ПОРА ЗАХИЩАТИСЬ, КОЛЕГИ

PORA PROTECT, COLLEAGUES

Zdorovye - - СОДЕРЖАНИЕ -

Ша­нов­ні колеги!

Мо­ноліт­но­сті і ціліс­но­сті в ро­бо­ті на­шої проф­с­піл­ко­вої ор­гані­за­ції ми до­сяг­ли ма­ю­чи міц­ну під­т­рим­ку і до­по­мо­гу обл­проф­ор­гані­за­ції пра­ців­ни­ків охо­ро­ни здо­ров’я на чолі з го­ло­вою Л. М. Ва­лев­скою і спи­ра­ю­чись на ро­зу­мін­ня і під­т­рим­ку в ро­бо­ті ад­міністра­ції за­кла­ду на чолі з го­лов­ним ліка­рем Ю. М. За­вал­ко. Не кон­фрон­та­ція – а діа­лог, спів­пра­ця, ро­зу­мін­ня один од­но­го, ро­зу­мін­ня про­блем кож­но­го пра­ців­ни­ка – є го­лов­ним кре­до в ро­бо­ті. Чле­ни проф­ко­му усві­дом­лю­ють як ніх­то, що тіль­ки ви­со­кий про­фесіо­налізм, по­стій­на від­по­ві­даль­ність за збе­ре­жен­ня ро­бо­чо­го міс­ця і здо­ров'я кож­но­го пра­ців­ни­ка лікар­ні, неза­леж­но від зай­ма­ної по­са­ди, тур­бо­та про них, єд­ність в ухва­лен­ні рі­шень доз­во­лить ви­сто­я­ти у бурх­ли­вий час політич­них по­трясінь і війсь­ко­вих дій в зоні АТО, ста­нов­лен­ня гро­ма­дянсь­ко­го сус­піль­ства в неза­леж­ній Україні.

З ве­ли­ким на­тх­нен­ням хо­четь­ся ска­за­ти, що в на­шій лікар­ні, рівень ма­теріаль­но-тех­ніч­но­го і ліку­валь­но­го про­цесів знач­но по­к­ра­щи­вся від­по­від­но до су­час­них ви­мог піс­ля при­хо­ду го­лов­но­го ліка­ря, чле­на проф­с­піл­ки Ю. М. За­вал­ко. Ми зна­хо­ди­мо­ся на од­но­му ко­раб­лі у бурх­ли­во­му морі пе­ре­бу­дов­них про­цесів охо­ро­ни здо­ров'я, і тіль­ки ми мо­же­мо змі­ни­ти си­ту­а­цію на кра­ще.

Ми по­стій­но чує­мо, що в дер­жаві бра­кує ко­штів, у т. ч. на за­хо­ди з охо­ро­ни пра­ці. Але це один із пріо­ри­тет­них на­прям­ків ро­бо­ти. То­му пи­тан­ня охо­ро­ни пра­ці у на­шій лікар­ні по­стій­но зна­хо­дять­ся на кон­тролі го­лов­но­го ліка­ря та проф­с­піл­ко­во­го ко­мі­те­ту. От­ри­му­ють­ся і своє­час­но об­нов­ля­ють­ся за­со­би ін­диві­ду­аль­но­го за­хи­сту для пра­ц­ю­ю­чих, про­во­дить­ся тех­нічне об­слу­го­ву­ван­ня ме­дич­ної апа­ра­ту­ри і устат­ку­ван­ня, ви­про­бу­ван­ня кон­турів за­зем­лен­ня, мет­ро­ло­гічне ви­про­бу­ван­ня при­ла­дів. Пра­ц­ю­ю­чі в шкід­ли­вих умо­вах от­ри­му­ють про­філак­тичне хар­чу­ван­ня. На на­леж­но­му рів­ні ве­деть­ся ор­гані­за­цій­на ро­бо­та із по­пе­ре­джен­ня ви­роб­ни­чо­го трав­ма­тиз­му. Лікар­ня за­без­пе­че­на все­українсь­кою за­ко­но­дав­чою нор­ма­тив­но-пра­во­вою лі­те­ра­ту­рою з пи­тань охо­ро­ни пра­ці. Є окре­мий, су­час­но об­лад­на­ний ка­бі­нет охо­ро­ни пра­ці.

