За­без­пе­че­н­ня су­до­вих ви­трат: пер­ший пра­кти­чний до­свід

Yurydychna Gazeta - - ГОЛОВНА СТОРІНКА -

За­без­пе­че­н­ня су­до­вих ви­трат від­по­від­а­ча – одна з про­це­су­аль­них но­вел, що з’яви­ли­ся з на­бра­н­ням чин­но­сті 15.12.2017 р. но­ви­ми ре­да­кці­я­ми Ци­віль­но­го про­це­су­аль­но­го та Го­спо­дар­сько­го про­це­су­аль­но­го ко­де­ксів Укра­ї­ни. Її суть по­ля­гає в то­му, що суд за кло­по­та­н­ням від­по­від­а­ча зо­бов’язує по­зи­ва­ча вне­сти на де­по­зи­тний ра­ху­нок су­ду гро­шо­ву су­му для за­без­пе­че­н­ня мо­жли­во­го від­шко­ду­ва­н­ня май­бу­тніх ви­трат від­по­від­а­ча, пов’яза­них з роз­гля­дом спра­ви. Від­по­від­но до змі­сту ст. 125 ГПК Укра­ї­ни та ст. 135 ЦПК Укра­ї­ни, та­ке за­без­пе­че­н­ня мо­же бу­ти за­сто­со­ва­не у та­ких ви­пад­ках:

• якщо по­зов має озна­ки за­ві­до­мо без­під­став­но­го або ін­ші озна­ки зло­вжи­ва­н­ня пра­вом на по­зов;

• якщо по­зи­вач не має за­ре­є­стро­ва­но­го в уста­нов­ле­но­му за­ко­ном по­ряд­ку мі­сця про­жи­ва­н­ня (пе­ре­бу­ва­н­ня) чи мі­сце­зна­хо­дже­н­ня на те­ри­то­рії Укра­ї­ни та май­на, що зна­хо­ди­ться на те­ри­то­рії Укра­ї­ни, в роз­мі­рі, до­ста­тньо­му для від­шко­ду­ва­н­ня су­до­вих ви­трат від­по­від­а­ча у ра­зі від­мо­ви у по­зо­ві;

• якщо су­ду на­да­ні до­ка­зи то­го, що май­но­вий стан по­зи­ва­ча або йо­го дії що­до від­чу­же­н­ня май­на чи ін­ші дії мо­жуть ускла­дни­ти або зро­би­ти не­мо­жли­вим ви­ко­на­н­ня рі­ше­н­ня су­ду про від­шко­ду­ва­н­ня су­до­вих ви­трат від­по­від­а­ча у ра­зі від­мо­ви у по­зо­ві.

Про­гно­зу­ва­ло­ся, що но­вий про­це­су­аль­ний ін­сти­тут змо­же змен­ши­ти кіль­кість звер­нень з по­зо­ва­ми, що ма­ють оче­ви­дно на­ду­ма­ний («шту­чний») ха­ра­ктер. Адже якщо суд за­до­воль­нить кло­по­та­н­ня від­по­від­а­ча, а по­зи­вач не вне­се у ви­зна­че­ний строк ко­шти на де­по­зит, суд за кло­по­та­н­ням від­по­від­а­ча має пра­во за­ли­ши­ти по­зов без роз­гля­ду. У ра­зі від­мо­ви у за­до­во­лен­ні по­зо­ву, за­кри­т­тя про­ва­дже­н­ня або за­ли­ше­н­ня по­зо­ву без роз­гля­ду за ра­ху­нок вне­се­ної су­ми від­шко­до­ву­ють су­до­ві ви­тра­ти від­по­від­а­ча. Тоб­то не­до­бро­со­ві­сні по­зи­ва­чі бу­дуть не­сти ре­аль­ні ви­тра­ти че­рез зло­вжи­ва­н­ня пра­вом, що змен­шить кіль­кість охо­чих вда­ти­ся до та­ких зло­вжи­вань.

