьо­го, не за­ци­клю­ва­ти­ся на то­му, щоб зро­би­ти все іде­аль­но. За­раз світ ду­же швид­ко ру­ха­є­ться впе­ред, а пер­фе­кціо­нізм за­би­рає ба­га­то ча­су, то­му ін­ко­ли ва­жли­ві­ше ма­ти ре­зуль­тат вча­сно, на­віть якщо він не­і­де­аль­ний. Адже не­і­де­аль­ний ре­зуль­тат мо­жна ско­ри­гу­ва­ти, але якщо якийсь ре­зуль­тат був отри­ма­ний або якась дія зро­бле­на нев­час- но, це вже мо­же бу­ти ні­ко­му не по­трі­бно, а ви­ко­на­на ро­бо­та втра­чає свою цін­ність.

Я знаю, що біль­шість юри­стів, з огля­ду на про­фе­сію та осо­бли­во­сті ми­сле­н­ня, є пер­фе­кціо­ні­ста­ми, які на­ма­га­ю­ться ви­вчи­ти пев­ну про­бле­му до­ско­наль­но, за­ну­ри­ти­ся якнай­глиб­ше і зна­йти іде­аль­не рі­ше­н­ня. Однак для бі­зне­су це не зав­жди ва­жли­во. На­то­мість вча­сність пев- ної кон­суль­та­ції чи по­ра­ди в де­яких ви­пад­ках більш ва­жли­ва, ніж її іде­аль­ність. При­слу­хай­те­ся до сво­їх клі­єн­тів і ви по­чу­є­те, як між ряд­ків во­ни го­во­рять: «Час – це гро­ші». Це пер­ша по­ра­да, яку я хо­чу да­ти мо­ло­дим юри­стам.

Дру­га по­ра­да пов’яза­на з про­ро­цтва­ми сто­сов­но то­го, що про­фе­сія юри­ста ско­ро ви­мре. Я не ду­маю, що цьо­го вар­то бо­я­ти­ся, але вар­то про це пам’ята­ти. То­му ра­зом з про­фе­сій­ни­ми зді­бно­стя­ми по­трі­бно роз­ви­ва­ти й ті, що пря­мо не пов’яза­ні з про­фе­сі­єю юри­ста. Це так зва­ні soft skills – зда­тність до ко­му­ні­ка­ції, мо­ви, зна­н­ня в ін­ших сфе­рах. Зокре­ма, про­гра­му­ва­н­ня за­раз є ду­же по­пу­ляр­ним в юри­ди­чних фір­мах, адже що то за юри­ди­чна фір­ма, якщо во­на не має сво­го чат-бо­та? На­при­клад, наш укра­їн­ський про­ект Patentbot за­раз є ду­же успі­шним (до то­го ж не ли­ше в Укра­ї­ні). По­трі­бно по­стій­но ди­ви­ти­ся нав­кру­ги, ви­вча­ти світ і шу­ка­ти, як мо­жна змі­ни­ти йо­го на кра­ще. – Тоб­то по­трі­бно зав­жди ма­ти план «Б»? – Не зов­сім. Про­сто ра­ні­ше мо­жна бу­ло отри­ма­ти юри­ди­чну осві­ту, все жи­т­тя пра­кти­ку­ва­ти те, чо­го те­бе на­вчи­ли в уні­вер­си­те­ті, та ста­ти успі­шним. За­раз не­об­хі­дно по­стій­но на­вча­ти­ся. По­трі­бно ма­ти не план «Б», а пам’ята­ти, що ре­а­лі­зо­ву­ю­чи се­бе в юри­ди­чній про­фе­сії, не­об­хі­дно нев­пин­но змі­ню­ва­ти­ся та са­мов­до­ско­на­лю­ва­ти­ся, іна­кше світ то­бі не про­стить.

Не­і­де­аль­ний ре­зуль­тат мо­жна ско­ри­гу­ва­ти, а нев­ча­сно отри­ма­ний іде­аль­ний ре­зуль­тат вже мо­же бу­ти не­по­трі­бний

Оле­ксандр МОЛОТАЙ, пар­тнер, ке­рів­ник пра­кти­ки ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті ЮФ Evris

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.