Стан трав­ма­тиз­му, про­ф­за­хво­рю­вань, нещас­них ви­пад­ків си­сте­ма­тич­но аналі­зуєть­ся і роз­гля­даєть­ся на за­сі­дан­нях ко­місії со­ціаль­но­го страху­ван­ня під го­ло­ву­ван­ням го­ло­ви цієї ко­місії Л. В. Чуй­ко, до скла­ду якої вхо­дять і пред­став­ни­ки проф­с­піл­ко­во­го ко­мі­те­ту, а при необ­хід­но­сті ці пи­тан­ня роз­гля­да­ють­ся на ме­дич­них кон­фе­рен­ціях. Є про­бле­ми, але їх ми на­ма­гає­мо­ся ви­рі­шу­ва­ти. На до­сить ви­со­ко­му рів­ні ве­деть­ся ор­гані­за­цій­но- про­філак­тич­на ро­бо­та по по­пе­ре­джен­ню ви­роб­ни­чо­го трав­ма­тиз­му на міс­цях. Вже ба­га­то ро­ків ви­пад­ки від­сут­ні. Знай­ом­ство з пра­ви­ла­ми тех­ніки без­пе­ки у від­ді­лен­нях про­во­дять­ся не фор­маль­но, а си­сте­ма­тич­но, під су­во­рим кон­тро­лем проф­с­піл­ко­во­го ко­мі­те­ту. Є недоліки, але во­ни усу­ва­ють­ся.

Проф­с­піл­ко­вий ко­мі­тет за ми­ну­лий рік на­прав­ляв прак­тич­но усі свої за­со­би на під­т­рим­ку на­ших пра­ців­ни­ків і їх сі­мей при важ­ких хво­ро­бах (ма­са он­ко­па­то­ло­гії, тяж­кі хроніч­ні хво­ро­би, при­дбан­ня ме­ди­ка­мен­тів, по­хо­ван­ня близь­ких, ро­ди­чів, неща­стях, то­що). Що­мі­сяч­но, це при­близ­но 85-90 % усієї на­шої ма­теріаль­ної до­по­мо­ги виді­ля­ло­ся са­ме їм. В до­по­мо­гу на­шим хлоп­цям, що зна­хо­дять­ся в зоні АТО, ми виді­ли­ли 2,5 тис. гри­вен, і так са­мо на­да­ли по­силь­ну ма­теріаль­ну до­по­мо­гу їх сім'ям.

Колеги! За­раз жит­тя украй складне. Озву­чу­ю­чи прак­тич­но що­ден­ні звер­нен­ня членів

на­шої проф­с­піл­ко­вої ор­гані­за­ції в проф­с­піл­ко­вий ко­мі­тет, ми украй за­не­по­коєні по­стій­ним пі­дви­щен­ням цін на про­дук­ти хар­чу­ван­ня пер­шої необ­хід­но­сті, то­ва­ри що­ден­но­го вжи­ван­ня, та­ри­фи за ко­му­наль­но-жит­ло­ві по­слу­ги, пі­дви­щен­ня цін на газ, елек­тро­е­нер­гію, вар­тість проїз­ду в транс­пор­ті. Особ­ли­во обу­рює той факт, що усе це від­бу­ваєть­ся без по­пе­реджу­ю­чих кро­ків що­до со­ціаль­но­го за­хи­сту на­се­лен­ня, та­ких як пі­дви­щен­ня за­робіт­ної пла­ти, пен­сій, суб­сидій, ви­плат ком­пен­са­цій та ін.

