Що є «Мі­ри­лом пра­во­вла­д­дя» в Укра­ї­ні?

За­ко­но­тво­ре­н­ня крізь при­зму «Rule of Law Checklist» Ве­не­ці­ан­ської ко­мі­сії

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА ЗАКОНОТВОРЧІСТЬ - Лю­дми­ла КАКАУЛІНА, го­лов­ний кон­суль­тант Ін­сти­ту­ту за­ко­но­дав­ства ВРУ ПАРЄ)

У черв­ні 2017 р. зна­ний ві­тчи­зня­ний пра­во­зна­вець, до­ктор юри­ди­чних на­ук, про­фе­сор С. П. Го­ло­ва­тий пре­зен­ту­вав на­у­ко­вій спіль­но­ті та укра­їн­сько­му су­спіль­ству на за­гал над­зви­чай­но ва­жли­вий у те­о­ре­ти­чно­му пла­ні До­ку­мент Ве­не­ці­ан­ської ко­мі­сії «Rule of Law Checklist» («Мі­ри­ло пра­во­вла­д­дя»), прийня­тий Єв­ро­пей­ською ко­мі­сі­єю «За де­мо­кра­тію че­рез пра­во» (Ве­не­ці­ан­ська ко­мі­сія) на 106-му пле­нар­но­му за­сі­дан­ні 11-12.03.2016 р., а та­кож схва­ле­ний Ко­мі­те­том мі­ні­стрів (на рів­ні за­сту­пни­ків) на 1263-му за­сі­дан­ні 6-7.09.2016 р. та Кон­гре­сом мі­сце­вих і ре­гіо­наль­них влад Ра­ди Єв­ро­пи на 31-й се­сії 19-21.10.2016 р.

Пер­ша До­по­відь що­до пра­во­вла­д­дя (CDL-AD(2011)003rev) бу­ла ухва­ле­на Ве­не­ці­ан­ською ко­мі­сі­єю у бе­ре­зні 2011 р. на 86-му пле­нар­но­му за­сі­дан­ні. Во­на спря­мо­ва­на на спри­я­н­ня пра­виль­но­му та по­слі­дов­но­му ро­зу­мін­ню і тлу­ма­чен­ню по­ня­т­тя «пра­во­вла­д­дя», а та­кож на про­су­ва­н­ня пра­кти­чно­го за­сто­су­ва­н­ня йо­го прин­ци­пів. При­мі­тно, що про­тя­гом 5-ти ро­ків до­ку­мент обго­во­рю­вав­ся та опра­цьо­ву­вав­ся ві­до­ми­ми єв­ро­пей­ськи­ми екс­пер­та­ми та низ­кою Єв­ро­пей­ських ін­сти­ту­цій, зокре­ма Кон­суль­та­цій­ною ра­дою суд­дів Єв­ро­пи (CCJE), Єв­ро­пей­ською ко­мі­сі­єю з по­до­ла­н­ня ра­си­зму і не­тер­пи­мо­сті (ECRI), Гру­пою дер­жав з по­до­ла­н­ня ко­ру­пції (GRECO), Бю­ро де­мо­кра­ти­чних ін­сти­ту­тів і прав лю­ди­ни (БДІПЛ/ОБСЄ), Аген­ці­єю Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу з фун­да­мен­таль­них прав (FRA). У 2012 р. за ре­зуль­та­та­ми кон­фе­рен­ції «Пра­во­вла­д­дя як пра­кти­чна ідея» Ве­не­ці­ан­ська ко­мі­сія до­пов­ни­ла до­ку­мент, вра­хо­ву­ю­чи ви­слов­ле­ні на кон­фе­рен­ції ра­ціо­наль­ні про­по­зи­ції.

