Ска­су­ва­н­ня ППР: най­більш яскра­ві су­до­ві кей­си

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА | ОПОДАТКУВАННЯ / МИТНЕ ПРАВО -

Від­по­від­но до ст. 55 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни, ко­жно­му га­ран­ту­є­ться пра­во на оскар­же­н­ня в су­ді рі­шень, дій чи без­ді­яль­но­сті ор­га­нів дер­жав­ної вла­ди, ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, по­са­до­вих і слу­жбо­вих осіб. Не­мо­жли­во не по­го­ди­ти­ся, що спо­ри з фі­скаль­ною слу­жбою що­до оскар­же­н­ня по­да­тко­вих по­ві­дом­ле­ньрі­шень – це по­ши­ре­на, чи­слен­на та не­лег­ка ка­те­го­рія су­до­вих справ.

Вра­хо­ву­ю­чи стро­ки дав­но­сті, ви­зна­че­ні ст. 102 По­да­тко­во­го ко­де­ксу Укра­ї­ни (1095 днів), пла­тник по­да­тків має пра­во оскар­жи­ти в су­ді по­да­тко­ве по­ві­дом­ле­н­ня-рі­ше­н­ня або ін­ше рі­ше­н­ня кон­тро­лю­ю­чо­го ор­га­ну в будь-який мо­мент пі­сля отри­ма­н­ня та­ко­го рі­ше­н­ня. До­ціль­ним бу­де на­ве­сти при­кла­ди най­більш яскра­вих су­до­вих спо­рів, які бу­ли роз­гля­ну­ті за уча­стю адво­ка­тів по­да­тко­вої пра­кти­ки Юри­ди­чної ком­па­нії LeGrant.

Чи мо­жли­ве за­ра­ху­ва­н­ня зу­стрі­чних одно­рі­дних ви­мог у зов­ні­шньо­еко­но­мі­чних роз­ра­хун­ках?

Суть спо­ру по­ля­га­ла у на­ра­ху­ван­ні То­ва­ри­ству штра­фних сан­кцій за по­ру­ше­н­ня стро­ків над­хо­дже­н­ня ва­лю­тної ви­ру­чки. В об­ґрун­ту­ва­н­ня прийня­тих по­да­тко­вих по­ві­дом­лень-рі­шень по­да­тків­ці не бра­ли до ува­ги вза­є­мо­за­лік у сфе­рі зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної ді­яль­но­сті, ар­гу­мен­ту­ю­чи, що остан­ній су­пе­ре­чить спе­ці­аль­но­му ва­лю­тно­му за­ко­но­дав­ству, то­му ви­ру­чка в іно­зем­ній ва­лю­ті за ЗЕД-кон­тра­кта­ми обов'яз­ко­во по­вин­на на­ді­йти на ра­ху­нок ре­зи­ден­та. За уста­ле­ною пра­кти­кою під­при­єм­ству бу­ло на­ра­хо­ва­но пе­ню у роз­мі­рі 0,3% за ко­жен день не­о­три­ма­н­ня ва- лю­тної ви­ру­чки на ра­ху­нок, що ста­но­ви­ло близь­ко 83 млн грн.

Су­ди пер­шої та апе­ля­цій­ної ін­стан­ції не під­три­ма­ли по­зи­цію фі­скаль­ної слу­жби та ска­су­ва­ли по­да­тко­ві по­ві­дом­ле­н­ня-рі­ше­н­ня. На­сам­пе­ред, суд на­го­ло­сив, що ч. 1 ст. 14 спе­ці­аль­но­го За­ко­ну №959 «Про зов­ні­шньо­еко­но­мі­чну ді­яль­ність» на­дає суб'єктам зов­ні­шньо­еко­но­мі­чних роз­ра­хун­ків мо­жли­вість віль­но ви­зна­ча­ти фор­му роз­ра­хун­ків. Та­кож ст. 2 за­зна­че­но­го За­ко­ну за­крі­пле­но низ­ку клю­чо­вих прин­ци­пів, се­ред яких прин­цип сво­бо­ди, під яким з ме­тою за­сто­су­ва­н­ня по­ло­жень За­ко­ну №959 слід ро­зу­мі­ти пра­во суб'єктів зов­ні­шньо­еко­но­мі­чної ді­яль­но­сті здій­сню­ва­ти її в бу­дья­ких фор­мах, що пря­мо не за­бо­ро­не­ні чин­ни­ми за­ко­на­ми Укра­ї­ни.