Ко­місія проф­с­піл­ко­во­го ко­мі­те­ту із со­ціаль­но-еко­но­міч­них пи­тань під го­ло­ву­ван­ням В. З. За­до­рож­но­го ме­то­дом опи­ту­ван­ня від­сте­жи­ла, скіль­ки вит­ра­чає наш спів­робіт­ник на проїзд з ро­бо­ти і на ро­бо­ту тіль­ки дво­ма ви­да­ми транс­пор­ту. Колеги, вра­жа­ю­чі циф­ри – до 46 % усієї зар­пла­ти. А як же жи­ти ? То­му хо­четь­ся від імені ко­лек­ти­ву вис­ло­ви­ти сло­ва вдяч­но­сті чле­ну проф­с­піл­ки, го­лов­но­му ліка­реві Ю. М. За­вал­ку, що доз­во­лив нам пра­ц­ю­ва­ти впро­до­вж до­би. Це ду­же зна­чи­мий і про­ду­ма­ний крок по від­но­шен­ню до спів­робіт­ни­ків. А в умо­вах ро­бо­ти пси­хіат­рич­но­го ста­ціо­на­ру це пи­тан­ня ду­же складне.

Ми – ме­дич­ні пра­ців­ни­ки. На жаль, не ду­же до­свід­чені в за­ко­нах, що по­стій­но мі­ня­ють­ся. Та і ба­га­то за­конів – як ди­шло, ку­ди по­вер­ни, так і вий­шло. І прак­тич­но усі звер­нен­ня членів проф­с­піл­ки в проф­с­піл­ко­вий ко­мі­тет ма­ли ме­ту до­би­ти­ся чіт­ко­го роз’яс­нен­ня тієї або ін­шої си­ту­а­ції.

Орієн­ту­ва­ти­ся ду­же склад­но. Хо­четь­ся вис­ло­ви­ти гли­бо­ку вдяч­ність го­ло­ві проф­ор­гані­за­ції Л. М. Ва­левсь­кій та очо­лю­ва­но­му нею ви­ко­нав­чо­му апа­ра­ту за швид­ку, чіт­ку і зла­год­же­ну ро­бо­ту на ви­со­ко­му про­фесій­но­му рів­ні, кон­крет­ну прак­тич­ну до­по­мо­гу на­шо­му проф­ко­му за на­ши­ми звер­нен­ня­ми.

Проф­ко­мом про­аналі­зо­ва­но, яка кіль­кість членів проф­с­піл­ки лікар­ні звер­ну­ла­ся в проф­ком і з яких пи­тань по ро­кам:

- Що­до ро­бо­чо­го ча­су: 2011 – 82, 2012 – 73, 2013 – 64, 2014 – 51, 2015 – 35, 2016 – 21, 2017 – 2.

Вис­но­вок – знач­но поліп­ши­лись тру­до­ва і ви­роб­ни­ча дис­ци­плі­ни, осо­би­ста від­по­ві­даль­ність усіх ка­те­горій пра­ців­ни­ків на­шої лікар­ні за ви­ко­ну­ва­ну ро­бо­ту.

- Що­до опла­ти пра­ці: 2009 – 181, 2012 – 153, 2013 – 101, 2014 – 66, 2015 –34, 2016 – 9, 2017 – 3.

Вис­но­вок – чіт­кий кон­троль з бо­ку ад­міністра­ції та проф­с­піл­ко­во­го ко­мі­те­ту за ро­бо­тою бух­гал­терсь­ко-еко­но­міч­ної служ­би з цьо­го пи­тан­ня.

- Що­до нор­му­ван­ня пра­ці: 2011 – 19, 2012 – 11, 2013 – 9, 2014 – 6, 2015 – 4, 2016 – 1, 2017 – ні.

Вис­но­вок – пи­тан­ня так са­мо зна­хо­дить­ся на по­стій­но­му кон­тролі ад­міністра­ції та проф­с­піл­ко­во­го ко­мі­те­ту.

- Що­до ча­су від­по­чин­ку: 2011 – 56, 2012 – 42, 2013 – 21, 2014 – 6, 2015 –2, 2016 – 1, 2017 – 2.

Слід за­зна­чи­ти, що го­лов­ний лікар Ю. М. За­вал­ко від­по­від­но до норм чин­но­го за­ко­но­дав­ства, ко­лек­тив­но­го до­го­во­ру, Пра­вил внут­ріш­ньо­го тру­до­во­го роз­по­ряд­ку раз і на­за­вжди, спіль­но з проф­с­піл­ко­вим ко­мі­те­том, ви­рі­шує ці пи­тан­ня.

