Спор­тив­ний ар­бі­тра­жний суд під рент­ге­ном

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА СПОРТИВНЕ ПРАВО / СПОРТИВНИЙ АРБІТРАЖ - Бо­г­дан Б ДУЧАК ДУЧАК, пар­тнер та спів­за­снов­ник Axon Partners Ар­тем А ДАТОЧНИЙ ДАТОЧНИЙ, юрист Axon Partners

Ми бу­ли на­стіль­ки за­хо­пле­ні на­пи­са­н­ням стат­ті про спор­тив­не пра­во, що так і не змо­гли ді­йти зго­ди, з чо­го все-та­ки по­ча­ти: з то­го фа­кту, що 5 тис. ро­ків то­му в Ки­таї вже гра­ли у фут­бол, зі сві­жої су­до­вої пра­кти­ки, яка впли­ну­ла на за­ро­бі­тну пла­ту грав­ців, або з див­но­го жар­ту. Однак ми ви­рі­ши­ли бу­ти більш пра­кти­чни­ми, то­му по­чне­мо з то­го, що роз­кри­є­мо всі кар­ти. Про­чи­тав­ши цю ста­т­тю, ви ма­ти­ме­те уяв­ле­н­ня про осо­бли­во­сті Спор­тив­но­го ар­бі­тра­жно­го су­ду (да­лі – САС, Суд), а та­кож про те, що з ни­ми вза­га­лі ро­би­ти.

Що та­ке САС?

Те­пли­ми іспан­ськи­ми ве­чо­ра­ми Ху­ан Ан­то­ніо Са­ма­ранч, ко­ли­шній пре­зи­дент Мі­жна­ро­дно­го олім­пій­сько­го ко­мі­те­ту (да­лі – МОК), мрі­яв про ство­ре­н­ня «Вер­хов­но­го су­ду сві­то­во­го спор­ту». У 1983 р. мрія па­на Са­ма­ран­ча вті­ли­ла­ся в ре­аль­ність у ви­гля­ді САС, що по­чав фун­кціо­ну­ва­ти у 1984 р., ко­ли йо­го ста­тут на­брав чин­но­сті. У 1994 р. Суд зі­штов­хнув­ся із сер­йо­зни­ми ре­фор­ма­ми че­рез про­бле­ми, пов’яза­ні з не­упе­ре­дже­ні­стю та не­за­ле­жні­стю, які ви­ни­кли пі­сля зна­ко­вої спра­ви Гун­де­ля (Gundel case) у Вер­хов­но­му су­ді Швей­ца­рії (спра­ва по­чи­на­ла­ся з пи­тань до­пін­гу і за­вер­ши­ла­ся де­таль­ним ана­лі­зом стру­кту­ри САС та йо­го ті­сни­ми зв’яз­ка­ми з МОК). Са­ме то­му Вер­хов­ний суд Швей­ца­рії по­сту­по­во по­чав дба­ти про фун­кціо­ну­ва­н­ня та фі­нан­су­ва­н­ня САС. Суд про­йшов сла­ве­тний шлях роз­ви­тку від «ва­са­ла МОК» (як йо­го на­зва­ли у спра­ві Да­ни­ло­вої та Ла­зу­ті­ної) до не­за­ле­жно­го ар­бі­тра­жно­го су­ду для Lex sportiva (про це да­лі).

Суд, який зна­хо­ди­ться у Ло­зан­ні (Швей­ца­рія), сьо­го­дні ви­зна­ний як «уста­но­ва, не­за­ле­жна від будь-якої спор­тив­ної ор­га­ні­за­ції, та як та­ка, що на­дає по­слу­ги з ме­тою спри­я­н­ня вре­гу­лю­ван­ню спор­тив­них спо­рів шля­хом ар­бі­тра­жу або ме­ді­а­ції че­рез про­це­су­аль­ні нор­ми, ада­пто­ва­ні до спе­ци­фі­чних по­треб спор­тив­но­го сві­ту». Про­сті­ше ка­жу­чи, САС – це най­ви- ща ін­стан­ція для спор­тив­них спо­рів, яка пе­ре­ван­та­же­на ро­бо­тою так са­мо, як будь-які юри­сти (при­бли­зно 300 за­ре­є­стро­ва­них справ на рік).

