ЛЕГЕНДА СТА­РО­ГО МІ­СТА

Zhinka - - Чарівна Країна -

По­бу­ва­ти у Льво­ві та не ба­чи­ти ці­єї свя­ти­ні — те са­ме, що по­до­ро­жу­ва­ти Ри­мом і не за­ві­та­ти до Ко­лі­зею.

Ко­стел свя­то­го Іва­на Хре­сти­те­ля — одна з най­ста­рі­ших ар­хі­те­ктур­них пам’яток сто­ли­ці Га­ли­чи­ни, роз­та­шо­ва­на в її куль­тур­но­му цен­трі — бі­ля під­ніж­жя Зам­ко­вої го­ри, на пло­щі Ста­рий Ри­нок. Тож не див­но, що з ча­сом історія ко­сте­лу обро­сла без­ліч­чю ле­генд. Не по­чу­є­те ви і єди­ної вер­сії що­до да­ти зве­де­н­ня хра­му. Най­ча­сті­ше істо­ри­ки на­зи­ва­ють пе­рі­од між 1201 та 1370 ро­ка­ми та пов’язу­ють із пред­став­ни­ком ди­на­стії Ро­ма­но­вих кня­зем Да­ни­лом Га­ли­цьким, до­да­ю­чи: ко­стел збу­до­ва­ний на честь йо­го на­ро­дже­н­ня. За ін­шою вер­сі­єю свя­ти­ню звів у 1260 ро­ці га­ли­цько-во­лин­ський князь Лев І Да­ни­ло­вич для сво­єї дру­жи­ни — Кон­стан­ції, донь­ки угор­сько­го ко­ро­ля Бе­ли ІV. Свя­ти­ню ні­би­то спо­ру­ди­ли до­мі­ні­кан­ці, на мі­сці ко­ли­шньої де­рев’яної цер­кви мо­на­хів-ва­си­лі­ан, яких до Льво­ва за­про­си­ла са­ма ко­ро­ле­ва.

Про­те це ли­ше ле­ген­ди, твер­дять на­у­ков­ці, які не під­крі­пле­ні фа­кто­ло­гі­чним ма­те­рі­а­лом, і на­зи­ва­ють 1270 рік най­більш імо­вір­ним ча­сом по­ча­тку бу­дів­ни­цтва. Са­ме ця дата бу­ла за­зна­че­на у са­мо­му хра­мі — на та­бли­чці, що ви­сі­ла до дру­гої по­ло­ви­ни ХІХ сто­лі­т­тя на ар­ці між на­вою і пре­сві­те­рі­єм.

Три­ва­лий час за па­тро­нат над ко­сте­лом бо­ро­ли­ся мо­на­хи-до­мі­ні­кан­ці, вір­ме­ни-уні­та­рії та ка­то­ли­ки. Па­ра­докс, але зго­дом храм за­ли­шив­ся без па­ра­фії.

1800 рік — най­фа­таль­ні­ший в істо­рії ко­сте­лу. По­же­жа зни­щи­ла біль­шу йо­го ча­сти­ну, і на­сту­пні трид­цять сім ро­ків, че­рез брак гро­шей, храм не від­бу­до­ву­ва­ли.

У кін­ці 80-х ро­ків ХІХ сто­лі­т­тя свя­ти­ня кар­ди­наль­но «змі­нює своє облич­чя» — про­е­ктом пе­ре­бу­до­ви ке­ру­вав львів­сько-ав­стрій­ський ар­хі­те­ктор Юлі­ан За­ха­ре­вич. Но­вий ін­тер’єр ви­ко­на­ний у псев­до ро­ман­сько­му сти­лі ка­пли­ці ХІХ сто­лі­т­тя. Із дав­ньо­го пе­рі­о­ду в ко­сте­лі за­ли­шав­ся тіль­ки ве­ли­кий ба­ро­ко­вий вів­тар із зо­бра­же­н­ням Хри­ста 1526 ро­ку і два ста­рі порт­ре­ти — у за­хри­сті. Ці ра­ри­те­ти зни­кли у 1920-х ро­ках, їх подаль­ша до­ля, на жаль, не­ві­до­ма.

Від 1993-го ро­ку і до ни­ні­шньо­го ча­су у ко­сте­лі пра­цює Му­зей пам’яток ста­ро­дав­ньо­го Льво­ва — це один із від­ді­лів Львів­ської на­ціо­наль­ної га­ле­реї ми­стецтв іме­ні Бо­ри­са Во­зни­цько­го. Ро­змі­сти­ли йо­го тут за рі­ше­н­ням екс­пер­тної ар­хе­о­ло­гі­чної ко­мі­сії, яка під час чер­го­вої ре­став­ра­ції (у 1986–1992 ро­ках) ви­яви­ла, що на цьо­му мі­сці існу­ва­ло дав­нє по­се­ле­н­ня слов’ян. В екс­по­зи­ції му­зею мо­жна озна­йо­ми­ти­ся із ар­хе­о­ло­гі­чни­ми зна­хід­ка­ми, ді­зна­ти­ся біль­ше про ре­ме­сла, на­ро­дний по­бут Льво­ва кня­жих ча­сів і по­ба­чи­ти пер­ші па­рос­тки за­ро­дже­н­ня мі­ста. Най­цін­ні­ший екс­по­нат — іко­на «Львів­ська Бо­го­ро­ди­ця», пам’ятка се­ре­ди­ни ХІV сто­лі­т­тя (ни­ні тим­ча­со­во збе­рі­га­є­ться у схо­ви­щах Львів­ської на­ціо­наль­ної га­ле­реї ми­стецтв). У 2009 ро­ці ко­стел освя­че­но під ти­ту­лом свя­то­го Іва­на Хре­сти­те­ля. Сьо­го­дні при­мі­ще­н­ня свя­ти­ні ді­лять між со­бою цер­ква і му­зей.

Адре­са: м. Львів, пл. Ста­рий Ри­нок, 1.

Як до­їха­ти: із цен­тру мі­ста, ву­лиць До­ро­шен­ка та Пі­дваль­ної до пло­щі Ста­рий Ри­нок кур­су­ють трам­ваї № 4, 5, 6.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.