- Що­до пра­виль­но­сті об­чис­лен­ня ста­жу ро­бо­ти: 2011 – 16, 2012 – 12, 2013 – 8, 2014 – 6, 2015 – 4, 2016 – 1, 2017 – ні.

Вис­но­вок – чіт­ка ро­бо­та від­ді­лу кад­рів і її керів­ни­ка Л. В. Ро­зен­ко. До речі, во­на ж є чле­ном проф­ко­му, го­ло­вою по­стій­но ді­ю­чої ви­роб­ни­чої ко­місії.

- З ін­ших пи­тань: 2011 – 96, 2012 – 108, 2013 – 111, 2014 – 146, 2015 –215, 2016 – 332, 2017 – 326 (за пер­ше півріч­чя).

Вис­но­вок – ста­біль­на ак­тив­на ко­ле­гіаль­на ро­бо­та ко­місій проф­с­піл­ко­во­го ко­мі­те­ту з ад­міністра­цією. Це циф­ра – по­зи­тив­на. Лю­ди звер­та­ють­ся по до­по­мо­гу і її от­ри­му­ють. Їм, прак­тич­но, біль­ше ніку­ди звер­ну­ти­ся. Тут хо­четь­ся ска­за­ти, що іноді ви­кли­ка­ють роз­пач спро­би окре­мих пра­ців­ни­ків зму­си­ти членів проф­с­піл­ки не звер­та­ти­ся в проф­ком, або вза­галі вий­ти з проф­с­піл­ки. Проф­ком не мо­же прий­ма­ти рі­шен­ня, що йдуть уро­зріз чин­но­му за­ко­но­дав­ству, і ад­міністра­ція так са­мо не мо­же ви­да­ва­ти та­кі на­ка­зи. А з ба­га­то­ти­сяч­но­го ко­лек­ти­ву на­шої лікар­ні з проф­с­піл­ки вий­шли за три ро­ки ли­ше дві осо­би!

Най­біль­ше звер­нень за 5 ро­ків за­реєст­ро­ва­но від мо­лод­шо­го мед­пер­со­на­лу, ро­бо­чих до­по­між­них служб. У про­цент­но­му від­но­шен­ні:

- Робіт­ни­ків: 2011 – 46,3 %, 2012 – 52,2%, 2013 – 61,5 %, 2014 – 67 %, 2015 – 72%, 2016 – 78 %, 2017 – 67 (пер­ше півріч­чя). До речі, ні од­ної

скар­ги! Тіль­ки за до­по­мо­гою та роз’яс­нен­ня­ми в склад­них си­ту­а­ціях з то­го чи ін­шо­го пи­тан­ня.

Вис­но­вок – зав­дя­ки умі­ло­му керів­ництву за­ступ­ни­ка го­лов­но­го ліка­ря по тех­ні­ці, чле­на проф­с­піл­ки, Русла­на Ва­лерій­о­ви­ча Три­шеч­кі­на різ­ко змен­ши­ла­ся кіль­кість звер­нень най­більш склад­ної ча­сти­ни на­шо­го ко­лек­ти­ву. Рані­ше ця циф­ра до­хо­ди­ла май­же до 90%.

- Мо­лод­ших ме­дич­них се­стер: 2011 – 66,1%, 2012 – 52,2%, 2013 – 41,5%, 2014 – 35%, 2015 – 32%, 2016 – 31,1%, 2017 – 4%.

Вис­но­вок – умі­ле про­фесійне керів­ниц­тво го­лов­ної мед­сест­ри Баль Ана­толія Се­ме­но­ви­ча, до речі, най­більш при­ва­б­ли­во­го і обізна­но­го керів­ни­ка зі своїх пи­тань в усій Дні­провсь­кій об­ласті.

- Лікарів: 2011 – 26, 2012 – 17, 2013 – 11, 2014 – 9, 2015 – 5, 2016 – 3, 2017 – 2.

- Ін­ші – 3,1%.

