По­да­тко­вий ком­про­міс та по­да­тко­ва ме­ді­а­ція

Що по­трі­бно зна­ти?

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА ПОДАТКОВЕ ПРАВО - В'яче­слав В' ШАР­НО­ПІЛЬ­СЬКИЙ ШАР­НО­ПІЛЬ­СЬКИЙ, юрист пра­кти­ки між­на­ро­дної тор­гів­лі та ін­ве­сту­ва­н­ня Jurimex

Сьо­го­де­н­ня укра­їн­ської еко­но­мі­ки та осо­бли­во­сті пра­во­вої си­сте­ми Укра­ї­ни об­умов­лю­ють го­стру по­тре­бу впро­ва­дже­н­ня но­вих під­хо­дів до за­про­ва­дже­н­ня ефе­ктив­них ме­ха­ні­змів із за­по­бі­га­н­ня ви­ни­кнен­ню спо­рів у рі­зних пра­во­від­но­си­нах та їх ви­рі­ше­н­ня. Сфе­ру по­да­тко­вих пра­во­від­но­син смі­ли­во мо­жна ви­зна­ти одні­єю з най­більш кон­флі­ктних, вра­хо­ву­ю­чи по­стій­не про­ти­бор­ство пу­блі­чно­го (дер­жав­но­го) ін­те­ре­су та ін­те­ре­су пла­тни­ків по­да­тків. До­мі­ну­ва­н­ня фі­скаль­но-кон­троль­ної фун­кції по­да­тко­вих ор­га­нів над сер­ві­сною, а та­кож не­до­ско­на­лість укра­їн­сько­го пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня у по­єд­нан­ні з мо­жли­ві­стю не­о­дно­зна­чно­го тлу­ма­че­н­ня по­да­тко­во­го за­ко­но­дав­ства про­во­кує пла­тни­ків по­да­тків до ухи­ле­н­ня від спла­ти по­да­тків і збо­рів, а та­кож до три­ва­лих су­до­вих про­це­дур для ма­кси­маль­но­го від­стро­че­н­ня ви­ко­на­н­ня по­да­тко­вих зо­бов’язань.

Для уни­кне­н­ня дов­го­три­ва­лих по­да­тко­вих спо­рів, які уне­мо­жлив­лю­ють своє­ча­сне ви­ко­на­н­ня фі­скаль­ної (на­пов­ню­ю­чої) фун­кції бю­дже­ту дер­жа­ви, а та­кож з ме­тою спри­я­н­ня від­нов­лен­ню до­ві­ри до си­сте­ми по­да­тко­вих ор­га­нів дер­жа­ви та до­ся­гне­н­ня вза­є­мо­ви­гі­дних умов для обох уча­сни­ків по­да­тко­вих пра­во­від­но­син про­гре­сив­ним та ефе­ктив­ним є за­сто­су­ва­н­ня ме­ха­ні­змів аль­тер­на­тив­но­го ви­рі­ше­н­ня спо­рів (Alternative dispute resolution – ADR). Аль­тер­на­тив­не ви­рі­ше­н­ня спо­рів як су­ку­пність пра­во­вих ме­ха­ні­змів, за­по­ча­тко­ва­них та ефе­ктив­но за­про­ва­дже­них у при­ва­тно­пра­во­вих від­но­си­нах на між­на­ро­дно­му рів­ні та в ба­га­тьох роз­ви­не­них дер­жа­вах (вклю­ча­ю­чи Укра­ї­ну), по­сту­по­во впро­ва­джу­ю­ться до пу­блі­чно-пра­во­вої пло­щи­ни.

