Спо­ри з ДАБІ: но­ві під­хо­ди ВC

Yurydychna Gazeta - - АКТУАЛЬНО | СУДОВА ПРАКТИКА - Оле­ксан­дра О ФЕДОТОВА ФЕДОТОВА, адво­кат, к.ю.н., пар­тнер ADER HABER Дми­тро Д НІКОЛОВ НІКОЛОВ, юрист ADER HABER

Пі­сля ре­фор­му­ва­н­ня су­до­вої гіл­ки вла­ди (зокре­ма, «онов­ле­н­ня» Вер­хов­но­го Су­ду) юри­ди­чна спіль­но­та очі­кує на «онов­ле­н­ня» су­до­вої пра­кти­ки. Це сто­су­є­ться, зокре­ма, ви­рі­ше­н­ня спір­них пи­тань, на які «ко­ли­шній» Вер­хов­ний Суд Укра­ї­ни так і не зміг да­ти оста­то­чної від­по­віді, змі­ню­ю­чи свою по­зи­цію ледь не що­мі­ся­ця, а та­кож ре­аль­но­го за­сто­су­ва­н­ня Кон­вен­ції 1950 р. та Про­то­ко­лів до неї, а не ли­ше фор­маль­но­го по­си­ла­н­ня та ме­ха­ні­чно­го ко­пі­ю­ва­н­ня пра­во­вих по­зи­цій ЄСПЛ без прив’яз­ки до кон­текс­ту.

У ча­сти­ні мі­сто­бу­дів­но­го пра­ва (зокре­ма, у спо­рах із ДАБІ) вже мо­жна по­ба­чи­ти окре­мі по­кра­ще­н­ня та змі­ну ве­кто­ра об­ґрун­ту­ва­н­ня су­до­вих рі­шень Вер­хов­ним Су­дом. У ме­жах ці­єї стат­ті осо­бли­ву ува­гу хо­ті­ло­ся б звер­ну­ти на По­ста­но­ву Вер­хов­но­го Су­ду від 29.08.2018 р. (спра­ва №826/14181/17, про­ва­дже­н­ня №К/9901/50046/18).

У цій спра­ві ін­спе­ктор ДАБІ про­вів по­за­пла­но­ву пе­ре­вір­ку, за на­слід­ка­ми якої Управ­лі­н­ня ДАБІ ска­су­ва­ло де­кла­ра­цію про по­ча­ток ви­ко­на­н­ня бу­ді­вель­них ро­біт та де­кла­ра­цію про го­тов­ність до екс­плу­а­та­ції об'єкта, чим фа­кти­чно за­бло­ку­ва­ло мо­жли­вість здій­сню­ва­ти подаль­шу го­спо­дар­ську ді­яль­ність (на мо­мент ска­су­ва­н­ня де­кла­ра­цій вже бу­ло за­ре­є­стро­ва­но пра­во вла­сно­сті на об’єкт бу­дів­ни­цтва, укла­де­ні чи­слен­ні до­го­во­ри на ви­ко­ри­ста­н­ня об’єкта, а об’єкт пе­ре­бу­вав в іпо­те­ці). Ін­спе­ктор вста­но­вив, що на мо­мент по­ча­тку бу­дів­ни­цтва не бу­ло де­таль­но­го пла­ну та пла­ну зо­ну­ва­н­ня, був на­да­ний не­пов­ний па­кет до­ку­мен­тів, а та­кож що мі­сто­бу­дів­ні умо­ви та обме­же­н­ня не мі­сти­ли кон­кре­тних ци­фро­вих по­ка­зни­ків.

Не вда­ю­чись до ана­лі­зу укра­їн­сько­го мі­сто­бу­дів­но­го за­ко­но­дав­ства в ча­сти­ні мо­жли­во­сті за­бу­до­ви зе­мель­ної ді­лян­ки до 01.01.2015 р. у ви­пад­ку, якщо не бу­ло роз­ро­бле­но де­таль­но­го пла­ну та пла­ну зо­ну­ва­н­ня, а та­кож не­об­хі­дно­сті за­зна­че­н­ня чі­тких чи­сло­вих по­ка­зни­ків у МУО, сфо­ку­су­є­мо ува­гу на та­ких до­во­дах ВС:

• По-пер­ше, за за­галь­ним пра­ви­лом, рі­ше­н­ня сто­сов­но об'єкта на­гля­ду, що по­ру­шує ви­мо­ги за­ко­но­дав­ства у сфе­рі мі­сто­бу­дів­ної ді­яль­но­сті, зу­пи­ня­є­ться і ска­со­ву­є­ться ли­ше у ви­пад­ку не­мо­жли­во­сті усу­не­н­ня ви­яв­ле­них по­ру­шень. Однак в оскар­жу­ва­них рі­ше­н­нях від­по­від­а­чів не на­ве­де­но мо­ти­вів не­мо­жли­во­сті усу­не­н­ня ви­яв­ле­них по­ру­шень. Та­ким чи­ном, ВС «за­крі­плює» стан­дарт, за яким ДАБІ по­вин­но об­ґрун­ту­ва­ти, чо­му по­трі­бно ска­су­ва­ти від­по­від­ний до­звіл/де­кла­ра­цію, а не про­сто зу­пи­ни­ти їх чин­ність.