Суд за­зна­чив, що згі­дно зі ст. 601 ЦК Укра­ї­ни, зо­бов'яза­н­ня при­пи­ня­є­ться за­ра­ху­ва­н­ням зу­стрі­чних одно­рі­дних ви­мог, строк ви­ко­на­н­ня яких на­став, а та­кож ви­мог, строк ви­ко­на­н­ня яких не вста­нов­ле­ний або ви­зна­че­ний мо­мен­том пред'яв­ле­н­ня ви­мо­ги. За­ра­ху­ва­н­ня зу­стрі­чних ви­мог мо­же здій­сню­ва­ти­ся за за­явою одні­єї зі сто­рін. Ви­пад­ки, ко­ли за­ра­ху­ва­н­ня зу­стрі­чних одно­рі­дних ви­мог не до­пу­ска­є­ться, на­ве­де­ні у ст. 602 ЦК Укра­ї­ни, яка не мі­стить обме­жень що­до здій­сне­н­ня вза­є­мо­за­лі­ку у сфе­рі зов­ні­шньо­еко­но­мі­чних роз­ра­хун­ків, про­те вка­зує на не­д­опу­сти­мість за­ра­ху­ва­н­ня зу­стрі­чних ви­мог «в ін­ших ви­пад­ках, вста­нов­ле­них до­го­во­ром або за­ко­ном».

Ч. 3 ст. 203 Го­спо­дар­сько­го ко­де­ксу Укра­ї­ни від 16.01.2003 р. №436-IV пе­ред­ба­че­но, що го­спо­дар­ське зо­бов'яза­н­ня при­пи­ня­є­ться за­ра­ху­ва­н­ням зу­стрі­чної одно­рі­дної ви­мо­ги, строк якої на­став або строк якої не за­зна­че­ний чи ви­зна­че­ний мо­мен­том ви­тре­бу­ва­н­ня.

П. 1.11 Ін­стру­кції про по­ря­док здій­сне­н­ня кон­тро­лю за екс­порт­ни­ми, ім­порт­ни­ми опе­ра­ці­я­ми, за­твер­дже­ної по­ста­но­вою Прав­лі­н­ня На­ціо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни від 24.03.1999 р. №136, пе­ред­ба­че­но, що екс­порт­на та ім­порт­на опе­ра­ції мо­жуть бу­ти зня­ті з кон­тро­лю за на­яв­но­сті на­ле­жним чи­ном оформ­ле­них до­ку­мен­тів про при­пи­не­н­ня зо­бов'язань за ци­ми опе­ра­ці­я­ми за­ра­ху­ва­н­ням, зокре­ма, якщо ви­мо­ги є одно­рі­дни­ми. Та­ким чи­ном, зміст на­ве­де­но­го по­ло­же­н­ня Ін­стру­кції №136 з ме­тою зня­т­тя бан­ком з ва­лю­тно­го кон­тро­лю екс­порт­ної та ім­порт­ної опе­ра­ції ре­зи­ден­та не ста­вить у за­ле­жність від фор­ми при­пи­не­н­ня гро­шо­вих зо­бов'язань.