Оскіль­ки ко­де­кси не мі­стять пе­ре­лі­ку ознак, на­яв­ність яких мо­же свід­чи­ти про за­ві­до­му без­під­став­ність по­зо­ву або зло­вжи­ва­н­ня пра­вом на по­зов, ви­зна­чи­ти та­кі озна­ки по­вин­на са­ме су­до­ва пра­кти­ка. Зі змі­сту ухвал, яки­ми бу­ли за­до­во­ле­ні кло­по­та­н­ня від­по­від­а­чів про за­без­пе­че­н­ня су­до­вих ви­трат, мо­жна дійти ви­снов­ку, що одні­єю з най­більш оче­ви­дних ознак зло­вжи­ва­н­ня пра­вом на по­зов су­ди ви­зна­чи­ли не­о­дно­ра­зо­ве звер­не­н­ня по­зи­ва­ча до від­по­від­а­ча з ана­ло­гі­чни­ми по­зо­ва­ми.

На­при­клад, са­ме з та­ких під­став бу­ли за­до­во­ле­ні кло­по­та­н­ня від­по­від­а­чів про за­без­пе­че­н­ня су­до­вих ви­трат:

• ухва­лою Со­каль­сько­го ра­йон­но­го су­ду Львів­ської обла­сті від 27.03.2018 р. у спра­ві №454/2987/17, яка мо­ти­во­ва­на тим, що по­зи­вач вже втре­тє звер­та­є­ться до су­ду з по­зо­вом до від­по­від­а­ча про ви­зна­н­ня одно­го й то­го ж спад­ко­во­го до­го­во­ру не­дій­сним, що­ра­зу вка­зу­ю­чи но­ві під­ста­ви та при цьо­му по­кла­да­ю­чись на ті са­мі об­ста­ви­ни, які вже бу­ли пре­дме­том з’ясу­ва­н­ня у по­пе­ре­дніх спра­вах за її по­зо­ва­ми;

• ухва­лою Го­ло­сі­їв­сько­го ра­йон­но­го су­ду м. Ки­є­ва від 06.06.2018 р. у спра­ві №752/6268/18, в якій суд вста­но­вив, що по­зи­вач до цьо­го сім ра­зів звер­тав­ся з ана­ло­гі­чни­ми по­зо­ва­ми до від­по­від­а­ча;

• ухва­лою Го­ло­сі­їв­сько­го ра­йон­но­го су­ду м. Ки­є­ва від 13.06.2018 р. у спра­ві №752/24072/17, в якій суд вста­но­вив, що по­зи­вач звер­тав­ся з ана­ло­гі­чни­ми по­зо­ва­ми як до по­стій­но ді­ю­чо­го тре­тей­сько­го су­ду при Асо­ці­а­ції укра­їн­ських бан­ків, так і до су­ду.

Та­кож су­ди за­до­воль­ня­ють від­по­від­ні кло­по­та­н­ня за на­яв­но­сті ін­ших ва­го­мих до­ка­зів, які вка­зу­ють на не­до­бро­со­ві­сність по­зи­ва­ча в ре­а­лі­за­ції сво­го пра­ва на звер­не­н­ня до су­ду. На­при­клад, якщо сто­ро­ни під­пи­са­ли до­ку­мент про від­су­тність ма­те­рі­аль­них пре­тен­зій за до­го­во- ром, на під­ста­ві яко­го по­да­ний по­зов про стя­гне­н­ня за­бор­го­ва­но­сті. Са­ме з цих під­став Го­спо­дар­ський суд Ми­ко­ла­їв­ської обла­сті ухва­лою від 16.10.2018 р. за­до­воль­нив кло­по­та­н­ня від­по­від­а­ча про за­без­пе­че­н­ня су­до­вих ви­трат.

Ви­сно­вок про без­під­став­ність по­зо­ву під час роз­гля­ду кло­по­тань про за­без­пе­че­н­ня су­до­вих ви­трат су­ди ча­сто ро­блять у ви­пад­ках, ко­ли в по­зо­ві не об­ґрун­то­ва­но по­ру­ше­н­ня прав по­зи­ва­ча або не ви­зна­че­но, в чо­му по­ля­гає та­ке по­ру­ше­н­ня са­ме від­по­від­а­чем.

