Ро­бо­та під час від­пус­тки. Чи ви­прав­да­ний ри­зик та­ко­го аль­тру­ї­зму?

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА ТРУДОВЕ ПРАВО - Ар­тур А БОНДАР, БОНДАР адво­кат по­лі­ти­ки) Мін­соц-

Під час ро­бо­ти під­при­єм­ства йо­го пра­ців­ни­ки пе­рі­о­ди­чно бе­руть пе­ред­ба­че­ну за­ко­но­дав­ством від­пус­тку, а іно­ді мо­жуть за­хво­рі­ти, у зв'яз­ку з чим вва­жа­ю­ться та­ки­ми, що офі­цій­но від­су­тні на ро­бо­чо­му мі­сці. На за­ко­но­дав­чо­му рів­ні не­має чі­тко­го ре­гу­лю­ва­н­ня мо­жли­во­сті ви­ко­на­н­ня по­са­до­вих обов'яз­ків у ви­ще­вка­за­ний пе­рі­од, що мо­же ство­ри­ти низ­ку юри­ди­чних про­блем для та­ко­го під­при­єм­ства (ри­зик не­прийня­т­тя або ви­зна­н­ня та­ких до­ку­мен­тів не­дій­сни­ми кон­тр­аген­та­ми або кон­тро­лю­ю­чи­ми ор­га­на­ми), осо­бли­во якщо мо­ва йде про та­ких пра­ців­ни­ків як ди­ре­ктор і го­лов­ний бух­гал­тер.

«У пе­рі­од від­пус­тки ке­рів­ник (го­лов­ний бух­гал­тер) не мо­же ви­ко­ну­ва­ти по­са­до­ві обов'яз­ки, оскіль­ки від­пус­тка є фор­мою від­по­чин­ку, га­ран­ту­є­ться всім пра­ців­ни­кам. Не­мо­жли­вість ви­ко­на­н­ня пра­ців­ни­ком сво­їх обов'яз­ків під час від­пус­тки мо­жна об­ґрун­ту­ва­ти та­кож ті­єю об­ста­ви­ною, що ст. 79 Ко­де­ксу за­ко­нів про пра­цю Укра­ї­ни пе­ред­ба­че­на мо­жли­вість від­кли­ка­н­ня пра­ців­ни­ка з від­пус­тки в уста­нов­ле­но­му по­ряд­ку (для за­по­бі­га­н­ня над­зви­чай­ним си­ту­а­ці­ям)», – та­кої дум­ки до­три­му­є­ться Мі­ні­стер­ство со­ці­аль­ної по­лі­ти­ки Укра­ї­ни (да­лі –

в ли­сті №376/06/186-16 від 17.10.2016 р., який не має си­ли нор­ма­тив­но-пра­во­во­го акта і має ін­фор­ма­цій­ний ха­ра­ктер.

Про­те Рі­ше­н­ням Дні­про­пе­тров­сько­го апе­ля­цій­но­го адмі­ні­стра­тив­но­го су­ду від 20.07.2018 р. у спра­ві №199/7665/17 суд все-та­ки взяв до ува­ги ви­ще­за­зна­че­ний лист Мін­со­цпо­лі­ти­ки, за­зна­чив­ши, що в пе­рі­од від­пус­тки по­трі­бно при­зна­ча­ти осо­бу, яка тим­ча­со­во ви­ко­ну­ва­ти­ме обов'яз­ки ди­ре­кто­ра.

Во­дно­час існує по­зи­ція су­ду про те, що якщо ди­ре­ктор в пе­рі­од від­пус­тки під­пи­су­вав до­го­во­ри та спе­ци­фі­ка­ції, а сто­ро­ни на­да­лі ви­ко­ну- ва­ли умо­ви та­ко­го до­го­во­ру, то він не мо­же бу­ти ви­зна­ний не­дій­сним (По­ста­но­ва ВСГУ від 17.03.2010 р. у спра­ві №25/158пд).