Суд взяв до ува­ги, що умо­ви укла­де­них по­зи­ва­чем з не­ре­зи­ден­том ви­ще­за­зна­че­них угод не мі­стять за­бо- ро­ни за­ра­ху­ва­н­ня зу­стрі­чних ви­мог. Та­кож на мо­мент про­ве­де­н­ня від­по­від­них зов­ні­шньо­еко­но­мі­чних опе­ра­цій бу­ло від­су­тнє за­ко­но­дав­чо вста­нов­ле­не пра­ви­ло, яке вста­нов­лю­ва­ло б за­бо­ро­ну що­до здій­сне­н­ня за­ра­ху­ва­н­ня зу­стрі­чних ви­мог у сфе­рі ЗЕД.

От­же, твер­дже­н­ня ор­га­нів Дер­жав­ної фі­скаль­ної слу­жби що­до зня­т­тя бан­ком з ва­лю­тно­го кон­тро­лю екс­порт­но-ім­порт­них опе­ра­цій (як на­слі­док до­три­ма­н­ня стро­ку роз­ра­хун­ку в іно­зем­ній ва­лю­ті) ре­зи­ден­та ли­ше пі­сля ви­ко­на­н­ня зо­бов'язань сто­ро­на­ми ви­клю­чно у гро­шо­вій фор­мі, оскіль­ки нор­ми За­ко­ну №185/94-ВР не пе­ред­ба­ча­ють мо­жли­во­сті про­ве­де­н­ня вза­є­мо­за­лі­ку, не від­по­від­а­ють чин­но­му за­ко­но­дав­ству, оскіль­ки не­мо­жли­во по­ру­ши­ти ви­мо­гу За­ко­ну, якої не існує.

Суд за­ува­жив, що за на­яв­но­сті під­став, не­за­бо­ро­не­них за­ко­но­дав­ством Укра­ї­ни, за­лік одно­рі­дних ви­мог, ви­ко­на­н­ня зо­бов'язань, а та­кож ви­ни­кне­н­ня та­ких об­ста­вин до за­кін­че­н­ня тер­мі­ну, ви­зна­че­но­го у ст. 1 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про по­ря­док здій­сне­н­ня роз­ра­хун­ків в іно­зем­ній ва­лю­ті», ре­зи­дент не мо­же не­сти від­по­від­аль­ність, пе­ред­ба­че­ну ст. 4 цьо­го За­ко­ну.

Та­кож по­ка­зо­вою є ця спра­ва з по­зи­ції су­дів що­до да­ти за­ра­ху­ва­н­ня ва­лю­тної ви­ру­чки на від­по­від­ний ва­лю­тний ра­ху­нок. Так, кон­тро­лю­ю­чий ор­ган за­сто­су­вав до по­зи­ва­ча сан­кції з під­став по­ру­ше­н­ня тер­мі­нів за­ра­ху­ва­н­ня ва­лю­тної ви­ру­чки, вва­жа­ю­чи, що пе­ре­біг стро­ку за­кін­чу­є­ться з мо­мен­ту за­ра­ху­ва­н­ня ко­штів са­ме на по­то­чний, а не на роз­по­діль­чий ра­ху­нок пла­тни­ка по­да­тків.

Під час роз­гля­ду за­зна­че­ної спра­ви суд звер­нув ува­гу, що по­ря­док за­ра­ху­ва­н­ня ви­ру­чки ре­зи­ден­тів в іно­зем­ній ва­лю­ті, пе­ред­ба­че­ний За­ко­ном №185/94-ВР «Про по­ря­док здій­сне­н­ня роз­ра­хун­ків в іно­зем­ній ва­лю­ті», чі­тко вста­нов­лює обов’язок її за­ра­ху­ва­н­ня са­ме на ва­лю­тні ра­хун­ки, при цьо­му не роз­ме­жо­ву­ю­чи їх на роз­по­діль­чі чи по­то­чні. Да­тою за­ра­ху­ва­н­ня ва­лю­тної ви­ру­чки вва­жа­є­ться її за­ра­ху­ва­н­ня на від­по­від­ний ва­лю­тний ра­ху­нок. Подаль­ший рух ко­штів з ва­лю­тно­го на по­то­чний ра­ху­нок юри­ди­чної осо­би, в то­му чи­слі з ви­ко­ри­ста­н­ням роз­по­діль­чо­го ра­хун­ку, свід­чить про ви­ко­ри­ста­н­ня ко­штів вже на те­ри­то­рії Укра­ї­ни в пе­ре­ра­хун­ку на на­ціо­наль­ну ва­лю­ту та не мо­же вва­жа­ти­ся пер­вин­ним над­хо­дже­н­ням ко­штів вна­слі­док ви­ко­на­н­ня зов­ні­шньо­еко­но­мі­чних кон­тра­ктів.