Укра­ї­на не є ви­ня­тком та актив­но на­ма­га­є­ться ім­пле­мен­ту­ва­ти ме­ха­ні­зми ADR шля­хом прийня­т­тя не­об­хі­дної нор­ма­тив­но-пра­во­вої ба­зи, вра­хо­ву­ю­чи іно­зем­ний до­свід. Цен­траль­ною ка­те­го­рі­єю в аль­тер­на­тив­но­му ви­рі­шен­ні спо­рів у по­да­тко­вих спо­рах є по­ня­т­тя ком­про­мі­су, тоб­то до­ся­гне­н­ня вза­є­мо­ви­гі­дно­го ре­зуль­та­ту що­до спла­ти по­да­тків та збо­рів між дер­жа­вою в осо­бі по­да­тко­вих ор­га­нів та пла­тни­ків по­да­тків. Ком­про­міс є ре­зуль­та­том будь-яко­го ви­рі­ше­н­ня спо­ру із за­сто­су­ва­н­ням аль­тер­на­тив­них під­хо­дів. Про­те ком­про­міс мо­же бу­ти до­ся­гну­тий і без ви­ни­кне­н­ня спо­ру до мо­мен­ту за­сто­су­ва­н­ня за­хо­дів від­по­від­аль­но­сті. Во­дно­час ком­про­міс не­мо­жли­вий у ра­зі за­сто­су­ва­н­ня адмі­ні­стра­тив­но­го по­ряд­ку ви­рі­ше­н­ня спо­ру та су­до­вої про­це­ду­ри ви­рі­ше­н­ня спо­ру, оскіль­ки при звер­нен­ні до адмі­ні­стра­тив­но­го су­ду чи ви­що­го ор­га­ну одна зі сто­рін зав­жди ви­сту­пає пе­ре­мож­цем, а ін­ша – пе­ре­мо­же­ним. Ви­ня­тком є про­це­ду­ри су­до­вої ме­ді­а­ції чи при­ми­ре­н­ня або ін­ші спосо­би вре­гу­лю­ва­н­ня спо­ру в ме­жах су­до­во­го про­це­су чи адмі­ні­стра­тив­но­го оскар­же­н­ня.

«По­да­тко­вий ком­про­міс 2015» – спро­ба за­про­ва­дже­н­ня ADR, по­да­тко­ва ам­ні­стія чи спо­сіб дис­кре­ди­ту­ва­ти пла­тни­ків по­да­тків?

На­сам­пе­ред, не­об­хі­дно чі­тко окре­сли­ти ши­ро­кий та вузь­кий під­хо­ди до ви­зна­че­н­ня по­ня­т­тя по­да­тко­во­го ком­про­мі­су. За­ко­но­да­вець ви­зна­чає по­ня­т­тя по­да­тко­во­го ком­про­мі­су че­рез ре­жим звіль­не­н­ня від юри­ди­чної від­по­від­аль­но­сті пла­тни­ків по­да­тків та/або по­са­до­вих осіб за за­ни­же­н­ня по­да­тко­вих зо­бов’язань за умо­ви опла­ти 5% від за­ни­же­них по­да­тко­вих зо­бов’язань. У та­ко­му кон­текс­ті су­тність ком­про­мі­су ви­яв­ля­є­ться у звіль­нен­ні пла­тни­ка по­да­тків від від­по­від­аль­но­сті та мо­жли­во­сті опла­ти­ти ли­ше 5% від су­ми не­узго­дже­них по­да­тко­вих зо­бов’язань, а дер­жа­ва отри­мує та­кі 5% до бю­дже­ту, а та­кож зо­бов’язу­є­ться не за­сто­со­ву­ва­ти юри­ди­чну від­по­від­аль­ність до пла­тни­ків по­да­тків за факт ухи­ле­н­ня від на­ле­жної та своє­ча­сної спла­ти. У ра­зі до­ся­гне­н­ня по­да­тко­во­го ком­про­мі­су по­са­до­ві (слу­жбо­ві) осо­би пла­тни­ка по­да­тків звіль­ня­ю­ться від кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті за зло­чин, пе­ред­ба­че­ний ст. 212 КК Укра­ї­ни, а са­ме за ухи­ле­н­ня від спла­ти по­да­тків та збо­рів (обов’яз­ко­вих пла­те­жів).

