Ар­бі­тра­жні рі­ше­н­ня, які змі­ни­ли світ

Yurydychna Gazeta - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Ва­ле­рі­яВ і ШАБЛІЙ ШАБЛІЙ, юрист ЮФ Evris

Ар­бі­траж як спо­сіб ви­рі­ше­н­ня спо­рів стрім­ко на­бу­ває по­пу­ляр­но­сті в Укра­ї­ні з ба­га­тьох при­чин. Зокре­ма, не­за­ле­жність про­це­су від не­до­ско­на­лої су­до­вої си­сте­ми Укра­ї­ни, не­упе­ре­дже­ність суд­дів та швид­кість про­це­су. На від­мі­ну від Укра­ї­ни, та­кий ме­тод ви­рі­ше­н­ня су­пе­ре­чок вже дав­но роз­по­всю­дже­ний у сві­ті. До­ка­зом цьо­му слу­гує по­пу­ляр­ність та без­за­пе­ре­чна ре­пу­та­ція та­ких су­до­вих уста­нов як Лон­дон­ський Ко­мер­цій­ний Ар­бі­тра­жний Суд, Ві­ден­ський Мі­жна­ро­дний Ар­бі­тра­жний Центр, Мі­жна­ро­дний ар­бі­тра­жний суд Сток­голь­ма то­що.

Фор­му­ва­н­ня ар­бі­тра­жної пра­кти­ки в Укра­ї­ні та сві­ті від­бу­ва­ло­ся під впли­вом рі­зно­ма­ні­тних чин­ни­ків, вклю­ча­ю­чи до­свід пра­кти­ку­ю­чих кра­їн та істо­ри­чні осо­бли­во­сті. Істо­ри­ки за­зна­ча­ють, що ар­бі­траж як яви­ще не­за­ле­жно­го су­до­чин­ства ви­ник ще на по­ча­тку за­ро­дже­н­ня пер­ших ци­ві­лі­за­цій сві­ту та пе­ре­ду­вав ви­ни­кнен­ню дер­жав­них су­дів.

Пер­шим ва­го­мим кро­ком до ста­нов­ле­н­ня ар­бі­тра­жу у сві­ті став «До­го­вір Джея», іні­ці­йо­ва­ний та під­пи­са­ний 19.11.1794 р. Пре­зи­ден­том США Джор­джем Ва­шинг­то­ном. Цей ан­гло-аме­ри­кан­ський до­го­вір про дру­жбу, тор­гів­лю та мо­ре­плав­ство мав на ме­ті по­кла­сти кі­нець не­по­ро­зу­мі­н­ням пі­сля вій­ни за не­за­ле­жність Аме­ри­ки. Три ко­мі­сії, за­сно­ва­ні на під­ста­ві до­го­во­ру, ви­рі­шу­ва­ли спо­ри, пов’яза­ні з пи­та­н­ня­ми кор­до­нів, бор­гів та кре­ди­тів, а та­кож не­по­ро­зу­мінь що­до тор­го­вих ко­ра­блів, за­хо­пле­них Бри­та­ні­єю. Не­за­ле­жні ар­бі­тра­жні ко­мі­сії ви­рі­ши­ли по­ство­єн­ні пи­та­н­ня при­бли­зно за 7 ро­ків та під­твер­ди­ли до­ціль­ність укла­де­н­ня до­го­во­ру.

На­сту­пним ва­жли­вим кро­ком, який вніс ди­на­мі­чні змі­ни в ар­бі­тра­жний про­цес, бу­ла «Ала­бам­ська спра­ва» 1872 р. – це пер­ший ви­па­док за­сто­су­ва­н­ня ар­бі­тра­жу ad hoc для спо­ру та­ко­го роз­мі­ру. Суть спра­ви по­ля­га­ла в то­му, що Ве­ли­ка Бри­та­нія ма­ла спла­ти­ти борг США за по­ру­ше­н­ня ней­тра­лі­те­ту та під­трим­ку гро­ма­дян­ської вій­ни в Аме­ри­ці. Чо­ти­ри ар­бі­три (гро­ма­дя­ни США, Швей­ца­рії, Бра­зи­лії та Іта­лії) прийня­ли рі­ше­н­ня про те, що Ан­глія ма­ла спла­ти­ти ком­пен­са­цію 15,5 млн до­ла­рів США. Ар­бітр з Ан­глії утри­мав­ся від під­пи­са­н­ня рі­ше­н­ня. Ця спра­ва ста­ла по­ча­тком лан­цюж­ка мас­шта­бних ар­бі­тра­жних справ ad hoc, які від­бу­ва­ли­ся про­тя­гом на­сту­пних 30 ро­ків.