Та­кож вар­то зга­да­ти по­зи­цію Ки­їв­сько­го окру­жно­го адмі­ні­стра­тив­но­го су­ду (По­ста­но­ва від 18.07.2017 р. у спра­ві №810/1313/17 про ви­зна­н­ня про­ти­прав­ним по­да­тко­во­го по­ві­дом­ле­н­ня-рі­ше­н­ня), згі­дно з якою за­ко­но­дав­ство не мі­стить обме­жень що­до ви­хо­ду спів­ро­бі­тни­ка на ро­бо­ту в пе­рі­од від­пус­тки за вла­сним ба­жа­н­ням і до­да­тко­во не облі­ко­ву­є­ться, а от­же, до­бро­віль­ний ви­хід спів­ро­бі­тни­ка не мо­же вва­жа­ти­ся по­ру­ше­н­ням. Суд вка­зує: «Пе­ре­бу­ва­н­ня у від­пус­тці ка­си­ра то­ва­ри­ства хо­ча фор­маль­но і вва­жа­є­ться по­ру­ше­н­ням за­ко­но­дав­ства про пра­цю, однак не свід­чить про де­фе­ктність за­зна­че­но­го пер­вин­но­го бух­гал­тер­сько­го до­ку­мен­та. Пра­во­ве зна­че­н­ня має ли­ше при­на­ле­жність під­пи­су пра­ців­ни­ко­ві, який упов­но­ва­же­ний тру­до­вим до­го­во­ром на здій­сне­н­ня від­по­від­ної го­спо­дар­ської опе­ра­ції».

Як ба­чи­мо, на дум­ку ДФС Укра­ї­ни, пе­ре­бу­ва­н­ня пра­ців­ни­ка (ка­си­ра) у від­пус­тці свід­чить про те, що від­по­від­ні ка­со­ві до­ку­мен­ти не мо­жуть бу­ти під­ста­вою для опри­бу­тку­ва­н­ня го­тів­ки, оскіль­ки ка­сир не мав пов­но­ва­жень на їх під­пи­са­н­ня.

Дру­гим при­кла­дом спро­сту­ва­н­ня та­кої по­зи­ції кон­тро­лю­ю­чо­го ор­га­ну є По­ста­но­ва Ки­їв­сько­го окру­жно­го адмі­ні­стра­тив­но­го су­ду від 13.08.2018 р. у спра­ві №810/3765/18, в якій суд, ска­со­ву­ю­чи по­да­тко­ве по­ві­дом­ле­н­ня-рі­ше­н­ня, вка­зав, що «на пе­рі­од від­пус­тки пра­во­вий зв'язок пра­ців­ни­ка і ро­бо­то­дав­ця не при­пи­ня­є­ться, а тру­до­ва фун­кція обме­жу­є­ться ви­клю­чно в ча­сти­ні обов'яз­ко­во­сті її ви­ко­на­н­ня».

Суд та­кож за­зна­чив: «За­ли­ше­н­ня за вла­сною іні­ці­а­ти­вою пра­ців­ни­ків пі­сля ро­бо­чо­го ча­су на ро­бо­ті для ви­ко­на­н­ня тру­до­вої фун­кції, а та­кож ви­хід на ро­бо­ту під час від­пус­тки за вла­сною іні­ці­а­ти­вою, по-пер­ше, ви­мо­га­ми за­ко­ну не за­бо­ро­не­ні, по-дру­ге, до­да­тко­во не облі­ко­ву­ю­ться. Та­ким чи­ном, хо­ча ви­ко­на­н­ня пра­ців­ни­ком, який пе­ре­бу­ває у від­пус­тці, окре­мих тру­до­вих обов'яз­ків не від­по­від­ає змі­сту та ме­ті від­пус­тки, та­кі об­ста­ви­ни не мо­жуть свід­чи­ти про де­фе­ктність пер­вин­но­го бух­гал­тер­сько­го до­ку­мен­та і спро­сто­ву­ва­ти за­ві­ре­ні ни­ми опе­ра­ції. У та­ко­му ви­пад­ку пра­во­ве зна­че­н­ня має ли­ше на­яв­ність на від­по­від­но­му до­ку­мен­ті під­пи­су по­са­до­вої осо­би та на­яв­ність у та­кої осо­би від­по­від­них пов­но­ва­жень на під­пи­са­н­ня пер­вин­них до­ку­мен­тів».

