Ле­да­чі по­да­тко­ві ор­га­ни — за­галь­на озна­ка в усьо­му сві­ті чи фа­таль­ний збіг?

Yurydychna Gazeta - - АНАЛІТИКА | МІЖНАРОДНЕ ОПОДАТКУВАННЯ - Оль­га О СОЛОВЙОВА СОЛОВЙОВА, адво­кат, пар­тнер АО «СК ГРУП» Ди­ре­кти­ва) ПКФ)

Справа Eqiom, C- 6/ 16, рі­ше­н­ня Єв­ро­пей­сько­го су­ду від 07.09.2017 р. (http://curia.europa. eu/juris/document/document.jsf? text=&docid=194101&doclang=EN) ма­ла на ме­ті роз­кри­ти ша­храй­ство шля­хом зло­вжи­ва­н­ня Ди­ре­кти­вою ЄС та ін­ши­ми акта­ми з ме­тою ухи­ле­н­ня від спла­ти по­да­тків, але пе­ре­тво­ри­ла­ся на спра­ву, де суд чі­тко вка­зав на «за­галь­ні» по­мил­ки по­да­тко­вих ор­га­нів.

На мою дум­ку, за­зна­че­на справа ці­ка­ва тим, що ви­сві­тлює вза­є­мозв' язок і су­пе­ре­чно­сті між вну­трі­шнім за­ко­но­дав­ством кра­ї­ни, ди­ре­кти­вою ЄС та основ­ни­ми сво­бо­да­ми, пе­ред­ба­че­ни­ми До­го­во­ром про фун­кціо­ну­ва­н­ня Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу. Та­кож во­на де­мон­струє, як мі­сце­ве за­ко­но­дав­ство мо­же тра­кту­ва­ти та за­сто­со­ву­ва­ти нор­ми Ди­ре­кти­ви у сво­їй краї ні.

Вар­то за­ува­жи­ти, що для ме­не ця справа є осо­бли­во акту­аль­ною, оскіль­ки я пра­цюю з між­на­ро­дни­ми хол­дин­го­ви­ми гру­па­ми та ча­сто зі­штов­ху­ю­ся з по­ді­бни­ми про­бле­ма­ми в де­яких кра­ї­нах ЄС, які ви­ни­ка­ють з норм мі­сце­во­го за­ко­но­дав­ства, а та­кож з осо­бли­вим зав­зя­т­тям по­да­тко­вих ор­га­нів на­пов­ни­ти бю­джет, але при цьо­му вза­га­лі не опра­цю­вав­ши до­ка­зо­ву ба­зу, а про­сто опе­ру­ю­чи за­галь­ни­ми по­ня­т­тя­ми.

Ви­снов­ки, які зга­ду­ю­ться в рі­шен­ні су­ду у спра­ві Eqiom та Deister/ Juhler (http://curia.europa.eu/juris/ document/document.jsf?text=&docid = 198073& pageIndex= 0& doclang = EN& mode= lst& dir=& occ= first &part=1&cid=2245536), під­твер­джу­ють, що:

• ст. 1(2) Ди­ре­кти­ви ЄС «Що­до за­галь­ної си­сте­ми опо­да­тку­ва­н­ня, яка за­сто­со­ву­є­ться до ма­те­рин­ських ком­па­ній та до­чір­ніх під­при­ємств рі­зних дер­жав-чле­нів» ( да­лі — від­обра­жає за­галь­ний прин­цип пра­ва ЄС, що зло­вжи­ва­н­ня пра­ва­ми за­бо­ро­не­но (за­зна­че­на ста­т­тя ви­ма­гає стро­го­го тлу­ма­че­н­ня);

• тя­гар до­ве­де­н­ня і пре­зум­пція ви­ну­ва­то­сті не мо­жуть бу­ти на пла­тни­ку по­да­тків, при цьо­му до­ка­зо­ва ба­за по­вин­на скла­да­ти­ся з кон­кре­тних фа­ктів, а не ба­зу­ва­ти­ся на за­галь­них тер­мі­нах;

• ство­ре­н­ня хол­дин­го­вої ком­па­нії в ін­шій дер­жа­ві-чле­ні не вва­жа­є­ться фа­ктом зло­вжи­ва­н­ня.

