Чи віль­ні ми в со­цме­діа?

Сво­бо­да ви­ра­же­н­ня по­гля­дів у со­ці­аль­них ме­ре­жах

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ - Ян Я АХРАМОВИЧ,АХРАМОВИЧ стар­ший юрист ЮФ EVRIS

Жи­ти в епо­ху ін­фор­ма­цій­них технологій озна­чає не ли­ше на­да­ва­ти осо­бли­ве зна­че­н­ня ін­фор­ма­ції, але й ви­зна­ва­ти зна­чу­щість мо­жли­во­сті осо­би ді­ли­ти­ся ці­єю ін­фор­ма­ці­єю. Роз­ви­ток ін­тер­нет-технологій при­звів до то­го, що від ін­фор­ма­цій­них ресурсів, спря­мо­ва­них на ре­а­лі­за­цію по­тре­би пе­ре­сі­чно­го ін­тер­не­тко­ри­сту­ва­ча отри­ма­ти ін­фор­ма­цію, паль­ма пер­шо­сті пе­ре­йшла до та­ких ін­тер­нет-ресурсів, на яких ко­ри­сту­вач мо­же роз­мі­сти­ти будь-яку ін­фор­ма­цію, яку вва­жає ці­ка­вою. Са­ме про потребу роз­мі­ще­н­ня ін­фор­ма­ції в ме­ре­жі Ін­тер­нет пі­де мо­ва да­лі. Слід за­зна­чи­ти, що цій по­тре­бі від­по­від­ає суб’єктив­не пра­во лю­ди­ни на ви­ра­же­н­ня по­гля­дів, яке по­тре­бує за­хи­сту, по­ва­ги та спри­я­н­ня для ре­а­лі­за­ції, а от до чо­го мо­же при­зве­сти зло­вжи­ва­н­ня та­ким пра­вом – ще по­трі­бно з’ясу­ва­ти.

Обме­же­н­ня чи все­до­зво­ле­ність?

На­ра­зі со­ці­аль­ні ме­ре­жі ві­ді­гра­ють ва­жли­ву роль в ін­тер­не­ті, ство­рю­ють та змі­цню­ють йо­го цін­но­сті як простору ви­ра­же­н­ня по­гля­дів. Са­ме вони умо­жлив­лю­ють ре­а­лі­за­цію прав лю­ди­ни, осо­бли­во пра­ва на ви­ра­же­н­ня по­гля­дів (а та­кож на зі­бра­н­ня), ви­сту­па­ють за­по­ру­кою де­мо­кра­ти­чної уча­сті гро­ма­дян май­же в усіх су­спіль­них про­це­сах сьо­го­де­н­ня.

То чи дій­сно на­яв­ність со­ці­аль­них ме­реж га­ран­тує нам мо­жли­вість роз­мі­ще­н­ня будь-якої ін­фор­ма­ції? Чи є пев­ні обме­же­н­ня, яких кра­ще до­три­му­ва­ти­ся? Якщо та­кі обме­же­н­ня існу­ють, то хто їх вста­нов­лює?

Зві­сно, одні­єю з най­по­ши­ре­ні­ших со­ці­аль­них ме­реж сві­ту вва­жа­є­ться Facebook. У Прин­ци­пах ді­яль­но­сті Facebook не зга­ду­є­ться про за­хист прав та гі­дно­сті лю­ди­ни, не­має по­си­лань на будь-який ко­ди­фі­ко­ва­ний до­ку­мент з прав лю­ди­ни, однак вста­нов­лю­є­ться сво­бо­да ді­ли­ти­ся бу­дья­кою ін­фор­ма­ці­єю та спіл­ку­ва­ти­ся: «Люди по­вин­ні віль­но ді­ли­ти­ся бу­дья­кою ін­фор­ма­ці­єю на вла­сний роз­суд, у будь-яко­му се­ре­до­ви­щі та в будь-яко­му фор­ма­ті».

