«Га­ря­ча» ро­бо­та

Як юри­сту пе­ре­жи­ти про­фе­сій­не ви­го­ра­н­ня

Yurydychna Gazeta - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Ан­на РОДЮК, ре­да­ктор «Юри­ди­чної Га­зе­ти»

Хто во­ло­діє ін­фор­ма­ці­єю, той во­ло­діє сві­том. Ні, за­раз все тро­хи не так. Хто во­ло­діє ін­фор­ма­ці­єю, той має під­ви­ще­ний ри­зик отри­ма­н­ня син­дро­му емо­цій­но­го ви­го­ра­н­ня, а якщо ди­ви­ти­ся крізь при­зму кар'єри, то про­фе­сій­но­го ви­го­ра­н­ня.

До­слі­дже­н­ня, про­ве­де­не у 2016 р. фон­дом Хе­зел­ден Бет­ті Форд спіль­но з Аме­ри­кан­ською асо­ці­а­ці­єю юри­стів, про­де­мон­стру­ва­ло, що юри­сти пе­ре­бу­ва­ють у зо­ні най­біль­шо­го ри­зи­ку схиль­но­сті до са­мо­губств, зло­вжи­ва­н­ня ал­ко­го­лем та вжи­ва­н­ня нар­ко­ти­ків. Чо­му са­ме во­ни? За сло­ва­ми кар'єр­но­го кон­суль­тан­та Ві­ри Про­цен­ко, вва­жа­є­ться, що най­біль­ше до емо­цій­но­го ви­го­ра­н­ня схиль­ні пред­став­ни­ки со­ціо­но­мі­чних про­фе­сій (тип ро­бо­ти «лю­ди­на-лю­ди­на»). Мо­ва йде про вчи­те­лів, лі­ка­рів, со­ці­аль­них пра­ців­ни­ків, ей­ча­рів. Та­кож до ці­єї гру­пи на­ле­жать юри­сти. До то­го ж вар­то вра­хо­ву­ва­ти, що прав­ни­ки зі сво­єю «про­фе­сій­ною до­лею» час то зна­хо­дя­ться в по­лі ети­чно­го кон­флі­кту (на­прик лад, адво­ка­ти з кри­мі­наль­но­го пра­ва, які за­хи­ща­ють зло­чин­ців; юри­сти, які су­про­во­джу­ють про­цес бо­лі­сно­го роз­лу­че­н­ня; фа­хів­ці з тру­до­во­го пра­ва, які кон­суль­ту­ють ком­па­нію, що пла­нує, на­прик лад, ма­со­ве ско­ро­че­н­ня пер­со­на­лу). Пси­хо­ло­гі­чним трам­плі­ном до ста­ну, ко­ли то­бі ні­чо­го не хо­че­ться, ні­що не ті­шить у ро­бо­ті, хо­че­ться за­бу­ти­ся/звіль­ни­ти­ся/за­кри­ти­ся, є син­дром про­фе­сій­но­го ви­го­ра­н­ня.

Сим­пто­ми

«Про­фе­сій­не ви­го­ра­н­ня від­бу­ва­є­ться з то­го мо­мен­ту, ко­ли енер­ге­ти­чний ме­та­бо­лізм дає збій. Тоб­то вла­сний вне­сок у про­фе­сію і ді­яль­ність за­би­рає біль­ше ре­сур­сів (сил, ча­су, ува­ги), ніж при­но­сить ба­жа­них ре­зуль­та­тів у пев­ний мо­мент (за­до­во­ле­н­ня, гро­ші, сла­ва, без­пе­ка, кон­троль, ко­му­ні­ка­ції)», — за­зна­чає пси­хо­те­ра­певт Оль­га Ага­кі­ши­є­ва.

Яки­ми є три­во­жні ла­стів­ки про­фе­сій­но­го ви­го­ра­н­ня та як зро­зу­мі­ти, що у вас са­ме во­но, а не вто­ма чи про­сто по­га­ний на­стрій? Ві­ра Про­цен­ко ви­ді­ляє та­кі мар­ке­ри:

• Від­по­чи­нок не дає ре­зуль­та­тів. Нор­маль­но іно­ді про­сто ні­чо­го не ро­би­ти або за­йма­ти­ся тим, чим дав­но хо­ті­ло­ся. Однак якщо пі­сля від­пус­тки й та­ко­го від­по­чин­ку вам все одно не хо­че­ться на ро­бо­ту, при­ді­літь біль­ше ува­ги сво­є­му ста­ну.

• Вас все біль­ше дра­ту­ють лю­ди, по­дії, рі­зні ре­чі. Вам все скла­дні­ше кон­тро­лю­ва­ти свої емо­ції.

• Ви по­мі­ти­ли, що остан­нім ча­сом по­ча­ли вжи­ва­ти біль­ше не­ко­ри­сної їжі, ал­ко­го­лю.