Тру­дно­щі пе­ре­кла­ду

У ко­мен­та­рі до «Rule of Law Checklist» («Мі­ри­ло пра­во­вла­д­дя») про­фе­сор С. П. Го­ло­ва­тий на­го­ло­сив, що з огля­ду на по­су­тній зміст, в ньо­му йде­ться про скла­дне і во­дно­час зна­мен­не по­ня­т­тя «Rule of Law», на­ро­дже­не За­хі­дною ци­ві­лі­за­ці­єю. Пар­ла­мент­ська Асам­блея Ра­ди Єв­ро­пи (да­лі – у 2007 р. впер­ше акцен­ту­ва­ла ува­гу на про­бле­мі, пов’яза­ній із за­сто­су­ва­н­ням у пе­ре­кла­ді на мо­ви дер­жав-чле­нів Ра­ди Єв­ро­пи, а та­кож без­по­се­ре­дньо у ді­яль­но­сті її ста­ту­тних і не­ста­ту­тних ор­га­нів ан­гло­мов­но­го ви­сло­ву «the rule of law». Тру­дно­щі пе­ре­кла­ду цьо­го тер­мі­ну по­ста­ли на­віть під час спро­би пе­ре­кла­сти йо­го дру­гою офі­цій­ною мо­вою Ра­ди Єв­ро­пи – фран­цузь­кою. Про це свід­чить за­ли­ше­н­ня без пе­ре­кла­ду ан­гло­мов­но­го ви­ра­зу «principle the rule of law» («Прин­цип вер­хо­вен­ства пра­ва») в Ре­зо­лю­ції 1594 (2007) ПАРЄ, ухва­ле­ній за під­сум­ка­ми до­по­віді на цю те­му її Ко­мі­те­ту з юри­ди­чних пи­тань і прав лю­ди­ни.

За­зна­че­на Ре­зо­лю­ція ПАРЄ при­вер­ну­ла ува­гу до то­го фа­кту, що у прав­ни­чій дум­ці но­во­по­ста­лих де­мо­кра­тій Схі­дної Єв­ро­пи пе­ре­ва­жним під­хо­дом до ро­зу­мі­н­ня то­го, що ан­глій­ською мо­вою по­зна­ча­ло­ся як «the rule of law», є сприйня­т­тя цьо­го тер­мі­ну як «вер­хо­вен­ство пра­ва», а іно­ді й «вер­хо­вен­ство за­ко­ну», що су­пе­ре­чить су­ті за­зна­че­но­го по­ня­т­тя.

З огля­ду на не­до­ста­тність по­слі­дов­но­сті та чі­тко­сті пе­ре­кла­ду вка­за­них юри­ди­чних тер­мі­нів у дер­жа­вах-чле­нах Ра­ди Єв­ро­пи, ПАРЄ на­го­ло­си­ла на на­галь­ній по­тре­бі за­без­пе­че­н­ня уні­фі­ко­ва­но­го ро­зу­мі­н­ня по­ня­т­тя «the rule of law». Ре­зуль­та­том ре­тель­ної ро­бо­ти Ве­не­ці­ан­ської ко­мі­сії в цьо­му на­прям­ку є До­ку­мент «Rule of Law Checklist», при­зна­че­ний ста­ти ін­стру­мен­та­рі­єм оці­ню­ва­н­ня рів­ня пра­во­вла­д­дя у кон­кре­тній кра­ї­ні. Якщо на­пра­цьо­ва­ній пер­шій До­по­віді 2011 р. був вла­сти­вий біль­ше те­о­ре­ти­чний під­хід, то До­ку­мен­ту 2016 р. при­та­ман­на пра­кти­чна спря­мо­ва­ність. «Rule of Law Checklist» по­бу­до­ва­ний як ро­бо­чий ін­стру­мент для оці­ню­ва­н­ня то­го, якою мі­рою, на­сам­пе­ред, кон­сти­ту­цій­ний ме­ха­нізм та пра­во­ва си­сте­ма, чин­не за­ко­но­дав­ство, су­до­ва пра­кти­ка кон­кре­тної дер­жа­ви від­по­від­а­ють ви­мо­гам, ви­зна­че­ним «Мі­ри­лом пра­во­вла­д­дя».

