Cпорт і при­ва­тне пра­во

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА СПОРТИВНЕ ПРАВО / СПОРТИВНИЙ АРБІТРАЖ - Ма­кси­мМ ТКАЛИЧ,ТКАЛИЧ к.ю.н., до­цент, За­по­різь­кий на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет

Стрім­ка ко­мер­ці­а­лі­за­ція рі­зних сфер су­спіль­но­го жи­т­тя, одне з про­від­них місць серед яких по­сі­дає сфе­ра спор­ту, є ха­ра­ктер­ною вла­сти­ві­стю су­ча­сно­го ета­пу роз­ви­тку су­спіль­ства.

При­бу­ток фут­боль­них клу­бів ан­глій­ської Прем’єр-лі­ги тіль­ки від те­ле­ві­зій­них транс­ля­цій за ми­ну­лий се­зон (2016-2017 рр.) склав ре­кор­дні 4,5 млрд фун­тів. За­галь­на вар­тість спор­тив­них ме­діа-прав у сві­ті у 2016 р. до­ся­гла 43 млрд до­ла­рів. До 2019 р. за­галь­на вар­тість цих прав мо­же ся­гну­ти 50 млрд до­ла­рів. Сьо­го­дні, за рі­зни­ми під­ра­хун­ка­ми, за­галь­на ка­пі­та­лі­за­ція ін­ду­стрії спор­ту скла­дає від 500 млрд до 1,3 трлн до­ла­рів.

Спорт та еко­но­мі­ка

Во­че­видь, спорт вже пе­ре­тво­рив­ся на по­ту­жний се­ктор еко­но­мі­ки. Без­за­пе­ре­чно, гло­баль­на ко­мер­ці­а­лі­за­ція при­зво­дить до змі­ни яко­сті су­спіль­них від­но­син та за­со­бів їх пра­во­вої ре­гла­мен­та­ції. Зокре­ма, біль­шість від­но­син у сфе­рі спор­ту, які ра­ні­ше ре­гу­лю­ва­ли­ся пу­блі­чно­пра­во­ви­ми нор­ма­ми, сьо­го­дні по­тре­бу­ють при­ва­тно­пра­во­вої ре­гла­мен­та­ції. Ін­ши­ми сло­ва­ми, пи­то­ма ва­га при­ва­тних від­но­син у сфе­рі спор­ту швид­ко збіль­шу­є­ться. При­ва­тні від­но­си­ни у сфе­рі спор­ту (спор­тив­ні пра­во­від­но­си­ни) – це пе­ре­ва­жно май­но­ві від­но­си­ни, за­сно­ва­ні на юри­ди­чній рів­но­сті, віль­но­му во­ле­ви­яв­лен­ні, май­но­вій са­мо­стій­но­сті їх уча­сни­ків, які ви­ни­ка­ють у зв’яз­ку зі здій­сне­н­ням спор­тив­ної ді­яль­но­сті та вре­гу­льо­ва­ні нор­ма­ми при­ва­тно­го пра­ва.

Оскіль­ки спор­тив­ні пра­во­від­но­си­ни на­бу­ли ознак май­но­вих від­но­син, їх ре­гу­лю­ва­н­ня має від­бу­ва­ти­ся на тих прин­ци­пах, що й ре­гу­лю­ва­н­ня ци­віль­них (при­ва­тних) пра­во­від­но­син. Суд Єв­ро­пей­сько­го со­ю­зу у спра­ві «Ме­ка-Ме­ди­на» під­твер­джує такий ви­сно­вок: «Спор­тив­ні ор­га­ні­за­ції по­вин­ні до­три­му­ва­ти­ся пра­вил, що вста­нов­ле­ні в До­го­во­рі про ство­ре­н­ня Єв­ро­пей­сько­го со­ю­зу 1957 р. (Рим­ський до­го­вір)». Серед ін­шо­го, Суд ЄС на­го­ло­сив, що ді­яль­ність у сфе­рі спор­ту під­па­дає під дію ст. 101 і 102 Рим­сько­го до­го­во­ру, які за­бо­ро­ня­ють тор­го­вель­ну дис­кри­мі­на­цію та ви­ко­ри­ста­н­ня мо­но­поль­но­го ста­но­ви­ща на рин­ку то­ва­рів і по­слуг, а та­кож га­ран­ту­ють до­три­ма­н­ня прин­ци­пів віль­ної кон­ку­рен­ції усі­ма уча­сни­ка­ми рин- ко­вих від­но­син. От­же, ді­яль­ність у сфе­рі спор­ту ви­зна­но рі­зно­ви­дом еко­но­мі­чної ді­яль­но­сті.