Істо­рія та пи­та­н­ня

1. Eqiom є ком­па­ні­єю-ре­зи­ден­том Фран­ції, яка пов­ні­стю на­ле­жить Enka (ком­па­нія, що ре­гу­лю­є­ться за­ко­но­дав­ством Лю­ксем­бур­гу). Enka май­же пов­ні­стю на­ле­жить ком­па­нії- ре­зи­ден­ту Кі­пру, яка кон­тро­лю­є­ться ком­па­ні­єю, ство­ре­ною у Швей­ца­рії. У 2005-2006 рр. Eqiom ви­пла­чу­ва­ла ди­ві­ден­ди Enka (див. схе­му).

2. Ст. 119 ter По­да­тко­во­го ко­де­ксу Фран­ції (да­лі — пе­ред­ба­чає звіль­не­н­ня від опо­да­тку­ва­н­ня по­да­тком у дже­ре­ла ви­пла­ти ди­ві­ден­дів, які ви­пла­чу­ю­ться ма­те­рин­ській ком­па­нії за умов, по­ді­бних до тих, що пе­ред­ба­че­ні Ди­ре­кти­вою. Однак ч. 3 ст. 119 ter ПКФ у ча­сти­ні, що за­сто­со­ву­є­ться до фа­ктів спра­ви, не ви­знає звіль­не­н­ня від опо­да­тку­ва­н­ня по­да­тком у дже­ре­ла ви­пла­ти, тоб­то по­да­тко­ву піль­гу, пе­ред­ба­че­ну ст. 5 (1) Ди­ре­кти­ви, в то­му ви­пад­ку, ко­ли ви­пла­че­ні ди­ві­ден­ди отри­мує юри­ди­чна осо­ба, яка пря­мо чи опо­се­ред­ко­ва­но кон­тро­лю­є­ться одним і біль­ше ре­зи­ден­та­ми дер­жав, що не є чле­на­ми Єв­ро­пей­сько­го Cо­ю­зу, якщо тіль­ки ма­те­рин­ська ком­па­нія не до­ве­де, що основ­ною ме­тою або одні­єю з основ­них ці­лей лан­цю­га ін­те­ре­сів не є ви­ко­ри­ста­н­ня пе­ре­ваг звіль­не­н­ня від опо­да­тку­ва­н­ня по­да­тком у дже­ре­ла ви­пла­ти.

3. Фран­цузь­кі по­да­тко­ві ор­га­ни ствер­джу­ва­ли, що ч. 3 ст. 119 ter ПКФ, тоб­то пра­ви­ло, спря­мо­ва­не про­ти ухи­ле­н­ня від спла­ти по­да­тків, за­сто­со­ву­є­ться до Eqiom. Ком­па­нія по­да­ва­ла скар­гу до фран­цузь­ких су­дів, але як суд пер­шо­го рів­ня, так і апе­ля­цій­ний суд за­ли­ши­ли її без за­до­во­ле­н­ня. По­тім Eqiom по­да­ла апе­ля­цій­ну скар­гу до Дер­жав­ної ра­ди Фран­ції, під­няв­ши пи­та­н­ня про су­мі­сність фран­цузь­ко­го пра­ви­ла, спря­мо­ва­но­го про­ти ухи­ля­н­ня від спла­ти по­да­тків, з Ди­ре­кти­вою та фун­да­мен­таль­ни­ми сво­бо­да­ми ( http:// corit- advisory. com/wp-content/uploads/2011/12/ When-Are-Domestic-Anti-AvoidanceRules- in- Breach- of- Primary- andSecondary-EU-Law.pdf).