Кон­стру­кція по­да­тко­во­го ком­про­мі­су, яка від­обра­же­на в По­да­тко­во­му ко­де­ксі Укра­ї­ни, вва­жа­є­ться ні­чим ін­шим як по­да­тко­вою ам­ні­сті­єю. Під­твер­дже­н­ням цьо­го є ви­зна­че­н­ня по­да­тко­во­го ком­про­мі­су са­ме че­рез ре­жим звіль­не­н­ня від юри­ди­чної від­по­від­аль­но­сті, яке пов­ні­стю від­обра­жає суть ам­ні­стії як пов­но­го або час­тко­во­го звіль­не­н­ня від юри­ди­чної від­по­від­аль­но­сті. Вра­хо­ву­ю­чи обме­же­ну мо­жли­вість за­сто­су­ва­н­ня по­да­тко­во­го ком­про­мі­су (ам­ні­стії) у ча­сі (за­сто­со­ву­є­ться ли­ше до за­ни­же­них по­да­тко­вих зо­бов’язань, які ви­ни­кли до 01.04.2014 р. та у пе­рі­од з 17.01.2015 р. до 16.04.2015 р. вклю­чно) та на­яв­ність ри­зи­ків при­тя­гне­н­ня до кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті від­по­від­но до скла­дів зло­чи­ну, які від­мін­ні від скла­дів зло­чи­ну, пе­ред­ба­че­них ст. 212 Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни, вар­то за­ува­жи­ти, що та­кий ін­сти­тут не на­був по­пу­ляр­но­сті. Сьо­го­дні за­сто­су­ва­н­ня по­да­тко­во­го ком­про­мі­су не вба­ча­є­ться мо­жли­вим че­рез чі­тко окре­сле­ні ча­со­ві ме­жі йо­го за­сто­су­ва­н­ня.

Що­до ри­зи­ків при­тя­гне­н­ня до кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті, то згі­дно з ч. 5 ст. 212 КК Укра­ї­ни ді­я­н­ня, пе­ред­ба­че­ні ч. 1-3 ці­єї стат­ті, не вва­жа­ю­ться уми­сним ухи­ле­н­ням від спла­ти по­да­тків, збо­рів (обов’яз­ко­вих пла­те­жів), якщо пла­тник по­да­тків до­сяг по­да­тко­во­го ком­про­мі­су від­по­від­но до під­розд. 92 розд. XX «Пе­ре­хі­дні по­ло­же­н­ня» ПК Укра­ї­ни. Однак за­сто­су­ва­н­ня по­да­тко­во­го ком­про­мі­су не ви­клю­чає при­тя­гне­н­ня до від­по­від­аль­но­сті за зло­чи­ни, пе­ред­ба­че­ні ін­ши­ми ста­т­тя­ми КК Укра­ї­ни (зокре­ма, ст. 358 та ст. 366 Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни). Ре­тро­спе­ктив­ний по­гляд на пра­кти­чне за­сто­су­ва­н­ня норм КК Укра­ї­ни, КПК Укра­ї­ни та ПК Укра­ї­ни до­зво­ляє ствер­джу­ва­ти про не­мо­жли­вість за­кри­т­тя кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня у зв’яз­ку з до­ся­гне­н­ням по­да­тко­во­го ком­про­мі­су що­до скла­дів зло­чи­нів, які не ви­зна­че­ні ст. 212 КК Укра­ї­ни.

Від­по­від­но до ухва­ли Бо­гун­сько­го ра­йон­но­го су­ду м. Жи­то­ми­ра у спра­ві №295/4303/15-к від 29.05.2015 р., суд ухва­лив за­кри­ти кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня в ча­сти­ні обви­ну­ва­че­н­ня за ч. 2 ст. 212 КК Укра­ї­ни у зв’яз­ку з до­ся­гне­н­ням по­да­тко­во­го ком­про­мі­су. Во­дно­час суд звіль­нив осіб від кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті в ча­сти­ні обви­ну­ва­че­н­ня за ч. 1 ст. 366 КК Укра­ї­ни та ч. 4 ст. 358 КК Укра­ї­ни у зв’яз­ку зі змі­ною об­ста­вин.

Та­ким чи­ном, до ін­ших зло­чи­нів, які бу­ли вчи­нен­ні у су­ку­пно­сті зі зло­чи­ном, пе­ред­ба­че­ним ст. 212 КК Укра­ї­ни, за­сто­со­ву­ва­ли­ся за­галь­ні по­ло­же­н­ня про звіль­не­н­ня від кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті, в то­му чи­слі звіль­не­н­ня від кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті у зв’яз­ку зі змі­ною об­ста­вин від­по­від­но до ст. 48 КК Укра­ї­ни. Ана­ло­гі­чна по­зи­ція ви­кла­де­на в ухва­лах Хор­ти­цько­го ра- йон­но­го су­ду м. За­по­ріж­жя у спра­ві №337/604/15-к від 20.03.2015 р., Бо­гун­сько­го ра­йон­но­го су­ду м. Жи­то­ми­ра у спра­ві №295/3521/13-к від 25.09.2015 р., По­діль­сько­го ра­йон­но­го су­ду м. Ки­є­ва.