От­же, по­зи­вач не здій­снив по­ру­ше­н­ня тер­мі­нів, пе­ред­ба­че­них За­ко­ном Укра­ї­ни «Про по­ря­док здій­сне­н­ня роз­ра­хун­ків в іно­зем­ній ва­лю­ті», у зв'яз­ку з чим на­ра­ху­ва­н­ня сан­кцій з під­став облі­ку мо­мен­ту по­ру­ше­н­ня з дня за­ра­ху­ва­н­ня ви­ру­чки са­ме на по­то­чний, а не на роз­по­діль­ний ра­ху­нок, є не­о­б­ґрун­то­ва­ним. Під­су­мо­ву­ю­чи, слід за­зна­чи­ти, що остан­ні тен­ден­ції су­до­вої пра­кти­ки (а го­лов­не – Вер­хов­но­го Су­ду) з роз­гля­ду ці­єї ка­те­го­рії адмі­ні­стра­тив­них спо­рів від­по­від­а­ють ви­кла­де­ним ви­ще пра­во­вим по­зи­ці­ям.

Від­су­тність у пла­тни­ка по­да­тків пер­вин­них до­ку­мен­тів, ви­лу­че­них під час об­шу­ку, є об­ґрун­то­ва­ною під­ста­вою не­по­да­н­ня до­ку­мен­та­ції з трансфер­тно­го ці­но­утво­ре­н­ня на за­пит кон­тро­лю­ю­чо­го ор­га­ну.

Фа­бу­ла спра­ви по­ля­га­ла в то­му, що То­ва­ри­ство звер­ну­ло­ся до су­ду з по­зов­ни­ми ви­мо­га­ми що­до оскар­же­н­ня по­да­тко­во­го по­ві­дом­ле­н­ня­рі­ше­н­ня за не­по­да­н­ня до­ку­мен­та­ції з трансфер­тно­го ці­но­утво­ре­н­ня про кон­тро­льо­ва­ні опе­ра­ції, об­ґрун­то­ву­ю­чи по­зов їх від­су­тні­стю у зв’яз­ку з ви­лу­че­н­ням до­ку­мен­тів та комп’ютер­ної те­хні­ки пра­во­охо­рон­ни­ми ор­га­на­ми під час об­шу­ку.

Пла­тник по­да­тків на­дав кон­тро­лю­ю­чо­му ор­га­ну від­по­відь на за­пит з по­ясне­н­ня­ми що­до не­мо­жли­во­сті на­да­н­ня до­ку­мен­та­ції з трансфер­тно­го ці­но­утво­ре­н­ня, до­дав ко­пію про­то­ко­лу об­шу­ку, який під­твер­джує ви­лу­че­н­ня пер­вин­них до­ку­мен­тів, у то­му чи­слі в еле­ктрон­но­му ви­гля­ді (на еле­ктрон­них но­сі­ях – комп'юте­рах). От­же, по­зи­вач не мав ре­аль­ної мо­жли­во­сті на­да­ти на за­пит ДФС ви­тре­бу­ва­ну до­ку­мен­та­цію, оскіль­ки оста­н­ня не пе­ре­бу­ва­ла у йо­го во­ло­дін­ні.

