ГРОМАДСЬКА ІНІ­ЦІ­А­ТИ­ВА

«Укра­ї­на без смі­т­тя»:

Zhinka - - Тема Номера -

Як збе­рег­ти рі­дну зем­лю від за­ха­ра­ще­н­ня

Ця істо­рія роз­по­ча­ла­ся чо­ти­ри ро­ки то­му. То­ді ки­ян­ка Єв­ге­нія Ара­тов­ська пе­ре­їха­ла з при­ва­тно­го бу­дин­ку в квар­ти­ру. І, про­стя­га­ю­чи ру­ку до сміт­тє­во­го від­ра, за­ми­сли­лась: те­пер їй ні­би не­ма ку­ди окре­мо ви­ки­да­ти за­ли­шки їжі, які ра­ні­ше пе­ре­тво­рю­ва­лись на ком­пост. За­ці­ка­вив­шись і за­пи­тав­ши в Google, Єв­ге­нія ді­зна­ла­ся про ре­чі, які її вра­зи­ли. Що офі­сний па­пір роз­кла­да­є­ться три ро­ки, пла­сти­ко­ва пля­шка 200 ро­ків, а алю­мі­ні­є­ва бан­ка аж 500. Що єди­на паль­чи­ко­ва ба­та­рей­ка на смі­тни­ку за­бру­днює не­без­пе­чни­ми ре­чо­ви­на­ми близь­ко 400 л во­ди. Що в Укра­ї­ні зва­ли­ща за­йма­ють 7% те­ри­то­рії, а це до­рів­нює пло­щі Да­нії… «Я не зна­ла — і шко­ди­ла!» — цю сум­ну дум­ку пе­ре­ва­жи­ла більш кон­стру­ктив­на: «Але те­пер я знаю — і зро­блю, що мо­жу».

МАЙСТРИ ДОБРИХ СПРАВ

Зна­йшов­ши одно­дум­ців, ра­зом із ни­ми Єв­ге­нія Ара­тов­ська по­ча­ла ство­рю­ва­ти ло­каль­ні про­е­кти, що ма­ли до­по­мог­ти лю­дям сор­ту­ва­ти від­хо­ди. З’явив­ся сер­віс для ком­па­ній, за до­по­мо­гою яко­го з офі­сів за­би­ра­ли на пе­ре­роб­ку па­пір та ін­шу втор­си­ро­ви­ну. У 2015 ро­ці за­пу­сти­ли про­ект «Май­стер добрих справ» — ав­тів­ку, що їздить Ки­є­вом за пев­ним мар­шру­том і роз­кла­дом, зби­ра­ю­чи в охо­чих їхні па­кун­ки з від­окрем­ле­ни­ми пля­шка­ми та бля­шан­ка­ми. І по­сту­по­во при­йшли до прин­ци­по­во но­во­го фор­ма­ту: стан­ції гли­бо­ко­го сор­ту­ва­н­ня.

Пер­ший та­кий про­стір від­крив­ся на Ва­силь­ків­ській. Обла­шту­ва­ли йо­го так, щоб лю­ди­на ма­ла змо­гу са­мо­стій­но до­сор­ту­ва­ти від­хо­ди по рі­зних кон­тей­не­рах: сю­ди — кри­ше­чки, з яких мо­жуть бу­ти зро­бле­ні ка­на­лі­за­цій­ні тру­би, сю­ди — зо­ши­ти і кар­тон­ні ко­роб­ки, які пі­дуть на ту­а­ле­тний па­пір. Роз­сор­то­ву­ю­чи при­ве­зе­не, мо­жеш бу­ти впев­не­ний: це справ­ді ма­ти­ме дру­ге жи­т­тя. Пар­тне­ри, з яки­ми під­пи­са­но до­го­во­ри про спів­пра­цю, — це Обу­хів­ський кар­тон­но-па­пе­ро­вий ком­бі­нат (де пе­ре­ро­бля­ють не ли­ше па­пір, а й пла­стик, скло, ме­тал), «Ки­їв­мі­ськв­тор­ре­сур­си», «По­лі­грін» (що пе­ре­ро­бляє по­лі­ети­ле­но­ві па­ке­ти) та ін­ші. Бу­ває, над­хо­дить і упа­ков­ка, яка в нас на­ра­зі вза­га­лі не пе­ре­ро­бля­є­ться — на­при­клад, па­ке­ти з-під ко­тя­чо­го кор­му. Во­на на­ко­пи­чу­є­ться — але три­ва­ють по­шу­ки мо­жли­во­стей її ви­ко­ри­ста­н­ня.

За цей час «Укра­ї­на без смі­т­тя» ста­ла гро­мад­ською ор­га­ні­за­ці­єю — і пе­ре­жи­ла не­ма­ло ви­кли­ків. Пев­ний час ми­ну­ло­го ро­ку сор­ту­валь­на стан­ція і «Май­стер» не пра­цю­ва­ли, бо ко­штів бу­ло не­до­ста­тньо, щоб спла­чу­ва­ти во-

Що­се­кун­ди у сві­ті ви­ко­ри­сто­ву­є­ться 160 000 по­лі­ети­ле­но­вих па­ке­тів.