Стру­кту­ра та ме­се­джі

До­ку­мент скла­да­є­ться з 3-х ча­стин і до­да­тку. Ко­жна ча­сти­на має роз­ді­ли, що мі­стять по­слі­дов­но про­ну­ме­ро­ва­ні те­зи. Ме­та і пре­дмет «Rule of Law Checklist» ви­сві­тлю­ю­ться у ча­сти­ні 1 «І. Вступ», в якій роз­кри­ва­ю­ться вза­є­мозв’яз­ки між пра­во­вла­д­дям, де­мо­кра­ті­єю та пра­ва­ми лю­ди­ни в умо­вах, що спри­я­ють пра­во­влад­дю. Ча­сти­на 1 скла­да­є­ться з пре­ам­бу­ли та 2-х глав. У гла­ві «А» ви­зна­че­но ме­ту і пре­дмет до­слі­дже­н­ня. Під­кре­слю­є­ться, що пра­во­вла­д­дя («the Rule of Law») є по­ня­т­тям уні­вер­саль­но­го юри­ди­чно­го зна­че­н­ня. Вар­то вра­ху­ва­ти, що у ст. 2 До­го­во­ру про Єв­ро­пей­ський Со­юз у ре­да­кції Лі­са­бон­сько­го до­го­во­ру 2007 р. вста­нов­ле­но, зокре­ма, що пра­во­вла­д­дя, по­ва­га до прав лю­ди­ни є фун­да­мен­таль­ни­ми цін­но­стя­ми, які по­ді­ля­ють Єв­ро­пей­ський Со­юз та йо­го дер­жа­ви-чле­ни.

Про пра­во­вла­д­дя йде­ться у пре­ам­бу­лі та ст. 3 Ста­ту­ту Ра­ди Єв­ро­пи як про один із 3-х за­са­дни­чих «прин­ци­пів, що ста­нов­лять під­ва­ли­ни ціл­ком прав­ди­вої де­мо­кра­тії», що по­ряд зі сво­бо­дою осо­би та по­лі­ти­чною сво­бо­дою є пе­ред­умо­вою всту­пу но­вих дер­жав-чле­нів до Ра­ди Єв­ро­пи. Єв­ро­пей­ський суд з прав лю­ди­ни роз’яснив про ті­сний вза­є­мозв’язок пра­во­вла­д­дя з де­мо­кра­ти­чним су­спіль­ством у рі­зно­ма­ні­тних ви­сло­вах, а са­ме: «де­мо­кра­ти­чне су­спіль­ство, що ви­знає пра­во­вла­д­дя», «де­мо­кра­ти­чне су­спіль­ство, ба­зо­ва­не на пра­во­влад­ді», «пра­во­вла­д­дя в де­мо­кра­ти­чно­му су­спіль­стві» то­що. По­ва­га прав лю­ди­ни, плю­ра­лі­сти­чна де­мо­кра­тія і пра­во­вла­д­дя є го­лов­ни­ми прин­ци­па­ми та стри­жне­вою ме­тою Ра­ди Єв­ро­пи (те­за 11).

