Пре­зум­пція до­бро­по­ря­дно­сті ска­со­ва­на, але до­сі жи­ве

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА СУДОВА ПРАКТИКА - Іла­ріо­нІ і ТОМАРОВ,ТОМАРОВ ра­дник ЮФ «Ва­силь Кі­сіль і Пар­тне­ри»

На­вряд чи хтось з чи­та­чів при­га­дає, яку ре­а­кцію ви­кли­ка­ла у жур­на­лі­стів ч. 3 ст. 277 Ци­віль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни. З 2004 р. по­ча­ло ді­я­ти пра­ви­ло: не­га­тив­на ін­фор­ма­ція, по­ши­ре­на про осо­бу, вва­жа­є­ться не­до­сто­вір­ною, до­ки не бу­де до­ве­де­но про­ти­ле­жне.

Ця пре­зум­пція до­бро­по­ря­дно­сті звіль­ня­ла по­зи­ва­ча від тя­га­ря до­ве­де­н­ня. На­то­мість осо­ба, яка по­ши­ри­ла не­га­тив­ну ін­фор­ма­цію (від­по­від­ач), зо­бов’яза­на до­ве­сти, що це до­сто­вір­на ін­фор­ма­ція. Зві­сно, по­зи­вач міг на­да­ти до­ка­зи не­до­сто­вір­но­сті, але якщо від­по­від­ач не спро­сто­ву­вав пре­зум­пцію, по­зов за­до­воль­ня­ли.

Че­рез 5 ро­ків з’яви­ла­ся по­ста­но­ва Пле­ну­му Вер­хов­но­го су­ду Укра­ї­ни http://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/v_001700-09 «Про су­до­ву пра­кти­ку у спра­вах про за­хист гі­дно­сті та че­сті фі­зи­чної осо­би, а та­кож ді­ло­вої ре­пу­та­ції фі­зи­чної та юри­ди­чної осо­би» від 27.02.2009 р. №1, в якій суд на­вів при­кла­ди не­га­тив­ної ін­фор­ма­ції та по­яснив, як за­сто­со­ву­ва­ти пре­зум­пцію у спра­вах про спро­сто­ву­ва­н­ня не­до­сто­вір­ної ін­фор­ма­ції.

Скла­дно пе­ре­оці­ни­ти вплив пре­зум­пції на роз­гляд ці­єї ка­те­го­рії спо­рів. Зна­чно важ­че до­ве­сти від­су­тність пев­ної об­ста­ви­ни (фа­кту), ніж на­яв­ність, адже існу­ва­н­ня фа­кту пе­ред­ба­чає слі­ди, до­ка­зи, які мо­жна до­слі­ди­ти. Якщо осо­ба ствер­джує, що ін­ша осо­ба здій­сни­ла не­га­тив­ний вчи­нок, зна­чно важ­че до­ве­сти, що та­ко­го вчин­ку не бу­ло, ніж нав­па­ки. Зда­є­ться, на цій ідеї ба­зу­є­ться пре­зум­пція не­до­сто­вір­но­сті не­га­тив­ної ін­фор­ма­ції.

Че­рез 10 ро­ків за­сто­су­ва­н­ня пре­зум­пції від­бу­ло­ся не­о­чі­ку­ва­не. За­кон Укра­ї­ни http://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1170-18 №1170-VII від 27.03.2014 р., який вно­сив змі­ни до біль­ше ніж 50 нор­ма­тив­но-пра­во­вих актів, ви­да­лив ч. 3 зі ст. 277 ЦК Укра­ї­ни.

Це ста­ло­ся на­стіль­ки не­по­мі­тно, що всі 4,5 ро­ки, які ми­ну­ли з мо­мен­ту на­бра­н­ня чин­но­сті за­ко­ном, су­ди всіх ін­стан­цій про­дов­жу­ють пря­мо по­си­ла­ти­ся на не­чин­ну ч. 3 ст. 277 та на По­ста­но­ву Пле­ну­му ВСУ від 27.02.2009 р., яка по­ясню­ва­ла роз­по­діл тя­га­ря до­ве­де­н­ня. Мо­же скла­сти­ся вра­же­н­ня, що суд­ді уми­сно ігно­ру­ють зни­кне­н­ня пре­зум­пції. Адже як іна­кше по­ясни­ти, що на­віть суд ка­са­цій­ної ін­стан­ції до­сі про­дов­жує це ро­би­ти?

Вер­хов­ний Суд у рі­зних спра­вах по­си­ла­є­ться на пре­зум­пцію до­бро­по­ря­дно­сті, звер­та­ю­чись до ч. 2 ст. 277 ЦК, хо­ча там мо­ва йде про пра­во на спро­сту­ва­н­ня ін­фор­ма­ції що­до осо­би, яка по­мер­ла (по­ста­но­ва у спра­ві №758/5922/17 від 10.05.2018 р. http://reyestr.court. gov.ua/Review/74120818; по­ста­но­ва у спра­ві №658/1795/17 від 11.07.2018 р. http://reyestr.court. gov.ua/Review/75370716; по­ста­но­ва у спра­ві №752/5766/16 від 19.09.2018 р. http://reyestr.court. gov.ua/Review/76886513).