Фун­кції та стру­кту­ра «Вер­хов­но­го су­ду сві­то­во­го спор­ту»

САС має три основ­ні фун­кції: ар­бі­траж, ме­ді­а­ція та кон­суль­та­тив­ні ви­снов­ки що­до пев­них си­ту­а­цій. По су­ті, крім обов’яз­ко­во­го ар­бі­тра­жу, САС про­по­нує по­се­ре­дни­цькі по­слу­ги, які є не­фор­маль­ни­ми та не­о­бов’яз­ко­ви­ми для сто­рін. Ме­ді­а­ція за­бо­ро­не­на для справ, пов’яза­них із до­пін­гом, та ди­сци­плі­нар­них справ, але во­на до­ціль­на для вре­гу­лю­ва­н­ня ко­мер­цій­них пи­тань (про­це­ду­ра на­ба­га­то швид­ша, то­му ста­не у на­го­ді, ко­ли є по­тре­ба ви­рі­ши­ти спір в умо­вах обме­же­но­го ча­су). До то­го ж САС на­дає кон­суль­та­тив­ні ви­снов­ки в кон­кре­тних си­ту­а­ці­ях, во­ни не є обов’яз­ко­ви­ми.

САС скла­да­є­ться з двох су­до­вих ча­стин: Па­ла­ти зви­чай­но­го ар­бі­тра­жу та Па­ла­ти апе­ля­цій­но­го ар­бі­тра­жу, ко­жну з яких очо­лює го­ло­ва, при­зна­че­ний Мі­жна­ро­дною спор­тив­ною ар­бі­тра­жною ра­дою (ICAS). Крім то­го, ICAS має на ме­ті спри­я­ти ви­рі­шен­ню су­пе­ре­чок че­рез ар­бі­траж або ме­ді­а­цію, за­хи­ща­ю­чи пра­ва сто­рін, за­без­пе­чу­ю­чи не­за­ле­жність САС, а та­кож від­по­від­аль­на за управ­лі­н­ня та фі­нан­су­ва­н­ня САС. Про­сті­ше ка­жу­чи, ICAS за­йма­є­ться «мен­тор­ством» що­до САС.

Па­ла­та зви­чай­но­го ар­бі­тра­жу є ор­га­ном пер­шої ін­стан­ції та пра­цює у ко­мер­цій­них спо­рах і май­же не від­рі­зня­є­ться від ін­ших ко­мер­цій­них ар­бі­тра­жів. Апе­ля­цій­на па­ла­та при­ймає апе­ля­ції від між­на­ро­дних фе­де­ра­цій, олім­пій­ських ко­мі­те­тів або будь-яко­го ін­шо­го ор­га­ну, який ви­сту­пає ниж­чою ін­стан­ці­єю у спор­тив­них спо­рах. На­при­клад, член між­на­ро­дної фе­де­ра­ції або спор­тсмен мо­же по­да­ти апе­ля­цію до Апе­ля­цій­ної па­ла­ти про­ти сво­єї між­на­ро­дної фе­де­ра­ції або на­ціо­наль­ної фе­де­ра­ції.

