Спо­ри про по­да­тки: що ка­же ЄСПЛ?

Yurydychna Gazeta - - АКТУАЛЬНО | ОПОДАТКУВАННЯ / МИТНЕ ПРАВО - Оле­ксій О ійПАЛІЙ ПАЛІЙ, адво­кат, пар­тнер IBC Legal

За ре­зуль­та­том огля­ду акту­аль­ної пра­кти­ки в по­да­тко­вих спо­рах Єв­ро­пей­сько­го су­ду з прав лю­ди­ни (да­лі – ЄСПЛ), про­по­ную де­таль­но роз­гля­ну­ти де­які спра­ви в аспе­кті вста­нов­ле­них су­дом об­ста­вин спра­ви, основ­них мо­ти­вів, яки­ми ке­ру­вав­ся суд, та ре­зо­лю­тив­ної ча­сти­ни рі­шень.

1. У Рі­шен­ні ЄСПЛ у спра­ві «CHAP LTD про­ти Вір­ме­нії» від 04.05.2017 р. суд ді­йшов ви­снов­ку, що ком­па­ні­ї­за­яв­ни­ку бу­ло без­під­став­но від­мов­ле­но у пра­ві до­пи­ту свід­ка в адмі­ні­стра­тив­ній спра­ві про стя­гне­н­ня за­бор­го­ва­но­сті з ПДВ і по­да­тку на при­бу­ток, штра­фу та пе­ні за про­стро­че­н­ня пла­те­жу. Суд ді­йшов ви­снов­ку, що оскіль­ки під­ста­ва­ми для за­сто­су­ва­н­ня по­да­тко­вої від­по­від­аль­но­сті ком­па­нії-за­яв­ни­ка по­ряд з ін­ши­ми до­ка­за­ми слу­гу­ва­ли по­ка­за­н­ня свід­ків, то та­кі до­ка­зи ма­ли ви­рі­шаль­ний вплив на ви­зна­че­н­ня до­да­тко­вих по­да­тко­вих зо­бов’язань ком­па­нії-за­яв­ни­ка. Та­ким чи­ном, від­мо­вив­ши ком­па­ні­ї­за­яв­ни­ку в до­пи­ті свід­ків у зв’яз­ку з не­до­ре­чні­стю, адмі­ні­стра­тив­ний суд по­клав та­кі до­ка­зи (по­ка­за­н­ня свід­ків) в осно­ву сво­го рі­ше­н­ня. Окрім то­го, адмі­ні­стра­тив­ний суд від­мо­вив ком­па­нії-за­яв­ни­ку в до­слі­джен­ні до­ку­мен­тів по­да­тко­во­го облі­ку ком­па­ній та при­ва­тних під­при­єм­ців, які ствер­джу­ва­ли про не­о­три­ма­н­ня на­ле­жним чи­ном до­ку­мен­таль­но оформ­ле­них по­слуг від ком­па­нії-за­яв­ни­ка, що до­зво­ли­ло на­да­ти оцін­ку до­сто­вір­но­сті їхніх твер­джень.

Вра­хо­ву­ю­чи за­зна­че­не, суд кон­ста­ту­вав по­ру­ше­н­ня §1 ст. 6 у вза­є­мозв’яз­ку з §3 ст. 6 Кон­вен­ції про за­хист прав лю­ди­ни і осно­во­по­ло­жних сво­бод у спра­ві, за­сто­су­вав­ши в адмі­ні­стра­тив­ній спра­ві прин­цип кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня: пра­во на до­пит свід­ків обви­ну­ва­че­н­ня, а та­кож свід­ків за­хи­сту на тих са­мих умо­вах, що й свід­ків обви­ну­ва­че­н­ня.

2. Про­дов­жу­ю­чи ана­ліз акту­аль­ної су­до­вої пра­кти­ки ЄСПЛ у по­да­тко­вих спо­рах, слід про­ко­мен­ту­ва­ти спра­ву «Йо­ган­нес­сон та ін­ші про­ти Іслан­дії». В рі­шен­ні від 18.05.2017 р. суд зро­бив ви­сно­вок, який роз­кри­ває зміст кон­сти­ту­цій­но­го прин­ци­пу не­мо­жли­во­сті при­тя­гне­н­ня до від­по­від­аль­но­сті одно­го ви­ду дві­чі.