Спорт та укра­їн­ське пра­во­ве по­ле

Ві­тчи­зня­ний за­ко­но­да­вець на­ра­зі одно­зна­чно не ви­знає спорт рі­зно­ви­дом еко­но­мі­чної ді­яль­но­сті, хо­ча й на­зи­ває про­фе­сій­ний спорт ко­мер­цій­ним на­прям­ком ді­яль­но­сті у спор­ті (ст. 38 За­ко­ну). Про­те про­цес ко­мер­ці­а­лі­за­ції спор­ту сто­су­є­ться не ли­ше про­фе­сій­но­го спор­ту, але й ін­ших на­прям­ків спор­тив­ної ді­яль­но­сті. Окрім то­го, на­віть на­звав­ши про­фе­сій­ний спорт ко­мер­цій­ним на­прям­ком, за­ко­но­да­вець не ви­знав за по­трі­бне за­про­ва­ди­ти більш де­таль­ну пра­во­ву ре­гла­мен­та­цію про­фе­сій­но­го спор­ту, обме­жив­шись ли­ше згад­кою про про­фе­сій­ний спорт у на­ве­де­ній стат­ті За­ко­ну України «Про фі­зи­чну куль­ту­ру і спорт». Во­дно­час у сві­ті від­бу­ва­є­ться бур­хли­вий роз­ви­ток са­ме ко­мер­цій­но­го се­гмен­та спор­ту. Ціл­ком ви­прав­да­ним бу­де твер­дже­н­ня, що су­ча­сний спорт є ко­мер­цій­ним спор­том. З огля­ду на за­зна­че­не, слід на­го­ло­си­ти, що по­тре­ба прийня­т­тя окре­мо­го за­ко­ну, спря­мо­ва­но­го на за­без­пе­че­н­ня пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня при­ва­тних від­но­син у сфе­рі спор­ту, є на­галь­ною.

А як у них?

Ці­ка­вим у кон­текс­ті до­слі­дже­н­ня осо­бли­во­стей пра­во­вої ре­гла­мен­та­ції спор­тив­них пра­во­від­но­син є до­свід США. Спорт у цій кра­ї­ні ще з по­за­ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя сфор­му­вав­ся як рі­зно­вид бі­зне­су. Клю­чо­ві пов­но­ва­же­н­ня з ре­гу­лю­ва­н­ня від­но­син у сфе­рі спор­ту скон­цен­тро­ва­ні в ру­ках при­ва­тних осіб. У США основ­ні прин­ци­пи ре­гу­лю­ва­н­ня вза­є­мо­від­но­син між від­по­від­ни­ми суб’єкта­ми спор­тив­ної ді­яль­но­сті ви­зна­ча­ють спор­тив­ні лі­ги, які ви­ко­ри­сто­ву­ють для цьо­го са­ме при­ва­тно­пра­во­ві ме­ха­ні­зми.

Та­ким чи­ном, США та кра­ї­ни ЄС роз­гля­да­ють спорт як сфе­ру при­ва­тно­пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня. При цьо­му в пост­ра­дян­ських кра­ї­нах пре­ва­лює під­хід, від­по­від­но до яко­го спорт яв­ляє со­бою сфе­ру ком­пле­ксно­го пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня. Ви­да­є­ться, що та­ка кон­це­пція є хи­бною, адже ком­пле­ксний під­хід по­ру­шує си­стем­ність ре­гу­ля­тив­но­го впли­ву на від­по­від­ні від­но­си­ни, по­ро­джує кон­ку­рен­цію між нор­ма­ми рі­зних га­лу­зей пра­ва, ство­рює ри­зик за­сто­су­ва­н­ня не­на­ле­жних спосо­бів і ме­то­дів пра­во­вої ре­гла­мен­та­ції, зни­жу­ю­чи якість пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня або вза­га­лі по­збав­ля­ю­чи мо­жли­во­сті пра­во­во­го вре­гу­лю­ва­н­ня пев­них від­но­син.