Спо­ри у САС

Суд має юрис­ди­кцію що­до пер­ві­сно­го спо­ру у ви­пад­ках, ко­ли в ар­бі­тра­жно­му за­сте­ре­жен­ні чи уго­ді існує від­по­від­на ста­т­тя про ар­бі­траж, або якщо ста­тут спор­тив­ної ор­га­ні­за­ції пе­ред­ба­чає звер­не­н­ня до САС, як це ча­сто і бу­ває. Суд ви­зна­ний МОК, ФІФА, УЄФА, Все­сві­тнім ан­ти­до­пін­го­вим агент­ством, Фе­де­ра­ці­єю фут­бо­лу України та ба­га­тьма ін­ши­ми ор­га­ні­за­ці­я­ми. На­віть Мі­жна­ро­дна фе­де­ра­ція ба­скет­бо­лу (да­лі – FIBA), що має вла­сний ар­бі­тра­жний суд – Ба­скет­боль­ний ар­бі­тра­жний три­бу­нал – ви­зна­ла САС як апе­ля­цій­ну ін­стан­цію. Всі спо­ри ма­ють бу­ти пов’яза­ні зі спор­том (пря­мо чи опо­се­ред­ко­ва­но). Два основ­них на­прям­ки – ко­мер­цій­ні пи­та­н­ня (на­при­клад, спон­сор­ські кон­тра­кти) та ди­сци­плі­нар­ні пи­та­н­ня (та­кі як ан­ти­до­пін­го­ві спра­ви). САС не за­йма­є­ться кри­мі­наль­ни­ми спра­ва­ми. Сто­ро­ни мо­жуть віль­но оби­ра­ти будь-яке ма­те­рі­аль­не та про­це­су­аль­не пра­во для ви­рі­ше­н­ня спо­ру, якщо во­но не су­пе­ре­чить на­ціо­наль­ним ін­те­ре­сам Швей­ца­рії (пам’ята­є­те, ми вже зга­ду­ва­ли про Вер­хов­ний суд Швей­ца­рії).

САС за­явив, що пе­ре­гляд рі­шень, прийня­тих су­д­дя­ми на спор­тив­но­му по­лі під час гри, не вхо­дить до йо­го ком­пе­тен­ції, оскіль­ки це ство­ри­ло б ри­зик кон­ку­рен­ції. Все ж та­ки суд­ді на по­лі – най­кра­щі фа­хів­ці для ви­рі­ше­н­ня та­ких си­ту­а­цій. Спо­ри, що сто­су­ю­ться рі­шень на по­лі, під­по­ряд­ко­ву­ю­ться юрис­ди­кції САС ли­ше то­ді, ко­ли та­кі рі­ше­н­ня бу­ли прийня­ті яв­но не­до­бро­со­ві­сно.

Рі­ше­н­ня ар­бі­тра­жно­го су­ду

Ар­бі­тра­жні рі­ше­н­ня САС є обов’яз­ко­ви­ми для ви­ко­на­н­ня, з огля­ду на Нью-Йорк­ську кон­вен­цію, яку під­пи­са­ли близь­ко 159 дер­жав. У кра­ї­нах, де Нью-Йорк­ська кон­вен­ція не має юри­ди­чної си­ли, ді­ють за­ко­ни мі­жна­ро­дно­го при­ва­тно­го пра­ва. При цьо­му спор­тив­ні ор­га­ни кра­їн зо­бов’яза­ні ви­ко­ну­ва­ти рі­ше­н­ня САС або кон­тро­лю­ва­ти їх ви­ко­на­н­ня сво­ї­ми чле­на­ми на­віть без прив’яз­ки до Нью-Йорк­ської кон­вен­ції. На до­да­чу до юри­ди­чних, у спор­ті, як то ка­жуть, є свої пра­ви­ла. Не ві­ри­те? То­ді оці­ніть ось та­ку спра­ву.

Най­кра­щий фор­вард в істо­рії збір­ної Пе­ру з фут­бо­лу та її ка­пі­тан Па­о­ло Гер­ре­ро на по­ча­тку 2018 р. був дис­ква­лі­фі­ко­ва­ний на рік за по­зи­тив­ну до­пінг-про­бу (чай з еле­мен­та­ми ко­ка­ї­ну). Спра­ва ді­йшла

