Дис­кри­мі­на­ція за озна­кою ін­ва­лі­дно­сті: укра­їн­ські ре­а­лії та єв­ро­пей­ські тен­ден­ції

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА | ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ - Те­тя­на Т ІВЧЕНКО, ІВЧЕНКО ке­рів­ник екс­пер­тної гру­пи з прав лю­ди­ни Ди­ре­кто­ра­ту з прав лю­ди­ни, до­сту­пу до пра­во­су­д­дя та пра­во­вої обі­зна­но­сті Мін'юсту

Кон­вен­ція про пра­ва осіб з ін­ва­лі­дні­стю (да­лі – Кон­вен­ція) зо­бов'язує дер­жав-уча­сниць за­без­пе­чу­ва­ти пов­ну ре­а­лі­за­цію прав усі­ма осо­ба­ми з ін­ва­лі­дні­стю без будь-якої дис­кри­мі­на­ції. Від­по­від­но до Кон­вен­ції, «дис­кри­мі­на­ція за озна­кою ін­ва­лі­дно­сті» озна­чає роз­рі­зне­н­ня, ви­клю­че­н­ня чи обме­же­н­ня з при­чи­ни ін­ва­лі­дно­сті, ре­зуль­та­том яко­го є при­мен­ше­н­ня або за­пе­ре­че­н­ня ви­зна­н­ня, ре­а­лі­за­ції або здій­сне­н­ня на­рів­ні з ін­ши­ми прав у по­лі­ти­чній, еко­но­мі­чній, со­ці­аль­ній, куль­тур­ній, ци­віль­ній чи ін­шій сфе­рі. Во­на охо­плює всі фор­ми дис­кри­мі­на­ції, в то­му чи­слі від­мо­ву в ро­зум­но­му при­сто­су­ван­ні.

Укра­ї­на де­кла­рує, що при­ді­ляє осо­бам з ін­ва­лі­дні­стю осо­бли­ву ува­гу че­рез впро­ва­дже­н­ня но­вих під­хо­дів до ви­рі­ше­н­ня про­блем ці­єї ка­те­го­рії гро­ма­дян, адже во­ни най­біль­ше по­тре­бу­ють спра­ве­дли­во­го со­ці­аль­но­го за­хи­сту і ство­ре­н­ня та­ких умов жи­т­тя, за яких мо­жли­во успі­шно ін­те­гру­ва­ти­ся у су­спіль­ство.

На­справ­ді від­по­від­аль­ність за дис­кри­мі­на­цію, за­бо­ро­не­ну на за­ко­но­дав­чо­му рів­ні в Укра­ї­ні, су­то де­кла­ра­тив­на, то­му ан­ти­дис­кри­мі­на­цій­ні нор­ми не ді­ють. Ко­де­ксом Укра­ї­ни про адмі­ні­стра­тив­ні пра­во­по­ру­ше­н­ня не пе­ред­ба­че­но адмі­ні­стра­тив­ної від­по­від­аль­но­сті за по­ру­ше­н­ня рів­но­прав­но­сті гро­ма­дян, дис­кри­мі­на­цію то­що. До­ве­сти в су­ді на­яв­ність дис­кри­мі­на­ції що­до лю­дей з ін­ва­лі­дні­стю ду­же важ­ко.

Упов­но­ва­же­ний Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни з прав лю­дей з ін­ва­лі­дні­стю на­го­ло­шує на не­об­хі­дно­сті го­во­ри­ти сьо­го­дні про дис­кри­мі­на­цію: «Са­ме не­ви­ко­на­н­ня норм укра­їн­сько­го за­ко­но­дав­ства – це на­ша най­біль­ша про­бле­ма. Як­би все те, що є в за­ко­но­дав­стві сто­сов­но лю­дей з ін­ва­лі­дні­стю, ви­ко­ну­ва­ло­ся, ми бу­ли б ци­ві­лі­зо­ва­ною дер­жа­вою, а якщо дер­жа­ва не­ци­ві­лі­зо­ва­на – це при­від для дис­кри­мі­на­ції. По­трі­бно змі­ню­ва­ти сві­до­мість гро­мад­сько­сті. Ми ма­є­мо го­во­ри­ти про рів­ні пра­ва та мо­жли­во­сті. Ні­чо­го спе­ці­аль­но для осіб з ін­ва­лі­дні­стю не по­трі­бно ро­би­ти. Про­сто всі мі­ні­стер­ства і ві­дом­ства по­вин­ні за­без­пе­чу­ва­ти пра­ва одна­ко­во.