По­си­ла­н­ня на пра­во­вла­д­дя мі­сти­ться в та­ких окре­мих до­ку­мен­тах Ра­ди Єв­ро­пи як Ре­зо­лю­ція Res(2012)12 про за­сну­ва­н­ня Єв­ро­пей­ської Ко­мі­сії з ді­є­во­сті пра­во­су­д­дя (CEPEJ), Ста­тут Ве­не­ці­ан­ської ко­мі­сії та ін. За­га­лом, для під­трим­ки та під­твер­дже­н­ня пра­во­вла­д­дя в ме­жах Ра­ди Єв­ро­пи її дер­жа­ви-чле­ни ство­ри­ли вну­трі­шньо-ор­га­ні­за- цій­ний ме­ха­нізм, а са­ме: Єв­ро­пей­ський Суд з прав лю­ди­ни (ECtHR), Кон­суль­та­цій­ну ра­ду суд­дів Єв­ро­пи (CCJE), Гру­пу дер­жав з про­ти­дії ко­ру­пції (GRECO), Мо­ні­то­рин­го­вий ко­мі­тет Пар­ла­мент­ської Асам­блеї Ра­ди Єв­ро­пи, Єв­ро­пей­ську ко­мі­сію «За де­мо­кра­тію че­рез пра­во» (Ве­не­ці­ан­ська ко­мі­сія) як до­рад­чий ор­ган Ра­ди Єв­ро­пи з пи­тань кон­сти­ту­цій­но­го пра­ва, що на­дає ви­снов­ки про від­по­від­ність про­е­ктів за­ко­но­дав­чих актів між­на­ро­дним стан­дар­там і спіль­ним цін­но­стям.

Осо­бли­во ва­жли­вим є за­сто­су­ва­н­ня прин­ци­пів пра­во­вла­д­дя на всіх рів­нях пу­блі­чної вла­ди. Во­дно­час у те­зі 16 на­го­ло­шу­є­ться на то­му, що осо­би­сті пра­ва лю­ди­ни за­зна­ють по­ся­гань не ли­ше з бо­ку ор­га­нів дер­жав­ної вла­ди, але й з бо­ку гі­бри­дних (дер­жав­но-при­ва­тних) і при­ва­тних суб’єктів, які ви­ко­ну­ють зав­да­н­ня, що по­пе­ре­дньо на­ле­жа­ли до пов­но­ва­жень ор­га­нів дер­жав­ної вла­ди, або які ухва­лю­ють одно­сто­рон­ні рі­ше­н­ня, що ма­ють на­слід­ки для ве­ли­кої кіль­ко­сті лю­дей, а та­кож з бо­ку між­на­ро­дних ор­га­ні­за­цій та на­дна­ціо­наль­них ін­те­гра­цій­них об’єд­нань.

Прин­ци­пи «the Rule of Law»

По­при роз­бі­жно­сті у по­гля­дах, Ве­не­ці­ан­ська ко­мі­сія до­ся­гла кон­сен­су­су що­до стри­жне­вих еле­мен­тів (прин­ци­пів) по­ня­т­тя «the Rule of Law», яки­ми є:

• за­кон­ність (вклю­чно з про­зо­рою, підзві­тною та де­мо­кра­ти­чною про­це­ду­рою за­про­ва­дже­н­ня при­пи­сів пра­ва);

• пра­во­ва (юри­ди­чна) ви­зна­че­ність; • за­бо­ро­на сва­ві­л­ля; • до­ступ до пра­во­су­д­дя в не­за­ле­жних і без­сто­рон­ніх су­дах (вклю­чно із су­до­вим кон­тро­лем що­до адмі­ні­стра­тив­них актів); • по­ва­га прав лю­ди­ни; • не­дис­кри­мі­на­ція та рів­ність пе­ред за­ко­ном.

Ге­не­раль­на Асам­блея ООН у 2012 р. ви­зна­ла, що пра­во­вла­д­дя є рів­но­зна­чно за­сто­сов­ним як до всіх дер­жав між­на­ро­дно­го спів­то­ва­ри­ства, так і до між­на­ро­дних ор­га­ні­за­цій. В ухва­ле­них Ге­не­раль­ною Асам­бле­єю ООН у 2015 р. Ці­лях ста­ло­го роз­ви­тку до 2030 р. дер­жав з ме­тою за­без­пе­че­н­ня остан­ньо­го зо­бов’яза­но спри­я­ти ста­нов­лен­ню су­спільств, що є ми­ро­лю­бни­ми та вклю­ча­ють усіх їхніх чле­нів, яким як чле­нам су­спіль­ства має бу­ти за­без­пе­че­но до­ступ до пра­во­су­д­дя, а та­кож ство­ре­но ді­є­ві, підзві­тні та від­кри­ті ін­сти­ту­ти на всіх рів­нях.