Однак ухва­лою Ра­тнів­сько­го ра­йон­но­го су­ду Во­лин­ської обла­сті у спра­ві №166/214/15-к від 09.04.2015 р. від­мов­ле­но у звіль­нен­ні від кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті у зв’яз­ку з ді­йо­вим ка­я­т­тям. Подаль­шим ви­ро­ком від 09.05.2018 р. осо­бу бу­ло ви­зна­но вин­ною у вчи­нен­ні зло­чи­ну, пе­ред­ба­че­но­го ч. 1 ст. 366 КК Укра­ї­ни, не­зва­жа­ю­чи на за­кри­т­тя про­ва­дже­н­ня у спра­ві в ча­сти­ні обви­ну­ва­че­н­ня вчи­не­н­ня зло­чи­ну, пе­ред­ба­че­но­го ч. 3 ст. 212 КК Укра­ї­ни, у зв’яз­ку з до­ся­гне­н­ням по­да­тко­во­го ком­про­мі­су.

От­же, за­сто­су­ва­н­ня про­це­ду­ри по­да­тко­во­го ком­про­мі­су не га­ран­ту­ва­ло по­са­до­вим (слу­жбо­вим) не при­тя­гне­н­ня до кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті за зло­чи­ни, склад яких був від­мін­ним від пе­ред­ба­че­них у ст. 212 КК Укра­ї­ни. На пра­кти­ці бу­ли зна­йде­ні ін­ші шля­хи, які уне­мо­жлив­лю­ва­ли при­тя­гне­н­ня до кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті осіб, че­рез ін­сти­тут звіль­не­н­ня від кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті. Однак та­ке звіль­не­н­ня не бу­ло без­умов­ним та по­тре­бу­ва­ло чі­тко­го, ло­гі­чно­го й на­ле­жно об­ґрун­ту­ва­н­ня для мо­жли­во­сті йо­го за­сто­су­ва­н­ня в ко­жній кон­кре­тній спра­ві, що іно­ді бу­ло при­ре­че­но на по­раз­ку та при­зво­ди­ло до за­су­дже­н­ня по­са­до­вих (слу­жбо­вих) осіб пла­тни­ків по­да­тків. Окрім то­го, обме­же­ність про­це­ду­ри за­сто­су­ва­н­ня по­да­тко­во­го ком­про­мі­су в ча­сі, а та­кож бю­ро­кра­ти­чний апа­рат по­да­тко­вих ор­га­нів та від­су­тність до­ві­ри у пла­тни­ків по­да­тків не до­зво­ли­ли по­да­тко­во­му ком­про­мі­су (ам­ні­стії) здій­сни­ти про­рив у по­да­тко­во­му вре­гу­лю­ван­ні та не спри­я­ли ефе­ктив­но­му впро­ва­джен­ню ADR у за­ко­но­дав­ство Укра­ї­ни.

Ши­ро­кий під­хід до ви­зна­че­н­ня по­да­тко­во­го ком­про­мі­су до­зво­ляє ви­зна­ча­ти йо­го че­рез будь-яке до­ся­гне­н­ня вза­є­мо­ви­гі­дно­го ре­зуль­та­ту для пла­тни­ка по­да­тку та дер­жа­ви. По­да­тко­вий ком­про­міс мо­же до­ся­га­ти­ся як у ра­зі ви­ни­кне­н­ня спо­ру між пла­тни­ком по­да­тку та по­да­тко­вим ор­га­ном, так і на ста­дії де­кла­ру­ва­н­ня чи спла­ти по­да­тко­вих зо­бов’язань або по­да­тко­во­го бор­гу. У чин­ній ре­да­кції ПК Укра­ї­ни роз­стро­че­н­ня та від­стро­че­н­ня по­да­тко­вих зо­бов’язань або по­да­тко­во­го бор­гу є яскра­вим при­кла­дом по­да­тко­во­го ком­про­мі­су, який мо­же бу­ти до­ся­гну­тий між пла­тни­ком по­да­тку та по­да­тко­вим ор­га­ном шля­хом від­тер­мі­ну­ва­н­ня опла­ти по­да­тко­во­го зо­бов’яза­н­ня або по­да­тко­во­го бор­гу чи здій­сне­н­ня опла­ти зо­бов’яза­н­ня

або по­да­тко­во­го бор­гу час­тко­ви­ми пла­те­жа­ми згі­дно з пра­ви­ла­ми, вста­нов­ле­ни­ми ст. 100 ПК Укра­ї­ни.