• По-дру­ге, ВС по­слав­ся на рі­ше­н­ня ЄСПЛ у спра­ві «Beyeler про­ти Іта­лії» від 05.01.2000 р., в яко­му за­зна­чив, що будь-яке втру­ча­н­ня ор­га­ну вла­ди у за­хи­ще­не пра­во не су­пе­ре­чи­ти­ме за­галь­ній нор­мі, ви­кла­де­ній у пер­шо­му ре­чен­ні ч. 1 ст. 1 Кон­вен­ції про за­хист прав лю­ди­ни і осно­во­по­ло­жних сво­бод, ли­ше якщо за­без­пе­че­но «спра­ве­дли­вий ба­ланс» між за­галь­ним ін­те­ре­сом су­спіль­ства та ви­мо­гам за­хи­сту осно­во­по­ло­жних прав кон­кре­тної осо­би, а та­кож на до­ктри­ну «на­ле­жно­го уря­ду­ва­н­ня», ви­сві­тле­ну у спра­ві «Ри­сов­ський про­ти Укра­ї­ни» від 20.10.2011 р. На під­ста­ві цих рі­шень ЄСПЛ ВС ді­йшов ви­снов­ку, що Управ­лі­н­ня ДАБІ не вра­ху­ва­ло мо­жли­вість зу­пи­не­н­ня дії МУО, чим бу­ло по­ру­ше­но прин­цип на­ле­жно­го вря­ду­ва­н­ня, не до­три­ма­но не­об­хі­дно­го ба­лан­су між будь-яки­ми не­спри­я­тли­ви­ми на­слід­ка­ми для прав, сво­бод та ін­те­ре­сів осо­би й ці­ля­ми, на до­ся­гне­н­ня яких спря­мо­ва­ні за­сто­со­ва­ні за­хо­ди ре­зуль­та­тів дер­жав­но­го на­гля­ду.

• По-тре­тє, по­си­ла­ю­чись на спра­ву «Ри­сов­ський про­ти Укра­ї­ни», ВС за­зна­чив, що пов­но­ва­же­н­ня з пе­ре­гля­ду вла­сних рі­шень, вклю­ча­ю­чи ви­пад­ки ви­яв­ле­н­ня по­мил­ки, не обме­же­ні жо­дни­ми ча­со­ви­ми ме­жа­ми, ма­ють зна­чний не­га­тив­ний вплив на юри­ди­чну ви­зна­че­ність у сфе­рі осо­би­стих прав і ци­віль­них пра­во­від­но­син, що шко­дить прин­ци­пу «на- ле­жно­го уря­ду­ва­н­ня» та ви­мо­зі «за­кон­но­сті». У цьо­му кон­текс­ті вар­то за­зна­чи­ти, що ра­ні­ше Управ­лі­н­ня ДАБІ вже не­о­дно­ра­зо­во про­во­ди­ло пе­ре­вір­ки по­зи­ва­ча в ча­сти­ні бу­дів­ни­цтва спір­но­го об’єкта, про­те жо­дних по­ру­шень не ви­яв­ля­ло.

От­же, не­до­лі­ком цьо­го рі­ше­н­ня є те, що ана­лі­зу­ю­чи кри­те­рій ба­лан­су ін­те­ре­сів, ВС не звер­нув ува­ги на на­яв­ність за­ре­є­стро­ва­но­го пра­ва вла­сно­сті на від­по­від­ний об’єкт, укла­де­н­ня до­го­во­рів на ви­ко­ри­ста­н­ня об’єкта, ін­те­ре­си бан­ку, в яко­му об’єкт пе­ре­бу­вав в іпо­те­ці, а та­кож зби­тки, яких за­знав по­зи­вач че­рез бло­ку­ва­н­ня йо­го го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті оскар­жу­ва­ни­ми рі­ше­н­ня­ми Управ­лі­н­ня ДАБІ.

За­га­лом, та­кий під­хід ВС мо­жна оці­ни­ти по­зи­тив­но. На­ре­шті по­чи­нає фор­му­ва­ти­ся пра­кти­ка що­до ро­зу­мі­н­ня прин­ци­пів про­пор­цій­но­сті, ба­лан­су ін­те­ре­сів, на­ле­жно­го уря­ду­ва­н­ня та в кон­текс­ті мі­сто­бу­дів­них спо­рів, від­хо­дя­чи від фор­маль­но­го під­хо­ду до ви­рі­ше­н­ня спра­ви, при­сто­со­ву­ю­чи їх до кон­кре­тних об­ста­вин спра­ви, а не про­сто на­пов­ню­ю­чи рі­ше­н­ня де­ма­го­гі­єю.

В оскар­жу­ва­них рі­ше­н­нях від­по­від­а­чів не на­ве­де­но мо­ти­вів не­мо­жли­во­сті усу­не­н­ня ви­яв­ле­них по­ру­шень

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.