Тру­дно­щі, з яки­ми що­дня зі­штов­ху­ю­ться осо­би з ін­ва­лі­дні­стю в Укра­ї­ні – ви­со­кий рі­вень дис­кри­мі­на­ції (це про­бле­ма, яка сьо­го­дні над­зви­чай­но за­го­стри­ла­ся), по­ру­ше­н­ня прав, кри­ти­чний рі­вень жи­т­тя і со­ці­аль­ної без­за­хи­сно­сті, не­до­сту­пність ар­хі­те­кту­ри, транс­пор­ту, осві­ти, пра­це­вла­шту­ва­н­ня.

До то­го ж від­су­тність ре­аль­но­го ме­ха­ні­зму ре­а­лі­за­ції ст. 30 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про осно­ви со­ці­аль­ної за­хи­ще­но­сті осіб з ін­ва­лі­дні­стю в Укра­ї­ні» в ча­сти­ні за­мі­ни жи­тло­вої пло­щі у ра­зі не­від­по­від­но­сті жи­тла осо­би з ін­ва­лі­дні­стю ви­мо­гам, ви­зна­че­ним ви­снов­ком ме­ди­ко-со­ці­аль­ної екс­пер­ти­зи, не­ви­ко­на­н­ня нор­ми ст. 38 За­ко­ну про на­да­н­ня без­опла­тно або на піль­го­вих умо­вах ав­то­мо­бі­лів то­що.

За­ко­ном Укра­ї­ни «Про осві­ту» пе­ред­ба­че­но до­сту­пність для на­вча­н­ня та ви­хо­ва­н­ня осіб з осо­бли­ви­ми осві­тні­ми по­тре­ба­ми. Окре­мі за­кла­ди ста­ють до­сту­пни­ми, ба­га­то шкіл пе­ред­ба­ча­ють ін­клю­зив­не на­вча­н­ня, але в цьо­му пи­тан­ні в Укра­ї­ни ще все по­пе­ре­ду.

На­став час удо­ско­на­ли­ти за­ко­но­дав­ство що­до під­ви­ще­н­ня пра­це­вла­шту­ва­н­ня се­ред лю­дей з ін­ва­лі­дні­стю, які мо­жуть пра­цю­ва­ти ефе­ктив­ні­ше ніж ін­ші, адже во­ни ці­ну­ють ро­бо­ту та на­ба­га­то від­по­від­аль­ні­ші».

Дій­сно, для лю­дей з ін­ва­лі­дні­стю до­ста­тньо скла­дна си­ту­а­ція на ві­тчи­зня­но­му рин­ку пра­ці. Чин­не за­ко­но­дав­ство ствер­джує: «Є ті, ко­го ро­бо­то­да­вець має пер­шо­чер­го­во за­без­пе­чи­ти ро­бо­чим мі­сцем – осо­би з ін­ва­лі­дні­стю пра­це­зда­тно­го ві­ку». Про­те ста­ти­сти­ка нев­ті­шна: кіль­кість не­пра­це­вла­што­ва­них осіб з ін­ва­лі­дні­стю ся­гає 73,8%. Це озна­чає, що пе­ре­ва­жна біль­шість має пе­ре­шко­ди на шля­ху до пра­це­вла­шту­ва­н­ня, а от­же, і до за­без­пе­че­н­ня на­ле­жно­го рів­ня жи­т­тя. В Укра­ї­ні се­ре­дній по­ка­зник зайня­то­сті осіб з ін­ва­лі­дні­стю скла­дає 26,2%. В Єв­ро­пі цей по­ка­зник ся­гає май­же 40%. Се­ред лі­де­рів – Ні­меч­чи­на 69%, Шве­ція 68%, Да­нія 56%.

На ви­ко­на­н­ня Уго­ди про асо­ці­а­цію Укра­ї­на має за­без­пе­чи­ти по­сту­по­ве на­бли­же­н­ня до пра­ва та пра­кти­ки ЄС у сфе­рі зайня­то­сті, со­ці­аль­ної по­лі­ти­ки та ство­ре­н­ня рів­них мо­жли­во­стей, вре­гу­лю­ва­ти си­ту­а­цію на рин­ку пра­ці від­по­від­но до єв­ро­пей­ських стан­дар­тів, що пе­ред­ба­чає по­до­ла­н­ня дис­кри­мі­на­ції в усіх її фор­мах та про­я­вах, змен­ше­н­ня без­ро­бі­т­тя се­ред осіб з ін­ва­лі­дні­стю, по­лег­ше­н­ня пов­сяк­ден­них умов жи­т­тя лю­дей з ін­ва­лі­дні­стю в ре­зуль­та­ті ада­пта­ції ін­фра­стру­кту­ри під осо­бли­ві по­тре­би то­що.