Слід по­го­ди­ти­ся з дум­кою про­фе­со­ра Єв­ге­на Су­ха­но­ва, який ствер­джує, що си­сте­ма пра­ва має ха­ра­кте­ри­зу­ва­ти­ся вну­трі­шньою узго­дже­ні­стю всіх під­си­стем, які вхо­дять до її скла­ду, а та­кож спи­ра­ти­ся на со­ці­аль­но-еко­но­мі­чні та ор­га­ні­за­цій­но-пра­во­ві чин­ни­ки. Ра­ні­ше не­узго­дже­ність окре­мих пра­во­вих ком­пле­ксів до­ла­ли шля­хом ство­ре­н­ня но­вих «ком­пле­ксних» (або «вто­рин­них») пра­во­вих га­лу­зей ра­зом з ко­ли­шні­ми (за­галь­но­прийня­ти­ми), що ускла­дню­ва­ло си­сте­му ще біль­ше. Про­те кар­ди­наль­не ре­фор­му­ва­н­ня еко­но­мі­чно­го і су­спіль­но­го ла­ду одним з не­ми­ну­чих на­слід­ків ма­ло змі­ну ці­єї си­сте­ми. Ві­днов­ле­н­ня при­ва­тно­пра­во­вих основ та пе­ре­хід до прин­ци­по­во­го по­ді­лу всі­єї пра­во­вої сфе­ри на при­ва­тно­пра­во­ву і пу­блі­чно-пра­во­ву при­зве­ли до то­го, що мі­сце «пі­ра­мі­ди» су­пі­дря­дних га­лу­зей по­сі­ла но­ва їхня си­сте­ма, за­сно­ва­на на рів­но­сті при­ва­тно­пра­во­во­го і пу­блі­чно­пра­во­во­го під­хо­дів. У цій си­сте­мі дві вза­є­мо­ді­ю­чі, але не су­пі­дря­дні сфе­ри при­ва­тно­го і пу­блі­чно­го пра­ва по­гли­на­ють без­ліч окре­мих пра­во­вих га­лу­зей та їх груп. Та­кож зро­зумі­ло, що но­ва си­сте­ма пра­ва біль­шою мі­рою від­по­від­ає зав­да­н­ням фор­му­ва­н­ня пра­во­вої дер­жа­ви та гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства, яке не має пе­ре­бу­ва­ти під по­стій­ним і все­ося­жним дер­жав­ним впли­вом. Єдність та узго­дже­ність ці­єї си­сте­ми за­без­пе­чу­ю­ться не іє­рар­хі­чною спів­під­по­ряд­ко­ва­ні­стю її еле­мен­тів, а єд­ні­стю за­галь­них пра­во­вих прин­ци­пів, які ле­жать в її осно­ві, а та­кож

кри­те­рі­їв ви­ді­ле­н­ня (від­окрем­ле­н­ня) пра­во­вих га­лу­зей, що ви­зна­чає фун­кціо­наль­ні осо­бли­во­сті ко­жної з цих під­си­стем. Со­ці­аль­но-еко­но­мі­чну ба­зу та­ко­го ста­но­ви­ща скла­дає ви­зна­н­ня клю­чо­вої ро­лі не­о­дмін­них прав і сво­бод осо­би­сто­сті, а та­кож рин­ко­ва ор­га­ні­за­ція го­спо­дар­ства.