За­ра­ху­ва­н­ня зу­стрі­чних ви­мог мо­же здій­сню­ва­ти­ся за за­явою одні­єї зі сто­рін

Суд пер­шої ін­стан­ції, з яким по­го­див­ся суд апе­ля­цій­ної ін­стан­ції, під­три­мав по­зи­цію пла­тни­ка по­да­тків та ска­су­вав по­да­тко­ве по­ві­дом­ле­н­ня­рі­ше­н­ня. Суд об­ґрун­то­ва­но за­зна­чив, що не­по­да­н­ня ви­тре­бу­ва­ної за­пи­том ДФС до­ку­мен­та­ції з трансфер­тно­го ці­но­утво­ре­н­ня про кон­тро­льо­ва­ні опе­ра­ції об­умов­ле­но об’єктив­ною не­мо­жли­ві­стю, зокре­ма фа­кти­чною від­су­тні­стю пер­вин­ної до­ку­мен­та­ції, у то­му чи­слі в еле­ктрон­но­му ви­гля­ді (на еле­ктрон­них но­сі­ях – комп’юте­рах), про що по­зи­вач про­ін­фор­му­вав кон­тро­лю­ю­чий ор­ган від­по­від­дю на за­пит з до­лу­че­н­ням про­то­ко­лу об­шу­ку, яка бу­ла за­ли­ше­на без ува­ги та роз­тлу­ма­че­на як не­на­да­н­ня від­по­від­ної до­ку­мен­та­ції.

Та­кож у рі­шен­ні су­ду за­зна­че­но, що ін­фор­ма­ція в до­ку­мен­та­ції з трансфер­тно­го ці­но­утво­ре­н­ня по­вин­на ба­зу­ва­ти­ся на об’єктив­них да­них. Зокре­ма, во­на по­вин­на від­обра­жа­ти об­ся­ги та зміст кон­тро­льо­ва­них опе­ра­цій, опис то­ва­рів (ро­біт, по­слуг), вклю­ча­ю­чи фі­зи­чні ха­ра­кте­ри­сти­ки, якість та ре­пу­та­цію на рин­ку, кра­ї­ну по­хо­дже­н­ня і ви­ро­бни­ка, на­яв­ність то­вар­но­го зна­ка та ін­шу ін­фор­ма­цію, пов’яза­ну з які­сни­ми ха­ра­кте­ри­сти­ка­ми то­ва­ру (ро­бо­ти, по­слу­ги), які мо­жуть ба­зу­ва­ти­ся ли­ше на ви­хі­дних да­них, що мі­стя­ться у пер­вин­ній до­ку­мен­та­ції.

Суд до­ре­чно за­зна­чив, що об'єктив­но не­мо­жли­во на­да­ти пе­ред­ба­че­ну пп. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 ПК Укра­ї­ни до­ку­мен­та­цію з трансфер­тно­го ці­но­утво­ре­н­ня, яка по­вин­на мі­сти­ти ін­фор­ма­цію за пе­ре­лі­ком, без на­яв­но­сті у роз­по­ря­джен­ні та­кої до­ку­мен­та­ції. На­при­клад, за вка­за­них об­ста­вин не­мо­жли­во на­да­ти опис то­ва­рів (ро­біт, по­слуг), вклю­ча­ю­чи фі­зи­чні ха­ра­кте­ри­сти­ки, якість та ре­пу­та­цію на рин­ку, кра­ї­ну по­хо­дже­н­ня і ви­ро­бни­ка, на­яв­ність то­вар­но­го зна­ка та ін­шу ін­фор­ма­цію, пов'яза­ну з які­сни­ми ха­ра­кте­ри­сти­ка­ми то­ва­ру (ро­бо­ти, по­слу­ги) (пп. «е» пп. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 ПКУ).

Суд звер­нув ува­гу, що кон­тро­лю­ю­чий ор­ган не здій­снив жо­дних за­хо­дів для одер­жа­н­ня ви­лу­че­них у пла­тни­ка по­да­тків ори­гі­на­лів пер­вин­них до­ку­мен­тів, тер­мін пе­ре­вір­ки до отри­ма­н­ня від­по­від­них до­ку­мен­тів не пе­ре­но­сив­ся, а от­же, за­сто­су­ва­н­ня штра­фних сан­кцій спір­ним по­да­тко­вим по­ві­дом­ле­н­ням-рі­ше­н­ням є без­під­став­ним та не ґрун­ту­є­ться на при­пи­сах по­да­тко­во­го за­ко­но­дав­ства.