Нор­ма­тив­ні акти, які за­сто­со­ву­ю­ться у спра­ві: фран­цузь­ке за­ко­но­дав­ство, Ди­ре­кти­ва та До­го­вір про фун­кціо­ну­ва­н­ня Єв­ро­пей­сько­го со­ю­зу. Нор­ма­тив­ні акти, які мо­жуть на­ле­жа­ти до спра­ви або здій­сню­ва­ти на неї вплив: Ти­по­ва кон­вен­ція ОЕСР, BEPS, MLI, AMLD5 та GAAR.

За­галь­ні пи­та­н­ня ( проб ле­ми) у спра­ві: вну­трі­шні пра­ви­ла у по­рів­нян­ні з Ди­ре­кти­вою; сво­бо­да ство­ре­н­ня під­при­ємств або сво­бо­да пе­ре­су­ва­н­ня ка­пі­та­лів; су­спіль­ний ін­те­рес як обме­же­н­ня за­сто­су­ва­н­ня сво­бо­ди ство­ре­н­ня під­при­ємств (сво­бо­ди пе­ре­су­ва­н­ня ка­пі­та­лів).

Ана­лі­зу­ю­чи до­ка­зи сто­рін та рі­ше­н­ня су­ду, мо­жна ді­йти та­ких ви­снов­ків. Ди­ре­кти­ва вста­нов­лює, що у ра­зі до­три­ма­н­ня пев­них умов во­ло­ді­н­ня час­тка­ми до­чір­ньої ком­па­нії під час ви­пла­ти ди­ві­ден­дів мо­жна отри­ма­ти пов­не звіль­не­н­ня від опо­да­тку­ва­н­ня по­да­тком у дже­ре­ла ви­пла­ти. При цьо­му Ди­ре­кти­ва обме­жує та­ке звіль­не­н­ня за умо­ви, якщо змі­стом схе­ми є са­ме та­ке звіль­не­н­ня.

« В цьо­му кон­текс­ті не­об­хі­дно за­зна­чи­ти, що для то­го щоб на­ціо­наль­не за­ко­но­дав­ство роз­гля­да­ло- ся як за­сіб за­по­бі­га­н­ня ухи­лен­ню від спла­ти по­да­тків і зло­вжи­вань, йо­го кон­кре­тна ме­та по­вин­на по­ля­га­ти у за­по­бі­ган­ні по­ве­дін­ці, пов'яза­ній зі ство­ре­н­ням пов­ні­стю шту­чних ме­ха­ні­змів, які не від­обра­жа­ють еко­но­мі­чну до­ціль­ність, ме­тою яких є не­о­б­ґрун­то­ва­не отри­ма­н­ня по­да­тко­вої пе­ре­ва­ги (див. сто­сов­но цьо­го рі­ше­н­ня від 12.06.2006 р., Cadbury Schweppes та Cadbury Schweppes Overseas, C. 196/04, EU:C: 2006:544, п. 55; рі­ше­н­ня від 05.07.2012 р., SIAT, C. 318/10, EU:C: 2012:415, п. 40)».

За­зна­че­на нор­ма пов­ні­стю ко­ре­спон­ду­є­ться з ви­зна­че­н­ням «пе­ре­вір­ки основ­ної ме­ти» та «обме­же­н­ня пе­ре­ваг» (BEPS, MLI). Однак вва­жаю аб­со­лю­тно не­прийня­тною « пре­зум­пцію ви­ну­ва­то­сті » , вста­нов­ле­ну фран­цузь­ким за­ко­но­дав­ством. На­яв­ність не­ре­зи­ден­та ЄС як кін­це­во­го бе­не­фі­ці­а­ра не мо­же слу­гу­ва­ти до­ка­зом ство­ре­н­ня схе­ми ли­ше для по­да­тко­во­го зло­вжи­ва­н­ня. «То­му за­галь­на пре­зум­пція ша­храй­ства і зло­вжи­ва­н­ня не мо­же ви­прав­да­ти ні фі­скаль­ну мі­ру, яка ста­вить під за­гро­зу ці­лі ди­ре­кти­ви, ні фі­скаль­ну мі­ру, яка ста­вить під сум­нів здій­сне­н­ня фун­да­мен­таль­ної сво­бо­ди, га­ран­то­ва­ної уго­да­ми (рі­ше­н­ня від 26.09.2000 р., Ко­мі­сія про­ти Бель­гії, C. 478/98, EU:C: 2000:497, п. 45 та пре­це­ден­тне пра­во; рі­ше­н­ня від 05.07.2012 р., SIAT, C. 318/10, EU:C: 2012:415, п. 38»).