Що­до ди­ре­кто­ра як пра­ців­ни­ка під­при­єм­ства

Пев­ну зро­зумі­лість в цьо­му пи­тан­ні що­до пов­но­ва­жень ди­ре­кто­ра під­при­єм­ства за­ко­но­да­вець на­ма­гав­ся вне­сти че­рез За­кон Укра­ї­ни «Про то­ва­ри­ства з обме­же­ною та до­да­тко­вою від­по­від­аль­ні­стю» (да­лі – За­кон), де в ч. 13 ст. 39 вка­зав, що пов­но­ва­же­н­ня одно­о­сі­бно­го ви­ко­нав­чо­го ор­га­ну або го­ло­ви ко­ле­гі­аль­но­го ви­ко­нав­чо­го ор­га­ну мо­жуть бу­ти при­пи­не­ні або він мо­же бу­ти тим­ча­со­во від­сто­ро­не­ний від ви­ко­на­н­ня сво­їх пов­но­ва­жень ли­ше шля­хом обра­н­ня но­во­го одно­о­сі­бно­го ви­ко­нав­чо­го ор­га­ну чи го­ло­ви ко­ле­гі­аль­но­го ви­ко­нав­чо­го ор­га­ну або тим­ча­со­вих ви­ко­ну­ю­чих їхні обов'яз­ки (да­лі – ТВО).

Фор­маль­не тра­кту­ва­н­ня (ли­ше та­ке, на дум­ку ав­то­ра, має бу­ти за умо­ви до­ско­наль­но­сті кон­стру­кції та ло­гі­чно­сті пра­во­вої нор­ми або їх су­ку­пно­сті) ви­ще­вка­за­ної нор­ми За­ко­ну свід­чить про те, що якщо в пе­рі­од від­пус­тки ди­ре­кто­ра не при­зна­че­но но­во­го ди­ре­кто­ра або не при­зна­че­но тим­ча­со­во ви­ко­ну­ю­чо­го йо­го обов'яз­ки, то всі дії або до­ку­мен­ти, вчи­не­ні або під­пи­са­ні в цей пе­рі­од, є пра­во­мір­ни­ми.

Однак ви­ще­вка­за­на нор­ма За­ко­ну не дає ро­зу­мі­н­ня то­го, хто по­ви­нен при­зна­ча­ти ТВО ди­ре­кто­ра (за­галь­ні збо­ри або ди­ре­ктор). Хо­ча якщо ана­лі­зу­ва­ти ч. 10 ст. 39 За­ко­ну, згі­дно з якою «якщо член ви­ко­нав­чо­го ор­га­ну на час сво­єї від­су­тно­сті при­зна­чив ТВО, та­кий член ви­ко­нав­чо­го ор­га­ну не­се со­лі­дар­ну від­по­від­аль­ність пе­ред су­спіль­ством ра­зом з при­зна­че­ною ним осо­бою», то член ви­ко­нав­чо­го ор­га­ну (якщо ви­ко­нав­чий ор­ган ко­ле­гі­аль­ний) має пра­во са­мо­стій­но при­зна­чи­ти ТВО. За­ко­но­да­вець чо­мусь не за­зна­чив про на­яв­ність чи від­су­тність пов­но­ва­жень в одно­о­сі­бно­го ви­ко­нав­чо­го ор­га­ну при­зна­ча­ти са­мо­стій­но ТВО, що за від­су­тно­сті ре­гу­лю­ва­н­ня цьо­го пи­та­н­ня у ста­ту­ті під­при­єм­ства мо­же спри­чи­ни­ти су­до­ві спо­ри сто­сов­но ле­гі­тим­но­сті до­ку­мен­тів, під­пи­са­них та­ким ТВО.

Про­ект Тру­до­во­го ко­де­ксу Укра­ї­ни (№1658 від 27.12.2014 р.), як по­гляд у пер­спе­ктив­не май­бу­тнє, та­кож не ре­гу­лює пи­та­н­ня ле­гі­тим­но­сті до­ку­мен­тів, під­пи­са­них спів­ро­бі­тни­ком у пе­рі­од пе­ре­бу­ва­н­ня у від­пус­тці.