При­зна­че­н­ня ана­лі­зо­ва­но­го До­ку­мен­та по­ля­гає у то­му, щоб на­пра­цю­ва­ти та за­про­ва­ди­ти ін­стру­мент оці­ню­ва­н­ня пра­во­вла­д­дя в кон­кре­тній

Ме­та «Мі­ри­ла пра­во­вла­д­дя» – до­сяг­ти об’єктив­но­го, ре­тель­но­го, транс­па­рен­тно­го й рів­но­зна­чно­го оці­ню­ва­н­ня

кра­ї­ні, з огля­ду на її кон­сти­ту­цій­ний ме­ха­нізм і пра­во­ву си­сте­му, чин­не за­ко­но­дав­ство та на­яв­ну су­до­ву пра­кти­ку. Ме­та «Мі­ри­ла пра­во­вла­д­дя» – до­сяг­ти об’єктив­но­го, ре­тель­но­го, транс­па­рен­тно­го й рів­но­зна­чно­го оці­ню­ва­н­ня. Мі­ри­ло за­ду­ма­но як ін­стру­мен­та­рій для ви­ко­ри­ста­н­ня рі­зни­ми суб’єкта­ми, які про­де­мон­стру­ють во­лю до та­ко­го оці­ню­ва­н­ня. Це мо­жуть бу­ти пар­ла­мен­ти з їх стру­ктур­ни­ми під­роз­ді­ла­ми, ін­ші ор­га­ни дер­жав­ної вла­ди, ко­ли пе­ред ни­ми по­ста­ють пи­та­н­ня не­об­хі­дно­сті та змі­сту за­ко­но­дав­чих ре­форм, а та­кож гро­ма­дян­ське су­спіль­ство і між­на­ро­дні ор­га­ні­за­ції. При­мі­тно, що здій­сню­ва­ти оці­ню­ва­н­ня пра­во­вла­д­дя у пев­ній кра­ї­ні за вла­сною іні­ці­а­ти­вою не в ком­пе­тен­ції Ве­не­ці­ан­ської Ко­мі­сії, про­те во­на фор­му­ва­ти­ме свої ана­лі­ти­чні ви­снов­ки до за­ко­но­про­е­кту за за­пи­том кон­кре­тної кра­ї­ни на осно­ві кри­те­рі­їв, які мі­стить Мі­ри­ло.

Мі­ри­ло, пе­ред­усім, спря­мо­ва­не на оці­ню­ва­н­ня юри­ди­чних га­ран­тій, са­ме то­му до ньо­го вклю­че­но пев­ні до­да­тко­ві ета­лон­ні те­сто­ві пи­та­н­ня, які сто­су­ю­ться пра­во­за­сто­сов­ної пра­кти­ки. Що­до па­ра­ме­трів у ді­лян­ці пра­во­за­сто­сов­ної пра­кти­ки, ма­ють за­сто­со­ву­ва­ти­ся чи­слен­ні стан­дар­ти ра­зом з ін­стру­мен­та­рі­єм, на­пра­цьо­ва­ним Єв­ро­пей­ською Ко­мі­сі­єю з ді­є­во­сті пра­во­су­д­дя (CEPEJ) та Аген­ці­єю Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу з фун­да­мен­таль­них прав (FRA).

Пра­во­вла­д­дя ті­сно пов’яза­не з де­мо­кра­ті­єю і по­ва­гою до прав лю­ди­ни, які є за­са­дни­чи­ми цін­но­стя­ми Ра­ди Єв­ро­пи. Су­тність де­мо­кра­тії по­ля­гає у за­лу­че­но­сті лю­дей до про­це­су ухва­ле­н­ня рі­шень в су­спіль­стві. Во­дно­час пра­во­вла­д­дя сфо­ку­со­ва­но на обме­жу­ван­ні пу­блі­чної вла­ди та не­за­ле­жно­му кон­тро­лі що­до її здій­сне­н­ня, за­хи­сті прав лю­ди­ни від сва­віль­них і на­дмір­них втру­чань, убез­пе­чен­ні люд­ської гі­дно­сті.

