Пі­дво­дні ка­ме­ні у роз­ви­тку ДПП в Укра­ї­ні

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА - Оле­ксійО ій СТАРОДУБОВ СТАРОДУБОВ, бі­знес-пар­тнер Sayenko Kharenko, за­снов­ник UADirect

Дер­жав­но-при­ва­тне пар­тнер­ство (ДПП) – один з най­по­ши­ре­ні­ших спосо­бів за­лу­че­н­ня ін­ве­сти­цій у дер­жав­ну та ко­му­наль­ну ін­фра­стру­кту­ру, в со­ці­аль­но орі­єн­то­ва­ні, але ко­мер­цій­но при­ва­бли­ві про­е­кти. Цей ін­стру­мент ро­бо­ти з ін­ве­сто­ром, на від­мі­ну від при­ва­ти­за­ції, на­дає мо­жли­вість дер­жав­но­му пар­тне­ру збе­рег­ти кон­троль над акти­вом пі­сля за­вер­ше­н­ня про­е­кту. Та­ка мо­жли­вість ви­гі­дно від­рі­зняє ДПП від ін­ших ін­стру­мен­тів за­лу­че­н­ня ін­ве­сто­рів і фа­кти­чно зво­дить на­ні­вець ри­зик по­лі­ти­чних де­ба­тів що­до по­тре­би збе­ре­же­н­ня дер­жав­но­го кон­тро­лю за тим чи ін­шим акти­вом.

Зда­є­ться, що є ли­ше пе­ре­ва­ги ро­бо­ти, що не­має жо­дних не­га­тив- них на­слід­ків для ре­а­лі­за­ції про­е­ктів ДПП. Про­те ни­ні в Укра­ї­ні ре­а­лі­зу­ють оди­ни­ці про­е­ктів, які мо­жна на­зва­ти пов­но­цін­ною дер­жав­но- при­ва­тною спів­пра­цею. У чо­му ж про­бле­ма роз­ви­тку про­е­ктів ДПП в Укра­ї­ні?

До­ста­тньо ча­сто мо­жна по­чу­ти про по­тре­бу до­да­тко­во­го за­ко­но­дав­чо­го вре­гу­лю­ва­н­ня вза­є­мин дер­жав­но­го та при­ва­тно­го пар­тне­рів у ме­жах ДПП, а та­кож що про­бле­ма від­су­тно­сті ефе­ктив­них спе­ці­аль­них за­ко­но­дав­чих норм – це на­рі­жна про­бле­ма роз­ви­тку ДПП в Укра­ї­ні.

У та­ких ар­гу­мен­тах є час­тка прав­ди. Дій­сно, у 2010 р. був ухва­ле­ний За­кон Укра­ї­ни «Про дер­жав­но- при­ва­тне пар­тнер­ство», який до сьо­го­дні, на жаль, так і не за­пра­цю­вав пов­но­цін­но. Однак на­віть за від­су­тно­сті ефе­ктив­но­го спе­ці­аль­но­го за­ко­но­дав­ства чин­на нор­ма­тив­но-пра­во­ва ба­за до­зво­ляє ре­а­лі­зо­ву­ва­ти про­е­кти ДПП в Укра­ї­ні. Та­ким чи­ном, про­бле­му від­су­тно­сті за­ко­но­дав­ства не мо­жна ви­зна­чи­ти як основ­ний ка­мінь спо­ти­ка­н­ня на шля­ху до впро­ва­дже­н­ня ДПП в Укра­ї­ні.

Про­бле­ми роз­ви­тку ДПП мо­жна по­ді­ли­ти на дві ка­те­го­рії: си­стем­ні та те­хні­чні. До си­стем­них про­блем на­ле­жать ті бар’єри на шля­ху до ін­ве­сти­цій, які ха­ра­ктер­ні для дер­жа­ви за­га­лом, а не ли­ше для окре­мих ви­пад­ків і кон­кре­тних ко­мер­цій­них про­е­ктів. До та­ких бар’єрів на­ле­жить ви­со­кий рі­вень ко­ру­пції та про­бле­ма, пов’яза­на з ефе­ктив­ною ро­бо­тою су­до­вої вла­ди. І ко­ру­пція, і про­бле­ма су­дів впли­ва­ють на ін­ве­сти­цій­ний клі­мат Укра­ї­ни, то­му це та­кож ва­жли­вий ін­ди­ка­тор для при­ва­тно­го ін­ве­сто­ра що­до уча­сті в ДПП.

Дру­га ка­те­го­рія – те­хні­чні про­бле­ми. Ця ка­те­го­рія про­блем пе­ред­ба­чає ці­лу низ­ку обме­жень, що сто­су­ю­ться пра­виль­но­го про­су­ва­н­ня про­е­ктів ДПП се­ред ін­ве­сто­рів, а та­кож без­по­се­ре­дньої ре­а­лі­за­ції ДПП, тоб­то ро­лі дер­жав­но­го та при­ва­тно­го пар­тне­рів у кон­кре­тно­му про­е­кті.

