ПОЕТИЧНА СТОРІНКА

ЦІ ПОЕТИЧНІ РЯДКИ, СПОВНЕНІ КРА­СИ, ПРОНИКЛИВОСТІ Й НЕПЕРЕБУТНОСТІ, АДРЕСУЄМО УСІМ ЖІНКАМ, КО­ТРІ СІЮТЬ І ПРИМНОЖУЮТЬ ДО­БРО Й РА­ДІСТЬ У СВІТІ. НЕ­ХАЙ ВЕ­СНА ВАС ЗАВ­ЖДИ НА­ДИ­ХАЄ! З 8 БЕ­РЕ­ЗНЯ!

Zhinka - - Тема Номера -

Про­бу­дже­н­ня

За­гля­не сон­це в очі ра­до, І по­мі­ча­єш ра­птом ти, Як осі­да­ють без­по­ра­дно Вчо­ра­шні кри­жа­ні мо­сти. Уже стру­мок, спортс­мен азар­тний, Ві­три­ла впев­не­но підняв,

Ве­сни то­по­гра­фі­чна кар­та На ва­тма­ні но­во­го дня. Гіл­ка­ми со­ки тер­пко бро­дять, Сто ви­брунь­ко­ву­ють при­знань, В яко­му за­хва­ті при­ро­да

Від бе­ре­зне­вих про­зрі­вань. І як від радості за­пла­че

Ста­ра бе­ре­зо­ва ко­ра, На­тхнен­но хли­не й не­тер­пля­че Сло­во­по­тік мо­го пе­ра.

За­спів

Ви­ро­стаю, як за­спів по­лів і лу­гів, Вбо­лі­ваю за тра­ви, де­ре­ва і го­ри, Як рі­ка, що прор­ва­ла­ся із берегів,

Я й за обрі­єм рі­дні від­крию про­сто­ри. Не­скін­чен­но­го по­шу­ку му­дрість зба­гну, У сте­жи­ні зна­йду пе­ред­мо­ву по­льо­ту. Укра­ї­но моя, в не­опла­тнім бор­гу

Я за ко­жну кра­плин­ку тво­єї ще­дро­ти.

Порт­ре­ти з на­ту­ри

Ще хви­лин­ку, ка­жу, ще трі­ше­чки, До­фар­бую ли­шень пан­чі­ше­чки. Си­нє пла­т­тя­чко, си­ні стрі­че­чки, Дві ко­си­чки — стру­мо­чки-рі­че­чки, Оче­ня­тка — ве­се­лі сонечка, І під­пи­сую: «До­не­чка». А з її лис­тка — чи не ди­во це! —

Так зав­зя­то на ме­не ди­ви­ться

Щось ву­ха­те, ви­трі­шку­ва­те, Не­ймо­вір­но смі­шне й па­тла­те, Гро­мі­зд­ке, як ві­кон­на ра­ма, І під­пи­са­но: «Ма­ма».

***

Від­ша­ле­ні­ла бе­ре­зне­ва по­відь, і Вор­скла ста­ла тиха, на­че спо­відь, та в ко­жній хви­лі, що те­че спро­кво­лу, при­хо­ва­ну вчу­ваю не­по­ко­ру.

А я іду не ква­пля­чись до мі­ста по ву­ли­цях до­вір­ли­во-роз­хри­ста­них, по су­тін­ках, що спо­пе­ли­ти мо­жуть, і теж, як рі­чка, з берегів ви­хо­джу. Ген-ген мій бе­рег,

за ти­ми но­ча­ми, від ко­трих я дав­но уже від­ча­ли­ла. І вже те­пер ні­скі­ле­чки не стра­шно: стаю ж я не ста­рі­шою, а стар­шою. Дав­но зав­мер­ла ди­ка пі­сня по­ве­ні, а я ще й до­сі му­зи­кою спов­не­на.

***

Ко­ха­н­ня — п’ятий по­діл ро­ку

І я у нім — ви­шне­вий сад.

Не ві­даю про дощ і град,

Цві­ту, цві­ту, цві­ту нів­ро­ку. Та на­ві­сні­ють бу­ре­вії,

Зго­рає мо­ло­дий спо­риш,

І я уже не сад, а лиш

Ма­ла пе­лю­сто­чка на­дії,

Сні­ги — куди не ки­неш оком,

А мо­же то ве­се­лий цвіт, Що при­не­сло в осін­ній світ Ко­ха­н­ня, п’ятий по­діл ро­ку.

***

Не мрі­єю, — во­на була й ми­не. Не ра­ді­стю, — во­на зав­жди з бі­дою, Ру­ча­ю­ся по­ві­трям і во­дою:

Моя лю­бов пе­ре­жи­ве ме­не.

Але ні­ко­му не ві­до­мо те,

Яким во­на сяй­не до сон­ця ли­ком, Тра­вин­кою чи де­ре­вом ве­ли­ким По­бі­ля сер­ця в те­бе про­ро­сте.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.