По­да­тко­ві ор­га­ни, ба­жа­ю­чи обме­жи­ти пла­тни­ка по­да­тків у за­сто­су­ван­ні по­да­тко­вих пільг, по­вин­ні про­ве­сти на­ле­жну пе­ре­вір­ку на до­три­ма­н­ня умов Пе­ре­вір­ки основ­ної ме­ти, а са­ме вста­но­ви­ти « мі­сце пра­кти­чно­го ке­рів­ни­цтва» згі­дно зі ст. 4 MC, до­три­ма­н­ня умов Пе­ре­вір­ки актив­ної по­ве­дін­ки (Active conduct test) та Де­ри­ва­тив­ної пе­ре­вір­ки ( Derivative test), а та­кож на­яв­ність еко­но­мі­чно­го змі­сту для ко­жної ком­па­нії.

Однак, як мо­жна зро­зу­мі­ти з текс­ту рі­ше­н­ня, фран­цузь­кі по­да­тко­ві ор­га­ни не про­ве­ли на­ле­жних пе­ре­ві­рок, а хо­ті­ли ли­ше за­сто­су­ва­ти обме­жу­валь­ну нор­му за­ко­ну. Суд пра­виль­но за­зна­чив: «Ге­не­раль­ний про­ку­рор у п. 27, 28 сво­го ви­снов­ку вка­зав, що ли­ше той факт, що ком­па­нія-ре­зи­дент Єв­ро­пей­сько­го со­ю­зу кон­тро­лю­є­ться пря­мо чи опо­се­ред­ко­ва­но ре­зи­ден­та­ми тре­тіх дер­жав, не свід­чить про існу­ва­н­ня чи­сто шту­чно­го ме­ха­ні­зму, який не від­обра­жає еко­но­мі­чну до­ціль­ність, ме­тою яко­го є не­о­б­ґрун­то­ва­не отри­ма­н­ня по­да­тко­вої пе­ре­ва­ги».

Та­кож у спра­ві Deister Holding (справа C-504/16) суд за­яв­ляє, що

для то­го щоб на­ціо­наль­не за­ко­но­дав­ство роз­гля­да­ло­ся як за­сіб за­по­бі­га­н­ня ухи­лен­ню від спла­ти по­да­тків і зло­вжи­вань, йо­го кон­кре­тна ме­та по­вин­на по­ля­га­ти у за­по­бі­ган­ні по­ве­дін­ці, пов'яза­ній зі ство­ре­н­ням пов­ні­стю шту­чних ме­ха­ні­змів, які не від­обра­жа­ють еко­но­мі­чну до­ціль­ність, ме­тою яких є не­о­б­ґрун­то­ва­не отри­ма­н­ня по­да­тко­вої пе­ре­ва­ги.

Та­ким чи­ном, за­галь­на пре­зум­пція ша­храй­ства і зло­вжи­ва­н­ня не мо­же ви­прав­да­ти фі­скаль­ну мі­ру, яка ста­вить під за­гро­зу ці­лі ди­ре­кти­ви та яка ста­вить під сум­нів здій­сне­н­ня фун­да­мен­таль­ної сво­бо­ди, га­ран­то­ва­ної До­го­во­ром про фун­кціо­ну­ва­н­ня Єв­ро­пей­сько­го Cо­ю­зу (по­ста­но­ва від 07.09.2017 р., Eqiom та Enka, C-6/16, ЕС: C: 2017: 641, п. 31 та пре­це­ден­тне пра­во).