До­ве­де­н­ня ре­аль­но­сті го­спо­дар­ських опе­ра­цій

Одні­єю з чи­слен­них ка­те­го­рій су­до­вих спо­рів що­до ска­су­ва­н­ня по­да­тко­вих по­ві­дом­лень-рі­шень ор­га­нів ДФС за­ли­ша­ю­ться спо­ри, в яких пре­дме­том до­ве­де­н­ня є ре­аль­ність здій­сне­н­ня го­спо­дар­ських опе­ра­цій. По­ка­зо­ви­ми у цьо­му кон­текс­ті є рі­ше­н­ня Оде­сько­го окру­жно­го адмі­ні­стра­тив­но­го су­ду що­до ска­су­ва­н­ня по­да­тко­вих по­ві­дом­лень-рі­шень на зна­чну су­му – 141 млн грн.

Суть спра­ви по­ля­га­ла в то­му, що ДФС не ви­зна­ва­ла опе­ра­ції по­зи­ва­ча з ба­га­тьма кон­тр­аген­та­ми, ви­хо­дя­чи з при­пу­щень про їх не­ре­аль­ність. Суд не під­три­мав по­зи­цію кон­тро­лю­ю­чо­го ор­га­ну та ска­су­вав спір­ні по­да­тко­ві по­ві­дом­ле­н­ня-рі­ше­н­ня.

Да­лі на­ве­де­мо ви­снов­ки су­ду, за­галь­на по­зи­ція яко­го пов­ні­стю від­по­від­ає пра­кти­ці адмі­ні­стра­тив­них су­дів у та­ких спра­вах та під­твер­дже­на Ка­са­цій­ним адмі­ні­стра­тив­ним су­дом у скла­ді Вер­хов­но­го Су­ду.

Що­до від­су­тно­сті де­яких пер­вин­них до­ку­мен­тів

З цьо­го при­во­ду суд за­зна­чив: «На­яв­ність або від­су­тність окре­мих до­ку­мен­тів, а та­кож по­мил­ки в їх оформ­лен­ні не є під­ста­вою для ви­снов­ків про від­су­тність го­спо­дар­ської опе­ра­ції, якщо з ін­ших да­них вба­ча­є­ться, що від­бу­вав­ся фа­кти­чний рух акти­вів або змі­ни у вла­сно­му ка­пі­та­лі чи зо­бов’яза­н­нях пла­тни­ка по­да­тків у зв’яз­ку з йо­го го­спо­дар­ською ді­яль­ні­стю». Ана­ло­гі­чна по­зи­ція з цьо­го при­во­ду бу­ла ви­кла­де­на Ка­са­цій­ним адмі­ні­стра­тив­ним су­дом у по­ста­но­ві у спра­ві №804/7470/16 від 21.02.2018 р.

Що­до від­су­тно­сті у кон­тр­аген­тів по­зи­ва­ча ма­те­рі­аль­них і тру­до­вих ре­сур­сів

У рі­шен­ні су­ду за­зна­че­но, що від­су­тність ре­сур­сів у кон­тр­аген­тів по­зи­ва­ча не свід­чить про одер­жа­н­ня не­о­б­ґрун­то­ва­ної по­да­тко­вої ви­го­ди, оскіль­ки за­лу­че­н­ня пра­ців­ни­ків є мо­жли­вим за до­го­во­ра­ми ци­віль­но­пра­во­во­го ха­ра­кте­ру, ау­тсор­син­гу та аут­ста­фін­гу (орен­да пер­со­на­лу). Основ­ні та транс­порт­ні за­со­би мо­жуть пе­ре­бу­ва­ти у по­ста­чаль­ни­ка на пра­ві орен­ди або лі­зин­гу. Вер­хов­ний Суд у скла­ді ко­ле­гії суд­дів Ка­са­цій­но­го адмі­ні­стра­тив­но­го су­ду ви­сло­вив ана­ло­гі­чну по­зи­цію у по­ста­но­ві у спра­ві №804/4787/16 від 11.09.2018 р.