В По­да­тко­во­му ко­де­ксі Укра­ї­ни (гл. 11), Ко­де­ксі Укра­ї­ни про адмі­ні­стра­тив­ні пра­во­по­ру­ше­н­ня ( ст. 163- 2, 163- 4, 163- 12, 164- 1, 164-2) та Кри­мі­наль­но­му ко­де­ксі Укра­ї­ни (ст. 212, 212-1) існу­ють стат­ті, які ви­зна­ча­ють по­ря­док при­тя­гне­н­ня до фі­нан­со­вої, кри­мі­наль­ної та адмі­ні­стра­тив­ної від­по­від­аль­но­сті за вчи­не­н­ня по­ру­шень по­да­тко­во­го за­ко­но­дав­ства. На пра­кти­ці тра­пля­ю­ться не­по­оди­но­кі ви­пад­ки за­сто­су­ва­н­ня що­най­мен­ше двох ви­дів від­по­від­аль­но­сті (кри­мі­наль­на та фі­нан­со­ва) у ра­зі вчи­не­н­ня одно­го і то­го ж по­ру­ше­н­ня.

У за­зна­че­ній спра­ві суд кон­ста­ту­вав по­ру­ше­н­ня ст. 4 про­то­ко­лу 7 (пра­во не бу­ти дві­чі су­ди­мим та по­ка­ра­ним) Єв­ро­пей­ської кон­вен­ції з прав лю­ди­ни. За­яв­ни­ки по­скар­жи­ли­ся, що їх дві­чі бу­ло при­тя­гну­то до від­по­від­аль­но­сті за те са­ме ді­я­н­ня що­до по­ру­шень під час скла­да­н­ня по­да­тко­вих де­кла­ра­цій для на­ра­ху­ва­н­ня по­да­тків: по-пер­ше, шля­хом на­ра­ху­ва­н­ня до­да­тко­вих зо­бов’язань, по-дру­ге, у ви­гля­ді за­су­дже­н­ня у кри­мі­наль­ній спра­ві за вчи­не­н­ня тяж­ких по­да­тко­вих пра­во­по­ру­шень.

Суд під­три­мав скар­ги, вста­но­вив­ши, що скар­жни­ків бу­ло дві­чі при­тя­гну­то до від­по­від­аль­но­сті та по­ка­ра­но за вчи­не­н­ня одно­го і то­го ж пра­во­по­ру­ше­н­ня. Зокре­ма, це бу­ло об­ґрун­то­ва­но тим, що оби­дві спра­ви ма­ли «кри­мі­наль­ну» при­ро­ду, бу­ли за­сно­ва­ні на одних і тих са­мих фа­ктах та не бу­ли на­ле­жним чи­ном об’єд­на­ні. Та­ким чи­ном, мо­жна бу­ло зро­би­ти ви­сно­вок, що ор­га­ни вла­ди уни­ка­ли ду­блю­ва­н­ня про­ва­джень. Хо­ча ст. 4 про­то­ко­лу 7 не ви­клю­чає за­сто­су­ва­н­ня кри­мі­наль­но­го та адмі­ні­стра­тив­но­го про­ва­джень що­до одні­єї і ті­єї ж про­ти­прав­ної по­ве­дін­ки, оби­два про­ва­дже­н­ня по­вин­ні ма­ти ті­сний зв’язок по су­ті справ та в ча­сі з ме­тою уни­кне­н­ня ду­блю­ва­н­ня. Ін­ши­ми сло­ва­ми, та­кі про­ва­дже­н­ня ма­ють бу­ти по­єд­на­ні та ін­те­гро­ва­ні та­ким чи­ном, щоб ста­но­ви­ти єди­не ці­ле.