Пра­во­вла­д­дя ство­рює ета­лон­ний тест що­до яко­сті при­пи­сів пра­ва, що сто­су­ю­ться за­хи­сту прав лю­ди­ни, та ви­ма­гає, щоб та­кі нор­ма­тив­ні при­пи­си, на­сам­пе­ред, бу­ли зро­зумі­ли­ми, пе­ред­ба­чу­ва­ни­ми та не­дис­кри­мі­на­цій­ни­ми, їх ма­ють за­сто­со­ву­ва­ти не­за­ле­жні су­ди на під­ста­ві одна­ко­вих про­це­су­аль­них га­ран­тій.

Ета­лон­ні те­сти

У ча­сти­ні 2 під на­звою «ІІ. Ета­лон­ні те­сти» мі­стя­ться те­сти для оці­ню­ва­н­ня рі­зно­ма­ні­тних еле­мен­тів пра­во­вла­д­дя, а са­ме: за­кон­ність, пра­во­ва ви­зна­че­ність, за­по­бі­га­н­ня зло­вжи­ван­ню пов­но­ва­же­н­ня­ми, рів­ність пе­ред за­ко­ном і не­дис­кри­мі­на­ція, до­ступ до пра­во­су­д­дя. В остан­ній гла­ві «F» на­ве­де­но при­кла­ди кон­кре­тних ви­кли­ків пра­во­влад­дю, се­ред яких ко­ру­пція та кон­флікт ін­те­ре­су, зби­ра­н­ня да­них та спо­сте­ре­же­н­ня.

І. Ро­зділ 1 «А. За­кон­ність» скла­да­є­ться з 8-ми під­роз­ді­лів, ко­жний з яких мі­стить пе­ре­лік кон­троль­них те­сто­вих за­пи­тань для оці­ню­ва­н­ня ста­ну справ з від­по­від­ни­ми роз’ясне­н­ня­ми.

1.1. У під­роз­ді­лі 1 для оці­ню­ва­н­ня іє­рар­хі­чної ви­що­сті при­пи­сів актів пра­ва вмі­ще­но тест з 8-ми пи­тань, з-по­між яких ви­рі­зня­ю­ться та­кі: чи за­без­пе­че­но від­по­від­ність за­ко­но­дав­ства Кон­сти­ту­ції; чи дії ви­ко­нав­чої вла­ди від­по­від­а­ють Кон­сти­ту­ції та ін­шим при­пи­сам пра­ва то­що. На­го­ло­шу­є­ться, що дії дер­жа­ви ма­ють від­по­від­а­ти при­пи­сам актів пра­ва і бу­ти ни­ми до­зво­ле­ні.