Пра­кти­ка ЄСПЛ

Від віль­но­го де­кла­ра­цій­но­го ре­гу­лю­ва­н­ня від­но­син в ін­тер­не­ті хо­ті­ло­ся б одра­зу звер­ну­ти­ся до між­на­ро­дної су­до­вої пра­кти­ки. Зокре­ма, у спра­ві «Штоль про­ти Швей­ца­рії» ЄСПЛ кон­ста­ту­вав: «Здій­сне­н­ня сво­бо­ди ви­ра­же­н­ня по­гля­дів усі­ма осо­ба­ми (та жур­на­лі­ста­ми вклю­чно) пов’яза­не з їхні­ми обов’яз­ка­ми та від­по­від­аль­ні­стю, об­сяг яких за­ле­жить від си­ту­а­ції та те­хні­чних за­со­бів, які вони ви­ко­ри­сто­ву­ють». На­яв­ність та­ких рі­шень до­да­тко­во вка­зує на те, що но­ві те­хно­ло­гі­чні та ін­фор­ма­цій­ні мо­жли­во­сті по­тре­бу­ють від­по­від­аль­но­го ко­ри­сту­ва­н­ня, оскіль­ки від­кри­ва­ють но­ві шля­хи для зло­вжи­ва­н­ня пра­ва­ми лю­ди­ни (по­ши­ре­н­ня ви­слов­лю­вань, що роз­па­лю­ють не­на­висть та во­ро­жне­чу, при­кла­ди жор­сто­ко­го по­во­дже­н­ня з ді­тьми та під­бу­рю­ва­н­ня до те­ро­ри­зму).

Та­бу

Тож які дії можна вва­жа­ти та­ки­ми, що ви­йшли за ме­жі нор­маль­но­го ко­ри­сту­ва­н­ня со­ці­аль­ни­ми ме­ре­жа- ми? З огля­ду на не­об­хі­дність дер­жав­но­го або со­ці­аль­но­го ре­а­гу­ва­н­ня, окре­мі ви­слов­лю­ва­н­ня в ін­тер­не­ті можна від­не­сти до пев­ної гру­пи:

• Віль­ні ви­слов­лю­ва­н­ня, які не ма­ють жо­дно­го про­ти­прав­но­го чи обра­зли­во­го під­ґрун­тя. Та­кі ви­слов­лю­ва­н­ня ми най­біль­ше по­лю­бля­є­мо ба­чи­ти на ін­тер­нет-сто­рін­ках (при­ві­та­н­ня зі свя­та­ми, чем­ні ко­мен­та­рі під фо­то, смі­шні історії то­що).

• Ви­слов­лю­ва­н­ня, які не при­зво­дять до кри­мі­наль­ної чи ци­віль­ної від­по­від­аль­но­сті, але ви­кли­ка­ють стур­бо­ва­ність з позиції норм толерантності, вві­чли­во­сті та по­ва­ги до ін­ших. Та­кі ви­слов­лю­ва­н­ня мі­стять жорс­тку, ін­ко­ли не­об’єктив­ну кри­ти­ку, обра­зли­ві ко­мен­та­рі, в яких ви­слов­лю­є­ться від­кри­та не­по­ва­га. На від­мі­ну від фо­ру­мів, на яких спіл­ку­ва­н­ня між йо­го уча­сни­ка­ми ре­тель­но адмі­ні­стру­є­ться та пе­ред­ба­че­на мо­жли­вість бло­ку­ва­н­ня уча­сни­ка фо­ру­му («бан») за вжи­ва­н­ня обра­зли­вих слів, со­ці­аль­ні ме­ре­жі є тим мі­сцем, де на та­кі обра­зли­ві ви­слов­лю­ва­н­ня можна на­тра­пи­ти на­ба­га­то ча­сті­ше.

