ПСИХОЛОГІЯ

ЩОБ ДО­СЯГ­ТИ ВІДЧУТТЯ ГАР­МО­НІЇ, ІНО­ДІ ПО­ТРІ­БНО ПРО­СТО НІ­ЧО­ГО НЕ РО­БИ­ТИ. АЛЕ ВА­ЖЛИ­ВО РО­БИ­ТИ ЦЕ РЕ­ГУ­ЛЯР­НО!

Zhinka - - Те­ма Но­ме­ра -

Як ме­ди­та­ція до­по­ма­гає по­чу­ти вла­сне се­бе

«Ч им за­йма­ла­ся всю су­бо­ту? Та за­ки­ну­ла всі спра­ви, взя­ла пле­ті­н­ня та ме­ди­ту­ва­ла над спи­ця­ми», — ка­же по­дру­га жар­то­ма. Зві­сно, не йшло­ся про ме­ди­та­цію у фор­маль­но­му сен­сі. Але, мо­жли­во, у її вла­сно­му ви­зна­чен­ні то­го за­ня­т­тя бу­ла й ча­сто­чка прав­ди.

ЩО ДА­ЮТЬ ПІВ­ГО­ДИ­НИ ТИ­ШІ?

Ця ду­хов­на і пси­хо­ло­гі­чна пра­кти­ка при­йшла до Єв­ро­пи зі Схо­ду — і отри­ма­ла ла­тин­ську на­зву meditatio, що озна­чає «ро­зду­ми». (Хо­ча в цьо­му пе­ре­кла­ді є не­то­чність, бо акцен­ту­є­ться не про­ду­ку­ва­н­ня ду­мок, а спо­сте­ре­же­н­ня, спо­гля­да­н­ня, усві­дом­ле­н­ня, кон­цен­тра­ція на пев­них яви­щах дов­ко­ла спо­сте­рі­га­ча чи в ньо­му са­мо­му).

Ме­ди­та­цію ча­сто спри­йма­ють як су­то ре­лі­гій­не, ду­хов­не яви­ще. На­пев­не, мов­ляв, то аске­ти­чний йог си­дить го­ди­на­ми в по­зі ло­то­са, склав­ши паль­ці в му­дри та по­вто­рю­ю­чи ман­три — і у та­кий спо­сіб до­ся­гає про­сві­тле­н­ня, яке по­ля­гає в пов­но­му роз­чи­нен­ні у від­чут­ті бла­жен­ства. Але на­справ­ді ни­ні існує ве­ли­че­зна кіль­кість ме­ди­та­тив­них те­хнік для су­то світ­ських лю­дей. Во­ни ма­ють на ме­ті не зли­т­тя з бо­же­ствен­ним і не до­ся­гне­н­ня при­єм­них емо­цій­них ста­нів, а за­галь­не по­кра­ще­н­ня яко­сті зем­но­го жи­т­тя — зня­т­тя стре­сів і тре­ну­ва­н­ня стій­ко­сті до них, роз­ви­ток ува­жно­сті й пам’яті, на­ла­го­дже­н­ня сто­сун­ків з лю­дьми, на­віть під­ви­ще­н­ня ро­бо­чої ефе­ктив­но­сті. Та й си­ді­ти в по­зі ло­то­са не­о­бов’яз­ко­во.

На­у­ко­ві до­слі­дже­н­ня ме­ди­та­тив­них пра­ктик по­ча­ли­ся по­над 80 ро­ків то­му, але остан­нім ча­сом ме­ди­ки, ней­ро­фі­зіо­ло­ги та пси­хо­ло­ги ви­яв­ля­ють осо­бли­ве за­ці­кав­ле­н­ня пи­та­н­ням: яким чи­ном ця впра­ва впли­ває на наш стан та по­ве­дін­ку?