Зокре­ма, са­ме та­ке об­ґрун­ту­ва­н­ня на­ве­ли су­ди, за­до­воль­ня­ю­чи кло­по­та­н­ня про за­без­пе­че­н­ня су­до­вих ви­трат:

• у спра­ві №522/1150/18 При­мор­ський ра­йон­ний суд м. Оде­си в ухва­лі від 18.04.2018 р. вка­зав на те, що в жо­дно­му до­ку­мен­ті, на­да­но­му по­зи­ва­чем та її пред­став­ни­ком до су­ду, не мі­стя­ться ві­до­мо­сті про від­по­від­а­ча як ро­бо­то­дав­ця; при цьо­му по­зи­вач про­сить стя­гну­ти з цьо­го під­при­єм­ства за­бор­го­ва­ність із за­ро­бі­тної пла­ти;

• у спра­ві №310/8966/17 Бер­дян­ський мі­ськра­йон­ний суд За­по­різь­кої обла­сті в ухва­лі від 22.02.2018 р. вка­зав на те, що по­зи­вач не за­зна­чи­ла, яким чи­ном оспо­рю­ва­ний до­го- вір ку­пів­лі-про­да­жу по­ру­шує її пра­ва чи ін­те­ре­си.

От­же, мо­жна го­во­ри­ти про на­яв­ність у су­до­вій пра­кти­ці пев­но­го під­хо­ду до ви­зна­че­н­ня ознак, які свід­чать про без­під­став­ність по­зо­ву та зло­вжи­ва­н­ня пра­вом на по­зов, що ро­бить більш-менш про­гно­зо­ва­ни­ми пер­спе­кти­ви за­до­во­ле­н­ня та­ко­го кло­по­та­н­ня для від­по­від­а­чів.

Во­дно­час до­ста­тньо су­пе­ре­чли­вим є під­хід до оцін­ки су­да­ми під­став для за­до­во­ле­н­ня кло­по­тань про за­без­пе­че­н­ня ви­трат від­по­від­а­ча у ра­зі від­су­тно­сті май­на та за­ре­є­стро­ва­но­го мі­сця про­жи­ва­н­ня (пе­ре­бу­ва­н­ня) чи мі­сце­зна­хо­дже­н­ня на те­ри­то­рії Укра­ї­ни.

В де­яких ви­пад­ках су­ди під­хо­дять до ви­рі­ше­н­ня пи­та­н­ня фор­маль­но, мо­ти­ву­ю­чи свої ухва­ли ли­ше тим, що по­зи­вач є не­ре­зи­ден­том Укра­ї­ни. Як при­клад від­по­від­но­го під­хо­ду, мо­жна на­ве­сти ухва­лу від 19.04.2018 р. Хер­сон­сько­го мі­сько­го су­ду Хер­сон­ської обла­сті у спра­ві №766/18316/17 та ухва­лу Го­спо­дар­сько­го су­ду м. Ки­є­ва у спра­ві №910/5200/18 від 20.06.2018 р.

Однак за­зви­чай су­ди під­хо­дять до цьо­го пи­та­н­ня більш ви­ва­же­но. На­при­клад, Чер­ні­ве­цький ра­йон­ний суд Він­ни­цької обла­сті під час роз­гля­ду спра­ви №150/84/18

в ухва­лі від 24.05.2018 р. акцен­ту­вав, що за­сто­су­ва­н­ня за­без­пе­че­н­ня мо­жли­ве у ра­зі існу­ва­н­ня одно­ча­сно­го двох умов: від­су­тність за­ре­є­стро­ва­но­го мі­сця про­жи­ва­н­ня (пе­ре­бу­ва­н­ня) чи мі­сце­зна­хо­дже­н­ня та від­су­тність май­на на те­ри­то­рії Укра­ї­ни в роз­мі­рі, до­ста­тньо­му для від­шко­ду­ва­н­ня ви­трат від­по­від­а­ча у ра­зі від­мо­ви в по­зо­ві.

До­во­дя­чи від­су­тність май­на в осо­би, на­сам­пе­ред, від­по­від­а­чі пред’яв­ля­ють су­дам до­від­ки з ре­є­стру прав на не­ру­хо­ме май­но. В де­яких спра­вах цьо­го до­ста­тньо. При­мі­ром, Лу­цький мі­ськра­йон­ний суд Во­лин­ської обла­сті під час роз­гля­ду спра­ви №161/19912/17 за­без­пе­чив ви­тра­ти від­по­від­а­ча пі­сля ана­лі­зу ли­ше ко­пії па­спор­та по­зи­ва­ча та ін­фор­ма­цій­ної до­від­ки з Дер­жав­но­го ре­є­стру прав на не­ру­хо­ме май­но що­до ньо­го.