За­сто­су­ва­н­ня по­да­тко­во­го ком­про­мі­су є зви­чною спра­вою для ба­га­тьох іно­зем­них кра­їн та осо­бли­во по­пу­ляр­не се­ред пла­тни­ків по­да­тків – транс­на­ціо­наль­них кор­по­ра­цій. Та­кий по­да­тко­вий ком­про­міс до­ся­га­є­ться, зокре­ма, за до­по­мо­гою здій­сне­н­ня по­да­тко­во­го вре­гу­лю­ва­н­ня (tax settlement) між пла­тни­ком по­да­тку та по­да­тко­вим ор­га­ном дер­жа­ви. На­при­клад, ре­гу­ляр­ним уча­сни­ком та­ко­го по­да­тко­во­го вре­гу­лю­ва­н­ня є ком­па­нія Google, яка про­тя­гом остан­ніх ро­ків до­ста­тньо ча­сто ви­сту­пає фі­гу­ран­том ре­зо­нан­сних по­да­тко­вих справ.

У 2016 р. Google здій­сни­ла вре­гу­лю­ва­н­ня по­да­тко­во­го спо­ру з уря­дом Ін­до­не­зії, при цьо­му су­ма ком­пен­са­ції за на­слід­ком вре­гу­лю­ва­н­ня не вка­зу­ва­ло­ся. У трав­ні 2017 р. ком­па­нія Google по­го­ди­ла­ся ви­пла­ти­ти уря­ду Іта­лії 490 млн до­ла­рів США ком­пен­са­ції для вре­гу­лю­ва­н­ня по­да­тко­во­го спо­ру між пла­тни­ком Google Alphabet та по­да­тко­ви­ми ор­га­на­ми Іта­лії. Та­кий ре­зуль­тат був до­ся­гну­тий пі­сля іні­ці­ю­ва­н­ня пе­ре­вір­ки та ви­яв­ле­н­ня не­до­їм­ки спла­ти по­да­тку в роз­мі­рі 1,6 млрд до­ла­рів США у пе­рі­од з 2009 р. до 2013 р. Ін­шим при­кла­дом по­да­тко­во­го вре­гу­лю­ва­н­ня з по­да­тко­ви­ми яка звіль­няє пла­тни­ка по­да­тків від фор­маль­них не­га­тив­них на­слід­ків до­ся­гне­н­ня ком­про­мі­су. Про­те по­да­тко­вий ком­про­міс є зна­чно шир­шим по­ня­т­тям, яке вклю­чає рі­зні ме­ха­ні­зми ефе­ктив­ної та вза­є­мо­ви­гі­дної вза­є­мо­дії між пла­тни­ком по­да­тків і по­да­тко­ви­ми ор­га­на­ми як на ета­пі спір­них пра­во­від­но­син, так і до мо­мен­ту їх ви­ни­кне­н­ня.

Ме­ді­а­ція у по­да­тко­вих пра­во­від­но­си­нах. Ко­ли че­ка­ти в Укра­ї­ні?

Тер­мін ме­ді­а­ція, що від ла­тин­сько­го «mediatio» озна­чає по­се­ре­дни­цтво, є одним з основ­них спосо­бів ADR. Ме­ді­а­ція – це про­цес пе­ре­мо­вин, що здій­сню­є­ться за до­по­мо­гою ней­траль­но­го по­се­ре­дни­ка (ме­ді­а­то­ра), який здо­був на­ле­жну ква­лі­фі­ка­цію і до­по­ма­гає сто­ро­нам спо­ру са­мо­стій­но до­сяг­ти ви­рі­ше­н­ня спо­ру та вза­є­мо­ви­гі­дно­го ре­зуль­та­ту, вра­хо­ву­ю­чи ін­те­ре­си обох сто­рін.