Вис­но­вок – зав­дя­ки про­фесій­но­му керів­ництву за­ступ­ни­ків го­лов­но­го ліка­ря по ліку­валь­ній ро­бо­ті, членів проф­с­піл­ки, Ан­дрій­ко М. Ф., Лев­чен­ко О. Д., Чуй­ко Л. В., За­до­рож­но­го В. З. змен­ши­ли­ся звер­нен­ня лікарів і ме­дич­них пси­хо­ло­гів. Рані­ше ця циф­ра до­хо­ди­ла май­же до 30% і біль­ше.

На жаль, в Україні ви­ник па­ра­докс від­носно оцін­ки ро­бо­ти ліка­ря. Ро­бо­та ж ліка­ря-пси­хіат­ра в ци­вілі­зо­ва­них краї­нах бу­ла і за­ли­шаєть­ся най­більш ша­но­ва­ною і ви­со­ко­опла­чу­ва­ною. Але, на пре­ве­ли­кий жаль, по­ки не в нас. У від­по­від­ність з оцін­кою Асо­ціа­ції пси­хіатрів по фі­зич­них і пси­хо­е­мо­цій­них на­ван­та­жен­нях ро­бо­та в пси­хіатрії мо­же порів­ню­ва­ти­ся з на­ван­та­жен­ня­ми льот­чи­ка-ви­про­бу­ва­ча під час по­льо­ту. Н. Н. Амо­сов ска­зав: "Не споді­вай­те­ся на ме­ди­ци­ну по­вністю, во­на непо­га­но лікує ба­га­то хво­роб, але не мо­же зро­би­ти лю­ди­ну несприй­нят­ли­вою до хво­роб. По­ки во­на не мо­же на­віть нав­чи­ти, як ста­ти здо­ро­вим. На жаль, здо­ров'я, як важ­ли­ва ме­та, стає пе­ред лю­ди­ною тіль­ки то­ді, ко­ли смерть на­бу­ває ознак близь­кої ре­аль­но­сті, ко­ли важ­ко вже щось зро­би­ти. Як на­слі­док – сум­ний ре­зуль­тат і зви­ну­ва­чен­ня ліка­ря в необґрун­то­ва­но­му «зло­чині», яко­го вза­галі немає.

До речі, необґрун­то­вані скар­ги на лікарів ста­ли чи­мось ду­же мод­ним. Чо­му? Немає від­по­ві­даль­но­сті за свої непра­во­мір­ні дії тих, хто ць­кує лікарів. Пора на­шій Вер­хов­ній Ра­ді прий­ня­ти від­по­від­ні за­ко­ни. Дав­но пора.

Ці вис­лов­лю­ван­ня ака­де­міка !без­по­се­ред­ньо тор­ка­ють­ся і на­шо­го за­кла­ду. Ми є свід­ка­ми, ко­ли необґрун­то­вані скар­ги ро­ди­чів пси­хіч­но хво­рих ста­ють пред­ме­том пиль­но­го роз­гля­ду си­ло­ви­ми струк­ту­ра­ми, на­віть за­зда­ле­гідь не розібрав­шись в суті пи­тан­ня. Далі гі­пер­тоніч­ний криз, ін­фарк­ти та ін­суль­ти у лікарів і роз­ви­ток на­шої про­фесій­ної хво­ро­би – син­дро­му ви­го­ран­ня. Ми стої­мо на по­розі гло­баль­них ре­форм в пси­хіатрії, це усе торк­неть­ся в най­б­лиж­чо­му май­бут­ньо­му кож­но­го з нас у зв'яз­ку з ре­фор­мою охо­ро­ни здо­ров'я, то­му ду­ма­ти про наш за­хист по­тріб­но за­раз.