По­тен­цій­ні про­е­кти ДПП, як і за­лу­че­н­ня ін­ве­сто­рів до бі­зне­су, ви­ма­га­ють осо­бли­во­го під­хо­ду з огля­ду на про­су­ва­н­ня про­е­кту. На­сам­пе­ред, йде­ться про ор­га­ні­за­цію спе­ці­аль­них ро­уд-шоу, пре­зен­та­цій, кру­глих сто­лів то­що. На жаль, як свід­чить пра­кти­ка, дер­жа­ва – не­ефе­ктив­ний про­мо­у­тер та­ких про­е­ктів. Це зу­мов­ле­но низ­кою при­чин: по­чи­на­ю­чи від ква­лі­фі­ка­ції ка­дрів, які пра­цю­ють у дер­жав­но­му се­кто­рі, та за­кін­чу­ю­чи са­бо­та­жем на мі­сцях.

Ду­же ча­сто пред­став­ни­ки дер­жав­них ор­га­нів на зу­стрі­чах з ін­ве­сто­ра­ми на­да­ють не­ре­ле­ван­тну ін­фор­ма­цію для кон­кре­тної бі­знес-ау­ди­то­рії. На­при­клад, ко­ник укра­їн­ських чи­нов­ни­ків – пре­зен­та­ція кон­це­пції ДПП для пред­став­ни­ків іно­зем­них ком­па­ній. Та­кий під­хід тіль­ки зби­ває з пан­те­ли­ку по­тен­цій­но­го ін­ве­сто­ра, який при­хо­дить по­слу­ха­ти про спе­ци­фі­ку ре­а­лі­за­ції про­е­ктів ДПП в Укра­ї­ні та на під­ста­ві по­чу­то­го ухва­ли­ти від­по­від­не бі­знес-рі­ше­н­ня. За­галь­на кон­це­пція ДПП не ду­же ці­ка­ва по­тен­цій­но­му ін­ве­сто­ру. ДПП як фор­мат дер­жав­но-при­ва­тної спів­пра­ці ду­же до­бре ві­до­мий і зро­зумі­лий як за­хі­дним, так і азій­ським ін­ве­сто­рам.

Що­до са­бо­та­жу на мі­сцях, мо­ва йде про те, що не всі топ-ме­не­дже­ри дер­жав­них або ко­му­наль­них під­при­ємств ба­жа­ють по­збу­ти­ся сво­їх по­сад вна­слі­док ре­а­лі­за­ції про­е­кту ДПП. Це при­зво­дить до то­го, що при­ва­тно­му уча­сни­ку на­да­ють спо­тво­ре­ні да­ні про стан об’єкта ДПП або ж зов­сім не на­да­ють ін­фор­ма­цію. Як на­слі­док, при­ва­тний ін­ве­стор від­мов­ля­є­ться від уча­сті у про­е­кті ДПП.

Роль дер­жав­но­го уча­сни­ка ДПП на по­ча­тко­во­му ета­пі про­е­кту є ви- зна­чаль­ною. Дер­жав­ний уча­сник не має ви­ко­ну­ва­ти фун­кції, тра­ди­цій­но вла­сти­ві при­ва­тно­му пар­тне­ру ДПП. На­при­клад, дер­жав­ний уча­сник не має по­тре­би роз­ро­бля­ти до­кла­дний бі­знес-план що­до роз­ви­тку кон­кре­тно­го об’єкта ДПП. У будь-яко­му ви­пад­ку при­ва­тний ін­ве­стор ана­лі­зу­ва­ти­ме цей про­ект, вра­хо­ву­ю­чи свої бі­знес-мо­жли­во­сті та бі­знес-пер­спе­кти­ви. На­яв­ність «го­то­во­го» рі­ше­н­ня, нав­па­ки, мо­же від­вер­ну­ти ін­ве­сто­ра від про­е­кту.

Ви­рі­ше­н­ням ви­ще­вка­за­них те­хні­чних про­блем мо­же ста­ти за­лу­че­н­ня спе­ці­аль­ної ком­па­нії, яка го­то­ва взя­ти на се­бе ри­зи­ки управ­лі­н­ня про­це­са­ми ДПП і ста­ти про­від­ни­ком між усі­ма за­ці­кав­ле­ни­ми уча­сни­ка­ми про­е­кту. Сьо­го­дні зов­сім не всі ком­па­нії го­то­ві бра­ти участь у схо­жих про­е­ктах і ви­ко­ну­ва­ти роль та­ко­го про­від­ни­ка. Однак кіль­ка вда­ло ре­а­лі­зо­ва­них про­е­ктів за уча­стю ком­па­нії-про­від­ни­ка – і ри­нок сам ви­пра­вить цей не­до­лік.

Роль дер­жав­но­го уча­сни­ка ДПП на по­ча­тко­во­му ета­пі про­е­кту є ви­зна­чаль­ною

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.