Роз­по­ря­дже­н­ням Ка­бі­не­ту Мі­ні­стрів Укра­ї­ни від 21.06.2017 р. №503-р за­твер­дже­но план за­хо­дів з ім­пле­мен­та­ції Уго­ди про асо­ці­а­цію на 2017-2019 рр., яким пе­ред­ба­че­но за­без­пе­че­н­ня гі­дної пра­ці, по­лі­ти­ки зайня­то­сті, со­ці­аль­но­го за­хи­сту, ген­дер­ної рів­но­сті та не­дис­кри­мі­на­ції, в то­му чи­слі на осно­ві ін­ва­лі­дно­сті.

Ди­ре­кти­вою Ра­ди 2000/78/ЄС від 27.11.2000 р., по­ло­же­н­ня якої ма­ють бу­ти впро­ва­дже­ні в укра­їн­ське за­ко­но­дав­ство не пі­зні­ше ніж 01.09.2021 р., та­кож вста­нов­ле­но за­галь­ну си­сте­му рів­но­го став­ле­н­ня та пе­ред­ба­че­но не­д­опу­ще­н­ня дис­кри­мі­на­ції пра­ців­ни­ків.

Се­ред акту­аль­них про­блем­них пи­тань – до­три­ма­н­ня ві­тчи­зня­ни­ми ро­бо­то­дав­ця­ми чин­но­го за­ко­но­дав­ства що­до спри­я­н­ня зайня­то­сті осо­бам з ін­ва­лі­дні­стю, а са­ме ви­ко­на­н­ня нор­ма­ти­ву пра­це­вла­шту­ва­н­ня осіб з ін­ва­лі­дні­стю, ство­ре­н­ня спе­ці­аль­них ро­бо­чих місць, за­без­пе­че­н­ня ро­зум­но­го при­сто­су­ва­н­ня.

Ст. 19 За­ко­ну «Про осно­ви со­ці­аль­ної за­хи­ще­но­сті осіб з ін­ва­лі­дні­стю в Укра­ї­ні» для під­при­ємств, уста­нов та ор­га­ні­за­цій вста­нов­ле­но обов’яз­ко­вий для ви­ко­на­н­ня нор­ма­тив ро­бо­чих місць для пра­це­вла­шту­ва­н­ня осіб з ін­ва­лі­дні­стю у роз­мі­рі 4% від се­ре­дньо­облі­ко­вої чи­сель­но­сті шта­тних пра­ців­ни­ків, а якщо пра­цює від 8 до 25 осіб – в кіль­ко­сті одно­го ро­бо­чо­го мі­сця.

Згі­дно з ч. 1 ст. 20 цьо­го За­ко­ну, бю­дже­тні уста­но­ви не спла­чу­ють адмі­ні­стра­тив­но-го­спо­дар­ські сан­кції за не­ви­ко­на­н­ня вста­нов­ле­ної кво­ти, у зв’яз­ку з цим у дер­жав­но­му се­кто­рі най­скла­дні­ша си­ту­а­ція з пра­це­вла­шту­ва­н­ням. За да­ни­ми ау­ди­ту Ра­хун­ко­вої па­ла­ти Укра­ї­ни дер­жав­них уста­нов і під­при­ємств, пе­ре­ва­жна біль­шість бю­дже­тних уста­нов в Укра­ї­ні ухи­ля­є­ться від ви­ко­на­н­ня кво­ти. Що сто­су­є­ться під­при­ємств та ор­га­ні­за­цій, які не на­ле­жать до дер­жав­но­го се­кто­ру, то во­ни зо­бов’яза­ні спла­чу­ва­ти сан­кції за не­ви­ко­на­н­ня кво­ти. Однак на­віть це не зму­шує ба­га­тьох ро­бо­то­дав­ців бра­ти пра­ців­ни­ків з ін­ва­лі­дні­стю на ро­бо­ту.