до САС, який не ли­ше ви­знав по­ру­ше­н­ня ан­ти­до­пін­го­вих пра­вил (хо­ча і не­нав­ми­сне), але й збіль­шив по­ка­ра­н­ня до 14 мі­ся­ців. Все це на фо­ні то­го, що збір­на Пе­ру впер­ше за 30 ро­ків по­тра­пи­ла на Чем­піо­нат сві­ту з фут­бо­лу, а Гер­ре­ро вже в то­му ві­ці, ко­ли та­ка мо­жли­вість є остан­ньою у спор­тив­ній кар’єрі. Всі на­дії ка­пі­тан по­кла­дав на Вер­хов­ний суд Швей­ца­рії, оскар­жив­ши рі­ше­н­ня САС. Суд не ска­су­вав дис­ква­лі­фі­ка­цію, але при­зу­пи­нив по­ка­ра­н­ня, при­зна­че­не САС, та до­зво­лив зі­гра­ти Гер­ре­ро на Чем­піо­на­ті сві­ту. При цьо­му ка­пі­та­ни ін­ших збір­них, які бу­ли в одній гру­пі з Пе­ру, по­да­ли офі­цій­не звер­не­н­ня у ФІФА з про­ха­н­ням допу­сти­ти Гер­ре­ро до уча­сті у зма­га­н­нях. Ста­діо­ни зу­стрі­ча­ли ка­пі­та­на опле­ска­ми: у спор­ті все-та­ки свої пра­ви­ла.

Як ба­чи­те, рі­ше­н­ня САС мо­жуть бу­ти оскар­же­ні у Вер­хов­но­му су­ді Швей­ца­рії від­по­від­но до швей­цар­сько­го за­ко­но­дав­ства, про­те на ду­же ма­лій кіль­ко­сті під­став, які, як пра­ви­ло, є про­це­су­аль­ни­ми, а не ма­те­рі­аль­ни­ми. Ці­ка­вим є те, що рі­ше­н­ня мо­же бу­ти оскар­же­не на під­ста­ві «не­су­мі­сно­сті зі швей­цар­ською дер­жав­ною по­лі­ти­кою». Фа­кти­чно біль­шість апе­ля­цій на рі­ше­н­ня САС ґрун­ту­ю­ться на то­му, що пра­во на спра­ве­дли­вий су­до­вий роз­гляд не бу­ло до­три­ма­но, зокре­ма що­до кри­те­рі­їв не­за­ле­жно­сті та не­упе­ре­дже­но­сті. Та­ким чи­ном, САС у ко­жно­му кон­кре­тно­му ви­пад­ку до­кла­дає ма­кси­мум зу­силь, щоб га­ран­ту­ва­ти сто­ро­нам на­да­н­ня всіх мо­жли­во­стей для спра­ве­дли­во­го слу­ха­н­ня у спо­рі. Оскар­же­н­ня рі­шень САС від­бу­ва­є­ться ду­же рід­ко.

Рі­ше­н­ня САС є обов’яз­ко­ви­ми ли­ше для сто­рін у спо­рі та не ство­рю­ють пре­це­дент. Крім то­го, про­це­ду­ра та рі­ше­н­ня Су­ду є кон­фі­ден­цій­ни­ми.

САС як осно­во­по­ло­жник Lex sportiva

В остан­ніх твер­дже­н­нях ми не по­ми­ли­ли­ся, але є ню­ан­си. Дій­сно, САС як ар­бі­тра­жний ор­ган офі­цій­но не зв’яза­ний сво­ї­ми по­пе­ре­дні­ми рі­ше­н­ня­ми в ме­жах пре­це­ден­ту. Однак в ін­те­ре­сах до­бро­че­сно­сті та прин­ци­пу пра­во­вої ви­зна­че­но­сті йо­го рі­ше­н­ня за­зви­чай ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться як пре­це­ден­ти.

Кон­фі­ден­цій­ність рі­шень ар­бі­тра­жу – це та­кож де­що скла­дна історія. Пра­ви­ла САС пе­ред­ба­ча­ють кон­фі­ден­цій­ність, про­те одно­ча­сно во­ни за­охо­чу­ють до роз­го­ло­су та­ких рі- шень з ме­тою роз­ви­тку Lex sportiva. Пра­ви­ла пе­ред­ба­ча­ють, що сто­ро­ни, які бе­руть участь у зви­чай­них про­ва­дже­н­нях, по­вин­ні по­го­ди­ти­ся, щоб во­ни бу­ли від­кри­ти­ми, або го­ло­ва па­ла­ти ви­рі­шує це пи­та­н­ня на вла­сний роз­суд. Що сто­су­є­ться апе­ля­цій­но­го про­ва­дже­н­ня, тут ціл­ком ін­ша історія. Рі­ше­н­ня має бу­ти опри­лю­дне­ним, крім ви­пад­ків, якщо оби­дві сто­ро­ни ви­рі­шать, що та­ка ін­фор­ма­ція по­вин­на бу­ти кон­фі­ден­цій­ною.