Як зав­дя­ки ре­гу­ляр­ним за­ня­т­тям спор­том тре­но­ва­не ті­ло змі­цню­є­ться, так і ре­гу­ляр­ні «са­мо­за­гли­бле­н­ня» да­ють лю­ди­ні змо­гу від­ді­ля­ти се­бе від емо­цій­но­го ви­ру та ін­фор­ма­цій­но­го шу­му. Зав­дя­ки цьо­му во­на мо­же кон­стру­ктив­ні­ше ре­а­гу­ва­ти на ви­кли­ки, спо­гля­да­ю­чи їх, а не за­ну­рю­ю­чись у стан три­во­ги та не впа­да­ю­чи в ру­мі­на­ції (так пси­хо­ло­ги на­зи­ва­ють нав’язли­ві дум­ки, що по­вто­рю­ю­ться ко­лом, не до­по­ма­га­ю­чи ви­рі­ши­ти про­бле­му).

Ім­пуль­сив­ність, ви­кли­ка­на впли­вом стре­су та стра­ху, за­ва­жає нам ми­сли­ти кре­а­тив­но та ді­я­ти ви­ва­же­но. То­му та­ке кон­тро­льо­ва­не «не­роб­ство» до­по­ма­гає більш про­ду­ктив­но й ефе­ктив­но пра­цю­ва­ти.

Се­ми­рі­чне до­слі­дже­н­ня вче­них із Ка­лі­фор­нії про­де­мон­стру­ва­ло, що зви­чка до ме­ди­та­ції чи­нить по­зи­тив­ний вплив на ро­зу­мо­ві зді­бно­сті. По­кра­щу­є­ться кро­во­обіг моз­ку в ці­ло­му, а та­кож пев­них йо­го ча­стин (за­ле­жно від ви­ду пра­кти­ки).

Один із рі­зно­ви­дів ме­ди­та­ції — «пра­кти­ка до­бро­ти». Во­на не тіль­ки до­по­ма­гає до­да­ти те­пла у спіл­ку­ва­н­ня з лю­дьми, а й акти­вує ней­рон­ні зв’яз­ки, що від­по­від­а­ють за гар­ний на­стрій.

Ме­ди­та­ція не є «лі­ка­ми», але во­на мо­же до­по­мог­ти да­ва­ти ра­ду з де­пре­сив­ни­ми ста­на­ми. До­слі­дже­н­ня фа­хів­ців із Плі­мут­сько­го уні­вер­си­те­ту по­ка­за­ло, що ре­зуль­та­ти у тих па­ці­єн­тів, хто ре­гу­ляр­но ме­ди­ту­вав, бу­ли не­згір­ші, ніж у тих, хто про­тя­гом цьо­го ж пе­рі­о­ду при­ймав ан­ти­де­пре­сан­ти. А ме­ди­та­ції у пе­рі­од ре­мі­сії до­по­ма­га­ють змен­ши­ти ри­зик по­вер­не­н­ня у де­пре­сив­ний стан.

Що­до фі­зіо­ло­гі­чно­го впли­ву — то, крім сти­му­ля­ції актив­но­сті моз­ку, ви­яв­ле­ні та­кі по­зи­тив­ні ефе­кти як нор­ма­лі­за­ція ти­ску, обмі­ну ре­чо­вин, змен­ше­н­ня ри­зи­ку ін­суль­тів та ін­фар­ктів.

Зви­чай­но, це ли­ше ча­сти­на по­зи­тив­них ефе­ктів, і во­ни рі­зни­ти­му­ться за­ле­жно від то­го, хто ме­ди­тує і як са­ме.

У тих, хто пра­кти­кує ме­ди­та­цію, за­зви­чай під­ви­щу­є­ться са­мо­оцін­ка. Мо­жли­во, це пов’яза­не з тим, що лю­ди від­чу­ва­ють біль­шу по­ва­гу до се­бе, спо­сте­рі­га­ю­чи:

«Я мо­жу при­свя­чу­ва­ти час роз­ви­тко­ві, я са­мов­до­ско­на­лю­ю­ся».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.