• Ви­слов­лю­ва­н­ня, які не тя­гнуть за со­бою кри­мі­наль­ну відповідальність, але мо­жуть ви­кли­ка­ти обме­же­н­ня пра­ва і ста­ти під­ста­вою для при­тя­гне­н­ня до ци­віль­ної від­по­від­аль­но­сті. Та­ки­ми ви­слов­лю­ва­н­ня­ми мо­жуть бу­ти по­сти, які по­ру­шу­ють ав­тор­ські пра­ва, зав­да­ють шко­ди ді­ло­вій ре­пу­та­ції, при­зво­дять до зав­да­н­ня мо­раль­ної шко­ди то­що.

• Най­не­без­пе­чні­ши­ми вва­жа­ю­ться ви­слов­лю­ва­н­ня, які є не­пра­во­мір­ни­ми від­по­від­но до між­на­ро­дно­го пра­ва та мо­жуть по­тя­гну­ти за со­бою кри­мі­наль­ну відповідальність.

На­га­да­є­мо, що у жов­тні 2017 р. від­бу­ли­ся слу­ха­н­ня у Кон­гре­сі США з при­во­ду впли­ву РФ на аме­ри­кан­ські ви­бо­ри. Марк Цу­кер­берг за­свід­чив, що кіль­ка со­тень ти­сяч ака­ун­тів бу­ло за­бло­ко­ва­но че­рез пі­до­зру у зв’яз­ку з РФ. Це під­твер­джує мо­жли­вість ма­ні­пу­лю­ва­н­ня че­рез со­ці­аль­ні ме­ре­жі, що є ре­аль­ною пра­во­вою за­гро­зою, яка по­тре­бує нор­ма­тив­но­го ре­гу­лю­ва­н­ня.

По­ряд з між­на­ро­дни­ми нор­ма­ми, які за­ко­но­дав­чо ре­гу­лю­ють мо­жли­вість ви­ко­ри­ста­н­ня та­ко­го ін­фор­ма­цій­но­го ре­сур­су як ін­тер­нет (на­при­клад, ст. 19 Між­на­ро­дно­го па­кту про гро­ма­дян­ські та політичні пра­ва, яка про­го­ло­шує, що ко­жна лю­ди­на має пра­во на віль­не ви­ра­же­н­ня своєї позиції, яке вклю­чає свободу шу­ка­ти, одер­жу­ва­ти та по­ши­рю­ва­ти бу­дья­ку ін­фор­ма­цію та ідеї, не­за­ле­жно від дер­жав­них кор­до­нів, усно, пи­сьмо­во, за до­по­мо­гою дру­ку або ху­до­жніх форм ви­ра­же­н­ня чи ін­ши­ми спосо­ба­ми на вла­сний ви­бір), роз­ро­бля­ю­ться вну­трі­шньо­дер­жав­ні нор­ма­тив­но-пра­во­ві акти.

Згі­дно зі ст. 34 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни, ко­жен має пра­во віль­но зби­ра­ти, збе­рі­га­ти, ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти та по­ши­рю­ва­ти ін­фор­ма­цію усно, пи­сьмо­во або в ін­ший спо­сіб на вла­сний ви­бір. Здій­сне­н­ня цих прав мо­же бу­ти обме­же­не законом в ін­те­ре­сах на­ціо­наль­ної без­пе­ки, те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті або гро­мад­сько­го по­ряд­ку з ме­тою за­по­бі­га­н­ня за­во­ру­ше­н­ням чи зло­чи­нам.

Су­до­ва пра­кти­ка

Від­по­від­но до п. 15 По­ста­но­ви Пле­ну­му Вер­хов­но­го Суду Укра­ї­ни №1 «Про су­до­ву пра­кти­ку у спра­вах про за­хист гі­дно­сті та че­сті фі­зи­чної осо­би, а та­кож ді­ло­вої ре­пу­та­ції фі­зи­чної та юри­ди­чної осо­би», по­ши­ре­н­ням ін­фор­ма­ції є її до­ве­де­н­ня

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.