Окрім то­го, ст. 24-1 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про ре­кла­му» не ви­окрем­ле­но озна­ку ін­ва­лі­дно­сті як та­ку, що за­бо­ро­ня­є­ться за­зна­чи­ти в ого­ло­ше­н­нях про ва­кан­сії, то­му ро­бо­то­дав­ці у сво­їх ого­ло­ше­н­нях ча­сто вда­ю­ться до обме­жень що­до кан­ди­да­тів з ін­ва­лі­дні­стю.

Пі­сля ра­ти­фі­ка­ції Кон­вен­ції в укра­їн­сько­му за­ко­но­дав­стві з’яви­ла­ся ви­мо­га про за­без­пе­че­н­ня ро­зум­но­го при­сто­су­ва­н­ня, але в на­шій дер­жа­ві, на від­мі­ну від роз­ви­не­них кра­ї­нах сві­ту, де прин­цип ро­зум­но­го при­сто­су­ва­н­ня за­сто­со­ву­є­ться вже не пер­ше де­ся­ти­лі­т­тя, на жаль, пра­кти­ка йо­го за­сто­су­ва­н­ня так і не ста­ла по­ши­ре­ною. Укра­їн­ські ро­бо­то­дав­ці по­бо­ю­ю­ться зі­штов­хну­ти­ся з сер­йо­зни­ми тру­дно­ща­ми та не­рід­ко утри­му­ю­ться від пра­це­вла­шту­ва­н­ня осіб з ін­ва­лі­дні­стю, про­те не зав­жди є не­об­хі­дни­ми за­хо­ди ро­зум­но­го при­сто­су­ва­н­ня на ро­бо­чо­му мі­сці та на­дмір­ні ви­тра­ти чи зу­си­л­ля від ро­бо­то­дав­ців.

Дер­жа­ви ЄС ви­ко­ри­сто­ву­ють рі­зні під­хо­ди до про­бле­ми пра­це­вла­шту­ва­н­ня лю­дей з ін­ва­лі­дні­стю, але всі во­ни ке­ру­ю­ться прин­ци­па­ми, ви­кла­де­ни­ми у Єв­ро­пей­ській стра­те­гії що­до ін­ва­лі­дно­сті на 2010-2020 рр., яка має на ме­ті сут­тє­во збіль­ши­ти в ЄС час­тку осіб з ін­ва­лі­дні­стю, які за­ді­я­ні на від­кри­то­му рин­ку пра­ці.

Швед­ська ан­ти­дис­кри­мі­на­цій­на мо­дель є одні­єю з най­більш успі­шних за рів­нем зайня­то­сті осіб з ін­ва­лі­дні­стю. Дер­жа­ва про­по­нує суб­си­ду­ва­н­ня за­ро­бі­тної пла­ти, ком­пен­са­ції ви­трат, пов’яза­них з ро­зум­ним при­сто­су­ва­н­ням. При цьо­му та­кі ком­пен­са­ції за­без­пе­чу­ю­ться як у при­ва­тно­му, так і в дер­жав­но­му се­кто­рі.

Та­кож в ба­га­тьох кра­ї­нах за­сто­со­ву­ють ви­щий ніж в Укра­ї­ні нор­ма­тив пра­це­вла­шту­ва­н­ня осіб з ін­ва­лі­дні­стю. Зокре­ма, у Фран­ції – 6%, в Ні­меч­чи­ні – від 5% до 10% (за­ле­жно від си­ту­а­ції на рин­ку пра­ці). У Че­хії, Ав­стрії та Іспа­нії вста­нов­ле­но нор­ма­тив, як і в Укра­ї­ні – 4%. До то­го ж тру­до­ве за­ко­но­дав­ство Че­хії зо­бов’язує всі ком­па­нії, в яких пра­цює по­над 25 осіб, бра­ти участь у пра­це­вла­шту­ван­ні лю­дей з фун­кціо­наль­ни­ми ушко­дже­н­ня­ми.

Від­по­від­но до За­ко­ну Ко­ро­лів­ства Да­нія про рів­не став­ле­н­ня на рин­ку пра­ці, не­рів­не став­ле­н­ня ви­зна­ча­є­ться як будь-яка пря­ма чи не­пря­ма дис­кри­мі­на­ція за озна­кою ін­ва­лі­дно­сті. За­ко­но­дав­ство Да­нії не пе­ред­ба­чає си­сте­му квот для ро­бо­то­дав­ців що­до пра­це­вла­шту­ва­н­ня лю­дей з ін­ва­лі­дні­стю, але ро­бо­то­дав­ців зо­бов’язу­ють під час прийня­т­тя на ро­бо­ту на­да­ва­ти пе­ре­ва­гу осо­бам з осо­бли­ви­ми по­тре­ба­ми, що ма­ють та­кий же рі­вень ква­лі­фі­ка­ції, як ін­ші здо­бу­ва­чі.