Ще одне рі­ше­н­ня, яке ста­ло ви­зна­чаль­ним в ар­бі­тра­жній пра­кти­ці, бу­ло ви­не­се­не Апе­ля­цій­ним су­дом Ве­ли­ко­бри­та­нії у 1991 р. У спра­ві Marc Rich & Co. AG v. Societ Italiana Impianti Spa за­зна­че­но, що пра­ви­ла, за яки­ми спра­ва пе­ре­да­є­ться на роз­гляд до ар­бі­тра­жної уста­но­ви, а та­кож ви­зна­н­ня та ви­ко­на­н­ня ар­бі­тра­жних рі­шень ви­зна­ча­ю­ться Нью- Йорк­ською кон­вен­ці­єю 1958 р. Як на­слі­док, по­ня­т­тя «ар­бі­траж» бу­ло ви­клю­че­но зі сфе­ри дії Брюс­сель­ської Кон­вен­ції 1968 р., оскіль­ки це по­ня­т­тя вже ре­гу­лю­є­ться ін­шою кон­вен­ці­єю, то­му всі спра­ви, по­ру­ше­ні сто­ро­на­ми (в то­му чи­слі в на­ціо­наль­них су­дах), ви­клю­ча­ю­ться зі сфе­ри дії ар­бі­тра­жу.

Сьо­го­дні ар­бі­тра­жна пра­кти­ка не за­знає кар­ди­наль­них змін, про­те рі­ше­н­ня ар­бі­тра­жних су­дів що­до ре­зо­нан­сних між­на­ро­дних справ ста­ють пре­це­ден­том для подаль­шо­го ви­рі­ше­н­ня су­пе­ре­чок в ар­бі­тра­жі. В су­ча­сній укра­їн­ській ар­бі­тра­жній пра­кти­ці ва­жли­вою є спра­ва «Ру­слан Яко­вен­ко про­ти Укра­ї­ни», оста­то­чне рі­ше­н­ня що­до якої бу­ло ви­не­се­не в Страс­бурзь­ко­му су­ді 04.06.2015 р. До­го­вір про ство­ре­н­ня під­при­єм­ства між Фон­дом дер­жав­но­го май­на Укра­ї­ни та ком­па­ні­єю з Кі­пру пе­ред­ба­чав ар­бі­тра­жне за­сте­ре­же­н­ня. Ко­мер­цій­ний спір, який ви­ник з при­во­ду май­на кіпр- ської ком­па­нії, був ви­рі­ше­ний на її ко­ристь. Спра­ва «Ру­слан Яко­вен­ко про­ти Укра­ї­ни» ста­ла пре­це­ден­том для ви­ко­на­н­ня рі­ше­н­ня про­ти Укра­ї­ни в тій кра­ї­ні, де роз­та­шо­ва­не май­но укра­їн­ських дер­жав­них під­при­ємств, а та­кож на­кла­да­н­ня аре­шту на май­но в тій дер­жа­ві.

Ін­шим су­ча­сним ар­бі­тра­жним рі­ше­н­ням, мас­шта­би яко­го вра­жа­ють, є «Спра­ва ЮКОСа». Роз­мір за­до­во­ле­них ви­мог у цій спра­ві, без пе­ре­біль­ше­н­ня, на­зи­ва­ють «най­біль­шим штра­фом в істо­рії люд­ства». Суть спра­ви по­ля­га­ла в то­му, що пі­сля пе­ре­слі­ду­ва­н­ня Ро­сій­ською Фе­де­ра­ці­єю вла­сни­ків на­фто­вої ком­па­нії та про­це­ду­ри бан­крут­ства як на­слі­док шту­чно­го на­ра­ху­ва­н­ня по­да­тків за ми­ну­лі ро­ки, суд по­ста­но­вив, що Ро­сій­ська Фе­де­ра­ція має ви­пла­ти­ти ЮКОСу 50 млрд до­ла­рів США. З 15.01.2015 р. на су­му ком­пен­са­ції що­ден­но на­ра­хо­ву­є­ться пе­ня у роз­мі­рі 2,6 млн до­ла­рів США. З черв­ня 2015 р. дер­жав­ні акти­ви Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції аре­што­ву­ю­ться по всьо­му сві­ту, по­чи­на­ю­чи з Бель­гії. Цей пре­це­дент аре­шту дер­жав­них акти­вів в усьо- му сві­ті дає на­дію, що не­за­кон­ній екс­про­прі­а­ції май­на з бо­ку уря­ду РФ, мо­жли­во, бу­де по­кла­де­но край.

По­зи­тив­на тен­ден­ція роз­ви­тку і по­пу­ля­ри­за­ція ар­бі­тра­жу у сві­ті та на­віть в Укра­ї­ні дає на­дію, що аль­тер­на­тив­ний ме­тод ви­рі­ше­н­ня спо­рів мо­же вре­гу­лю­ва­ти ва­жли­ві по­лі­ти­чні та ін­ве­сти­цій­ні пи­та­н­ня, з яки­ми не мо­жуть впо­ра­ти­ся дер­жав­ні су­ди. Сьо­го­дні ком­пе­тен­тність та ефе­ктив­ність ар­бі­тра­жу тіль­ки зро­стає з ба­га­жем сві­то­во­го до­сві­ду і рі­зно­ма­ні­тні­стю акту­аль­них спо­рів.

Сьо­го­дні ком­пе­тен­тність та ефе­ктив­ність ар­бі­тра­жу тіль­ки зро­стає

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.