В ре­зуль­та­ті та­кої пра­кти­ки ре­гу­ляр­но ство­рю­є­ться так зва­не Lex sportiva. Lex sportiva, ла­тин­ський нео­ло­гізм, сфор­му­льо­ва­ний у 1990 рр., ви­ко­ри­сто­ву­є­ться для ви­зна­че­н­ня про­гре­сив­но­го фор­му­ва­н­ня окре­мої га­лу­зі пра­ва – спор­тив­но­го. Як і що­до всіх но­вих га­лу­зей пра­ва, на­у­ков­ці не мо­жуть до­мо­ви­ти­ся, чи мо­жна вже вва­жа­ти спор­тив­не пра­во окре­мою га­луз­зю, чи во­на ще на шля­ху ста­нов­ле­н­ня. На­ра­зі не­має єди­ної дум­ки що­до Lex sportiva. Однак, будь ла­ска, не плу­тай­те Lex sportiva з Lex ludica, яке сто­су­є­ться са­ме пра­вил гри та спор­тив­но­го ду­ху зма­гань. Ви­ба­чте за та­ку кіль­кість ла­ти­ні, це ви­му­ше­ний при­йом.

Як най­більш про­гре­сив­ні грав­ці у FIFA в Axon Partners ми по­го­джу­є­мо­ся з дум­кою, що Lex sportiva пе­ре­тво­рю­є­ться на окре­му га­лузь пра­ва, а йо­го прин­ци­пи роз­ви­ва­ю­ться ра­зом із пре­це­ден­тним пра­вом САС. Са­ме узго­дже­ність і по­слі­дов­ність йо­го під­хо­ду до прин­ци­пів ви­рі­ше­н­ня спор­тив­них спо­рів є одні­єю з жит­тє­во ва­жли­вих при­чин успі­ху САС. На­при­клад, САС ство­рив прин­цип не­втру­ча­н­ня Lex sportiva у рі­ше­н­ня, прийня­ті на по­лі, що за­без­пе­чує ав­то­но­мію суд­дів та ін­ших офі­цій­них пред­став­ни­ків на ма­тчах.

Чи від­рі­зня­є­ться САС від ін­ших ар­бі­тра­жів?

Без­пе­ре­чно, так! САС є уні­каль­ною уста­но­вою для ви­рі­ше­н­ня спо­рів, пов’яза­них зі спор­том, яка не має від­по­від­но­го ана­ло­гу за сво­ї­ми ком­пе­тен­ці­я­ми та де­яки­ми осо­бли­во­стя­ми. Сво­ї­ми рі­ше­н­ня­ми САС спри­яє ство­рен­ню окре­мої га­лу­зі пра­ва, а та­кож на­дає аль­тер­на­тив­ний ме­ха­нізм ви­рі­ше­н­ня спор­тив­них спо­рів шля­хом ме­ді­а­ції чи кон­суль­та­цій, бу­ду­чи ар­бі­тра­жним су­дом. На від­мі­ну від пе­ре­ва­жної біль­шо­сті ін­ших спор­тив­них ар­бі­тра­жів, САС вже до­ріс до рів­ня са­мо­стій­но­го та не­за­ле­жно­го ор­га­ну ви­рі­ше­н­ня спо­рів, хо­ча до­ро­га бу­ла до­ста­тньо скла­дною.

САС є уні­каль­ною уста­но­вою для ви­рі­ше­н­ня спо­рів, пов’яза­них зі спор­том

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.