У Поль­щі існу­ють за­ко­ни, які за­бо­ро­ня­ють пря­му або не­пря­му дис­кри­мі­на­цію що­до осіб з ін­ва­лі­дні­стю, по­чи­на­ю­чи зі ста­дії від­бо­ру спів­ро­бі­тни­ків і пра­це­вла­шту­ва­н­ня та за­кін­чу­ю­чи про­це­ду­рою звіль­не­н­ня із за­йма­ної по­са­ди. Лю­ди з ін­ва­лі­дні­стю, які зі­штов­хну­ли­ся з дис­кри­мі­на­ці­єю що­до се­бе, ма­ють мо­жли­вість ви­ма­га­ти від­шко­ду­ва­н­ня за­по­ді­я­ної мо­раль­ної шко­ди та упу­ще­ної еко­но­мі­чної ви­го­ди. Вста­нов­ле­но си­сте­му квот для пра­це­вла­шту­ва­н­ня лю­дей з ін­ва­лі­дні­стю на рів­ні 6%.

В усіх кра­ї­нах-чле­нах ЄС рі­вень еко­но­мі­чної актив­но­сті лю­дей з ін­ва­лі­дні­стю є рі­зним, але про­бле­ми осіб з осо­бли­ви­ми по­тре­ба­ми не за­ли­ша­ють без ува­ги, во­ни ма­ють одна­ко­ві пра­ва з ін­ши­ми гро­ма­дя­на­ми та при цьо­му отри­му­ють до­да­тко­ву під­трим­ку.

Аль­тер­на­тив­ні під­хо­ди до ви­рі­ше­н­ня про­бле­ми що­до дис­кри­мі­на­ції осіб з ін­ва­лі­дні­стю у сфе­рі зайня­то­сті:

• ан­ти­дис­кри­мі­на­цій­ний під­хід пе­ред­ба­чає по­сту­по­ву від­мо­ву від нор­ма­ти­ву ро­бо­чих місць з по­єд­на­н­ням по­зи­тив­них за­охо­чень ро­бо­то­дав­ців від­кри­то­го рин­ку пра­ці;

• жорс­тка кво­тна мо­дель ви­хо­дить з чин­но­го під­хо­ду та ґрун­ту­є­ться на під­ви­щен­ні від­по­від­аль­но­сті за не­ви­ко­на­н­ня нор­ма­ти­ву ро­бо­чих місць; за­ко­но­дав­ство мо­жна по­си­ли­ти ан­ти­дис­кри­мі­на­цій­ни­ми по­ло­же­н­ня­ми що­до осіб з ін­ва­лі­дні­стю;

• пе­ре­хід від ме­ди­чної мо­де­лі «ре­а­бі­лі­та­ції лю­дей з ін­ва­лі­дні­стю» до мо­де­лі під­го­тов­ки ро­бо­чої си­ли.

Вра­хо­ву­ю­чи ви­кла­де­не, Укра­ї­ні не­об­хі­дно до­кла­сти до­да­тко­вих зу­силь та по­до­ла­ти дис­кри­мі­на­цію лю­дей з ін­ва­лі­дні­стю шля­хом при­ве­де­н­ня чин­них за­ко­нів у від­по­від­ність до ра­ти­фі­ко­ва­них між­на­ро­дних до­го­во­рів та ан­ти­дис­кри­мі­на­цій­но­го за­ко­но­дав­ства, впро­ва­дже­н­ня ефе­ктив­них ме­ха­ні­змів кон­тро­лю за їх ви­ко­на­н­ням, вра­ху­ва­н­ня най­кра­щих сві­то­вих пра­ктик та за­сто­су­ва­н­ня ін­но­ва­цій­них аль­тер­на­тив­них єв­ро­пей­ських під­хо­дів, орі­єн­то­ва­них на мо­жли­во­сті лю­дей, за­без­пе­че­н­ня ро­зум­но­го при­сто­су­ва­н­ня, ухва­ле­н­ня но­вих за­ко­нів, що до­зво­лить лю­дям з ін­ва­лі­дні­стю за­йма­ти пов­но­цін­не мі­сце в укра­їн­сько­му су­спіль­стві та вла­сни­ми си­ла­ми за­без­пе­чу­ва­ти со­бі гі­дний рі­вень жи­т­тя.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.