За рік — це 5 триль­йо­нів па­ке­тів, ко­трі б дві­чі по­кри­ли те­ри­то­рію Укра­ї­ни, якщо їх роз­сте­ли­ти».

ді­є­ві та за до­сор­то­ву­ва­н­ня від­хо­дів. То­ді ого­ло­шу­ва­ли збір ко­штів — і кра­уд­фан­динг до­по­ма­гав за­ли­ша­ти­ся на пла­ву. До­пи­су­ва­чі в со­цме­ре­жах щи­ро ра­ді­ли по­вер­нен­ню впо­до­ба­них сер­ві­сів: «Я вже зви­кла сор­ту­ва­ти, і ру­ка не під­ні­ма­є­ться ви­ки­да­ти все в за­галь­ний смі­тник! А на бал­ко­ні на­ко­пи­чи­ло­ся вже стіль­ки, що ро­ди­чі жар­то­ма обі­ця­ли ме­не ви­се­ли­ти…»

До­свід та­кож по­ка­зав, що сор­ту­валь­на стан­ція має на­бу­ти ін­шо­го фор­ма­ту. По­трі­бне біль­ше та без­пе­чні­ше при­мі­ще­н­ня — і не в бу­дин­ку, де су­сі­ди бу­дуть не­вдо­во­ле­ні па­ке­том, що йо­го за­ли­ши­ла лю­ди­на, ко­тра при­їха­ла не за роз­кла­дом. Усе це бу­ло вра­хо­ва­не, ко­ли від­кри­ли­ся но­ві про­сто­ри, — Silpo Recycling у су­пер­мар­ке­ті на Кал­ни­шев­сько­го, 2, і No Waste Recycling Station на Са­пер­но-Сл­обід­ській, 25.

ОБЛИЧ­ЧЯМ ДО ЛЮ­ДЕЙ

Чо­го пра­гне ор­га­ні­за­ція, адже кіль­ка та­ких стан­цій са­мі по со­бі не ви­рі­шать про­бле­ми сміт­тє­зва­лищ? Ко­ман­да «Укра­ї­ни без смі­т­тя» пев­на: го­лов­не — іти до лю­дей, роз­по­від­а­ти і на­вча­ти, да­ва­ти ва­рі­ан­ти рі­шень, по­ка­зу­ва­ти при­кла­ди, на­ди­ха­ти. Хоч це і три­ва­лий про­цес, але якщо актив­но спри­я­ти йо­му за­раз, він дасть свої пло­ди у пер­спе­кти­ві.

«За­раз у сфе­рі по­во­дже­н­ня з від­хо­да­ми не ви­ста­чає ін­но­ва­цій, і во­на ще не по­вер­ну­та облич­чям до лю­дей, — ка­же Єв­ге­нія Ара­тов­ська. — Але са­ме від су­спіль­ної дум­ки до­ля по­тен­цій­но цін­но­го ре­сур­су за­ле­жить не мен­ше, ніж від за­ко­но­дав­ства. Уже за­раз став­ле­н­ня су­спіль­ства змі­ню­є­ться: якщо ще не­дав­но зда­ва­ти пля­шки бу­ло де­що «со­ром­но», то те­пер це стає озна­кою тво­єї еко­сві­до­мо­сті. Ві­рю, що за 20 ро­ків сор­ту­ва­н­ня зро­би­ться одні­єю з ба­зо­вих цін­но­стей. І змі­шу­ва­ти від­хо­ди — це бу­де спри­йма­тись та­кою са­мо не­ви­хо­ва­ні­стю, як за­раз не чи­сти­ти зу­би або не пра­ти одяг».

Са­ме це ро­зу­мі­н­ня да­ло по­ча­ток на­вчаль­ним про­е­ктам «Укра­ї­ни без смі­т­тя». Ди­тя­чий про­ект «Сортуй за­ра­ди май­бу­тньо­го» вчить шко­ля­рів від­по­від­аль­но­му став­лен­ню до від­хо­дів. У йо­го рам­ках шко­ли ма­ють мо­жли­вість отри­ма­ти яскра­ві бо­кси для сор­ту­ва­н­ня і за­мо­ви­ти ін­те­р­актив­ні за­ня­т­тя. Нав­ча­ти­ся мо­жуть і до­ро­слі: є осві­тні ле­кції для ком­па­ній та іні­ці­а­тив­них груп ОСББ, які до­по­ма­га­ють ро­зі­бра­ти­ся — що ку­ди ви­ки­да­ти, як на цьо­му мо­жна заробляти, а що кра­ще вза­га­лі не ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти. Це для ор­га­ні­за­ції один із спосо­бів со­ці­аль­но­го під­при­єм­ни­цтва: за­мо­вив­ши ле­кцію, при­дбав­ши рі­ше­н­ня для

Я би ду­же хо­ті­ла, щоб на­ша мо­дель стан­ції гли­бо­ко­го сор­ту­ва­н­ня по­ши­рю­ва­ла­ся на ін­ші мі­ста ба на­віть ін­ші кра­ї­ни. Бо ство­рю­ю­чи та­кі фор­ми, лю­ди мо­жуть нав­чи­ти­ся сві­до­мо по­во­ди­ти­ся з від­хо­да­ми — і заробляти на них. Отри­ма­ні ко­шти мо­жна ви­ко­ри­ста­ти на спіль­ні по­тре­би: по­са­ди­ти ро­сли­ни, від­ре­мон­ту­ва­ти щось у дво­рі чи під’їзді.