От­же, оче­ви­дним є той факт, що в си­сте­мі пра­ва не­має мі­сця «ком­пле­ксним» га­лу­зям пра­ва та ін­шим «ком­пле­ксним» еле­мен­там си­сте­ми пра­ва. За умо­ви ви­зна­н­ня ста­ту­су окре­мої га­лу­зі пра­ва за усі­ма чи біль­ші­стю га­лу­зей за­ко­но­дав­ства, втра­ча­є­ться вну­трі­шня єдність окре­мих еле­мен­тів га­лу­зі пра­ва та си­стем­ність впли­ву на су­спіль­ні від­но­си­ни. Що­до ком­пле­ксів пра­во­вих норм, згру­по­ва­них за пре­дме­том пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня, які ви­ко­ри­сто­ву­ють так зва­ний при­ва­тно-пу­блі­чний ме­тод пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня, то на рів­ні си­сте­ми за­ко­но­дав­ства во­ни мо­жуть існу­ва­ти, про­те на рів­ні си­сте­ми пра­ва від­по­від­ні нор­ми роз­по­ді­ля­ю­ться за сво­ї­ми «фун­да­мен­таль­ни­ми» га­лу­зя­ми пра­ва.

Та­ким чи­ном, ви­зна­н­ня по­ді­лу си­сте­ми пра­ва на при­ва­тне і пу­блі­чне, від­мо­ва від за­ста­рі­лої іє­рар­хі­чної по­бу­до­ви си­сте­ми пра­ва за прин­ци­пом при­ма­ту пре­дме­та пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня і ви­зна­н­ня клю­чо­вої ро­лі ме­то­ду пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня при від­окрем­лен­ні га­лу­зей пра­ва на­дає си­стем­но­сті та єд­но­сті впли­ву окре­мих еле­мен­тів си­сте­ми пра­ва на від­по­від­ні су­спіль­ні від­но­си­ни. На­слід­ком та­ко­го си­стем­но­го впли­ву на су­спіль­ні від­но­си­ни стає під­ви­ще­н­ня яко­сті пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня, що є основ­ним кри­те­рі­єм до­ціль­но­сті ви­бо­ру ті­єї чи ін­шої мо­де­лі по­бу­до­ви си­сте­ми пра­ва. При цьо­му си­сте­ма пра­ва по­збав­ля­є­ться зай­вої скла­дно­сті та пе­ре­об­тя­же­но­сті, стає чі­ткою і ло­гі­чною, а ідея «ком­пле­ксних» га­лу­зей та ін­ших еле­мен­тів си­сте­ми пра­ва ціл­ком при­ро­дно втра­чає свій сенс.

Спор­тив­не пра­во – це…

От­же, спор­тив­не пра­во не­об­хі­дно роз­гля­да­ти як осо­бли­ву сфе­ру при­ва­тно­пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня, яка вклю­чає май­но­ві від­но­си­ни, що скла­да­ю­ться у зв’яз­ку зі здій­сне­н­ням спор­тив­ної ді­яль­но­сті.

Ви­хо­дя­чи із су­ча­сних під­хо­дів ві­тчи­зня­ної ци­ві­лі­сти­ки до си­сте­ма­ти­ки ци­віль­но­го пра­ва і при­ва­тно­го пра­ва за­га­лом, на­ра­зі ціл­ком ви­прав­да­ним є ви­зна­че­н­ня спор­тив­но­го пра­ва як під­га­лу­зі ци­віль­но­го пра­ва. Кла­си­чна пан­де­кти­сти­ка з ча­сів Г. Вінд­шей­да на­зи­ває ли­ше 4 під­га­лу­зі ци­віль­но­го пра­ва, до яких на­ле­жить ре­чо­ве, зо­бов’язаль­не, сі­мей­не і спад­ко­ве пра­во. Про­те су­ча­сний стан роз­ви­тку ци- віль­них від­но­син до­во­дить не­об­хі­дність ви­окрем­ле­н­ня но­вих під­га­лу­зей ци­віль­но­го пра­ва. Цей про­цес пов'яза­ний з тим фа­ктом, що за­галь­ні ци­віль­но-пра­во­ві нор­ми не зда­тні пов­ною мі­рою які­сно упо­ряд­ку­ва­ти но­ві ви­ди су­спіль­них від­но­син, які за сво­їм ха­ра­кте­ром є ци­віль­но­пра­во­ви­ми, про­те по­тре­бу­ють більш де­таль­но­го або від­мін­но­го від уста­ле­но­го пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня.