3. У спра­ві «Euromak Metal Doo про­ти Ко­ли­шньої Юго­слав­ської Рес- пу­блі­ки Ма­ке­до­нії» оста­то­чне рі­ше­н­ня бу­ло прийня­то ЄСПЛ 08.10.2018 р.

Суд вста­но­вив, що ком­па­ні­я­за­яв­ник по­си­ла­ла­ся на те, що на неї бу­ло по­кла­де­но до­да­тко­ві по­да­тко­ві зо­бов’яза­н­ня. Це бу­ли на­ра­ху­ва­н­ня з ПДВ, які во­на за­кон­но здій­сни­ла в ми­ну­ло­му. Ком­па­нія-за­яв­ник ви­ко­на­ла всі по­да­тко­ві зо­бов' яза­н­ня та не ма­ла жо­дних зо­бов'язань, а та­кож мо­жли­во­сті ді­зна­ти­ся, чи ви­ко­ну­ва­ли її по­ста­чаль­ни­ки зо­бов'яза­н­ня що­до спла­ти ПДВ, або будь-яким чи­ном впли­ва­ти на їхні дії. Втру­ча­н­ня у пра­во вла­сно­сті ком­па­нії бу­ло не­пра­во­мір­ним, а по­ка­ра­н­ня ком­па­нії- за­яв­ни­ка шля­хом на­кла­да­н­ня до­да­тко­во­го зо­бов’яза­н­ня з ПДВ по­кла­ло на неї не­про­пор­цій­ний тя­гар. В ре­зуль­та­ті ком­па­нія-за­яв­ник за­зна­чи­ла, що об­ста­ви­ни спра­ви бу­ли по­ді­бни­ми до об­ста­вин спра­ви «Bulves AD про­ти Бол­га­рії» (№3991/03 від 22.01.2009 р.), а та­кож що Суд має ви­зна­ти факт по­ру­ше­н­ня.

На дум­ку уря­ду, в цій спра­ві не мо­жна ствер­джу­ва­ти, що дер­жа­ва вчи­ни­ла будь-яке втру­ча­н­ня, оскіль­ки ком­па­нія-за­яв­ник ні­ко­ли фа­кти­чно не спла­чу­ва­ла су­ми, які їй бу­ло до­на­ра­хо­ва­но. Крім то­го, пред­став­ни­ки уря­ду за­яв­ля­ли, що на­віть якщо і бу­ло втру­ча­н­ня, во­но бу­ло про­пор­цій­ним. Вра­хо­ву­ю­чи ши­ро­ку сво­бо­ду роз­су­ду дер­жа­ви, ком­па­ні­я­за­яв­ник та­кож бу­ла зо­бов'яза­на не­сти від­по­від­аль­ність за зло­чин­ну ді­яль­ність сво­їх по­ста­чаль­ни­ків, яку во­на під­три­ма­ла, на­да­ю­чи зго­ду на ви­ко­ри­ста­н­ня та за­сто­со­ву­ю­чи по­да­тко­ві на­кла­дні, які ни­ми бу­ли ви­да­ні. Як на­слі­док, пред­став­ни­ки ствер­джу­ва­ли, що зва­жа­ю­чи на ши­ро­кий роз­суд дер­жа­ви, той факт, що на­ле­жна спла­та по­да­тків так і не бу­ла здій­сне­на на ко­ристь дер­жа­ви, є до­ста­тньою під­ста­вою для від­ме­жу­ва­н­ня ці­єї спра­ви від спра­ви «Bulves AD про­ти Бол­га­рії».