1.2. За­са­дни­ча ви­мо­га пра­во­вла­д­дя по­ля­гає в то­му, що пов­но­ва­же­н­ня ор­га­нів пу­блі­чної вла­ди ма­ють бу­ти ви­зна­че­ні при­пи­са­ми пра­ва – по­са­дов­ці по­вин­ні ма­ти до­звіл на вчи­не­н­ня дії та ді­я­ти в ме­жах на­да­них їм пов­но­ва­жень (осо­бли­во, ко­ли йде­ться про пов­но­ва­же­н­ня при­му­со­во­го ха­ра­кте­ру). От­же, під­роз­діл 2 мі­стить від­по­від­ний тест із 6-ти пи­тань для оці­ню­ва­н­ня то­го, чи ор­га­ни пу­блі­чної вла­ди ді­ють на під­ста­ві вста­нов­ле­них при­пи­сів пра­ва, зав­дя­ки від­по­від­ям на які мо­жна отри­ма­ти про­зо­ру кар­ти­ну що­до за­ко­но­дав­чо­го вре­гу­лю­ва­н­ня пов­но­ва­жень ор­га­нів пу­блі­чної вла­ди, окре­сле­н­ня їх об­ся­гів та роз­ме­жу­ва­н­ня між рі­зни­ми ор­га­на­ми; вста­нов­ле­н­ня при­пи­са­ми пра­ва про­це­дур, яких ма­ють до­три­му­ва­ти­ся ор­га­ни пу­блі­чної вла­ди; чи ви­ко­ну­ють ор­га­ни пу­блі­чної вла­ди свої обов’яз­ки, за­без­пе­чу­ю­чи ре­а­лі­за­цію та ді­є­вий за­хист прав лю­ди­ни то­що.

1.3. Під­роз­діл 3 мі­стить тест, за до­по­мо­гою яко­го ви­зна­ча­є­ться рі­вень зв’яз­ку між пра­вом між­на­ро­дним і пра­вом на­ціо­наль­ним, тоб­то чи за­без­пе­чує на­ціо­наль­на пра­во­ва си­сте­ма не­у­хиль­не до­дер­жа­н­ня дер­жа­вою зо­бов’язань, взя­тих нею за між­на­ро­дним пра­вом. На­го­ло­шу­є­ться, що прин­цип «pacta sunt servanda» (до­го­во­рів слід до­три­му­ва­ти­ся) є спосо­бом, у який між­на­ро­дне пра­во ви­ра- жає прин­цип за­кон­но­сті. Дер­жа­ва не мо­же по­си­ла­ти­ся на при­пи­си сво­го вну­трі­шньо­го пра­ва для ви­прав­да­н­ня не­ви­ко­на­н­ня нею зо­бов’язань за між­на­ро­дним до­го­во­ром, оскіль­ки ціл­ко­ви­та, на­ле­жна ре­а­лі­за­ція норм між­на­ро­дно­го пра­ва в на­ціо­наль­ній пра­во­вій си­сте­мі є кри­ти­чно ва­жли­вою. Якщо в дер­жа­ві між­на­ро­дне пра­во не має вер­хо­вен­ства (при­ма­ту) над на­ціо­наль­ною кон­сти­ту­ці­єю або зви­чай­ним за­ко­но­дав­ством, це при­зво­дить до роз­хи­ту­ва­н­ня основ між­на­ро­дно­го пра­во­по­ряд­ку.

1.4. У те­зі 49 ствер­джу­є­ться, що не­о­бме­же­ні пов­но­ва­же­н­ня ви­ко­нав­чої вла­ди є de jure або de facto го­лов­ною ха­ра­ктер­ною озна­кою аб­со­лю­тист­ських і ди­кта­тор­ських си­стем. Су­ча­сний кон­сти­ту­ціо­на­лізм по­став на про­ти­ва­гу та­ким си­сте­мам, то­му ним за­без­пе­чу­є­ться вер­хо­вен­ство ор­га­ну за­ко­но­дав­чої вла­ди. До при­кла­ду, в Єв­ро­пей­сько­му Со­ю­зі еле­мен­ти, що ма­ють сут­тє­ве зна­че­н­ня для будь-якої сфе­ри, за­ре­зер­во­ва­ні за за­ко­но­дав­чим актом, то­му во­ни не мо­жуть слу­гу­ва­ти об’єктом де­ле­гу­ва­н­ня пов­но­ва­жень (абз. 2 п. 1 ст. 290 До­го­во­ру що­до фун­кціо­ну­ва­н­ня Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу). Зре­штою, чи за­без­пе­че­но вер­хо­вен­ство за­ко­но­дав­чої вла­ди, про­по­ну­є­ться те­сту­ва­ти за 3-ма те­ста­ми, ви­кла­де­ни­ми в під­роз­ді­лі 4.