Са­ме такий шлях у сво­є­му роз­ви­тку про­йшла та­ка ви­зна­на ни­ні під­га­лузь ци­віль­но­го пра­ва як кор­по­ра­тив­не пра­во. На пев­но­му ета­пі роз­ви­тку від­но­син за уча­стю кор­по­ра­цій ви­ни­кла об’єктив­на по­тре­ба за­про­ва­дже­н­ня спе­ці­аль­но­го пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня від­по­від­них від­но­син. Ці­ка­во, що кор­по­ра­тив­не і спор­тив­не пра­во як під­га­лу­зі ци­віль­но­го пра­ва є по­ді­бни­ми, зокре­ма у зв’яз­ку з ва­жли­вою ро­л­лю кор­по­ра­тив­них норм у ре­гу­лю­ван­ні спор­тив­них пра­во­від­но­син. Йде­ться про те, що кор­по­ра­тив­ні нор­ми ре­гу­лю­ють ши­ро­кий спектр су­спіль­них від­но­син, які скла­да­ю­ться між юри­ди­чни­ми осо­ба­ми при­ва­тно­го пра­ва у про­це­сі здій­сне­н­ня сво­єї ді­яль­но­сті. Так са­мо кор­по­ра­тив­ні нор­ми спор­тив­них ор­га­ні­за­цій ре- гу­лю­ють ши­ро­кий спектр пра­во­від­но­син.

При цьо­му як кор­по­ра­тив­ні нор­ми за­га­лом, так і кор­по­ра­тив­ні нор­ми спор­тив­них ор­га­ні­за­цій не є нор­ма­ми пра­ва, про­те при­йма­ю­ться на ви­ко­на­н­ня та уто­чне­н­ня норм пра­ва, що мі­стя­ться у від­по­від­них нор­ма­тив­но-пра­во­вих актах. Кор­по­ра­тив­ні нор­ми спря­мо­ва­ні на ре­гу­лю­ва­н­ня ло­каль­но­го рів­ня від­но­син і мі­стя­ться у спе­ці­аль­них актах, ви­да­них упов­но­ва­же­ни­ми ор­га­ні­за­ці­я­ми. Що­до сфе­ри спор­ту, то та­ки­ми ор­га­ні­за­ці­я­ми, як пра­ви­ло, ви­сту­па­ють від­по­від­ні фе­де­ра­ції з ви­дів спор­ту. Слід на­го­ло­си­ти, що крім кор­по­ра­тив­них норм актів ло­каль­ної нор­мо­твор­чо­сті, по­туж- ним ре­гу­ля­тив­ним чин­ни­ком у сфе­рі спор­ту ви­сту­па­ють рі­ше­н­ня Мі­жна­ро­дно­го спор­тив­но­го ар­бі­тра­жу (САС), ви­снов­ки яко­го є обов’яз­ко­ви­ми для суб’єктів у сфе­рі спор­ту.

Та­ким чи­ном, бе­ру­чи до ува­ги прин­ци­пи ві­тчи­зня­ної си­сте­ма­ти­ки ци­віль­но­го (при­ва­тно­го) пра­ва, спор­тив­не пра­во ціл­ком ви­прав­да­но мо­жна на­зи­ва­ти під­га­луз­зю ци­віль­но­го пра­ва. Нор­ми спор­тив­но­го пра­ва ма­ють бу­ти ви­зна­ні спе­ці­аль­ни­ми що­до за­галь­них норм ци­віль­но­го пра­ва. Від­по­від­но, для ре­гу­лю­ва­н­ня при­ва­тних від­но­син у сфе­рі спор­ту за­галь­ні нор­ми ци­віль­но­го пра­ва по­вин­ні за­сто­со­ву­ва­ти­ся суб­си­ді­ар­но.

