Слов­ник­до­від­ник

Zhinka - - Вічні Цінності -

УЗВАР — най­по­ши­ре­ні­ший тра­ди­цій­ний на­пій. Улі­тку йо­го готували із сві­жих ягід; во­се­ни, взим­ку й на­ве­сні — із су­ши­ни. Фру­кти і яго­ди за­ли­ва­ли окро­пом, па­ри­ли у пе­чі, на­сто­ю­ва­ли, від­ці­джу­ва­ли, до­да­ва­ли мед і спо­жи­ва­ли як від­вар, так і гу­щу. Готували узвар і на що­день, і на свя­та. МЕД (ме­ду­ха) — ши­ро­ко по­пу­ляр­ний ще з ча­сів Київської Русі. Спер­шу ви­го­тов­ля­ли ме­до­ву си­ту, за­прав­ля­ли її за­па­ре­ни­ми ши­шка­ми хме­лю та за­ли­ша­ли у те­плі на кіль­ка днів, а то й ти­жнів. Го­то­вий мед пе­ре­ці­джу­ва­ли і вжи­ва­ли охо­ло­дже­ним. За­ле­жно від тер­мі­ну ви­трим­ки мед був слаб­шим або мі­цні­шим.

СИТА — на­пій на осно­ві прі­сно­го не­фер­мен­то­ва­но­го ме­ду. Для дав­ньо­ру­сько­го на­се­ле­н­ня сита бу­ла пов­сяк­ден­ною стра­вою, якою за­кін­чу­ва­ли за­сті­л­ля. Імо­вір­но від її на­зви й ви­ни­кли ви­сло­ви — «на­си­ти­тись, на­їсти­ся до­си­та». У ХІХ–ХХ сто­літ­ті це бу­ла ри­ту­аль­на стра­ва, якою за­прав­ля­ли рі­здвя­ну й хре­щен­ську ку­тю та по­ми­наль­не ко­ли­во. НАЛИВКА — сла­бо­ал­ко­голь­ний на­пій до­ма­шньо­го при­го­ту­ва­н­ня. Сти­глі яго­ди на­си­па­ли у су­лії та при­си­па­ли не­ве­ли­кою кіль­кі­стю цукру. Про­тя­гом двох-трьох ти­жнів не­ктар ви­бро­джу­вав у те­пло­му сві­тло­му мі­сці. Да­лі рі­ди­ну про­ці­джу­ва­ли: з ягід ро­би­ли пи­ро­ги, а ви­шнів­ку, смо­ро­дин­ну, ма­ли­нів­ку, слив’ян­ку — пи­ли. НА­СТО­ЯН­КИ готували пе­ре­ва­жно із ви­шні або сли­ви, які за­ли­ва­ли го­ріл­кою (20%) і за­ли­ша­ли бро­ди­ти. Го­то­вий на­пій був зна­чно мі­цні­ший за на­лив­ки, елі­тні­ший і більш по­пу­ляр­ний се­ред за­мо­жних се­лян та по­мі­щи­ків. На­сто­ю­ва­ли го­ріл­ку на ці­лю­щих тра­вах і ко­рін­ні та вжи­ва­ли як лі­ки. Іно­ді, щоб під­си­ли­ти про­цес на­сто­ю­ва­н­ня, у гор­щик кла­ли ко­рі­н­ня, тра­ви й спе­ції, кри­шку за­лі­плю­ва­ли ті­стом і ста­ви­ли у те­плу піч. Та­кі на­сто­ян­ки на­зи­ва­ли за­пі­кан­ка­ми або за­пі­ка­ни­ми. СИРІВЕЦЬ — ві­до­мий ще з ча­сів Київської Русі хлі­бний квас. Про­тя­гом XVIII– XX ст. тру­нок готували за не­змін­ним ре­це­птом. Під­сма­же­ний жи­тній хліб за­ли­ва­ли окро­пом, охо­ло­джу­ва­ли до кім­на­тної тем­пе­ра­ту­ри, до­да­ва­ли шма­ток хлі­бної роз­чи­ни або дрі­жджі, на­кри­ва­ли й ли­ша­ли на кіль­ка днів у те­пло­му мі­сці, сте­жа­чи, щоб квас не пе­ре­ки­сав. Пе­ред вжи­ва­н­ням сирівець від­ці­джу­ва­ли. Го­то­вий на­пій роз­ли­ва­ли у пля­шки, за­кор­ко­ву­ва­ли й збе­рі­га­ли у льо­сі. Де­я­кі го­спо­ди­ні за­мі­ня­ли роз­чи­ну за­па­ре­ним і охо­ло­дже­ним хме­лем.

Оле­на ЧЕ­БА­НЮК, фоль­кло­рис­тка, кан­ди­да­тка фі­ло­ло­гі­чних на­ук Ін­сти­ту­ту ми­сте­цтво­знав­ства, фоль­кло­ри­сти­ки та етно­ло­гії іме­ні Ма­кси­ма Риль­сько­го. Ле­ген­дар­на со­ма — свя­щен­ний на­пій дав­ніх арі­їв — впли­вав на сві­до­мість, то­му вжи­ва­н­ня ал­ко­го­лю лю­ди то­го ча­су спри­йма­ли як са­краль­ний акт, який від­рі­зняв­ся від що­ден­но­го по­бу­то­во­го ста­ну. Нині по­се­ред свя­тко­во­го сто­лу не ви­пад­ко­ві бу­кет кві­тів і пля­шка шам­пан­сько­го — це сим­во­ли сві­то­во­го де­ре­ва і со­ми».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.