Однак від­су­тно­сті не­ру­хо­мо­го май­на бу­ло за­ма­ло для за­без­пе­че­н­ня ви­трат від­по­від­а­ча Го­спо­дар­ським су­дом м. Ки­є­ва у спра­ві №910/23396/17. Суд за­зна­чив, що не­ру­хо­ме май­но – це не єди­не май­но, зав­дя­ки яко­му мо­жуть бу­ти від­шко­до­ва­ні су­до­ві ви­тра­ти від­по­від­а­ча. Адже стя­гну­ті су­дом гро­шо­ві ко­шти, від­по­від­но до За­ко­ну Укра­ї­ни «Про ви­ко­нав­че про­ва­дже­н­ня», пе­ре­ра­хо­ву­ю­ться з бан­ків­сько­го ра­хун­ку бор­жни­ка, а у ра­зі не­мо­жли­во­сті вка­за­ної ви­ко­нав­чої дії ре­а­лі­за­ції під­ля­гає не ли­ше не­ру­хо­ме, але й ру­хо­ме май­но бор­жни­ка.

По­ка­зо­ви­ми є три спра­ви, що роз­гля­да­ли­ся в Го­спо­дар­сько­му су­ді Чер­ні­гів­ської обла­сті: №927/126/18, №927/127/18, №927/106/18. По­зи­ва­чем бу­ла одна й та са­ма іно­зем­на ком­па­нія, за­ре­є­стро­ва­на в Ре­спу­блі­ці Кіпр. По­зов­ні ви­мо­ги бу­ли одна­ко­ві, від­рі­зня­ли­ся ли­ше від­по­від­а­чі.

Якщо в ухва­лі від 14.03.2018 р. у спра­ві №927/127/18 суд за­без­пе­чив ви­тра­ти від­по­від­а­ча, то в ана­ло­гі­чних спра­вах – від­мо­вив. 02.05.2018 р. під час роз­гля­ду кло­по­та­н­ня від­по­від­а­ча у спра­ві №927/126/18 по­зи­вач на­дав су­ду шість Сві­доцтв май­но­вих прав на тор­го­вель­ні мар­ки, а 08.05.2018 р. у спра­ві №927/106/18 до­да­тко­во бу­ло пред’яв­ле­но до­го­вір про від­кри­т­тя бан­ків­сько­го ра­хун­ку та бан­ків­ську ви­пи­ску. В обох спра­вах до­ка­зів, на­да­них по­зи­ва­чем, бу­ло до­ста­тньо для від­мо­ви у за­до­во­лен­ні кло­по­та­н­ня про за­без­пе­че­н­ня ви­трат від­по­від­а­ча.

От­же, для спра­ве­дли­во­го ви­рі­ше­н­ня пи­та­н­ня що­до за­без­пе­че­н­ня ви­трат від­по­від­а­ча ва­жли­вим є за­без­пе­че­н­ня зма­галь­но­сті. У по­зи­ва­ча має бу­ти мо­жли­вість на­да­ти су­ду до­ка­зи на­яв­но­сті у ньо­го на те­ри­то­рії Укра­ї­ни май­на. Во­дно­час ко­жна сто­ро­на са­мо­стій­но не­се ри­зик ви­ко­ри­ста­н­ня або не­ви­ко­ри­ста­н­ня її про­це­су­аль­них прав. Тож обов’язок су­ду зво­ди­ться до то­го, щоб по­зи­вач був озна­йом­ле­ний з кло­по­та­н­ням про за­без­пе­че­н­ня ви­трат від­по­від­а­ча та мав ро­зум­ний строк для по­да­н­ня сво­їх об­ґрун­то­ва­них за­пе­ре­чень і до­ка­зів про­ти ньо­го.

Як ар­гу­мент на ко­ристь за­без­пе­че­н­ня ви­трат від­по­від­а­ча, су­ди звер­та­ють ува­гу на ма­те­рі­аль­ний стан по­зи­ва­ча. 18.04.2018 р. під час роз­гля­ду спра­ви №522/1150/18 При­мор­ський ра­йон­ний суд м. Оде­си за­зна­чив, що до­ціль­ність за­сто­су­ва­н­ня за­без­пе­чу­валь­них за­хо­дів об­умов­ле­на та­кож тим, що сто­ро­на по­зи­ва­ча за­зна­чає про своє по­га­не ма­те­рі­аль­не ста­но­ви­ще.