Що сто­су­є­ться по­да­тко­вої зві­тно­сті, то Дер­жав­на фі­скаль­на слу­жба Укра­ї­ни у сво­є­му ли­сті від 12.11.2015 р. №25302/10/28-10-06-11 до­три­му­є­ться дум­ки про те, що у ра­зі від­су­тно­сті ке­рів­ни­ка та го­лов­но­го бух­гал­те­ра юри­ди­чної осо­би на ро­бо­ті з по­ва­жних при­чин по­да­тко­ва де­кла­ра­ція мо­же бу­ти під­пи­са­на ін­ши­ми осо­ба­ми, упов­но­ва­же­ни­ми ви­ко­ну­ва­ти обов'яз­ки ке­рів­ни­ків на час їх від­су­тно­сті, за умо­ви, що пов­но­ва­же­н­ня осо­би, яка під­пи­са­ла по­да­тко­ву де­кла­ра­цію, під­твер­дже­ні від­по­від­ни­ми до­ку­мен­та­ми (уста­нов­чи­ми, на­ка­за­ми або роз­по­ря­дже­н­ня­ми та ін.), по­да­ю­ться ра­зом з по­да­тко­вою де­кла­ра­ці­єю до кон­тро­лю­ю­чо­го ор­га­ну.

Ува­гу при­вер­тає не зов­сім ко­ре­ктна фра­за «мо­же бу­ти під­пи­са­на», за­мість «по­вин­на бу­ти під­пи­са­на», що зно­ву ж та­ки від­си­лає до ко­мен­та­ря про фор­маль­ність тра­кту­ва­н­ня пра­во­вої нор­ми. Ін­ший аспект юри­ди­чно­го ана­лі­зу цьо­го ли­ста по­ля­гає в то­му, що згі­дно з ч. 13 ст. 39 За­ко­ну, пе­ред­ба­че­но всьо­го дві під­ста­ви при­пи­не­н­ня пов­но­ва­жень ди­ре­кто­ра. Та­ким чи­ном, за­зна­че­ний лист ДФС Укра­ї­ни та­кож не дає чі­тко­го ро­зу­мі­н­ня то­го, як по­вин­но бу­ти.

Ви­кла­де­на си­ту­а­ція по­ки ство­рює біль­ше пи­тань, ніж від­по­від­ей. У зв'яз­ку з цим, за­ли­ша­є­ться очі­ку­ва­ти чі­тко­го розв’яза­н­ня цьо­го пи­та­н­ня на за­ко­но­дав­чо­му рів­ні. Під­при­єм­ствам, вра­хо­ву­ю­чи осо­бли­во­сті по­ве­дін­ки де­яких кон­тро­лю­ю­чих ор­га­нів та/або кон­тр­аген­тів, ре­ко­мен­ду­є­ться про­пи­су­ва­ти пов­но­ва­же­н­ня ди­ре­кто­ра що­до при­зна­че­н­ня ТВО у ста­ту­ті під­при­єм­ства. На­да­лі на пе­рі­од від­пус­тки ди­ре­кто­ра і го­лов­но­го бух­гал­те­ра не­об­хі­дно при­зна­ча­ти від­по­від­них упов­но­ва­же­них осіб або в су­до­во­му по­ряд­ку ве­сти бо­роть­бу із за­хи­стом пра­во­вої ле­гі­тим­но­сті до­ку­мен­та, під­пи­са­но­го ди­ре­кто­ром у пе­рі­од від­пус­тки, по­си­ла­ю­чись на ч. 13 ст. 39 За­ко­ну. Мо­жли­во, ли­ше дру­гим спосо­бом ство­ри­ться пра­кти­ка, яка ля­же в осно­ву май­бу­тніх змін у за­ко­но­дав­стві.

На пе­рі­од від­пус­тки ди­ре­кто­ра і го­лов­но­го бух­гал­те­ра не­об­хі­дно при­зна­ча­ти від­по­від­них упов­но­ва­же­них осіб

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.