Як­що звер­ну­ти­ся до За­ко­ну "Про пси­хіат­рич­ну до­по­мо­гу" дво­хти­сяч­но­го ро­ку, то вид­но, що за­хи­ща­ю­чи пси­хіч­но хво­ро­го, за­кон не пе­ред­ба­чає до­стат­ньо­го за­хи­сту лікарів. То­му роль проф­с­піл­ко­во­го ко­мі­те­ту і йо­го по­стій­но ді­ю­чих ко­місій із за­хи­сту за­кон­них прав та ін­те­ресів тру­дя­щих ду­же важ­ли­ва, а її но­ві на­пря­ми за­кла­дені у від­по­від­них пунк­тах кол­до­го­во­ру. До речі, обґрун­то­вані, зро­зу­мілі, да­ле­ко­гляд­ні ви­мо­ги на­шої ад­міністра­ції на чолі з го­лов­ним ліка­рем Ю. М. За­вал­ко по ор­гані­за­ції ліку­валь­но-діа­гно­стич­ної ро­бо­ти, ве­ден­ню ме­дич­ної до­ку­мен­та­ції, до­три­ман­ню деон­то­ло­гії і ме­дич­ної ети­ки, став­ля­чи пе­ред со­бою ме­ту, в пер­шу чер­гу, тур­бо­ту про хво­ро­го, поліп­шен­ня йо­го здо­ров'я, ви­ко­нан­ня клініч­них про­то­колів, стан­дар­тів діа­гно­сти­ки і ліку­ван­ня, без­по­се­ред­ньо за­хи­ща­ють і нас, пра­ців­ни­ків за­кла­ду. По ін­шо­му пра­ц­ю­ва­ти в об­лас­ній пси­хіат­рич­ній кліні­ці на­шо­го рів­ня на су­час­но­му ета­пі роз­вит­ку сус­піль­ства не мож­на. На­при­клад, гос­піталі­за­ція без усві­дом­ле­ної зго­ди че­рез суд. Як­що її ре­тель­но не ви­ко­ну­ва­ти, то на суді за­мість ліка­ря-до­по­ві­да­ча ко­жен з нас мо­же опи­ни­ти­ся в яко­сті від­по­ві­да­ча. Те ж тор­каєть­ся ви­мог до ве­ден­ня історій хво­ро­би, ме­дич­ної до­ку­мен­та­ції, вза­галі – на­шої по­всяк­ден­ної ро­бо­ти. Склад­но, важ­ко, незвич­но, ро­зу­мію. Але необ­хід­но. Чо­му я на цьо­му зу­пи­ня­ю­ся – це і є за­хист членів проф­с­піл­ки. За­хист, який без­по­се­ред­ньо від­но­сить­ся до спе­ци­фіки ро­бо­ти проф­с­піл­ко­во­го ко­мі­те­ту в об­лас­ній пси­хіат­рич­ній кліні­ці. З цьо­го пи­тан­ня ми ро­з­ро­би­ли аб­со­лют­но но­вий моніто­ринг ро­бо­ти проф­с­піл­ко­во­го ко­мі­те­ту в но­во­му, по­тріб­но­му кож­но­му з нас на­пря­мі – за круг­лим сто­лом на кож­но­му за­сі­дан­ні проф­ко­му за­слу­хо­ву­ва­ти проф­груп­ор­гів про хід ви­ко­нан­ня планів ро­бо­ти від­ді­лень і служб, часті­ше

відві­ду­ва­ти збо­ри в проф­групах. По­вір­те мені, це ду­же непро­сто. Важ­ли­во не дуб­лю­ва­ти ад­міністра­цію, а на па­ри­тет­них на­ча­лах пра­ц­ю­ва­ти у на­пря­мі по­даль­шо­го за­хи­сту за­кон­них прав та ін­те­ресів пра­ців­ни­ків че­рез приз­му поліп­шен­ня куль­ту­ри і яко­сті пси­хіат­рич­ної до­по­мо­ги на­се­лен­ню.

А про­сті­ше – мак­си­маль­но за­хи­сти­ти нас усіх на пе­ріод непро­стих пе­ре­бу­дов ро­бо­ти та ре­форм. Чле­ни проф­с­піл­ко­во­го ко­мі­те­ту О. О. Хиж­няк, С. І. Пав­лен­ко, Л. І. Лаври­нен­ко на­пра­ц­ю­ва­ли аб­со­лют­но но­ві, ні­де і ніким не опи­сані ме­то­ди­ки ро­бо­ти проф­груп­ор­гів, без­по­се­ред­ньо пов'яза­ні із спе­ци­фікою ро­бо­ти пси­хіат­рич­но­го ста­ціо­на­ру. І ми бу­де­мо по­е­тап­но впро­ва­д­жу­ва­ти їх в жит­тя. Та­кі ви­мо­ги ча­су.