Що­до то­вар­но-транс­порт­них на­кла­дних

Суд пра­во­мір­но від­хи­лив до­во­ди від­по­від­а­ча про те, що від­су­тність то­вар­но-транс­порт­них на­кла­дних на пе­ре­ве­зе­н­ня ван­та­жів ав­то­мо- біль­ним транс­пор­том свід­чить про не­ре­аль­ність го­спо­дар­ських опе­ра­цій. Пра­ви­ла пе­ре­ве­зень ван­та­жів ав­то­мо­біль­ним транс­пор­том в Укра­ї­ні не вста­нов­лю­ють пра­вил по­да­тко­во­го облі­ку ва­ло­вих ви­трат та по­да­тко­во­го кре­ди­ту пла­тни­ка по­да­тків. До­ку­мен­ти, об­умов­ле­ні пра­ви­ла­ми пе­ре­ве­зень ван­та­жів ав­то­мо­біль­ним транс­пор­том (зокре­ма, то­вар­но-транс­порт­на на­кла­дна), не є до­ку­мен­та­ми пер­вин­но­го бух­гал­тер­сько­го облі­ку, що під­твер­джу­ють об­ста­ви­ни при­дба­н­ня та про­да­жу то­вар­но-ма­те­рі­аль­них цін­но­стей.

Ви­рі­шу­ю­чи спра­ву №808/2140/13-а, Вер­хов­ний суд за­ува­жує, що за умо­ви на­яв­но­сті ін­ших на­ле­жних до­ка­зів то­вар­но­сті опе­ра­ції, не­на­да­н­ня то­вар­но-транс­порт­них на­кла­дних не по­збав­ляє пла­тни­ка пра­ва на фор­му­ва­н­ня по­да­тко­во­го кре­ди­ту. Крім то­го, чин­ним за­ко­но­дав­ством Укра­ї­ни пе­ред­ба­че­но обов’яз­ко­вість то­вар­но­транс­порт­ної на­кла­дної ли­ше у ви­пад­ку на­да­н­ня по­слуг з пе­ре­ве­зе­н­ня.

Що­до по­ру­ше­н­ня кон­тр­аген­том по­зи­ва­ча по­да­тко­вої ди­сци­плі­ни

Під час ви­не­се­н­ня рі­ше­н­ня суд вра­ху­вав пра­во­ву по­зи­цію Вер­хов­но­го Су­ду, ви­слов­ле­ну у по­ста­но­ві від 24.04.2018 р. у спра­ві №806/4408/ 13-а (адмі­ні­стра­тив­не про­ва­дже­н­ня №К/9901/3796/18), в якій за­зна­че­но, що мо­жли­ве по­ру­ше­н­ня кон­тр­аген­том по­да­тко­вої ди­сци­плі­ни не мо­же свід­чи­ти про від­су­тність у по­зи­ва­ча пра­ва, за ре­зуль­та­та­ми го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті з та­ким кон­тр­аген­том, на вклю­че­н­ня сум по­да­тку на до­да­ну вар­тість до скла­ду по­да­тко- во­го кре­ди­ту, з огля­ду на від­су­тність до­слі­дже­н­ня та ана­лі­зу го­спо­дар­ських опе­ра­цій, за ре­зуль­та­та­ми здій­сне­н­ня яких по­зи­вач сфор­му­вав ви­тра­ти та по­да­тко­вий кре­дит.