1.5. Осо­бли­во не­об­хі­дно на­го­ло­си­ти на зав­да­н­нях під­роз­ді­лу 5, в яко­му ви­кла­де­но тест із 6-ти пи­тань для вста­нов­ле­н­ня, чи є про­цес за­про­ва­дже­н­ня при­пи­сів пра­ва транс­па­рен­тним, підзві­тним, де­мо­кра­ти­чним і та­ким, що пе­ред­ба­чає участь за­ін­те­ре­со­ва­них суб’єктів. Пе­ре­лік окре­сле­них пи­тань слід на­ве­сти в пов­но­му об­ся­зі з ме­тою їх ви­ко­ри­ста­н­ня у про­це­сі ре­фор­му­ва­н­ня на­ціо­наль­но­го пар­ла­мен­ту, вра­хо­ву­ю­чи но­ві­тні під­хо­ди до за­ко­но­твор­чо­сті:

• Чи є на­яв­ни­ми чі­ткі кон­сти­ту­цій­ні при­пи­си сто­сов­но за­ко­но­дав­чої про­це­ду­ри?

• Чи за­без­пе­че­но вер­хо­вен­ство пар­ла­мен­ту що­до ви­зна­че­н­ня змі­сту за­ко­нів?

• Чи від­бу­ва­є­ться при­лю­дне обго­во­ре­н­ня за­про­по­но­ва­но­го за­ко­но­дав­ства в пар­ла­мен­ті та чи є на­ле­жне йо­го об­ґрун­ту­ва­н­ня (на­при­клад, у ви­гля­ді по­ясню­валь­них до­ку­мен­тів, що до­да­ю­ться)?

• Чи має гро­мад­ськість до­ступ до про­е­ктів актів за­ко­но­дав­ства, при­найм­ні ко­ли їх вне­се­но до пар­ла­мен­ту? Чи є в гро­мад­сько­сті ре­аль­на мо­жли­вість ма­ти вплив?

• Чи здій­сню­є­ться (де це є до­ре­чним) оці­ню­ва­н­ня на­слід­ків за­ко­нів ще до їх ухва­ле­н­ня (на­при­клад, що­до люд­ських прав чи бю­дже­тних на­слід­ків)?

• Чи бе­ре пар­ла­мент участь у про­це­сі про­е­кту­ва­н­ня, ухва­ле­н­ня, ін­кор­по­ра­ції та ви­ко­на­н­ня між­на­ро­дних до­го­во­рів?

Та­ким чи­ном, су­тні­сні ви­мо­ги цьо­го те­сту ма­ють бу­ти вра­хо­ва­ні у про­це­сі під­го­тов­ки за­ко­но­дав­чих про­по­зи­цій, спря­мо­ва­них на вдо­ско­на­ле­н­ня пар­ла­мент­ських про­це­дур, ре­а­лі­за­ції фун­кцій та пов­но­ва­жень пар­ла­мент­ськи­ми ко­мі­те­та­ми. Існує на­галь­на по­тре­ба у ство­рен­ні осо­бли­во­го пар­ла­мент­сько­го ор­га­ну для оці­ню­ва­н­ня на­слід­ків за­ко­нів до їх ухва­ле­н­ня.

1.6. Під­роз­діл 6 «Ви­ня­тки за над­зви­чай­них ста­нів» мі­стить тест, яким оці­ню­ю­ться осо­бли­ві при­пи­си на­ціо­наль­но­го пра­ва, що за­сто­со­ву­ю­ться до над­зви­чай­них ста­нів. За йо­го до­по­мо­гою ви­яв­ля­є­ться, чи існує пар­ла­мент­ський кон­троль та су­до­вий на­гляд що­до дії та три­ва­ло­сті над­зви­чай­но­го ста­ну і що­до об­ся­гу будь-яко­го від­сту­пу в йо­го ме­жах.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.