На сьо­го­дні в Укра­ї­ні від­су­тнє до­ста­тнє пра­во­ве ре­гу­лю­ва­н­ня здій­сне­н­ня вре­гу­лю­ва­н­ня кон­флі­кту або спо­ру за до­по­мо­гою ме­ді­а­то­ра в до­су­до­во­му по­ряд­ку, хо­ча спро­би за­про­ва­ди­ти ме­ді­а­цію в Укра­ї­ні здій­сню­ю­ться. На роз­гля­ді у Вер­хов­ній Ра­ді Укра­ї­ни зна­хо­дя­ться чо­ти­ри за­ко­но­про­е­кти: №2480 від 27.03.2015 р., №2480-1 від 09.04.2015 р., №3665 від 17.12.2015 р., №3365-1 від за­про­ва­дже­н­ня ме­ді­а­ції в Укра­ї­ні, без­пе­ре­чно, не­об­хі­дний і по­ви­нен бу­ти за­твер­дже­ний. Про­те прийня­т­тя та­ко­го за­ко­ну ав­то­ма­ти­чно не впро­ва­дить ме­ха­нізм ме­ді­а­ції в по­да­тко­вих спо­рах, який по­тре­бує гли­бо­ко­го опра­цю­ва­н­ня, вне­се­н­ня змін до ПК Укра­ї­ни та прийня­т­тя низ­ки нор­ма­тив­но-пра­во­вих актів.

Та­кож вар­то за­зна­чи­ти про які­сно но­вий ін­сти­тут при­ми­ре­н­ня. Сто­ро­ни мо­жуть пов­ні­стю або час­тко­во вре­гу­лю­ва­ти спір на під­ста­ві вза­єм­них по­сту­пок. При­ми­ре­н­ня сто­рін мо­же сто­су­ва­ти­ся ли­ше прав та обов’яз­ків сто­рін. Умо­ви при­ми­ре­н­ня сто­ро­ни ви­кла­да­ють у за­яві про при­ми­ре­н­ня сто­рін. За­ява про при­ми­ре­н­ня сто­рін мо­же бу­ти ви­кла­де­на у фор­мі єди­но­го до­ку­мен­та, під­пи­са­но­го сто­ро­на­ми, або у фор­мі окре­мих до­ку­мен­тів: за­яви одні­єї сто­ро­ни про умо­ви при­ми­ре­н­ня та пи­сьмо­вої зго­ди ін­шої сто­ро­ни з умо­ва­ми при­ми­ре­н­ня (ст. 190 КАС Укра­ї­ни). За на­слід­ком до­ся­гне­н­ня сто­ро­на­ми при­ми­ре­н­ня суд за­кри­ває про­ва­дже­н­ня у спра­ві (п. 3 ч. 1 ст. 238 КАС Укра­ї­ни).

Су­до­ва пра­кти­ка свід­чить про актив­не за­сто­су­ва­н­ня ме­ха­ні­зму при­ми­ре­н­ня в по­да­тко­вих спо­рах. На­при­клад, Іва­но-Фран­ків­ський окру­жний адмі­ні­стра­тив­ний суд в ухва­лі у спра­ві №809/1290/17 від 12.03.2018 р. за­зна­чив: ДФС в Іва­но-Фран­ків­ській обла­сті (від­по­від­ач) час­тко­во ви­знає по­зов­ні ви­мо­ги фі­зи­чної осо­би-під­при­єм­ця до Го­лов­но­го управ­лі­н­ня ДФС в Іва­но-Фран­ків­ській обла­сті, а са­ме в ча­сти­ні ска­су­ва­н­ня по­да­тко­во­го по­ві­дом­ле­н­ня-рі­ше­н­ня № 0005521304 від 15.06.2017 р. на за­галь­ну су­му 448 611,45 грн, з них за основ­ним зо­бов'яза­н­ням на 358 889,00 грн та штра­фни­ми сан­кці­я­ми на 89 722,45 грн.