• Тур­бує без­со­н­ня або, нав­па­ки, по­стій­но хо­че­ться спа­ти.

За сло­ва­ми юри­ста DLA Piper Укра­ї­на Ар­те­ма Кри­кун-Тру­ша, у ста­ні про­фе­сій­но­го ви­го­ра­н­ня сут­тє­во по­гір­шу­є­ться якість жи­т­тя. Фа­кти­чно, лю­ди­на про­сто існує, на ав­то­ма­ті за­до­воль­ня­ю­чи ба­зо­ві по­тре­би: «Сім'я, хо­бі, ро­бо­та… Ні­чо­го не при­но­сить за­до­во­ле­н­ня, оскіль­ки на це не­має вну­трі­шньо­го ре­сур­су, а емо­цій­ний стан гра­ни­чний до де­пре­сив­но­го». Най­кра­щим рі­ше­н­ням для ви­хо­ду з цьо­го ко­ма­то­зно­го ста­ну, на йо­го дум­ку, є пов­но­цін­ний дов­го­три­ва­лий від­по­чи­нок (на­прик лад, кіль­ка­мі­ся­чна по­до­рож). Якщо не­має мо­жли­во­сті ре­а­лі­зу­ва­ти та­кий ва­рі­ант, у ко­мен­та­рі ниж­че юрист ді­ли­ться по­кро­ко­вою ін­стру­кці­єю бо­роть­би «не від­хо­дя­чи від ка­си».

При­чи­ни

Ек­спер­ти юр­рин­ку та «оче­вид­ці» ви­го­ра­н­ня на­зи­ва­ють рі­зно­ма­ні­тний спектр при­чин на­ста­н­ня про­фви­го­ра­н­ня у юри­стів: ша­ле­ний темп жи­т­тя та ро­бо­ти, ви­со­кий рі­вень на­пру­ги, нев­мі­н­ня пра­виль­но пла­ну­ва­ти свій час та роз­став­ля­ти жит­тє­ві прі­о­ри­те­ти, ро­бо­та «на ре­зуль­тат», ви­со­ка кон­ку­рен­ція, по­над­нор­мо­ва ро­бо­та, ча­ста ро­бо­та «з не­га­ти­вом» то­що.

За сло­ва­ми юри­ста EVERLEGAL Іго­ря Ка­ра­ва­є­ва, юрист май­же зав­жди пе­ре­бу­ває в ре­жи­мі стре­су, хви­лю­є­ться за ре­зуль­тат спра­ви, жи­ве «під ти­ском». Очі­ку­ва­н­ня клі­єн­та ве­ли­кі, а по­зи­тив­но­го ре­зуль­та­ту не зав­жди вда­є­ться до­сяг­ти. На йо­го дум­ку, три­ва­ле пе­ре­бу­ва­н­ня у та­ко­му ста­ні — це крок до про­фе­сій­но­го ви­го­ра­н­ня.

Ві­ра Про­цен­ко се­ред при­чин від­зна­чає від­су­тність кор­до­нів «ро­бо­та — жи­т­тя». «Якщо ви ви­хо­ди­те з офі­су і да­лі про­дов­жу­є­те пра­цю­ва­ти, у вас не має ча­су на від­нов­ле­н­ня, ви не мо­же­те отри­му­ва­ти на­со­ло­ду від жи­т­тя і від ро­бо­ти», — за­ува­жи­ла екс­перт. Оль­га Ага­кі­ши­є­ва до­дає, що ви­го­ран­ню спри­яє та­кож не­за­до­во­ле­ність сво­єю зар­пла­тою, не­від­по­від­ність про­фе­сій­них очі­ку­вань ре­аль­ній си­ту­а­ції, на­ко­пи­че­н­ня вла­сних емо­цій та пе­ре­жи­вань сто­сов­но ро­бо­чих мо­мен­тів.

Як бо­ро­ти­ся з ви­го­ра­н­ням?

Зва­жа­ю­чи на не­скін­чен­ну кіль­кість чин­ни­ків, що ве­дуть до ви­го­ра­н­ня, про­ти­сто­я­ти всім та одно­ча­сно май­же не­ре­аль­но. Однак це не озна­чає, що всі ми ра­но чи пі­зно «зго­ри­мо» на ро­бо­ті. Зна­чну роль ві­ді­грає та­кож осо­би­стість юри­ста та йо­го при­ро­дне вмі­н­ня про­ти­сто­я­ти чин­ни­кам, які ви­во­дять з рів­но­ва­ги. Одні­єю з та­ких форм про­ти­сто­я­н­ня є про­фе­сій­на де­фор­ма­ція юри­ста, ко­ли він від­клю­чає емо­ції в си­ту­а­ці­ях, де при­су­тній ко­ло­саль­ний рі­вень на­пру­ги. Це до­по­ма­гає йо­му без­сто­рон­ньо ви­ко­ну­ва­ти свою ро­бо­ту.