Це кла­сний ін­стру­мент роз­ви­тку гро­ма­ди! Зві­сно, для цьо­го по­трі­бно зна­хо­ди­ти ефе­ктив­ні те­хно­ло­гі­чні рі­ше­н­ня — і ми над цим пра­цю­є­мо. Ко­ли від­те­сту­є­мо на­ші но­ві про­сто­ри — змо­же­мо пре­дме­тно від­по­від­а­ти на за­пи­ти про фран­ши­зу».

Єв­ге­нія АРА­ТОВ­СЬКА

сор­ту­ва­н­ня «Зе­ле­ний офіс» або за­мо­вив­ши еко­тім­біл­динг «Зе­ле­ний день», будь-яка ком­па­нія мо­же під­три­ма­ти чи­сте май­бу­тнє грив­нею.

ЗА­РА­ДИ МАЙ­БУ­ТНЬО­ГО

«Укра­ї­на без смі­т­тя» на­зи­ває се­бе «на­ві­же­ни­ми» лю­дьми, які пра­гнуть по­стій­но вчи­ти­ся і впро­ва­джу­ва­ти щось но­ве. Крім уже існу­ю­чих про­е­ктів, пла­ну­ють спіль­но­ко­штом за­пу­сти­ти май­стер­ню з пе­ре­роб­ки пла­сти­ку. Про­по­ну­ють екс­кур­сії на стан­цію, де мо­жна і від­по­віді на пи­та­н­ня отри­ма­ти, і вор­кшоп прой­ти, і фо­то­се­сію про­ве­сти. Пра­цю­ють над ці­ка­ви­ми за­хо­да­ми для до­зві­л­ля: філь­ми, еко­ве­чір­ки, зу­стрі­чі. Усе це до­по­мо­же і лю­дям — біль­ше за­ці­ка­ви­тись сор­ту­ва­н­ням та ді­зна­тись про ньо­го у ве­се­лій роз­ва­жаль­ній фор­мі, і ор­га­ні­за­ції — зна­йти ста­лу мо­дель фі­нан­су­ва­н­ня, щоб не за­ле­жа­ти від ра­зо­вих вне­сків до­бро­чин­ців.

Але за ба­жа­н­ня до­лу­ча­ти­ся до ко­ри­сної спра­ви мо­жна по-рі­зно­му, не ли­ше фі­нан­со­во. На­ра­зі ко­ман­да «Укра­ї­ни без смі­т­тя» — це де­кіль­ка по­стій­них пра­ців­ни­ків, для яких впро­ва­дже­н­ня ідеї роз­діль­но­го збо­ру від­хо­дів ста­ло спра­вою жи­т­тя. На­йма­ють та­кож пер­со­нал, який за­йма­є­ться сор­ту­ва­н­ням, — ча­сто пе­ре­се­лен­ців і пен­сіо­не­рів, для яких це до­бра мо­жли­вість ре­а­лі­зу­ва­ти­ся в ко­ри­сній спра­ві. Та ча­сто лю­ди з до­брої во­лі при­хо­дять про­сто до­по­мог­ти — і це ду­же цін­но, осо­бли­во

за «га­ря­чої по­ри», ко­ли тре­ба ба­га­то до­сор­то­ву­ва­ти на стан­ції, роз’ясню­ва­ти за­ці­кав­ле­ним іде­єю, ство­рю­ва­ти ли­стів­ки, роз­ви­ва­ти сайт. То ко­жен мо­же зна­йти мо­жли­вість взя­ти участь — са­ме та­ку, яка бу­де йо­му або їй до ду­ші!

БІЛЬ­ШЕ ПОДРОБИЦЬ

ПРО СОРТУВАЛЬНІ ТОНКОЩІ — НА САЙТІ «УКРА­Ї­НИ БЕЗ

СМІ­Т­ТЯ»:

ХО­ЧЕШ ЗБЕ­РЕГ­ТИ РІ­ДНУ ЗЕМ­ЛЮ Й ДОВКІЛЛЯ, ЯКЕ МИ ВСЕ БІЛЬ­ШЕ ЗАХАРАЩУЄМОСМІТТЄВИМИ ПОЛІГОНАМИ І ШКІДЛИВИМИ ВИКИДАМИ? СП­ОСО­БИ Є!

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.