У кон­текс­ті за­зна­че­но­го не­об­хі­дно на­ве­сти ухва­лу Са­мар­сько­го ра­йон­но­го су­ду м. Дні­про­пе­тров­ська від 11.01.2018 р. у спра­ві №206/6613/17. Суд мо­ти­ву­вав за­без­пе­че­н­ня ви­трат від­по­від­а­ча тим, що по­зи­вач звер­ну­ла­ся до су­ду із за­явою про за­хист прав спо­жи­ва­чів, що­до якої во­на звіль­не­на від спла­ти су­до­во­го збо­ру. В по­зов­ній за­яві во­на са­ма за­зна­чи­ла про не­мо­жли­вість спла­ти­ти за­мов­ле­них нею по­слуг від­по­від­а­ча. Окрім то­го, пред­став­ник по­зи­ва­ча по­ясни­ла, що оста­н­ня не має ма­те­рі­аль­ної мо­жли­во­сті спла­ти­ти на де­по­зи­тний ра­ху­нок ви­зна­че­ні в ухва­лі ви­тра­ти від­по­від­а­ча на пра­во­ву до­по­мо­гу. Це ста­ло під­ста­вою по­ста­нов­ле­н­ня су­дом ухва­ли від 04.04.2018 р. про за­ли­ше­н­ня по­зов­ної за­яви без роз­гля­ду.

Фа­бу­ла остан­ньої спра­ви де­мон­струє зі­ткне­н­ня пра­ва осо­би на звер­не­н­ня до су­ду та не­об­хі­дність за­без­пе­че­н­ня ви­трат від­по­від­а­ча. Як ба­чи­мо, іно­ді до­ся­гне­н­ня ро­зум­но­го ба­лан­су та вра­ху­ва­н­ня ін­те­ре­сів як по­зи­ва­ча, так і від­по­від­а­ча є не­про­стим зав­да­н­ням. Для йо­го розв’яза­н­ня та прийня­т­тя спра­ве­дли­во­го рі­ше­н­ня ва­жли­во вра­хо­ву­ва­ти не ли­ше ма­те­рі­аль­ний стан по­зи­ва­ча, але й об­ґрун­то­ва­ність по­зо­ву.

Що­до су­ми за­без­пе­че­н­ня ви­трат від­по­від­а­ча, то су­ди ча­сто змен­шу­ють за­яв­ле­ні від­по­від­а­чем ви­тра­ти. За­зви­чай по­зи­ва­ча зо­бов’язу­ють вне­сти на де­по­зит су­ду від 2 тис. грн до 10 тис. грн. То­му якщо по­зи­вач по­дає без­під­став­ний по­зов за­для за­тя­гу­ва­н­ня стя­гне­н­ня з ньо­го кіль­кох міль­йо­нів за ін­шою спра­вою або для пе­ре­шко­джа­н­ня ви­се­ле­н­ня з при­мі­ще­н­ня, то за­без­пе­че­н­ня ви­трат від­по­від­а­ча на­вряд чи бу­де ефе­ктив­ним за­по­бі­жни­ком від зло­вжи­ва­н­ня пра­вом на по­зов.

Під­су­мо­ву­ю­чи ви­ще­на­ве­де­не, мо­жна ска­за­ти, що су­ди за­без­пе­чу­ють су­до­ві ви­тра­ти від­по­від­а­ча у ра­зі на­ле­жно­го об­ґрун­ту­ва­н­ня остан­нім зло­вжи­ва­н­ня пра­вом на по­зов та у ра­зі від­су­тно­сті у по­зи­ва­ча май­на на те­ри­то­рії Укра­ї­ни. Ва­го­мим ар­гу­мен­том що­до зло­вжи­ва­н­ня є на­яв­ність ана­ло­гі­чно­го су­до­во­го спо­ру, до­ку­мен­та про те, що по­зи­вач не має пре­тен­зій до від­по­від­а­ча, а та­кож не­на­ле­жне об­ґрун­ту­ва­н­ня по­зов­ної за­яви. Що­до май­но­во­го ста­ну по­зи­ва­ча, то від­су­тність у ньо­го не­ру­хо­мо­го май­на на те­ри­то­рії Укра­ї­ни не га­ран­тує від­по­від­а­чу за­без­пе­че­н­ня йо­го су­до­вих ви­трат (осо­бли­во, якщо по­зи­вач до­ве­де на­яв­ність у ньо­го гро­шо­вих ко­штів в укра­їн­ських бан­ках або ін­шо­го ру­хо­мо­го май­на на те­ри­то­рії Укра­ї­ни).

Юлія Ю і СТУСОВА СТУСОВА, стар­ший юрист ЮФ Evris

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.