Чо­му ма­ля бо­ї­ться?

Най­по­ши­ре­ні­ші при­чи­ни ди­тя­чих стра­хів

Zhinka - - Наші Діти -

Ді­ти над­зви­чай­но вра­зли­ві: усе но­ве во­ни спо­ча­тку спри­йма­ють з остра­хом. Ба­тькам вар­то за­па­сти­ся тер­пі­н­ням і де­лі­ка­тні­стю: не слід ви­смі­ю­ва­ти три­во­ги і пе­ре­жи­ва­н­ня малюка, обго­во­рю­ва­ти їх з ін­ши­ми у йо­го при­су­тно­сті.

Ма­ля щось або хтось на­ля­кав, і страх ли­шив­ся на рів­ні під­сві­до­мо­сті. Ча­сті­ше роз­мов­ляй­те з ди­ти­ною про усе, що з нею від­бу­ва­є­ться і що бен­те­жить. Але не по­чи­най­те роз­мо­ву са­ме з обго­во­ре­н­ня стра­хів — їй це не спо­до­ба­є­ться. Ко­ли ди­ти­на від­чує ва­шу щи­ру за­ці­кав­ле­ність її про­бле­ма­ми, во­на са­ма від­криє, що її тур­бує, і по­ді­ли­ться сво­ї­ми пе­ре­жи­ва­н­ня­ми.

Ні­чні жа­хи можуть бу­ти ви­кли­ка­ні... ба­наль­ни­ми го­стри­ми стра­ва­ми, мо­ло­чни­ми про­ду­кта­ми та фаст-фу­дом на ве­че­рю. То­му остан­ній при­йом їжі — не пі­зні­ше ніж за 2–3 го­ди­ни до сну і без на­зва­них про­ду­ктів.

Малюка за­ля­ку­ють са­мі до­ро­слі, не ду­ма­ю­чи про на­слід­ки: «Не спа­ти­меш — сі­рий вов­чок вхо­пить за бо­чок!», «Не їсти­меш — ба­бай за­бе­ре!»... Те, що до­ро­слі ка­жуть на­пів­жар­то­ма, у ду­ші ди­ти­ни мо­же роз­бур­ха­ти не­аби­який страх.

«Стра­шил­ки» ма­ля мо­же по­чу­ти від стар­ших бра­тів чи се­стер, від дру­зів у са­до­чку, шко­лі — ді­ти ча­сто за­хо­плю­ю­ться стра­шни­ми істо­рі­я­ми та роз­по­від­а­ють їх, аби вра­зи­ти то­ва­ри­шів. У та­кій си­ту­а­ції по­го­во­ри­ти вар­то, у пер­шу чер­гу, із са­ми­ми опо­від­а­ча­ми, ви­хо­ва­те­ля­ми чи вчи­те­лем.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.