З мо­мен­ту за­твер­дже­н­ня су­дом за­яви про при­ми­ре­н­ня, за умо­ви спла­ти фі­зи­чною осо­бою-під­при­єм­цем су­ми гро­шо­вих зо­бов'язань за рі­ше­н­ня­ми, від оскар­же­н­ня яких він від­мов­ля­є­ться, від­по­від­ач су­ми гро­шо­вих зо­бов'язань на за­галь­ну су­му 448 611,45 грн, ви­зна­че­них у по­да­тко­во­му по­ві­дом­лен­ні-рі­шен­ні №0005521304 від 15.06.2017 р., втра­чає пра­во на від­не­се­н­ня до по­да­тко­во­го бор­гу та пра­во на стя­гне­н­ня в по­ряд­ку, ви­зна­че­но­му По­да­тко­вим ко­де­ксом Укра­ї­ни та За­ко­ном Укра­ї­ни «Про збір та облік єди­но­го вне­ску на за­галь­но­обов'яз­ко­ве дер­жав­не со­ці­аль­не стра­ху­ва­н­ня». Гро­шо­ві зо­бов'яза­н­ня по­зи­ва­ча за рі­ше­н­ня­ми, від оскар­же­н­ня яких він від­мов­ля­є­ться в цій спра­ві, на за­галь­ну су­му 550 578,09 грн вва­жа­ю­ться узго­дже­ни­ми від­по­від­но до пп. 56.18 ст. 56 По­да­тко­во­го ко­де­ксу Укра­ї­ни. Згі­дно з пп. 57.3 ст. 57 По­да­тко­во­го ко­де­ксу Укра­ї­ни, у по­зи­ва­ча ви­ни­кає обов'язок спла­ти­ти та­кі зо­бов'яза­н­ня про­тя­гом 10 ка­лен­дар­них днів, на­сту­пних за днем та­ко­го узго­дже­н­ня».

Та­ким чи­ном, зміст ці­єї ухва­ли свід­чить про за­по­ча­тку­ва­н­ня аль­тер­на­тив­но­го ви­рі­ше­н­ня спо­ру. За­зна­че­ний текст до­ста­тньо чі­тко де­мон­струє ба­жа­н­ня як під­при­єм­ців, так і по­да­тків­ців до вза­є­мо­ви­гі­дно­го ви­рі­ше­н­ня спір­ної си­ту­а­ції.

Сьо­го­дні про­це­су­аль­ні нор­ми КАС Укра­ї­ни до­зво­ля­ють здій­сни­ти та­ке при­ми­ре­н­ня, не­зва­жа­ю­чи на від­су­тність від­по­від­них змін у по­ло­же­н­нях ма­те­рі­аль­но­го пра­ва – По­да­тко­во­го ко­де­ксу Укра­ї­ни. Без­пе­ре­чно, це крок упе­ред, на яко­му не по­трі­бно зу­пи­ня­ти­ся. Окрім про­це­су­аль­ної мо­жли­во­сті до­ся­гне­н­ня ком­про­мі­су, не­об­хі­дним є за­крі­пле­н­ня чі­ткої нор­ма­тив­но­пра­во­вої осно­ви в ма­те­рі­аль­но­му по­да­тко­во­му пра­ві.

Аль­тер­на­тив­ні ме­ха­ні­зми вре­гу­лю­ва­н­ня будь-яких пу­блі­чно-пра­во­вих спо­рів ви­зна­ча­ють май­бу­тнє ко­жної дер­жа­ви. Вмі­н­ня зна­хо­ди­ти то­чки до­ти­ку та за­без­пе­че­н­ня до­три­ма­н­ня ба­лан­су пу­блі­чно­го і при­ва­тно­го ін­те­ре­су – це го­лов­не зав­да­н­ня, яке ви­рі­шує ADR. Пра­кти­ка до­во­дить, що всі го­то­ві йти на по­сту­пки для до­ся­гне­н­ня ком­про­мі­су, який в ре­зуль­та­ті бу­де ви­гі­дний і для дер­жа­ви, і для пла­тни­ків по­да­тків. Са­ме то­му аль­тер­на­тив­ні ме­ха­ні­зми ви­рі­ше­н­ня спо­рів як ін­стру­мент до­ся­гне­н­ня ком­про­мі­су не мо­жуть бу­ти за­бу­ті на шля­ху до ство­ре­н­ня про­цві­та­ю­чої укра­їн­ської дер­жа­ви.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.