От­же, щоб з' ясу­ва­ти, чи існує ме­та ша­храй­ства і зло­вжи­ва­н­ня, по­да­тко­ві ор­га­ни не мо­жуть обме­жу­ва­ти­ся ли­ше за­сто­су­ва­н­ням за­галь­них кри­те­рі­їв, але по­вин­ні про­ве­сти ін­ди­ві­ду­аль­не об­сте­же­н­ня всіх роз­гля­ну­тих опе­ра­цій хол­дин­гу. По­да­тко­ві ор­га­ни зо­бов'яза­ні на­да­ва­ти до­ка­зи ша­храй­ства і зло­вжи­ва­н­ня.

Суд під­твер­джує: «Для то­го щоб ви­зна­чи­ти, чи має на ме­ті опе­ра­ція ша­храй­ство і зло­вжи­ва­н­ня, ком­пе­тен­тні по­да­тко­ві ор­га­ни не мо­жуть обме­жу­ва­ти­ся ли­ше за­сто­су­ва­н­ням за­зда­ле­гідь вста­нов­ле­них за­галь­них кри­те­рі­їв, але по­вин­ні про­ве­сти ін­ди­ві­ду­аль­не об­сте­же­н­ня усі­єї опе­ра­ції. За­сто­су­ва­н­ня за­галь­ної по­да­тко­вої мі­ри, ав­то­ма­ти­чно по­збав­ля­ю­чи пев­ні ка­те­го­рії опо­да­тко­ву­ва­них осіб по­да­тко­вої пе­ре­ва­ги без на­яв­но­сті у по­да­тко­вих ор­га­нів зо­бов'яза­н­ня на­да­ти на­віть пер­вин­ні до­ка­зи ша­храй­ства та зло­вжи­ва­н­ня, мо­же зай­ти да­лі, ніж не­об­хі­дно для за­по­бі­га­н­ня ша­храй­ству та зло­вжи­ван­ню (рі­ше­н­ня від 07.09.2017 р., Eqiom та Enka, C. 6/16, EU:C: 2017:641, п. 32 та пре­це­ден­тне пра­во»).

По­тім суд роз­гля­дає, в роз­рі­зі яких сво­бод зна­хо­ди­ться цей спір: сво­бо­да ство­ре­н­ня чи сво­бо­да ру­ху ка­пі­та­лу. «То­му не­об­хі­дно ді­йти ви­снов­ку, що та­кий хол­динг на­ді­лив Enka пра­вом чи­ни­ти пев­ний вплив на рі­ше­н­ня, пов'яза­ні з ка­пі­та­лом в єв­ро (Euro Stockage), до­зво­лив­ши їй ви­зна­ча­ти свою ді­яль­ність. То­му на­ціо­наль­ні по­ло­же­н­ня, що за­сто­со­ву­ю­ться що­до та­ких хол­дин­гів, по­вин­ні пе­ре­ві­ря­ти­ся у сві­тлі сво­бо­ди ство­ре­н­ня під­при­ємств. У цьо­му кон­текс­ті слід за­ува­жи­ти, що всу­пе­реч то­му, що ствер­джу­вав фран­цузь­кий уряд, те, що ма­те­рин­ська ком­па­нія, яка є ре­зи­ден­том будь-якої ін­шої дер­жа­ви-чле­на ніж Фран­цузь­ка Ре­спу­блі­ка, яка пря­мо чи опо­се­ред­ко­ва­но кон­тро­лю­є­ться одним і біль­ше ре­зи­ден­та­ми дер­жав, що не є чле­на­ми Єв­ро­пей­сько­го Cо­ю­зу, не по­збав­ляє та­ку ком­па­нію пра­ва по­кла­да­ти­ся на та­ку сво­бо­ду.