Зви­чай­но, вар­то вра­хо­ву­ва­ти, що ци­віль­но-пра­во­ві нор­ми є пе­ре­ва­жно дис­по­зи­тив­ни­ми, тоб­то на­да­ють уча­сни­кам від­по­від­них від­но­син ши­ро­кий спектр мо­жли­во­стей з вре­гу­лю­ва­н­ня сво­їх вза­є­мо­від­но­син у ме­жах, вста­нов­ле­них від­по­від­ною нор­мою. Про­те на­віть та­ка ва­рі­а­тив­ність по­ве­дін­ки уча­сни­ків від­но­син не зав­жди до­зво­ляє до­ста­тньо вра­ху­ва­ти спе­ци­фі­ку пев­них пра­во­від­но­син. Зокре­ма, ві­тчи­зня­не ци­віль­не за­ко­но­дав­ство не мі­стить кон­стру­кції трансфер­но­го до­го­во­ру. При цьо­му за­сто­су­ва­ти ана­ло­гію за­ко­ну не­мо­жли­во, адже не існує пра­во­вих кон­стру­кцій, які ре­гу­лю­ва­ли б по­ді­бні за ха­ра­кте­ром від­но­си­ни.

Так, зав­жди мо­жна по­сла­ти­ся на ст. 6 ЦК України та вре­гу­лю­ва­ти від­по­від­ні від­но­си­ни на вла­сний роз­суд. Однак у та­ко­му ви­пад­ку існу­ють ри­зи­ки, пов’яза­ні з мо­жли­ві­стю по­ру­ше­н­ня прав уча­сни­ків спор­тив­них пра­во­від­но­син. Ви­да­є­ться, що за­ко­но­да­вець має за­про­по­ну­ва­ти зраз­ко­ву пра­во­ву кон­стру­кцію за­зна­че­но­го до­го­во­ру. Від­су­тність та­кої мо­де­лі, а тим па­че від­су­тність усві­дом­ле­н­ня при­ва­тно­пра­во­во­го ха­ра­кте­ру від­но­син у сфе­рі спор­ту, при­зво­дить до пра­во­во­го ха­о­су та не­ви­зна­че­но­сті у сфе­рі спор­ту.

Зви­чай­но, існу­ють кор­по­ра­тив­ні нор­ми спор­тив­них фе­де­ра­цій з ви­дів спор­ту, які мі­стять при­пи­си, що ре­гу­лю­ють від­по­від­ні від­но­си­ни на ло­каль­но­му рів­ні. Про­те рі­вень кор­по­ра­тив­ної нор­мо­твор­чо­сті ві­тчи­зня­них фе­де­ра­цій з ви­дів спор­ту зна­чно по­сту­па­є­ться рів­ню нор­мо­твор­чо­сті, при­мі­ром, від­по­від­них ліг з рі­зних ви­дів спор­ту, які фун­кціо­ну­ють у США. Крім то­го, такий під­хід не спри­яє одно­ма­ні­тно­сті та си­стем­но­сті пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня, адже ста­ту­ти фе­де­ра­цій з рі­зних ви­дів спор­ту мо­жуть по-рі­зно­му ре­гу­лю­ва­ти одні й ті са­мі за сво­їм змі­стом від­но­си­ни. До то­го ж кор­по­ра­тив­на нор­мо­твор­чість, за­ле­жно від ви­ду спор­ту, пе­ре­бу­ває на рі­зних рів­нях роз­ви­тку.

За­га­лом, сьо­го­дні існує на­галь­на по­тре­ба прийня­т­тя окре­мо­го за­ко­ну «Про спорт» («Про про­фе­сій­ний спорт»), який мі­стив би спе­ці­аль­ні пра­во­ві нор­ми, спря­мо­ва­ні на ре­гу­лю­ва­н­ня ци­віль­них від­но­син у сфе­рі спор­ту. Такий крок на­дав би мо­жли­вість зна­чно по­кра­щи­ти якість пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня при­ва­тних від­но­син у спор­ті та під­ви­щи­ти рі­вень за­хи­сту прав уча­сни­ків спор­тив­ної ді­яль­но­сті.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.