Що­до по­си­ла­н­ня на ін­фор­ма­цію, що мі­сти­ться в ін­фор­ма­цій­но-ана­лі­ти­чних ба­зах ДФС

Суд пер­шої ін­стан­ції об­ґрун­то­ва­но за­зна­чив, що Акт пе­ре­вір­ки не мо­же свід­чи­ти без­по­се­ре­дньо про по­ру­ше­н­ня за­ко­но­дав­ства без під­твер­дже­н­ня від­по­від­ни­ми до­ка­за­ми, а ли­ше на осно­ві при­пу­щень суб'єкта вла­дних пов­но­ва­жень. Про­те від­по­від­ач ро­бить свої ви­снов­ки сто­сов­но ви­яв­ле­них по­ру­шень за опе­ра­ці­я­ми з кон­тр­аген­та­ми, ке­ру­ю­чись ви­клю­чно да­ни­ми ін­фор­ма­цій­них баз, а не пер­вин­ною до­ку­мен­та­ці­єю, як цьо­го ви­ма­гає чин­не за­ко­но­дав­ство Укра­ї­ни

У по­ста­но­ві від 20.03.2018 р. у спра­ві №804/939/16 (адмі­ні­стра­тив­не про­ва­дже­н­ня №К/9901/376/17) Вер­хов­ний Суд ді­йшов ви­снов­ку, що по­да­тко­ва ін­фор­ма­ція, яка мі­сти­ться в ін­фор­ма­цій­но-ана­лі­ти­чних ба­зах що­до кон­тр­аген­тів по­зи­ва­ча сто­сов­но лан­цю­гів по­ста­ча­н­ня, а та­кож по­да­тко­ва ін­фор­ма­ція, на­да­на ін­ши­ми кон­тро­лю­ю­чи­ми ор­га­на­ми, має ви­клю­чно ін­фор­ма­тив­ний ха­ра­ктер та не вва­жа­є­ться на­ле­жним до­ка­зом у ро­зу­мін­ні про­це­су­аль­но­го За­ко­ну.

Що­до від­кри­то­го кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня

Суд пер­шої ін­стан­ції об­ґрун­то­ва­но звер­нув ува­гу, що на­яв­ність кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня сто­сов­но кон­тр­аген­тів не свід­чить про фі­ктив­ність опе­ра­ції, оскіль­ки су­ду не бу­ло на­да­но ви­рок, що на­брав чин­но­сті, який свід­чив би про на­яв­ність змо­ви між по­са­до­ви­ми осо­ба­ми по­зи­ва­ча та кон­тр­аген­та про про­ве­де­н­ня фі­ктив­ної опе­ра­ції.

Ана­ло­гі­чну по­зи­цію ви­сло­вив Ка­са­цій­ний адмі­ні­стра­тив­ний суд у по­ста­но­ві у спра­ві №822/2198/17 від 12.06.2018 р. Суд звер­нув ува­гу на те, що на­яв­ність кри­мі­наль­них про­ва­джень сто­сов­но кон­тр­аген­тів То­ва­ри­ства не є під­ста­вою для ви- зна­н­ня опе­ра­цій не­ре­аль­ни­ми. Якщо кон­тро­лю­ю­чий ор­ган по­си­ла­є­ться на від­кри­те кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня як на до­каз, то він по­ви­нен на­да­ти під­твер­дже­н­ня при­че­тно­сті То­ва­ри­ства до зло­чи­нів, що­до яких здій­сню­ю­ться кри­мі­наль­ні про­ва­дже­н­ня.

Спо­ді­ва­є­мо­ся, що опи­са­на ви­ще су­до­ва пра­кти­ка з оскар­же­н­ня по­да­тко­вих по­ві­дом­лень-рі­шень бу­де ко­ри­сна для пла­тни­ків по­да­тків та мо­же бу­ти ви­ко­ри­ста­на у по­да­тко­вих спо­рах з кон­тро­лю­ю­чи­ми ор­га­на­ми.

Те­тя­на Т КУДРЯВЦЕВА, КУДРЯВЦЕВА стар­ший юрист ЮК «Legrant»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.