Суд вже по­ста­но­вив, що з жо­дно­го по­ло­же­н­ня за­ко­но­дав­ства Єв­ро пей­сько­го Cо­ю­зу не ви­пли­ває, що по­хо­дже­н­ня акціо­не­рів ком­па­ній (не­за­ле­жно від то­го, чи во­ни є фі­зи­чни­ми, чи юри­ди­чни­ми осо­ба­ми), що є ре­зи­ден­та­ми Єв­ро­пей­сько­го Cо­ю­зу, впли­ває на та­ке пра­во, оскіль­ки ста­тус ком­па­нії Єв­ро­пей­сько­го Cо­ю­зу, від­по­від­но до ст. 54 До­го­во­ру про фун­кціо­ну­ва­н­ня Єв­ро­пей­сько­го Cо­ю­зу, ба­зу­є­ться не на гро­ма­дян­стві її акціо­не­рів, а на мі­сце­зна­хо­джен­ні ком­па­нії та пра­во­во­му ре­жи­мі, в яко­му ком­па­нія ство­ре­на (рі­ше­н­ня від 01.04.2014 р., Felixstowe Dock та Railway Company та ін., C. 80/12, EU:C: 2014:200, п. 40). В основ­но­му про­ва­джен­ні від­су­тні спо­ри що­до то­го, чи ма­те­рин­ська ком­па­нія є ком­па­ні­єю, ство­ре­ною в Єв­ро­пей­сько­му Cо­ю­зі. От­же, та­ка ком­па­нія мо­же по­кла­да­ти­ся на сво­бо­ду ство­ре­н­ня».

На­ре­шті, Єв­ро­пей­ський суд здій­снив оцін­ку то­го, чи мо­же бу­ти ви­прав­да­не фран­цузь­ке пра­ви­ло основ­ни­ми при­чи­на­ми, пов' яза­ни­ми з су­спіль­ни­ми ін­те­ре­са­ми. Фран­ція ствер­джу­ва­ла, що це пра­ви­ло мо­же бу­ти ви­прав­да­не на під­ста­ві бо­роть­би з ша­храй­ством та уни­ка­н­ням від опо­да­тку­ва­н­ня.

Однак Єв­ро­пей­ський суд за­явив: « У цьо­му кон­текс­ті вар­то за­ува­жи­ти, по- пер­ше, що ці­лі, які по­ля­га­ють у про­ти­дії ша­храй­ству та ухи­лен­ню від опо­да­тку­ва­н­ня, а та­кож пра­гнен­ні за­без­пе­чу­ва­ти зба­лан­со­ва­ний роз­по­діл по­да­тко­вих пов­но­ва­жень між дер­жа­ва­ми­чле­на­ми, є пов'яза­ни­ми між со­бою (рі­ше­н­ня від 17.12.2015 р., Timac Agro Deutschland, C. 388/14, EU:C: 2015:829, п. 47 та пре­це­ден­тне пра­во). По-дру­ге, оскіль­ки во­ни ста­нов­лять основ­ні при­чи­ни, пов'яза­ні з су­спіль­ним ін­те­ре­сом, во­ни мо­жуть ви­прав­да­ти обме­же­н­ня за­сто­су­ва­н­ня сво­бо­ди пе­ре­су­ва­н­ня, га­ран­то­ва­ної До­го­во­ром (рі­ше­н­ня від 08.03.2017 р., Euro Park Service, C. 14/16, EU:C: 2017:177, п. 65 та пре­це­ден­тне пра­во).

Однак не­об­хі­дно за­зна­чи­ти, що ме­та, яка по­ля­гає у про­ти­дії ша­храй­ству та ухи­лен­ню від опо­да­тку­ва­н­ня, не­за­ле­жно від то­го, чи на неї по­кла­да­ю­ться від­по­від­но до ст. 1( 2) Ди­ре­кти­ви, чи як на об­ґрун­ту­ва­н­ня ви­клю­че­н­ня основ­но­го за­ко­но­дав­ства, має одна­ко­ву сфе­ру за­сто­су­ва­н­ня. То­му ви­сно­вок, ви­кла­де­ний у п. 30-36 цьо­го рі­ше­н­ня, за­сто­со­ву­є­ться та­кож що­до та­кої сво­бо­ди. От­же, ме­та, яка по­ля­гає у про­ти­дії ша­храй­ству та ухи­лен­ню від опо­да­тку­ва­н­ня, на яку по­си­ла­є­ться Фран­цузь­ка Ре­спу­блі­ка в основ­но­му про­ва­джен­ні, не мо­же ви­прав­да­ти пе­ре­шко­ду сво­бо­ді ство­ре­н­ня під­при­ємств».