Про проф­групи. Пер­шою, най­важ­ливі­шою лан­кою на­шої проф­ор­гані­за­ції є проф­с­піл­ко­ва група. Одне у проф­груп­ор­га за­в­дан­ня –прий­ма­ти удар пер­шим. Проф­с­піл­ко­вий ко­мі­тет ба­чить в проф­груп­ор­гах своїх на­дій­них і по­в­но­важ­них пред­став­ни­ків і бу­де й далі на­прав­ля­ти свої зу­сил­ля на пі­дви­щен­ня їх імід­жу, ав­то­ри­те­ту. У на­ших пла­нах пе­ред­ба­че­на їх участь в за­сі­дан­нях проф­ко­му, за­хо­дах ін­фор­ма­цій­но­го на­пря­му, за­без­пе­чен­ня необ­хід­ни­ми ме­то­дич­ни­ми ма­теріа­ла­ми, на­дан­ня по­стій­ної до­по­мо­ги і під­т­рим­ки. Проф­ко­му тре­ба по­стій­но за­про­по­ну­ва­ти ко­лек­ти­ву щось своє, но­ве, ці­ка­ве, а го­ловне – не по­вто­рю­ва­ти­ся. У нас 55 проф­груп – це нема­ло.

За­раз змі­нюєть­ся не ли­ше від­но­шен­ня сус­піль­ства до пси­хіатрії. Але і са­ма пси­хіатрія до­корін­но змі­нює свої ри­си. Збіль­шуєть­ся кіль­кість пси­хіч­но хво­рих. Змі­нюєть­ся етіо­ло­гія, па­то­ге­нез, клініка і ме­то­ди діа­гно­сти­ки і ліку­ван­ня пси­хіч­них хво­роб. Змі­нюєть­ся від­но­шен­ня сус­піль­ства до пси­хіч­но хво­рих. За­кон Украї­ни "Про пси­хіат­рич­ну до­по­мо­гу" більш-менш доб­ре за­хи­щає хво­ро­го, але прак­тич­но не за­хи­щає ліка­ря. Йо­го під­вод­ні ка­мені іноді склад­но оми­ну­ти. Лікарі іноді щод­ня ви­прав­до­ву­ють­ся пе­ред ро­ди­ча­ми хво­рих, сусі­да­ми, пра­воохо­рон­ни­ми ор­га­на­ми, неза­леж­ни­ми ко­місія­ми (до речі, без фахів­ців пси­хіатрії, або вза­галі без ме­дич­них пра­ців­ни­ків). У ЗМІ все часті­ше про­сте­жуєть­ся «про­ви­на лікарів у всьо­му». Спро­би по­стій­но­го ць­ку­ван­ня лікарів, по­гро­зи.

Настав час по­стій­но за­хи­ща­ти­ся. А са­ме – звер­та­ти­ся до су­ду з ви­мо­гою за­хи­сту прав від за­зда­ле­гідь спла­но­ва­но­го на­кле­пу, при­ни­жен­ням че­сті і гід­но­сті ліка­ря, ма­ти чіт­кі ре­гла­мен­ту­ю­чі до­ку­мен­ти про свої пра­ва і обов'яз­ки. А во­ни у нас є. Це кол­до­го­вір, Пра­ви­ла внут­ріш­ньо­го тру­до­во­го роз­по­ряд­ку, по­са­до­ві ін­струк­ції, клініч­ні про­то­ко­ли ліку­ван­ня пси­хіч­но хво­рих, ін­ші ре­гла­мен­ту­ю­чі до­ку­мен­ти. Пе­ред на­ми на пер­шо­му плані пси­хіч­но хво­рий. Так дай­те мож­ливість нам йо­го ліку­ва­ти і по­вер­та­ти сус­піль­ству.

О. В. Ка­люж­ний Го­ло­ва проф­с­піл­ко­во­го ко­мі­те­ту ко­му­наль­но­го за­кла­ду «Дні­про­пет­ровсь­ка об­лас­на клініч­на пси­хіат­рич­на лікар­ня»

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.