За сло­ва­ми стар­шо­го пар­тне­ра Pavlenko Legal Group Оле­ксан­дри Пав­лен­ко, ря­тів­ним жи­ле­том від ви­го­ра­н­ня на ро­бо­ті є по­шук та пе­ре­бу­ва­н­ня в за­по­ві­тно­му ба­лан­сі між кар'єрою та ін­ши­ми сфе­ра­ми жи­т­тя. «Ра­но чи пі­зно лю­ди­на, яка до­ся­гає ща­стя, ро­зу­міє, що ро­бо­та — це не єди­не, що є в жит­ті. З усві­дом­ле­н­ням цьо­го ви­ни­кає по­тре­ба в по­шу­ку ба­лан­су, — за­зна­чи­ла юрист у ко­мен­та­рі для «ЮГ». — Як йо­го зна­йти? На­сам­пе­ред, вар­то озир­ну­ти­ся нав­кру­ги. Чо­му ви най­мен­ше при­ді­ля­ли ува­ги? Це мо­же бу­ти ро­ди­на, дру­зі, хо­бі, за­ки­ну­ті спра­ви, вла­сна до­мів­ка. Де є про­га­ли­на, в якій не ви­ста­чає ва­шої енер­гії? До­дай­те до ро­бо­ти час ти­ну са­ме та­ких но­вих справ: зу­стрі­чі з ти­ми, ко­го вар­то ви­слу­ха­ти; но­вий по­гляд на по­ме­шка­н­ня, в яко­му ви жи­ве­те; улю­бле­ні кі­но­стрі­чки; час про­сто для се­бе, на спо­сте­ре­же­н­ня жи­т­тя та­ким, як во­но є».

На дум­ку Оле­ксан­дри Пав­лен­ко, по­ту­жним пе­ре­за­пу­ском енер­гії є спорт та вза­га­лі будь-яка ува­га до

ті­ла: про­гу­лян­ки, ди­ха­н­ня, ме­ди­та­ція, сон, ро­бо­та з пе­ре­ван­та­же­ним моз­ком. «Однак го­лов­на пра­кти­ка про­ти ви­го­ра­н­ня — це ста­ви­ти до се­бе пи­та­н­ня на ко­жно­му жит­тє­во­му ета­пі. Чи дій­сно я хо­чу ро­би­ти те, що про­дов­жую ро­би­ти? Чи дій­сно це ро­бить ме­не ща­сли­вою? Ні­я­ка ро­бо­та не при­не­се за­до­во­ле­н­ня, якщо ми на 100% ста­ви­мо­ся до неї ли­ше як до ро­бо­ти. В цьо­му має бу­ти еле­мент вла­сно­го за­хо­пле­н­ня, ці­ка­вість до пі­зна­н­ня та жа­гу­че ба­жа­н­ня від­кри­ва­ти но­ве у про­фе­сії. Якщо все пра­гма­ти­чне й ви­ва­же­не або ви вза­га­лі пра­цю­є­те су­то за­ра­ди гро­шей, по­вір­те, це не за­вер­ши­ться ща­стям. Це по­трі­бно змі­ню­ва­ти або при­найм­ні зро­би­ти па­у­зу», — пе­ре­ко­на­на стар­ший пар­тнер Pavlenko Legal Group. На пе­ре­ко­на­н­ня екс­пер­тів, не вар­то цу­ра­ти­ся до­по­мо­ги фа­хів­ців. Зві­сно, ні­хто не знає вас кра­ще, ніж ви са­мі. Однак по­гляд з бо­ку зав­жди да­ва­ти­ме шир­шу кар­ти­ну ва­шо­го вну­трі­шньо­го сві­ту: «Це при­но­сить емо­цій­не роз­ван­та­же­н­ня та по­лег­шує фо­ку­су­ва­н­ня на вла­сних по­тре­бах, ба­чен­ні сво­єї ро­бо­ти, кар'єри, ді­яль­но­сті, жи­т­тя за­га­лом», — під­кре­сли­ла пси­хо­те­ра­певт Оль­га Ага­кі­ши­є­ва. З нею по­го­джу­є­ться Ві­ра Про­цен­ко та за­зна­чає у сво­є­му ко­мен­та­рі, що ро­бо­та з ко­у­чем або пси­хо­ло­гом є одним з ва­жли­вих пи­тань, яке вар­то по­ста­ви­ти со­бі на стар­ті по­збав­ле­н­ня від син­дро­му про­фе­сій но­го ви­го­ра­н­ня.

Зна­чну роль ві­ді­грає осо­би­стість юри­ста та йо­го при­ро­дне вмі­н­ня про­ти­сто­я­ти чин­ни­кам, які ви­во­дять з рів­но­ва­ги

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.