От­же, ст. 1( 2) Ди­ре­кти­ви та ст. 49 До­го­во­ру про фун­кціо­ну­ва­н­ня Єв­ро­пей­сько­го Cо­ю­зу по­вин­ні тлу­ма­чи­ти­ся як та­кі, що ви­клю­ча­ють вну­трі­шнє по­да­тко­ве за­ко­но­дав­ство.

Як при­клад, вар­то на­ве­сти ви­сно­вок KPMG що­до ці­єї спра­ви: «Рі­ше­н­ня Єв­ро­пей­сько­го су­ду узго­джу­є­ться з ви­снов­ком AG та по­пе­ре­дні­ми рі­ше­н­ня­ми Єв­ро­пей­сько­го су­ду у спра­вах, в яких йде­ться про об­ста­ви­ни, за яких дер­жа­ва- член мо­же від­мо­ви­ти у на­дан­ні по­да­тко­вої піль­ги, що на­да­є­ться від­по­від­но до Ди­ре­кти­ви, на під­ста­ві за­по­бі­га­н­ня ухи­лен­ню від опо­да­тку­ва­н­ня або зло­вжи­ван­ню. Рі­ше­н­ня мо­же впли­ну­ти на за­сто­су­ва­н­ня но­во­го пун­кту GAAR Ди­ре­кти­ви, який на­брав чин­но­сті з 01.01.2016 р. На­ра­зі Ди­ре­кти­ва все ще мі­стить по­ло­же­н­ня, що є по­ді­бним до по­ло­же­н­ня ст. 1(2) Ди­ре­кти­ви, яке за­сто­со­ву­ва­ло­ся в мо­мент роз­гля­ду ці­єї спра­ви. Про­те но­ві по­ло­же­н­ня чі­тко ви­ма­га­ють від дер­жав-чле­нів не на­да­ва­ти пільг ме­ха­ні­змам, основ­ною ме­тою або одні­єю з основ­них ці­лей яких є отри­ма­н­ня пе­ре­ва­ги, що су­пе­ре­чить ме­ті, пе­ред­ба­че­ній у Ди­ре­кти­ві, а та­кож не має за­кон­них ко­мер­цій­них під­став, які від­обра­жа­ють еко­но­мі­чну до­ціль­ність.

Зви­чай­но, на пер­ший по­гляд, схе­ма во­ло­ді­н­ня Eqiom мо­же зда­ти­ся « ухи­ле­н­ням від опо­да­тку­ва­н­ня » . Адже Кіпр, як і Маль­ту, ча­сто ви­ко­ри­сто­ву­ють для ви­ве­де­н­ня ка­пі­та­лу, оскіль­ки від­по­від­но до вну­трі­шньо­го за­ко­но­дав­ства в цих кра­ї­нах не­має по­да­тку у дже­ре­ла ви­пла­ти, яким об­кла­да­ю­ться ди­ві­ден­ди, що ви­пла­чу­ю­ться акціо­не­рам-не­ре­зи­ден­там. Однак у цьо­му ви­пад­ку Швей­ца­рія має уго­ду з ЄС, від­по­від­но до якої та­кож пе­ред­ба­че­ні по­да­тко­ві піль­ги для ви­пла­ти ди­ві­ден­дів. От­же, щоб пра­виль­но ви­зна­чи­ти ста­тус схе­ми Eqiom, по­трі­бно про­ве­сти ре­тель­ну пе­ре­вір­ку всіх ком­па­ній схе­ми.

На­яв­ність не­ре­зи­ден­та ЄС як кін­це­во­го бе­не­фі­ці­а­ра не мо­же слу­гу­ва­ти до­ка­зом ство­ре­н­ня схе­ми

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.