На­да­ю­чи оцін­ку за­зна­че­ним ви­ще об­ста­ви­нам, суд вста­но­вив на­яв­ність втру­ча­н­ня, спря­мо­ва­но­го на «за­без­пе­че­н­ня спла­ти по­да­тків». Суд кон­ста­ту­вав, що хо­ча дер­жа­ва і має ши­ро­ку сво­бо­ду роз­су­ду у сфе­рі опо­да­тку­ва­н­ня, ви­па­док втру­ча­н­ня по­ви­нен від­по­від­а­ти «спра­ве­дли- во­му ба­лан­су» між ви­мо­га­ми за­галь­них ін­те­ре­сів су­спіль­ства та ви­мо­га­ми за­хи­сту осно­во­по­ло­жних прав лю­ди­ни (див. спра­ви: «Gasus Dosier und F rdertechnik GmbH про­ти Ні­дер­лан­дів» від 23.02.1995 р., §59-60, Се­рія А, №306-B,» Хо­дор­ков­ський та Ле­бе­дєв про­ти Ро­сії» №11082/06 та №13772/05, §870, 25.07.2013 р.).

Та­кож суд на­дав оцін­ку то­му, що ком­па­нія-за­яв­ник за­де­кла­ру­ва­ла зо­бов’яза­н­ня з ПДВ що­до всіх по­да­тко­вих на­кла­дних. Во­на ви­ко­на­ла всі свої зо­бов’яза­н­ня з ПДВ шля­хом спла­ти ПДВ на ко­ристь дер­жа­ви та отри­ма­н­ня від­шко­ду­ва­н­ня на під­ста­ві по­да­тко­вих на­кла­дних від сво­їх по­ста­чаль­ни­ків, за яки­ми бу­ло здій­сне­но де­кла­ру­ва­н­ня з ПДВ. Окрім то­го, фа­ктом на ко­ристь ком­па­нії ви­зна­є­ться те, що про­тя­гом ба­га­тьох ро­ків ком­па­нія по­да­ва­ла зві­тність дер­жа­ві, яка обро­бля­ла її без жо­дних за­ува­жень. Ви­снов­ки, зро­бле­ні що­до по­ста­чаль­ни­ків ком­па­нії-за­яв­ни­ка (зокре­ма, що во­ни по­ру­ши­ли за­ко­но­дав­ство що­до де­кла­ру­ва­н­ня або спла­ти по­да­тків на ко­ристь дер­жа­ви), бу­ли за­сно­ва­ні на по­пе­ре­дніх по­да­тко­вих пе­ре­вір­ках, про­ве­де­них сто­сов­но цих ком­па­ній, які не бу­ли до­сту­пни­ми для ком­па­нії. Та­ким чи­ном, ком­па­ні­я­за­яв­ник не по­вин­на бу­ла і не мо­гла зна­ти те, чи ви­ко­ну­ва­ли її по­ста­чаль­ни­ки свої зо­бов'яза­н­ня з ПДВ, як і не бу­ло до­ве­де­но, що во­на бу­ла уча­сни­ком будь-яких вчи­не­них ни­ми кри­мі­наль­них пра­во­по­ру­шень, якщо та­кі від­бу­ва­ли­ся.

Суд ді­йшов ви­снов­ку, що «Буль­вес А.Д.» ви­знав по­ру­ше­н­ня пра­ва ком­па­нії-за­яв­ни­ка на мир­не во­ло­ді­н­ня сво­їм май­ном за по­ді­бних об­ста­вин. Єди­ною від­мін­ні­стю ці­єї спра­ви від спра­ви «Bulves AD про­ти Бол­га­рії» є те, що у цій спра­ві ком­па­нія-за­яв­ник не по­га­си­ла свої по­да­тко­ві зо­бов’яза­н­ня пе­ред дер­жа­вою у зв’яз­ку з бло­ку­ва­н­ням її ра­хун­ку на під­ста­ві рі­шень по­да­тко­во­го ор­га­ну. Однак за­зна­че­на об­ста­ви­на не ма­ла ви­рі­шаль­но­го впли­ву на оцін­ку су­ду. От­же, суд ви­знав не­пра­во­мір­ним втру­ча­н­ня у пра­во вла­сно­сті ком­па­нії-за­яв­ни­ка з бо­ку дер­жа­ви.

За­без­пе­че­н­ня спла­ти по­да­тків має від­по­від­а­ти спра­ве­дли­во­му ба­лан­су між ін­те­ре­са­ми су­спіль­ства та пра­ва­ми лю­ди­ни

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.