Dear People of Ukraine
By Kathleen Jamie
Scotland’s Makar Kathleen Jamie recently organised this collaborative poem-letter from Scotland to Ukraine. She called for single-line submissions of poetry that addressed the theme, and a great number were received from across Scotland, in all three of Scotland’s indigenous languages. Jamie then curated and edited the submissions into a complete letterpoem. In order to make the piece accessible to Ukrainians, the Scottish Poetry Library contacted two translators in Ukraine, Odessa’s Остапасливинського (Ostap Slyvynsky) and Наталія Драпак (Nataliia Drapak) in Kiev, who were able to provide Ukrainian versions at short notice. The Makar premiered the work recently at a fundraiser for Ukraine in Perth’s Horsecross Theatre, and a reading of the poem was premiered online by the Ukrainian Book Institute.
Dear People of Ukraine
A Luchd na h-ucràine, a charaidean A Poem-letter from Scotland
From the calm and stillness of a Scottish morning, as life becomes uncertain and strange we send you a waking breath.
We are here, sending you strength carried on the west wind, sending mother love
like the green surge from tree to leaf, love like the miracle of a new-born babe.
We share your hert-sairs, the same doul, as we hold tight the chubby wee hands of our grandbairns.
Like you we love birdsong, yellow sunflowers, the dreaming blue sky, sunbeams, moonlight and stars,
disco music, dancing to the blasting tunes football fixtures, dragons foraging for gems in our favourite books,
the crows at dusk who rise, caw and caw, making music together: a sky, a path, freedom.
*
In all the darkness, brave ones in all your grief, we know your faces will lift again.
In all the fear, we know yellow wheat will ripen under blue skies. We share your farewell kiss
for your wife and children, as you remain, your farewell caress for your frightened cat, bewildered dog.
We know your need simply to breathe amongst leaves and flowers, ochre earth, forests of pines.
Tha sinn uile còmhla fon aon ghealaich is na h-aon reultan
(We are all together under the same moon and the same stars), please know we’ll share this street, luve wir neebours as wirsels,
offer succour an shelter frae strife. Tha sinn còmhla ribh gach ceum, ar taighean ’s cridheachan fosgailte. (We are with you every step, our houses and hearts open.)
We share the words of Shevchenko and Burns:
‘So here’s a haun, my trusty fiere’
‘Then rise ye up, and break your heavy chains.’
*
Dear people of Ukraine,
May your sunflower seeds blossom into life, tall and unshakable
for the wee ones, the young yins, the bairns. May they come again: quiet evenings, tea, lazy chatter, love
lorgaidh aodainn neòinein-ghrèine an solas, tha dòchas ann fiù ’s an dorchadas (may the faces of sunflowers find the light/ because there is hope even in darkness).
For now, the world watches fhad ’s a leigeas eòin-iarrainn sìol an gràin (as iron birds scatter the seed of their hatred),
The world watches you, bonny fechters – your resistance and defiance is your future.
Spring is here. Dear people of Ukraine, your courage humbles us. Haud fast. Haud fast.
- And send them homewards, tae think again.
Наш будний подих Вірш-лист із Шотландії до України
Зі спокою й штилю шотландського ранку крізь подивніле й непевне життя шлемо вам наш будний подих.
Ми поруч, і крилом західного вітру шлемо вам силу, нашу материнську любов,
ніби зелену хвилю, що лине від стовбура до листка, любов, ніби чудо новонародженого.
Нам болить ваше серце, ми ділимо вашу скорботу, міцно тримаючи пухкенькі ручки наших онуків.
Ми, як і ви, любимо співи птахів, жовті соняхи, блакитне замріяне небо, сонячні промені, місячне сяйво і зорі,
тупіт танцполів, де гогоче радісне диско, футбольні баталії і драконів, що шукають скарби на сторінках зачитаних книг,
ворон, що, літаючи в смерку, крячуть і крячуть, і все стає музика:
небо, стежка, свобода.
*
Cеред цієї пітьми – ви, сміливці; серед скорботи цієї – ми знаємо – підіймуться ваші обличчя.
Серед страху цього – ми знаємо – жовта пшениця достигне під синім небом. Ми поруч, коли ви цілуєте на прощання
дружину й дітей, бо треба прощатись, коли гладите наостанок перелякану кішку, спантеличеного собаку.
Ми знаємо: ви просто хочете дихати серед листя і квітів, на вохристій землі, між лісів соснових.
Ми – поруч, під тим самим небом, під тими самими зорями, тож просимо, пам'ятайте: наша вулиця – ваша; ми любитимемо сусідів своїх як себе самих,
ми простягнемо руку, прихистимо серед лихоліття, будемо поруч щокроку, наші доми і серця – відкриті.
Пам’ятаймо слова Шевченка і Бернса: “Подай же руку, як колись, бо дружба нам свята”,
“Поховайте та вставайте, кайдани порвіте”.
*
Любий народе Вкраїни, хай твої соняхи оживають і квітнуть, високі й міцні,
для челяди, для леґінів і старині, хай будуть знов тихі вечори, чай, ліниві розмови, любов,
хай обличчя соняхів осяє проміння, бо навіть у темряві є надія.
А наразі світ дивиться, як залізне птаство сіє зерно своєї ненависті.
Світ дивиться на ваших прекрасних воїнів: опір і непокора – ваше майбутнє.
Весна іде. Такі малі ми на тлі вашої відваги.
Тримайся, дорога Вкраїно, – і прожени його додому, хай подумає як слід.
Переклад Остапа Сливинського.