Па­ра­лель­но існу­ють рі­ше­н­ня, де Вер­хов­ний Суд ви­знав не­пра­виль­ним по­си­ла­н­ня су­дів на пре­зум­пцію до­бро­по­ря­дно­сті. На­при­клад, суд пер­шої ін­стан­ції не вра­ху­вав, що ч. 3 ст. 277 ЦК Укра­ї­ни бу­ла ви­клю­че­на у 2014 р. та не має зво­ро­тної дії в ча­сі на під­ста­ві ч. 1 ст. 58 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни (по­ста­но­ва Вер­хов­но­го Су­ду у спра­ві №188/1367/15 від 23.05.2018 р. http://reyestr.court.gov.ua/ Review/74659864).

У по­ста­но­ві у спра­ві №761/7795/17 від 04.07.2018 р. http://reyestr.court. gov.ua/Review/75133353 Вер­хов­ний Суд за­зна­чив, що до­ве­де­н­ня по­зи­ва­чем об­ґрун­то­ва­но­сті по­зо­ву, а са­ме по­ши­ре­н­ня ін­фор­ма­ції від­по­від­а­ча­ми та її не­до­сто­вір­но­сті, має від­бу­ва­ти­ся в за­галь­но­му по­ряд­ку, оскіль­ки пре- зум­пцію до­бро­по­ря­дно­сті ви­клю­че­но зі ст. 277 ЦК Укра­ї­ни у 2014 р. Зре­штою, Вер­хов­ний Суд на­віть ви­клю­чив з мо­ти­ву­валь­ної ча­сти­ни пра­виль­но­го рі­ше­н­ня су­дів ниж­чих ін­стан­цій по­мил­ко­ве по­си­ла­н­ня на зга­да­ну пре­зум­пцію.

У по­ста­но­ві від 10.10.2018 р. у спра­ві №521/19965/16 http://reyestr. court.gov.ua/Review/77285687 ко­ле­гія суд­дів Пер­шої су­до­вої па­ла­ти Ка­са­цій­но­го ци­віль­но­го су­ду за­зна­чи­ла: «Не мо­жна по­го­ди­ти­ся з ви­снов­ка­ми су­дів про не­об­хі­дність за­сто­су­ва­н­ня до спір­них пра­во­від­но- син пре­зум­пції до­бро­по­ря­дно­сті, пе­ред­ба­че­ною ч. 3 ст. 277 ЦК Укра­ї­ни, оскіль­ки її бу­ло ви­клю­че­но на під­ста­ві За­ко­ну №1170-VII від 27.03.2014 р., тоб­то до ви­ни­кне­н­ня спір­них пра­во­від­но­син у трав­ні та черв­ні 2015 р., то­му по­си­ла­н­ня су­дів у мо­ти­ву­валь­них ча­сти­нах су­до­вих рі­шень на ч. 3 ст. 277 ЦК Укра­ї­ни є без­під­став­ни­ми та під­ля­га­ють ви­клю­чен­ню».

Ця ста­т­тя по­кли­ка­на ще раз при­вер­ну­ти ува­гу до то­го, що у спра­вах про спро­сту­ва­н­ня не­до­сто­вір­ної ін­фор­ма­ції са­ме на по­зи­ва­ча по­кла­де­но обов’язок до­ве­сти, що ін­фор­ма­ція є не­до­сто­вір­ною. Якщо по­зи­вач не на­дав до­ка­зи не­до­сто­вір­но­сті, суд має від­мо­ви­ти у за­до­во­лен­ні по­зо­ву, на­віть якщо ін­фор­ма­ція є не­га­тив­ною. Оскіль­ки пре­зум­пція ска­со­ва- на, не­ко­ре­ктно по­си­ла­ти­ся на від­по­від­ні ча­сти­ни по­ста­но­ви Пле­ну­му ВСУ від 27.02.2009 р. №1, де роз’ясне­но, як за­сто­со­ву­ва­ти пре­зум­пцію.

Ми за­ли­ша­є­мо осто­ронь пи­та­н­ня про те, чи вар­то по­вер­ну­ти пре­зум­пцію. Зві­сно, її від­су­тність ускла­днює ро­бо­ту юри­ста-по­зи­ва­ча в та­кій ка­те­го­рії спо­рів. Якщо ме­тою су­до­вої ре­фор­ми та вве­де­н­ня адво­кат­ської мо­но­по­лії, се­ред ін­шо­го, є пе­ре­хід до про­фе­сій­но­го су­до­во­го про­це­су, мо­жли­во, це під­ви­щить якість про­це­су­аль­них до­ку­мен­тів, а суд при­пи­нить за­сто­со­ву­ва­ти дав­но ска­со­ва­ну нор­му.

Са­ме на по­зи­ва­ча по­кла­де­но обов’язок до­ве­сти, що ін­фор­ма­ція є не­до­сто­вір­ною

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.